Солодкий «лохотрон»

Ринок дитячих новорічних подарунків існує усього кілька тижнів на рік. Водночас у деяких виробників кондитерських виробів прибутки від продажу цього нехитрого товару перекривають доходи, отримувані протягом решти року. Як результат — українські кондитери щороку починають готуватися до новорічного «буму» дедалі раніше — ледь не з літа. Виявляється, вітчизняний ринок може спожити значно більше цих солодких святкових виробів, аніж їх дотепер вироблялося.

Не випадково компанія-виробник шоколадних Дідів Морозів збільшила їх випуск із 50 до 200 тисяч штук, розпочавши його не з початку листопада, як зазвичай, а з вересня.

Не відстає і ЗАТ «Житомирські ласощі», котре вирішило збільшити випуск новорічних подарунків із 631 тисячі до мільйона виробів.

Якщо придивитися до прилавків, навколо яких відбувається ажіотаж, можна помітити чимало цікавого: наприклад, під виглядом новорічних подарунків тут примостилися звичайні упаковки цукерок із новорічною символікою або листівкою на коробці. Представники торгових мереж не менш винахідливі, ніж виробники солодощів — разом із новорічними валізками на прилавок потрапляють геть сторонні товари, наприклад, залежалі коробки з халвою або печивом...

Усе це змітає лавина покупців — у тому числі й товари з простроченим терміном придатності. А вже на вміст подарунків, зокрема й на вагу цукерок і їхню вартість, під свято ніхто не звертає уваги. Хоча найчастіше вартість барвистої упаковки перевищує ціну дешевих вафель і карамельок, які лежать усередині.

Традиція дарувати дітям на Новий рік солодкі подарунки бере початок з давноминулих часів.

Наші бабусі і дідусі ще пам’ятають той час, коли ці подарунки були розвішані прямо на ялинці — у вигляді пряників, цукерок і «бомб» — прототипів нинішнього кіндер-сюрпризу.

Таку «бомбу» склеювали з пап’є-маше, а всередину клали цукерку або саморобну дрібничку. Вішали на ялинку і бонбоньєрки (коробочки, скриньки або кошички з тисненого картону), усередині яких лежали нехитрі солодощі...

За радянських часів дитячий новорічний подарунок був величезним дефіцитом — отримати його могли лише ті малята, батьки яких були членами профспілки. Саме на роботі раз на рік видавали казкові валізки, вмісту яких могли б позаздрити сьогоднішні дітлахи, благо, їх формували не окремі виробники, а вся кондитерська промисловість тих років — там можна було знайти і знамениту «Білочку» фабрики ім. Карла Маркса, і духмяне суфле московського «Рот фронту»...

Почім новорічний пацюк?

Головною тенденцією розвитку українського ринку новорічних подарунків, мабуть, є новий курс його гравців — від акценту на упаковку виробу до якості його наповнення. Чого-чого, а упаковок, які тішать око малюків і батьків, з’явилося надзвичайно багато: це і поліпропіленові або фольговані барвисті пакетики, і пластмасові контейнери-іграшки, і полотняні мішечки ручної роботи з вишивкою...

Але головним хітом сезону-2008 стала м’яка іграшка — «Миша», наповнена цукерками й іншими солодощами. На жаль, такий презент доступний далеко не кожному — вартість новорічного м’якого подарунка коливається від 50 до 100 грн.

Отримати інформацію від працівників великих торгових мереж про попит на ту чи іншу новорічну продукцію виявилося непросто: у супермаркеті мережі «Сільпо» навідріз відмовилися поділитися «секретними даними», посилаючись на політику компанії. А в супермаркеті «Фуршет» навіть намагалися заборонити записувати назви подарунків і їхніх виробників — причому в торговому залі, де ця інформація доступна будь-якому покупцеві.

Можливо, така реакція працівників торгівлі пов’язана з особливостями реалізації цього товару під Новий рік, наприклад, відсутністю ваги виробу або назви його виробника на доданому ціннику, що траплялося часто й густо.

— Найбільшої популярності цього року набули подарунки середньої цінової групи — від 12 до 25 гривень, — розповідає продавець одного зі столичних гастрономів Тетяна Семенченко. — Найдорожчий набір у нашому магазині коштує 27 грн. Характерно, що оформлення упаковки в різних виробників у цьому сезоні скромніше, ніж торік, без особливих викрутасів. Як правило, це звичайні валізки, скриньки або коробки у формі миші. Значно менше стало подарунків класу «преміум». Це свідчить про те, що виробники почали рахуватися з доходами середньостатистичного українця. Покупці кажуть, що вміст подарунків змінився в кращий бік, але все ж таки частка «нечесних» пакетів (коли всередині опиняються дешеві карамелі) ще велика.

Вага подарунків коливається від 300 грамів до кілограма, найчастіше купують упаковки вагою 500—600 грамів, вони коштують у межах 23 грн.

На прилавках найбільше продукції компанії Roshen, менше — від «АВК», «Житомирських ласощів» або «Конті». А імпортних подарунків ми цього року зовсім не продавали, вочевидь, на них немає попиту.

Цього року вітчизняні виробники швидко відреагували на збільшення попиту у сфері подарунків середнього цінового сегмента. Наприклад, 2007-го частка подарунків фабрики «Жи­томирські ласощі» в ціновій категорії до 11 грн. становила 82,3%, а на 2008 рік кількість подарунків до 12,5 грн. зрівнялася з кількістю подарунків до 25 гривень. Здається, це пов’язано не стільки зі зростанням цін на кондитерські вироби, скільки із затребуваністю більш якісного товару.

Подарунки компанії Roshen вписалися в середню цінову групу, причому виявилися ближчими до верхньої її цінової позначки. Це, наприклад, подарунок «Від Діда Мороза», що коштував 24 грн. 49 коп., «Святкова подорож» — 17 грн. 59 коп., «Святвечір» — 15 грн. 72 коп.

Така ж тенденція спостерігається в групі подарунків компанії «Конті». Наприклад, виріб «Рюкзачок» вагою 500 г продається за 18 грн. 10 коп.

А от компанія «Житомирські ласощі» зробила ставку на покупця із скромнішими доходами — наприклад, два види її новорічних подарунків під загальною назвою «Цукерка» коштують усього-на-всього 9 грн. 83 коп. і 8 грн. 65 коп. за 300 грамів. Цим же шляхом пішла і компанія «Крафт фудз Україна» — подарунок «Різдвяні святки» цього виробника вагою 300 грамів продається за ціною 8 грн. 73 коп., а подарунок «Новорічна карусель» — по 13 грн. 45 коп.

До речі, у Росії новорічні подарунки — досить дороге задоволення: найпопулярніший — у картонній упаковці вагою 1 кг коштує в переведенні на нашу валюту 32 грн., у бляшаній упаковці (тієї ж ваги) — 42 грн., а в м’якій іграшці «Миша» — 98 грн.

Російський ринок новорічних солодких подарунків за підрахунками спеціалістів має ємність близько 65 млн. дол. А вміст самих подарунків формується, на відміну від України, не лише компаніями-виробниками, а й компаніями-фасувальниками, які закуповують окремо упаковки для подарунків і окремо цукерки — у різних виробників.

Наприклад, одна з таких столичних компаній формує подарунки з продукції кількох московських кондитерських фабрик: «Красный Октябрь», «Рот фронт», «Ударница», «Большевик», концерну «Бабаевский», що приносить дуже непоганий прибуток.

Як і в Україні, самі російські виробники теж пакують подарунки із власного асортименту, котрий у великої фабрики становить понад 20 найменувань, а відпускні ціни на виріб коливаються в сегменті від 35 рублів. Обсяг продажів новорічних наборів у цих фабрик становить близько 1,2—2 мільйонів штук.

Експерти вважають, що рентабельність «подарункового» бізнесу значно вища за будь-який інший. Бувають роки, коли вона доходить у Росії до 100%, але в середньому по галузі тримається на рівні 40%.

Попит на імпортні новорічні подарунки впав не лише в Україні: польські та чеські кондитерські набори, що займали чотири-п’ять років тому до 30% ринку, сьогодні становлять у Росії не більше ніж 5% продукції.

Цього року в росіян з’явилися дві нові тенденції, ще не помітні на українському ринку: заможні корпоративні клієнти почали замовляти дуже дорогі ексклюзивні подарунки з гарантією того, що нічого подібного в роздрібному продажу не з’явиться. Ціна таких наборів сягає 6000 рублів. І як противагу цьому, відзначено бурхливу активність виробників дрібних презентів у так званому premium-сегменті. Це може бути новорічна шоколадка для консьєржки, презент секретарці або водієві...

В асортименті — діатез і харчове отруєння

Напевно, у жодній країні світу новорічні свята не відзначають із таким розмахом, як у нас. Більшість батьків записали своїх дітей на три-чотири ялинки, і на кожній із них маленького ласуна чекає подарунок, якість якого залишає бажати кращого.

У Росії прострочений шоколад або зіпсоване печиво стали справжнім лихом — масові харчові отруєння фіксували в Підмосков’ї, Красноярському краї, Бурятії, Курській, Володимирській, Омсь­кій, Мурманській, Магаданській, Камчатській областях...

В Україні від цієї небезпеки теж ніхто не гарантований: зазирнути в кожен пакет із новорічними солодощами просто нереально, а виробники цими днями намагаються позбутися залежаного товару.

І якщо батьки все ж таки намагаються придивлятися до покупки, то для благодійних або корпоративних ялинок подарунки закуповують оптом.

Найбільшим споживачем новорічних подарунків для вітчизняних кондитерів є Фонд соціального страхування. У щорічно влаштовуваному цією структурою тендері на закупівлю подарунків для дітей беруть участь практично всі значні виробники солодощів — такі як компанії Roshen, «Конті», «АВК» і «Нестле Україна». Відповідно до вимог соцстраху, подарунок має важити близько 450 г, а частка шоколадних виробів у ньому має бути не менше ніж 70%. Цього року соц­страх виділив 69,2 млн. грн. на закупівлю 4,8 млн. подарунків.

У Росії пішли ще далі: усі державні установи культури зобов’язані проводити тендер на поставку новорічних подарунків. За конкурсом вибирають тих постачальників, які пропонують найдешевші набори солодощів. У результаті про високу якість і розмаїття цукерок говорити складно — перемагають льодяники.

— Період після новорічних свят — це просто катастрофа для нас, — коментує ситуацію педіатр Олена Коваленко. — Поліклініка переповнена дітьми з різними скаргами: це і діатез, і хворі зубки, і шлункові розлади. Батьки зайняті собою і не контролюють, скільки солодощів з’їдають їхні діти за святкові дні. Сьогодні цукерки перестали бути дефіцитом і є цілком рядовим продуктом, навіщо ж завалювати дітей солодкими подарунками? Як результат — понад 70% українських дітей п’ятирічного віку страждають на карієс.

Останнім часом багато батьків воліють добирати новорічні солодощі самотужки, благо, на ринку можна не лише купити на вагу різноманітну кондитерську продукцію за більш низьку ціну, а й зробити це цілком швидко й цивілізовано: спритні й вигадливі базарні торговці зважують кожну цукерку і виставляють цінник із її вартістю.

Складаючи подарунок власноручно, ви застраховані від придбання мішка дешевих карамельок.

Чимало тат і мам переймаються не лише якістю та вартістю солодких подарунків, а й здоров’ям своїх дітей, тим більше що малюкам не можна пропонувати всі види солодощів. Дітям від одного року в новорічний подарунок можна покласти зефір, пастилу, лукум, вафлі з фруктовою начинкою, не забуваючи, що перевагу слід віддавати білим виробам — без барвників, ароматизаторів і шоколадної глазурі. Усі ці солодощі містять пектин, який поліпшує роботу шлунково-кишкового тракту.

Не слід забувати про печиво, хоча малюкам підходять не всі його сорти. Не рекомендуються кекси, тарталетки, здобне печиво, до складу яких входить маргарин. Найменшим краще покласти нежирне і не дуже солодке печиво, наприклад галети або крекер. Звісно, без цукерок не обійтися, але спеціалісти радять використовувати ті з них, які зроблені на молочній основі, наприклад «Корівку», молочний ірис, а також цукрову помадку, пісний цукор, фруктову карамель. А от від шоколадних цукерок слід відмовитися. Шоколад не лише є причиною алергії, а й містить речовини, що впливають на нер­вову систему, викликаючи порушення. Бажано вилучити з подарунка льодяники, жуйку. Вони створюють у роті солодке середовище, що призводить до швидкої руйнації емалі зубів.

У будь-якому разі зловживати солодощами не варто: добова норма кондитерських виробів для дитини до трьох років — 10—15 грамів, трохи старшої — 20 грамів, що відповідає одній вафлі або одній-двом цукеркам на день.

Заповнити новорічний подарунок допоможуть мандарини, яблука, сухофрукти та іграшки.

Здається, що майбутнє новорічних подарунків — за компаніями-фасувальниками, які добиратимуть солодощі не за принципом виробників: «аби не пропало», а з урахуванням їхнього розмаїття, а також вікових груп дітей.

За такого вдумливого підходу до справи індустрія новорічних подарунків, можливо, навчиться ставитися до їх виробництва більш відповідально, не перетворюючи свято дитинства на новорічний солодкий «лохотрон»...