СИСТЕМА ЗАЛИШАЄТЬСЯ, НАВІТЬ КОЛИ СТРАТЕГІЇ ЗМІНЮЮТЬСЯ

Існує необмежена кількість нових ідей, є мільярди людей, готових запропонувати нові форми обслуговування чи нову продукцію, мільйони видів продукції. Але лише небагато людей знають, як створити чудові бізнес-системи...

Роберт Кійосакі, мільйонер і бізнес-тренер

У давнину жителі одного з гірських сіл, залишившись без води, довірили двом своїм односельцям організацію місцевого водопостачання. Платити пообіцяли за кожне відро. Більше відер — більше грошей. Один із виконавців відразу ж став носити воду з найближчого джерела. Другий зник на певний час, а коли з’явився, заходився споруджувати в селі водогін. Він створив систему, проти якої його конкурент був безсилий, навіть якби тягав воду впродовж доби разом із усією своєю родиною.

Безліч підприємців і сьогодні, не маючи хорошої бізнес-системи, по суті «носять воду відрами». Навіть якщо вони і пропонують продукцію (чи обслуговування) набагато кращу, ніж та, яку реалізують надбагаті транснаціональні корпорації (приміром, Coca Cola чи Microsoft), вони для них не конкуренти. «Є мільярди людей, здатних виготовити кращий гамбургер, ніж виготовляє McDonald’s. Але лише McDonald’s має систему, що готує мільярди гамбургерів», — зазначає в одному з своїх посібників із набуття фінансової незалежності Роберт Кійосакі. Відмінність не тільки в масштабах...

Оцю саму бізнес-машину потрібно ще довести до досконалості, аби вона могла працювати автоматично й попри виникаючі складності. Саме цього й домагаються компанії, які не знають міждержавних кордонів. Тут є нам чого в них повчитися. Можна навіть спробувати прилучитися до їхнього досвіду, ставши частиною однієї з таких бізнес-систем. І, що цікаво, місце в них для наших підприємств справді є. Причому не обов’язково найбільших. Вдалося ж це Козятинському м’ясокомбінату (Вінницька обл.). Недавно там розгорнуло свою роботу спеціалізоване виробництво м’ясних напівфабрикатів. Не багатьом відомо, що вся ця нова продукція виробляється компанією «L+O Україна» — глобальним партнером відомої корпорації McDonald’s. Таким чином, зростає ефективність бізнес-машини, створеної Реєм Кроком майже півстоліття тому. І м’ясокомбінат не єдине українське підприємство, яке стало постачальником корпорації. На умовах партнерства з нею співпрацюють ще понад 60 місцевих підприємств. Серед них: «Галактон» (молочні суміші для морозива та шейків), «Іст Балт Україна» (булочки для сандвічів), «Слов’янський дім» (салати), «Чумак» (кетчуп, мариновані огірки), «Бліц Пак» (упаковка), «Інлайн» і «Діфлон» (пластикова продукція), кондитерський дім «Шантіль» (заморожені торти)... Список партнерів найближчим часом можуть поповнити: «Колос» (маффіни —аналог кексів), «Конві» (паперова упаковка), Кіровоградський завод модифікованих жирів (рослинна олія для фритюру).

Зважте самі, наскільки згадана система складніша від водопровідної, якщо в ній задіяно стільки підприємств-постачальників. На сьогодні понад 50% асортименту продукції в українських McDonald’s виготовляють українські підприємства: яловичина, булочки, напої Coca Cola, морозиво... Деякі навіть експортують свою продукцію в російську й білоруську мережі корпорації. Меценатством тут і не пахне. По-перше, ці вітчизняні підприємства вийшли на належний технологічний рівень, а по-друге, працювати з ними стало економічно вигідно. Відповідно глобальні постачальники всесвітньої корпорації замість того, аби возити імпорт, пустили в свою систему місцеві виробництва.

Процес заміни імпорту ще далекий від завершення. Якщо Козятин дозволив закрити м’ясну позицію, то, приміром, картоплю, курячі продукти, соуси для «МакДональдз Юкрейн Лтд.» усе ще імпортують. Загалом 50% місцевої продукції — це ще не 100%. Правда, тут політика корпорації прозора — максимально задіяти місцеві виробничі можливості у власній бізнес-машині. Цей же курс підтвердило й нове керівництво материнської компанії. (Зміна сталася в січні поточного року. Тоді Джек Грінберг поступився своєю посадою Джиму Канталупо.) А в Україні реалізація нової маркетингової стратегії під назвою Rolling Energy («Енергія руху») навіть зробила розвиток постачальників одним із своїх пріоритетних напрямів. Утім, важко собі уявити, що могло бути інакше. Адже стратегія лише повертає кермо. Машина, яка везе, залишиться та сама.

Отже, українські підприємства-постачальники відповідно до нових віянь можуть навіть розраховувати на інвестиції від корпорації. Правда, для їхнього залучення потрібно вже мати власну бізнес-систему, яка могла б стати підсистемою в глобальному, перевіреному часом механізмі. Причому не так уже важливо, буде це механізм McDonald’s, Coca Cola, Nestle чи McCain. Важливо, аби це була система, а не «відро з водою», з яким на ринку невдовзі нічого буде робити. Адже навколо споруджуються «водогони»...

Віктор Ейдеміллер,
керівник відділу закупівель «МакДональдз Юкрейн Лтд.»:

— Від самого початку роботи на українському ринку компанія співпрацює з місцевими постачальниками. За цей час їхній внесок в асортимент компанії зріс приблизно в 17 разів. Починали з 3%, які забезпечували салати компанії «Слов’янський дім». На сьогодні добре відомий у світі Біг Мак, вироблений в Україні, на 84% складається з місцевої сировини.

85—90% це саме та частка, яку можуть у перспективі покрити своєю продукцією українські постачальники. Із іншим складніше — апельсини, кава, чай — все-таки екзотика. Правда, із решти позицій залишилися тільки великі: картопляні, курячі й рибні напівфабрикати, сир, стаканчики... Щоб їх могли закрити місцеві компанії, крім всього іншого потрібно, аби попит на ринку вийшов на економічно обгрунтовані обсяги. Проте робота ведеться вже нині. Зокрема вирощуванням технологічно необхідної картоплі в Україні зайнята фірма McCain Foods Ukraine.