Розцвіла буйним цвітом малина... Тисяча і один спосіб порівняно чесного відбирання грошей

У каламутні 90-ті вже минулого століття схема під загадковою назвою «МММ» була певним ноу-хау, в усякому разі для нашої країни. Після гучного падіння піраміди багатьом здавалося, що повторення чогось подібного неможливе в принципі, адже навіть школярі почали розуміти: безплатний сир буває тільки в мишоловці. Проте невдовзі в Сергія Мавроді з’явилися послідовники — різноманітні концерни «Олбі», «Тібет» тощо, в які народ, заманюваний казковими відсотками, не менш захоплено поніс свої гроші. Схеми, з успіхом обкатані в ті роки, виявилися не менш ефективними й у наші дні. Хоч скільки людей учи, але як тільки на обрії замаячіють «халявні» гроші, відразу з’являться тисячі добровольців, ладних ризикнути власними заощадженнями.

Гендиректор у кросівках

Утім, наші сучасники — організатори таких акцій — намагаються працювати з фантазією, закладаючи в схему свою родзинку. Фішка однієї з фінансових компаній, яка представляється чеською, полягає в тому, що організатори збирали гроші «дріб’язком», тобто, розуміючи, що до видачі іпотечних кредитів навряд чи дійде, стягували кошти з так званих радників, тобто з людей, які бажають працювати в компанії й роздавати в Україні дешеві чеські гроші.

З охочих працювати в компанії «радником» брали 275 гри­вень вступного внеску й зо дві сотні гривень (скільки з кого вдава­лося здерти) на різноманіт­ні нібито потрібні документи й бланки. Збирали гроші на семінарах, які постійно проходили майже в усіх обласних центрах України, зазвичай у конференц-залах великих готелів.

«Збір урожаю» відбувався переважно наприкінці вересня — початку жовтня поточного року, причому інформацію про місце й дату «зустрічей» поширювали з допомогою Інтернету, так що за бажання відповідні органи могли завчасно підготуватися до операції й узяти організаторів «тепленькими» прямо на семінарах.

Зрозуміла річ — жодних касових документів не видавали, гроші буквально розсовували по кишенях. Промовиста дрібничка — на ділові зустрічі «чехи»-гендиректори з’являлися зазвичай у кросівках.

Самі семінари чимось нагадували засідання закритої секти. Людина, яка назвалася представником усесвітньо відомої чеської фірми, зі сцени просто зомбувала зал, для переконливості супроводжуючи свій виступ прокручуванням слайдів про успіхи діяльності фінансової компанії. Тільки одиниці обурено покидали такий захід, основна ж маса захоплено аплодувала.

Назву компанії наразі не можна оприлюднити, оскільки офіційного резюме компетентних правоохоронних органів ще немає, а «хлопці» і далі «працюють» практично в усіх регіонах країни.

Перший мільйон уже «заробили»

Не зовсім зрозуміло, чому нікого не цікавить діяльність групи шахраїв? Можливо, відповідні інстанції вважають, що суми, які збирають з людей, занадто мізерні — якихось 50—100 доларів з людини. Проте при цьому не враховуються масштаби діяльності, адже, за найскромнішими підрахунками, в сумнівну діяльність нечесним шляхом втягнули кілька тисяч громадян країни. Втім, насправді суми, очевидно, набагато більші. Процитуємо один із інтернет-форумів, на якому спілкуються ошукані «радники»: «На даний момент попередньо набрано вже вісім груп по 300 осіб для проведення навчання в Києві й близько 20 аналогічних груп в інших містах».

Скидається на те, що в грандіозну аферу втягнули близько восьми з половиною тисяч громадян України, з яких тільки на першому етапі зібрано не менше мільйона американських доларів.

Крім того, «радникам» і «регіональним директорам» пропонується взяти участь у новому, не менш захопливому дійстві — залученні до «бізнесу» інших своїх співвітчизників, які бажають скористатися дешевим східноєвропейським кредитом на купівлю житла або автомашини. Передбачається, що вже залучені в піраміду зберуть із потенційних «іпотечників» і «автомобілістів» по 300 у.о., і лише після такого внеску, власне кажучи, буде надано сам кредит.

Зрозуміло, що імовірність надання кредиту після внесення горезвісних 300 у.о. дорівнює нулю. Тому хотілося б вірити, що до реалізації другого етапу в цій грандіозній фінансовій афері не дійде й діяльність аферистів буде припинено на першому ж етапі, бо інакше вже не один, а кілька мільйонів доларів може «накивати п’ятами» з України. Таким чином, можливо, й кількість постраждалих обмежиться кількістю вже задіяних «радників» і регіональних «директорів».

Поки що на пустощі фінансових шахраїв відреагував лише департамент нагляду за фінансовими компаніями Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Цитата з українського сайта «чеської фінансової групи»: «Основні переваги нашої фірми в тому, що ми надаємо фінансові послуги: без свідоцтва про доходи; без поручителів; без обмеження у віці; ми даємо кредит кожному».

Досить потішно, що організатори піраміди внесли в текст іпотечних договорів, які передбачається роздавати всім охочим громадянам України віком від одного року, пункт, відповідно до якого саме залучені до діяльності компанії консультанти-радники (а не сама компанія) несуть усю відповідальність за неповернення кредитів.

Ось іще одне повідомлення з інтернет-форуму, яке поширювалося з метою розігріти публіку: «Для довідки: головний куратор компанії по Україні, директор 6-го рівня, заробляє... до 14 тис. дол. на місяць».

Як бачимо, реклама в Інтернеті — наймогутніший засіб: дешево, сердито і, як виявилося, багатьох «чіпляє». З допомогою одного симпатичного сайта та тисяч оголошень про набір на роботу в компанію, виявляється, можна заробити дуже непогані гроші для людей, які перебувають на вершині піраміди.

Водночас суто вітчизняною родзинкою, очевидно, є та обставина, що і «чеську фінансову компанію», і Berliner Bausparkasse, про яку йтиметься нижче, і інші гоп-компанії цілком серйозно обговорювали в численних публікаціях солідних вітчизняних ділових видань. «Глибокі аналітичні» матеріали супроводжувалися коментарями експертів — фінансових директорів українських фінансових компаній, котрим наші співвітчизники довіряють свої заощадження.

Крім того, слід зауважити, що якщо тема «німецьких ощадних кас» (саме так у вільному перекладі звучить назва Berliner Bausparkasse) актуальна тепер в українських ЗМІ, оскільки директор фірми разом із грошима вкладників уже встиг відбути в невідомому напрямку, то шахрайська діяльність «чехів» у пресі мало висвітлена. Зате десятки вітчизняних видань просто рясніють пропозиціями щодо працевлаштування з окладом у тисячу у.о. в горезвісну фірму.

До речі, деяким працівникам фірми навіть обіцяють новенький «Мерседес» для службової діяльності. І в цьому зв’язку досить потішно спо­стерігати, як один із «регіональних директорів» — юнак, який щойно закінчив школу й аби влаштуватися на роботу до «чехів» позичив півтори сотні доларів у батьків, цілком серйозно ділиться з інтернет-громадськістю своєю проблемою — «Мерседес» ось-ось мають надати в його розпорядження, а в нього ще немає водійських прав.

Тепер про «німців», котрі із німцями не пов’язані з жодного боку.

«Битимуть, можливо навіть ногами...»

Саме так, очевидно, подумав наш співвітчизник директор Berliner Bausparkasse, коли Держкомфінпослуг позбавив його творіння ліцензії й тим самим не дав відпрацювати придуману схему до кінця. Звичайно, 1 млн. гривень (за інформацією компетентних органів, саме стільки встигли зібрати «німецькі ощадкаси» як перший внесок на житло від співвітчизників, які потребують поліпшення житлових умов) — це не так багато, але все ж ліпше, ніж нічого, й набагато ліпше, ніж «казенний дім», нехай навіть і столичний. Саме тому керівник фірми «Роги й копита» поквапився ретируватися разом із колегами та грошима киян.

А починалося все досить весело. Представники вітчизняних фінансових установ за чашечкою кави з певним побоюванням обговорювали зухвалого новачка-конкурента, заспокоюючи один одного тим, що, мовляв, «німці», мабуть, так само, як і вони, просто приховують ефективну ставку, аби в будь-який спосіб затягти у свої сіті довірливого столичного «іпотечника». Про можливу шахрайську схему навіть не йшлося. Реклама європейської фірми, яка вирішила обрати для своєї фактично доброчинної діяльності саме Україну (кредит за ставкою ЛІБОР, та ще й на 30 років, та ще й аж до 500 тис. євро — чим не Нью-Васюки?), майоріла на багатьох станціях київського метрополітену (і не тільки).

Збір грошей (а необхідною умовою отримання іпотеки був обов’язковий початковий внесок у кишені новоявлених бендерів) почав набувати рис яскраво вираженого ажіотажу (а раптом німецьких грошей на всіх не вистачить!), тому на прийом до дівчат-менеджерів доводилося записуватися за декілька днів.

Добравши смаку і цілком забувши, що в країні все-таки є правоохоронні органи, авантюристи конфіденційно повідомляли новим клієнтам, що, звісно ж, можна перекинути внески через один із найбільших вітчизняних банків, але щоб заощадити час (адже час — це гроші), ліпше внести готівкою прямо в конторі. Після першого внеску клієнт мав іще протягом кількох місяців здійснювати платежі на доказ своєї платоспроможності.

Утім, як ми вже зазначили, цим планам не судилося збутися. Чиновники Держ­ком­фінпослуг злякали аферистів, не давши їм примножити свій перший мільйон.

Хоча втрачати можливість заробити на киянах іще «якусь дещицю» фірмачам було дуже шкода. Навіть після відкликання ліцензії, коли ризик бути викритими різко зріс, організатори піраміди ще кілька днів щосили залучали кошти вкладників, а на стіні офісу, субарендованого в одному з найпрестижніших центрів Києва, на найпомітнішому місці висіла недійсна вже ліцензія.

За цим фактом компетентні органи порушили кримінальну справу, за якою проходять понад 30 потерпілих. Не важко підрахувати, що хоча загальна сума збитків не така значна, як у випадку з «чехами» — близько 200 тисяч американських доларів, кожен потерпілий «влетів» на досить значну суму, еквівалентну семи-десяти тисячам зелених грошових одиниць.

Дітей Остапа Ібрагімовича в Києві ще багато

Слід зауважити, що національні особливості лохот­ронів (тих, що свіжіші) чомусь здебільшого передбачають щільну прив’язку або безпосередньо до ринку нерухомості, або до іпотечного кредитування житла.

Крім шахраїв із яскраво вираженими кримінальними нахилами, на ринку житла діють і фірми, які не мають за мету заздалегідь ошукати вкладника. Проте перегрітий ринок столиці та деяких регіонів країни привабив за останні роки численних авантюристів, фірми, які ризикують грошима вкладників, роками затягують терміни здачі об’єктів в експлуатацію. За гроші інвесторів будують зовсім сторонні об’єкти, а житло якщо й здають, то найчастіше з грубими порушеннями будівельних норм. Утім, після багатьох років очікування люди, звісно, раді і кривим стінам, і перекошеним стелям, і нерівним підлогам. Адже вони розуміють, що, узявши участь у популярній київській лотереї під назвою «купи житло на етапі недобуду», можна залишитися і без житла, і без грошей.

Символічно й те, що до самої ідеї просувати іпотечні кредити через структури мережного маркетингу вітчизняні експерти поставилися не як до маячні, а як до новаторської ідеї. Якщо так піде і далі, то незабаром іпотеку в Україні вже й через автомати з продажу кока-коли нескладно буде отримати…