СОТ: контури, що проступають

У лютому 2007 року в Женеві відновилися багатосторонні торговельні переговори Світової організації торгівлі (СОТ) у рамках раунду «Доха-Розвиток», однак каменем спотикання для держав-членів, як і раніше, залишається досягнення домовленості у сфері сільського господарства. Після вступу до СОТ Україні необхідно буде підготувати пропозиції з цього питання, а також за багатьма іншими переговорними напрямами. Однак у перспективі на порядку денному переговорів можуть постати й важливіші проблеми.

Нинішні суперечки в СОТ і майбутня позиція України

Нинішні кардинальні розбіжності у поглядах на сільське господарство гальмують досягнення країнами — членами Світової організації торгівлі єдиної домовленості, до якої мають увійти також угоди з доступу до ринку несільськогосподарських товарів, торгівлі послугами, правил торгівлі тощо.

Першопричина проблем, на думку учасників переговорів, полягає в чутливості сільськогосподарських товарів, а точніше, сільськогосподарського сектора виробництва, для економік країн-членів і важливості розвитку сільських районів країн, що розвиваються, де проживає понад 70% бідного населення всього світу.

Як вважають у СОТ, успішне завершення переговорів у рамках Дохійського раунду просто неможливе без узгоджених кроків у напрямі розв’язання проблем торгівлі продукцією агросектора і проблем сільського господарства в країнах, що розвиваються. На думку більшості членів СОТ, ці кроки мають полягати в істотному скороченні субсидій фермерам і підприємствам у розвинених країнах, а також тарифів для поліпшення доступу сільгосппродуктів до ринків цих країн. Водночас країни, що розвиваються, вважають, що тарифи слід знижувати диференційовано, аби в такий спосіб за ними зберігалася можливість обмеження доступу на власні ринки.

У липні 2006-го члени СОТ так і не дійшли згоди. З одного боку, пропозиції щодо скорочення обсягів сільськогосподарських субсидій, на думку країн, що розвиваються, були недостатніми. З іншого — пропозиції самих цих країн стосовно тарифних послаблень загрожували принципу найбільшого сприяння в торгівлі і були неприйнятними не тільки для розвинених, а й для окремих країн, що розвиваються.

Сільськогосподарські питання ускладнили і без того величезну різноманітність позицій з численних питань порядку денного переговорів СОТ. Тож, вступаючи до цієї організації завершення переговорів раунду «Доха-Розвиток», Україні необхідно буде виробити власні підходи стосовно більш як 20 напрямів переговорного процесу.

Стратегічним завданням раунду є відкриття нових секторів торгівлі у світі та синхронізація торговельних і економічних реформ, передусім у країнах, що розвиваються, через застосування на практиці правил світової торгівлі, узгоджених на Уругвайському раунді переговорів СОТ. З усього переліку переговорних напрямів можна відзначити основні, де учасники залишаються на принципових позиціях. І розвиненим, і країнам, що розвиваються, є що втрачати. Ціна переговорів дуже висока.

Якщо в результаті переговорів Уругвайського раунду середнє зниження тарифів на товари сільського господарства становило 36% для розвинених країн і 24% — для тих, що розвиваються, то під час раунду «Доха-Розвиток» учасники взагалі відмовилися від усередненого підходу, який передбачав можливість країн-членів встановлювати пікові ставки на чутливі продукти. Прийнято принципове рішення на користь формули із зв’язаними коефіцієнтами, з метою переважного скорочення високих тарифів.

Якщо в Уругвайському раунді скорочення підтримки сільського господарства розвиненими країнами становило 20%, то в рамках Дохійського раунду обговорюються втричі більші обсяги скорочення. Якщо в Уругвайському раунді розвинені країни погодилися зменшити витрати на експортні субсидії на 21%, то сьогодні держави-члени дійшли згоди щодо повного скасування таких субсидій до 2013 року. Досягнуто також домовленості про обмеження інших форм експортної підтримки.

У сфері торгівлі промисловими товарами, частка яких становить понад 90% світового товарообороту, досягнутий прогрес можна стисло охарактеризувати як узгодження єдиної формули розрахунку зниження тарифів. Нагадаємо, що Уругвайський раунд передбачав у цій сфері середні скорочення тарифів, програмуючи можливість встановлення тарифних піків і здійснення тарифних ескалацій по чутливих товарних позиціях, зокрема тих, які перебувають у сфері інтересів країн, що розвиваються (текстиль, одяг, взуття). Згідно з єдиною методикою скорочення тарифів, сформульованою раундом «Доха-Розвиток», високі тарифи підлягатимуть більшому скороченню. Вперше близько двох третин членів СОТ застосовуватимуть однакову формулу скорочення тарифів, якою буде охоплено близько 97% імпорту промислової продукції. Згідно з цією формулою, розвинені країни скорочуватимуть тарифи з урахуванням кожної тарифної позиції, без винятків, водночас певну гнучкість буде дозволено країнам, що розвиваються.

Раунд «Доха-Розвиток» також підвищує транспарентність і передбачуваність торгівлі — збільшиться кількість товарів, на які буде встановлено граничний рівень митного тарифу (тобто максимальна ставка мита, яка не може бути збільшена). За результатами Уругвайського раунду переговорів лише 21 країна, що розвивається, прийняла зобов’язання щодо встановлення граничних рівнів митного тарифу. У рамках поточного раунду переговорів буде узгоджено встановлення граничних рівнів для повного переліку товарів для всіх країн.

Раунд «Доха-Розвиток» також значно скоротить високі ставки тарифів (так звані пікові): члени СОТ досягли взаєморозуміння щодо значного скорочення тарифних піків розвиненими країнами, які все ще застосовуються до експорту з країн, що розвиваються, а також країнами, що розвиваються, зокрема стосовно торговельних потоків по лінії «Південь—Південь».

Що стосується переговорів у сфері торгівлі послугами, то члени СОТ зобов’язалися узгодити діючі умови доступу до ринків послуг у сфері транскордонної торгівлі, взяти нові зобов’язання із збільшення частки іноземної присутності в компаніях, збільшити кількість дозволених для присутності в країнах видів компаній та поліпшити зобов’язання в сфері перебування у державах іноземних фахівців.

Ще одним важливим напрямом переговорів СОТ є сприяння (поліпшення умов) торгівлі. Не секрет, що витрати, пов’язані з переміщенням товарів через державні кордони, збільшують внутрішні ціни та перешкоджають розвитку бізнесу. Згідно з дослідженнями Світового банку, кожен день затримки доставки товарів при транзиті скорочує обсяги торгівлі щонайменше на 1%, а скорочення витрат на транзит і переміщення товарів через кордон на 50% може збільшити світову торгівлю споживчими товарами на більш як 350 млрд. дол. щороку.

Члени СОТ ведуть переговори про принципово нову угоду із сприяння торгівлі з тим, щоб пристосувати торговельні правила до сучасної світової ділової практики. У цьому документі вони намагаються узгодити правила скорочення витрат, пов’язаних із торгівлею, сприяти розширенню малого та середнього бізнесу, допомогти урядам у вдосконаленні та спрощенні правил митного контролю.

Найрадикальніші зміни — у сфері підтримки сільського господарства

І все ж найбільшою мірою переговори раунду «Доха-Розвиток» зачіпають сільськогосподарські інтереси держав — членів СОТ. Напрацьовані домовленості передбачають встановлення додаткових обмежень на обсяг підтримки сільського господарства, визначений як загальна підтримка, що викривлює торгівлю сільськогосподарською продукцією. Цей термін охоплює сукупний рівень підтримки, підтримку, яка не підлягає скороченню відповідно до правил СОТ, та продуктову підтримку.

Скорочення обсягу підтримки здійснюватиметься за трьома граничними рівнями. Для країн, що розвиваються, воно буде меншим, ніж для розвинених.

Однак і серед розвинених кра­їн обсяги скорочення залишаються неузгодженими. Наприк­лад, для рівня підтримки від 10 до
60 млрд. дол. Сполучені Штати пропонують значно менші скорочення, ніж ЄС. Неузгодженими також залишаються позиції і для рівня понад 60 млрд. дол.

Мінімальну підтримку, яка не підлягає скороченню відповідно до діючих правил СОТ, США пропонують скоротити на третину, однак ЄС наполягає на скороченні для США на 75%, оскільки сам він не застосовує цього виду підтримки.

Група членів СОТ, яка об’єд­нує 20 найвпливовіших країн світу, що розвиваються, пропонує менші, ніж для розвинених країн, порогові рівні зниження тарифів, а також більшу гнучкість для переліку товарів, спеціальних і чутливих для економік цих країн. Такий перелік сільськогосподарських товарів пропонується сформувати, виходячи з критеріїв продовольчої безпеки, безпеки життєдіяльності, розвитку сільських населених пунктів тощо.

Необхідно зазначити, що позиції США та ЄС на переговорах із сільського господарства мають тенденцію до зближення, принаймні у питаннях розміру та темпів скорочення загальних обсягів державної підтримки сільського господарства. Основні розбіжності залишаються у зобов’язаннях щодо граничного рівня ставок мита на сільськогосподарську продукцію: США пропонують значно більші скорочення тарифних «піків», ніж ЄС.

Чинник, що залишається поза увагою

Повномасштабне узгодження зобов’язань країн — членів СОТ у рамках поточного раунду переговорів у таких сферах, як сільське господарство, залишається, за визначенням генерального директора СОТ П.Ламі, тим «локомотивом», який тягне всі інші сфери переговорного процесу. Ці два питання визначають успіх усього пакета домовленостей.

Фактично це означає, що тор­гівля сільськогосподарськими товарами (загалом — близько 7% світового товарообороту) гальмує переговори з доступу до ринку несільськогосподарських товарів і торгівлі послугами, чия загальна частка у світовій торгівлі перевищує 90%. Країни, що розвиваються, продовжують наполягати на зниженні бар’єрів доступу до ринків розвинених країн відповідно до положення про спеціальний і диференційований режим Декларації міністрів СОТ, прийнятої у м.Доха (Катар).

Однак такого пояснення могло б бути достатньо років 20 — 30 тому, але не сьогодні. Зростання обсягів використання біопалива стрімко змінює відносини в сільському господарстві всього світу. У США, ЄС, Японії, Бразилії напрацьовано програми заміщення бензину біопаливом. За оцінками експертів (US International Energy Agency, US Energy Information Administration), темпи зростання споживання етанолу можуть призвести до дефіциту не лише тваринних кормів, а й продуктів харчування. Весь урожай кукурудзи, з якої в США виробляють етанол, може забезпечити лише 3,7% щорічних потреб автомобільного транспорту. А якщо для виробництва сировини для етанолу використати всі посівні площі США, то, з урахуванням енергетичного еквівалента до бензину, отриманий етанол зможе забезпечити лише 15% потреб автомобільного транспорту. Більше того, наслідки масового використання посівних площ під виробництво етанолу будуть негативними для сільського господарства, а в майбутньому скорочення виробництва продуктів харчування для забезпечення потреб автотранспорту спричинить жорстку опозицію суспільства. Скорочення сільськогосподарських угідь, необхідних для виробництва продуктів харчування, створить передумови для збільшення цін на них. За прогнозами US International Energy Agency, заміщення 5% бензину і дизпалива біопаливом у державах — членах ЄС потребує відведення 15% наявних сільськогосподарських площ.

Такі заміщення в сільському господарстві ускладнюються субсидіями для фермерів і сільськогосподарських підприємств, що існують у багатьох країнах. Наприклад, деякі схеми підтримки ціни на врожай, які сплачуються за його обмеження, можуть бути використані як стимул для вирощування культур для виробництва біопалива, і такі субсидії практикуються дедалі частіше. Цілком очевидно, що вирощування культур для виробництва біопалива розширить ринок збуту для фермерів і створить для них додаткові економічні переваги, однак очевидно й те, що стимули для виробництва біопалива можуть виявитися додатковим чинником збільшення цін на продукти харчування.

То чому ж тоді члени СОТ не можуть домовитися про зниження тарифів на продукти сільськогосподарського сектора виробництва, адже логіка підказує зовсім протилежні рішення, наприклад, скасування всіх бар’єрів для імпорту продуктів харчування? Крім того, ефективність витрат пального на транспортування продуктів харчування до ринків збуту буде поступово знижуватися, їх виробництво підпорядковуватиметься закону локалізації.

Вісь нафти?

Із достатнім ступенем упевненості можна припустити, що відповідь на це питання необхідно шукати в тісному взаємозв’язку з іншою гострою проблемою світової глобалізації — енергетичною безпекою держав.

Взагалі викликає подив ізольо­ваність переговорів раунду «Доха-Розвиток» від енергетичної складової міжнародних відносин. Енергетична проблематика постійно обговорюється в рамках Всесвітнього економічного форуму в Давосі.

Так, у рамках енергетичного саміту цьогорічної сесії форуму учасники намагалися розібратися, яким чином ринкові економіки можуть адаптуватися до ринку енергоресурсів, що дедалі більше політизується державами світу. Чи можуть високі ціни на нафту організувати інвестиційний процес так само ефективно, як ринок? Та й узагалі, чи існують закони організації цього процесу? Самі учасники торговельних переговорів СОТ у неформальних розмовах визнають важливість цих питань, але зазначають необхідність завершення поточних переговорів, позиції по яких були напрацьовані урядами держав-членів.

Необхідність проведення переговорів у СОТ із розширення доступу до послуг у сфері видобування нафти та газу вперше висловлено одним із членів СОТ іще в 2001 році. Світовий ринок послуг у сфері видобування нафти та газу стрімко зростає. Актуальність переговорів у цій сфері загострюється тим, що більше половини світових запасів нафти сконцентровано в надрах усього лише п’яти-шести країн Близького Сходу, а в перспективі їхня частка в загальносвітових запасах зростатиме (U.S. Energy Informfation Administration).

Зростання попиту на продукти переробки нафти та газу зумовлює збільшення попиту на відповідні послуги. Потенційними перевагами лібералізації ринку цих послуг як для розвинених країн, так і для тих, що розвиваються, є такі: збільшення інноваційної складової сфери послуг; підвищення ефективності виробництва продуктів переробки нафти та газу, що сприяє зменшенню вартості виробництва, а також зменшенню негативного впливу на навколишнє природне середовище внаслідок їх використання; поширене використання екологічно безпечних технологій; додаткові можливості для підвищення кваліфікації робочої сили та методів управління; збільшення інвестицій у технологічний розвиток, а також відкриття нових можливостей для співробітництва в сфері розробки новітніх технологій.

Лібералізація ринку зазначених послуг сприяла б встановленню чітких, недискримінаційних і прозорих правил, а уряди країн залишили б за собою право встановлювати регламентуючі положення щодо контролю за діяльністю постачальників послуг з метою збе­реження навколишнього середовища та захисту споживачів. Водночас жодним чином такі переговори не повинні регулювати питання власності на природні ресур­си. На сьогодні 33 країни — члени СОТ мають зобов’язання у сфе­рі послуг з розробки родовищ. За­звичай вони обмежуються дорадчими або консультаційними послу­гами. Можна виокремити такі типові перешкоди на шляху торгівлі енергетичними пос­лугами: обмеження щодо в’їз­ду та перебуван­ня керівного персо­налу, професіоналів та експертів; обмеження щодо ввезення обладнання та інструментів, необхідних для надання послуг; довільно установлені вимоги щодо ліцензування та здійснення діяльності у відпо­відній сфері послуг; відсутність прозорості в регламентуючих актах.

Загалом пропозиція члена СОТ була спрямована на розширення сфери охоплення та поглиблення зобов’язань у сфері послуг з видобування нафти та газу, але з незрозумілих причин не знайшла підтримки. Втім, у рамках поточних переговорів раунду «Доха-Розвиток» члени СОТ все ж таки досягли взаєморозуміння, що відносини по товарах, які транспортуються територією країни через фіксовану інфраструктуру — нафтові та газові трубопроводи або електричні мережі, — охоплюються відповідними положеннями угод СОТ про свободу транзиту. Досягнуте взаєморозуміння є важливим результатом з огляду на постійні питання, чи охоплюють правила СОТ транзит енергоносіїв.

Бар’єри на шляхах переміщен­ня сільськогосподарських товарів в умовах збільшення навантаження на посівні площі, відсутність уваги СОТ до енергетичного сектора — щоб розібратися в цих протиріччях світових економічних відносин і зрозуміти гру, в яку, напевно, втягнуті окремі члени СОТ, Україні необхідно якнайшвидше завершити переговори про вступ до Світової організації торгівлі. Членство в СОТ, на мій погляд, у більшому ступені вже вимірюється не прямими економічними здобутками, а міжнародно-договірними чинниками, які зумовлюють майбутні економічні переваги.

Після завершення поточного раунду переговорів, у СОТ, очевидно, в найближчому майбутньо­му буде ініційовано переговори в сфері енергопостачання, у тому числі у сфері послуг з видобування нафти та газу. Україні у цих майбутніх переговорах необхідно захистити власні державні інтереси. Адже у світових економічних відносинах проступають контури нового енергетичного порядку.