Словацький нафтопровід, польські сподівання, російські ставки

512-кілометрова ділянка нафтопроводу «Дружба» пропускною здатністю 21 мільйон тонн нафти на рік, що проходить територією Словаччини, — останній великий актив роздертого на шматки ЮКОСу. Власне, сама труба належить словацькій компанії Transpetrol, 51% акцій якої володіє держава. А от доля решти 49% серйозно цікавить чимало європейських компаній.

У 2002 році цей пакет акцій продали ЮКОСу за 74 млн. дол., і відтоді вони значилися на його нідерландській «дочці» Yukos Finance BV. Торік «Руснефть» пропонувала за них 103 млн. дол., однак словацький уряд заблокував угоду і сам розпочав переговори щодо викупу акцій. Однак їх встигли передати до спеціального трастового фонду, і тепер навколо цього пакета ведуться судові суперечки. Проте в зарубіжних ЗМІ активно обговорюють домовленості, що їх було досягнуто під час травневого візиту прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо до Москви. Стверджується, що ці акції викупить словацький уряд. Але в своєму розпорядженні не залишить, а передасть «Газпрому». Причому без усілякого конкурсу, а в обмін на гарантії поставок енергоносіїв.

Такий варіант розвитку подій найбільше засмучує польську компанію PERN, яка всерйоз претендувала на словацький відрізок нафтової труби. Йшлося навіть про її підключення до нафтопроводу Одеса—Броди для перекачування каспійської нафти, що завдало б значного удару по енергетичній гегемонії Росії в Європі. Проте словацький уряд волів зберегти свою лояльність до Кремля. Адже ця 5-мільйонна країна виявилася єдиною в Східній Європі, що виступила проти розміщення американської ПРО в регіоні, зате підтримала Росію під час нафтового конфлікту з Білоруссю. 98% газу, 95% нафти і все паливо для АЕС Словаччина одержує з Росії. Хоча й заявляє про свою зацікавленість у диверсифікації енергопоставок.