Собака на керосині. Постачальники авіаперевізників згодні продавати пальне лише за ціною на 15—20% вище від світової

Схоже, що на вітчизняних авіаперевізників очікують не найкращі перспективи. Ця транспортна галузь, узагалі-то, останні 16 років не була транспортним флагманом через розвал у 90-х роках, а також внаслідок масового зубожіння населення, яке після краху епохи дешевих енергоресурсів здебільшого не може дозволити собі розкіш подорожувати літаком. Ціни на квитки «кусаються» і не в останню чергу через ринкову ціну авіаційного палива, яке в собівартості тарифу становить близько 30%.

А вже найближчими днями деякі українські авіакомпанії, що базуються в аеропорту «Бориспіль», можуть втратити й тих нечисленних (у порівнянні з закордонними колегами) клієнтів. Причина — конфлікт між авіакомпаніями та постачальниками авіаційного палива, що тривав принаймні з грудня 2006 року і вибухнув 30 січня нинішнього, коли «Міжнародні авіалінії України» та «Аеросвіт» повідомили на спільній прес-конференції про ризик скасування всіх рейсів з «Борисполя», починаючи з 1 лютого.

Річ у тім, що, за словами генерального директора «Аеросвіту» Арона Майберга і президента МАУ Юрія Мірошникова, постачальники авіапалива — ЗАТ СП «КРЕБО» та ТОВ «ЛУК-Авіа Ойл» — запропонували нові, цілком неприйнятні для перевізників, умови постачання пального.

Учасники прес-конференції кажуть, що в новій угоді, яка має набрати чинності з 1 лютого, закладено зростання цін на авіапаливо до рівня, на 15—20% вищого від світового. Окрім того, говорить Юрій Мірошников, постачальники незаконно вимагають від перевізників сплати ПДВ за паливо, призначене для закордонних рейсів, тоді як закон передбачає нульову ставку ПДВ.

У цій ситуації кінцева вартість палива може зрости майже на 35—40%. Це не влаштовує перевізників, оскільки для компенсації збитків їм необхідно підняти ціни на квитки принаймні на 10%. Це своєю чергою призведе до неконкурентоспроможності на міжнародних лініях та до втрати частини клієнтів на внутрішніх.

Керівники авіакомпаній також кажуть, що в Україні відсутнє ринкове формування вартості палива, коли вона залежить від світових цін на нафту. Натомість, за їх словами, в нас існує диктат постачальників авіаційного палива, яких, до того ж, МАУ та «Аеросвіт» підозрюють в узгоджених антиконкурентних діях.

Що каже друга сторона конфлікту?

Заради об’єктивності треба вислухати і постачальників палива. Однак представники ЗАТ СП «КРЕБО» та ТОВ «ЛУК-Авіа Ойл» не з’явилися на згадану прес-конференцію, хоча були запрошені її організаторами — авіакомпаніями. Окрім того, спроби зв’язатися з ТОВ «ЛУК-Авіа Ойл» закінчилися тим, що на другому кінці дроту відповіли, що мають вказівку керівництва, коментарів із цього приводу не давати.

Слід зауважити, реакція доволі нетипова, адже в подібних конфліктах між бізнес-партнерами, як правило, кожен хоче видаватися «білим і пухнастим».

Тому, схоже, що постачальники зайняли позицію: «нікуди вони не подінуться, прийдуть і пристануть на наші умови». Зате таку позицію не назвеш непрагматичною: маючи повний контроль над перевізником, принаймні в найбільшому аеропорту держави, можна не перейматися компромісом, якого, до речі, на час написання матеріалу — вечір останнього дня дії старої угоди з авіакомпаніями (31 січня) — досягнуто не було.

Що далі?

Прес-служби МАУ та «Аеросвіту» повідомили: на 1 лютого в них ще вистачить палива на заплановані рейси. Далі прогнозувати розвиток ситуації не беруться.

За словами керівництва авіакомпаній, існує розуміння ситуації в уряді в цілому і в міністерстві транспорту зокрема. Однак навряд чи владі вдасться владнати конфлікт у пожежному порядку.

Не секрет, що «чиряк» назрівав уже давно і в тому числі через бездіяльність влади. Наприклад, незрозуміло, чому в Україні досі сертифіковане лише паливо, що виробляється на теренах колишнього СРСР. Питання не риторичне, оскільки така ситуація не дозволяє зайти на ринок компаніям, які реалізують паливо непострадянських виробників. Чому за 16 років існування нащадків «Аерофлоту» на цьому ринку можливий диктат їхніх партнерів. І, нарешті, чому вартість палива для літаків у нас і досі «береться зі стелі».

Створюється враження, що, окрім нових прожектів, кожні наступні керманичі мінтрансу нічого нового в авіагалузь, як і в транспорт узагалі, не привносять. Поки така ситуація зберігатиметься, «собаки на авіаційному керосині» (й не тільки вони) можуть спати спокійно, на відміну від пасажирів, особливо тих, хто вже придбав квитки на найближчі дні.