Ще раз про механізми прихованої приватизації газотранспортної системи України

З приходом нового керівництва в Міністерство палива та енергетики і в НАК «Нафтогаз України» започатковано процеси, які можуть привести до втрати контролю держави як над магістральними, так і над регіональними газотранспортними та газорозподільчими мережами. А ймовірний перехід внутрішньої газорозподільчої мережі України та магістральних транзитних газопроводів під контроль чи то «Газпрому», чи «РосУкрЕнерго», чи навіть під контроль «Укргаз­Енерго» може остаточно поставити хрест на енергетичній безпеці нашої держави.

Сьогодні можна говорити про два механізми, які запустило Міністерство палива та енергетики, що можуть призвести до прихованої приватизації газотранспортної системи України. І обидва пов’язані зі створенням штучної заборгованості перед СП «Укргаз-Енерго» «Укртрансгазу» - дочірньої компанії НАК «Нафтогаз України», на балансі якої і знаходиться українська газотранспортна система.

Як відомо, джерелом доходів ДК «Укртрансгаз» є транспортування газу для споживачів України (основна частка), реалізація стисненого газу, підземне зберігання газу і транзит газу (надходження від НАК «Нафтогаз України», яка має укладений контракт з ВАТ «Газпром» на транзит газу українською газотранспортною системою).

На сьогодні джерелом покриття поточних витрат ДК «Укртрансгаз» (заробітної плати, електроенергії, податків і зборів, поточних ремонтів та виробничих послуг) є надходження від споживачів України (плата за транспортування, зберігання газу та доходи від роботи мережі АГНКС). Проте для того, щоб газотранспортна система (ГТС) працювала стабільно, необхідні капітальні вкладення і рекон­струкції мереж, на що коштів у «Укртрансгазу» вже немає. Причина в тому, що «Нафтогаз України» перераховує кошти за транзит газу за залишковим принципом - у сумі, що дорівнює витратам на технологічний газ. У зв’язку з цим ДК «Укртрансгаз» змушений спрямовувати на реконструкцію мереж кошти, які призначені на закупівлю технологічного газу, внаслідок чого постійно нарощується штучна заборгованість перед НАК «Нафтогаз України». На 1 жовтня 2006 року така заборгованість склала понад 6 млрд. грн.

Але найцікавіше те, що Міністерством палива та енергетики видано розпорядження від 17 жовтня 2006 року, відповідно до якого ДК «Укртрансгаз» зобов’язаний закуповувати газ для технологічних потреб у ЗАТ «Укргаз-Енерго». Зважаючи на те, що НАК «Нафтогаз України» не повністю спрямовує кошти за транзит на адресу «Укртрансгазу», закупівля технологічного газу в «Укргаз-Енерго» приведе до того, що буде нарощуватись штучна заборгованість перед цим підприємством, оскільки «Укртрансгаз» не зможе самостійно сплачувати вартість цього газу (адже доходи від транзиту надходять «Нафтогазу України»). А для забезпечення роботи компресорних станцій та інших виробничих об’єктів «Укртрансгазу» необхідно буде придбати 6,6 млрд. кубометрів газу щороку, на суму 6,2 млрд. грн. з ПДВ (за новими граничними цінами). У той же час можна спрогнозувати, що НАК «Нафтогаз України» в особі нового керівництва не буде поспішати з перерахунком коштів за транзит на адресу «Укртрансгазу».

Окрім транспортування газу, «Укртрансгаз» також отримує доходи і від зберігання газу в підземних сховищах газу (ПСГ). На сьогоднішній день склалася парадоксальна ситуація - Україна, володіючи найбільшими газовими сховищами в світі, має найнижчі тарифи на зберігання газу в ПСГ. Відповідно ДК «Укртрансгаз» недоотримує значні кошти від зберігання газу в підземних сховищах. Зокрема тариф для «Укргаз-Енерго» і для інших комерційних структур на зберігання газу в ПСГ «Укртрансгазу» складає всього 6,54 дол. за тис. кубометрів, що практично в два рази менше, аніж в Росії. Для прикладу: минулого року угорська MOL платила без складнощів «Укртрансгазу» за ті ж послуги 18 дол. за тисячу кубометрів, і це не дивно, оскільки середньоєвропейська ціна за аналогічні послуги становить близько 32 дол. за тис. кубометрів. Через таку цінову політику ДК «Укртрансгаз» отримує щорічно 600 млн. дол. збитків.

Таким чином, «Укргаз-Енер­го» як монопольний постачальник газу для усіх галузей національної економіки постачатиме природний газ і газотранспортникам, що використовують його для технологічних потреб і контролюватиме їхні фінансові потоки, постійно збільшуючи їхню заборгованість перед собою.

Проте цього виявилось замало, і керівництво Мінпаливенерго вирішило забрати в «Укртрансгазу» і джерело основних надходжень від транспортування газу споживачам в Україні. Зокрема таку загрозу створює постанова Кабміну від 16 січня 2007 року «Про внесення змін до постанови №1729 від 27.12.2001 р. «Про забезпечення споживачів природним газом».

Прийняття даної постанови щодо змін в існуючому порядку забезпечення природним газом споживачів створює суттєву загрозу національній безпеці держави. Зокрема зазначеними змінами передусім була досягнута офіційно неоголошена мета концентрації усіх фінансових потоків газового ринку в руках ЗАТ «Укргаз-Енерго», що в подальшому дає можливість захоплення у власність усієї газотранспортної системи країни (як системи магістральних газопроводів, котрі забезпечують транзит газу в Європу, так і усіх газорозподільчих мереж в регіонах).

Для прикладу, якщо до введення в дію змін оплата за транспортування природного газу надходила безпосередньо від споживачів (що використали природний газ) до газотранспортних підприємств (в частині транспортування магістральними газопроводами - до ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», в частині транспортування розподільчими газопроводами - до обласних підприємств з газифікації і газопостачання), то тепер усі ці кошти за транспортування газу (в тих обсягах, де постачальником є «Укргаз-Енерго»), споживачі повинні сплачувати на рахунки «Укргаз-Енерго». Остання матиме можливість на власний розсуд розраховуватись з газотранспортними підприємствами в залежності від лояльності до політики, яку проводять Мінпаливенерго та акціонери «РосУкрЕнерго».

Суть нового порядку постачання газу полягає в наступному. Усі споживачі природного газу, що придбають ресурс у компанії «Укргаз-Енерго», в примусовому порядку зобов’язані купувати його «з доставкою», тобто передбачати в договорах, що кошти за транспортування газу будуть надходити не газотранспортним підприємствам напряму, а постачальнику - ЗАТ «Укргаз-Енерго». Відповідно, газотранспортні підприємства, виконуючи всю роботу з транспортування газу від точки входу в газотранспортну систему і аж до лічильника споживача, не мають жодних договірних відносин з цими споживачами - усі договірні взаємозв’язки концентруються в «Укргаз-Енерго».

Газотранспортні підприєм­ства, таким чином, потрапляють у повну фінансову залежність від «Укргаз-Енерго», не маючи жодного реального важеля впливу на новоствореного газового монополіста. Усі сьогоднішні механізми впливу для забезпечення повного збору коштів за виконану газотранспортну роботу ґрунтуються на обмеженні чи припиненні газопостачання споживачів. Не маючи ж договірних відносин зі споживачами (і як наслідок не маючи і права обмежувати чи припиняти газопостачання, навіть якщо «Укргаз-Енерго» не буде розраховуватись за транспортування газу), газотранспортні підприємства не матимуть жодного реального механізму примусити «Укргаз-Енерго» розрахуватися.

Таким чином, ми бачимо, що «Укртрансгаз» потрапляє в подвійну залежність від «Укргаз-Енерго». З одного боку у нього будуть накопичуватися борги за технологічний газ, який він не зможе самостійно оплачувати (доходи від транзиту в НАКу), а з іншого - «Укргаз-Енерго» може не розраховуватися з «Укртрансгазом» за постачання газу внутрішнім споживачам і він втратить своє основне джерело доходів і, відповідно, здатність фінансувати свої поточні витрати (заборгованість зростатиме ще більше).

Отже, за такої ситуації «Укргаз-Енерго», маючи можливість штучно притримувати платежі за транспортування газу та будучи монопольним постачальником газу для технологічних потреб «Укртрансгазу», отримує всі важелі для штучного доведення ДК «Укртрансгаз» до банкрутства.

Зважаючи на пов’язаність та спільність інтересів нинішнього керівництва НАК «Нафтогаз України» та «Укргаз-Енерго», цілком імовірно, як вже було зазначено, що політику вимивання коштів, зароблених ДК «Укртрансгаз», яка надаватиме послуги з транзиту газу, проводитиме і сама НАК «Нафтогаз України». Адже на сьогоднішній день, отримуючи понад 12 млрд. грн. щорічних доходів від транзиту російського газу (що у повному обсязі надходять на рахунки НАК «Нафтогаз України»), ДК «Укртрансгаз» залишається винною НАК «Нафтогаз України» більше 6 млрд. грн. Це є прямим наслідком того, що «транзитні» доходи ніколи не доходять до «Укртрансгазу» в повному обсязі.

Результатом всього цього може стати те, що «Укргаз-Енерго» навіть при нинішніх цінах на газ, використовуючи ті ж самі механізми вимивання коштів з державного підприємства «Укртрансгаз» (а саме заради цього і внесені зміни до постанови №1729), менше ніж за два роки зможе створити штучний борг «Укртрансгазу» перед собою на суму, що перевищить залишкову вартість газотранспортної системи (на сьогоднішній день - 9 млрд. грн.). Після цього набуття повного контролю над українською газотранспортною системою - справа лише кон­кретних судових позовів «Укргаз-Енерго» до балансоутримувача ГТС - «Укртрансгазу».

Схожа ситуація складається і з регіональними підприємствами з газопостачання та газифікації. Остання ініціатива ДК «Газ України» (слід зазначити, походить вона з надр Мінпаливенерго) про створення дочірнього підприємства «Укргазмережі», на баланс котрого хочуть передати всі газорозподільчі мережі, - не що інше, як намагання консолідації активів для зручнішої передачі російській стороні в особі «Укргаз-Енерго» та «РосУкрЕнерго». Адже газорозподільчі мережі і підприємства з газопостачання потрапляють в таку ж залежність від «Укргаз-Енерго», як і «Укртрансгаз», оскільки вимушені купувати технологічний газ у «Укргаз-Енерго». З іншого боку, вони позбавлені доходів, оскільки плата за надання послуг постачання та розподілу газу надходитиме, відповідно до постанови Кабміну №1729, до «Укргаз-Енерго». Окрім того слід зазначити, що «Укргазмережі» є дочірнім підприємством «Газу України», який має значну заборгованість. Тому «Укргаз-Енерго» буде дуже легко «розправитися» з облгазами та з ДК «Укргазмережі».

Особливе занепокоєння викликає те, з якою легкістю міністр палива та енергетики Юрій Бойко заявляє, що Україна готова віддати російській стороні газорозподільчі мережі. При цьому він говорить про газорозподільчі мережі, як про щось маловартісне для України, що не відіграє особливої ролі для нашої держави. Це щонайменше дивна позиція міністра українського уряду. Адже газорозподільчі мережі забезпечують транспортування 55 млрд. кубометрів газу до споживачів, що більше аніж транспортування газу всіма східноєвропейськими країнами - учасниками Варшавського договору разом узятих.

На сьогодні газорозподільчі мережі забезпечують газом понад 82 тис. підприємств України. Ні для кого не є секретом, що рано чи пізно у компанії, яка є монополістом з постачання та транспортування газу, виникне спокуса: чи зупинити діяльність, чи отримати контроль над будь-яким з цих підприємств, навіть найменшим. Адже всі підприємства стануть заручниками інтересів цього монополіста на українському ринку - від нього буде залежати успішна робота металургійного комбінату чи цементного заводу, ТЕЦ чи теплоелектростанції і т.д. Компанія «Укргаз-Енерго», а фактично «РосУкрЕнерго», що повністю контролюється російською стороною, зможе вирішувати - постачати газ в ту чи іншу область чи ні, і таким чином впливати на політичну та соціальну політику в тому чи іншому регіоні. То чи не є передача розподільчих мереж питанням національної безпеки держави?

Політика Мінпаливенерго та нинішнього міністра призводить до того, що в руках «Укргаз-Енерго» концентруються всі фінансові потоки «Укртрансгазу» та регіональних постачальників газу. Це дозволить цій компанії, використовуючи борги, отримати під свій контроль компанії - балансоутримувачі українських магістральних та регіональних газопроводів. А згодом «РосУкрЕнерго» чи інша сторона, наприклад, «Газпром», використовуючи міжнародне право та значні борги НАК «Нафтогаз України» (які вже в більшій частині ймовірно сконцентровані в «Газпромбанку») можуть позбавити НАК «Нафтогаз України» його частки в ЗАТ «Укргаз-Енерго». Таким чином газотранспортна мережа повністю опиниться під контролем росіян.