Ринок парадоксів. Він живе за своїми законами, не помічаючи проблем економіки

Фондовий ринок України поводиться не логічно і навіть парадоксально. Рекордне зростання вартості цінних паперів відбувається паралельно з охолодженням вітчизняної економіки. Нинішнього року індекс ПФТС зріс на 10%, і станом на 14 лютого становив 388 пунктів. Цьому сплеску на фондовому ринку важко знайти інше пояснення, окрім спекулятивних очікувань покупців.

Прискорене зростання на тлі загальної стагнації

У країнах із ринковою економікою фондовий ринок заведено вважати головним індикатором економічного стану в країні. Події ж на вітчизняному ринку цінних паперів свідчать про те, що зв’язку між ним і розвитком економіки практично немає. Вітчизняна економіка продовжує стагнувати. За підсумками січня, зниження промислового виробництва становило 2,9%, чого не спостерігалося вже п’ять років. Визначеність щодо майбутніх цін на газ для промислових споживачів з’явилася тільки в першій декаді лютого. І це важко назвати позитивним сигналом ринку — зростання цін на енергоносії неминуче. Інфляцію в січні зафіксовано на рівні 1,3%... Одне слово, економічних причин для зростання індексу ПФТС поки що не видно. Проте котирування цінних паперів зростають уже другий місяць. Зрозуміло, можна традиційно пояснити цю тенденцію недооцінкою активів українських підприємств, порівняно з аналогічними російськими або європейськими. Проте на сьогодні такі аргументи звучать уже не дуже переконливо. Наприклад, відношення капіталізації до прибутку у вітчизняних металургів і енергетиків інколи вище, ніж у їхніх колег із Росії, а іноді й країн Східної Європи.

Насправді теперішнє зростання ринку суто психологічне і було спровоковане деякими заявами чиновників та керівників компаній. Наприклад, чиновники вищого рангу заявили про плани приватизації у 2006 році «Луганськтепловозу» й «Укртелекому», а «ІСД» і «АвтоКрАЗ» — про плани проведення IPO на іноземних майданчиках. Зрозуміло, учасники ринку відразу зрозуміли, що куплені тепер акції цих підприємств незабаром можна буде вигідно перепродати західним інвесторам.

Переміщення дохідності в другий
і третій ешелони

2005-й для фондового ринку виявився вдалим. За минулий рік капіталізація цінних паперів на ПФТС зросла вдвічі — до 147,3 млрд. грн. Обсяги торгів також більш ніж подвоїлися (до 14,5 млрд. грн.). Відбулися значні зміни у структурі торгів. Гегемонію ринку корпоративних і муніципальних паперів замінив ринок державних цінних паперів. Під кінець року у цього сегмента з’явився гідний конкурент — ринок акцій. У 2005 році цьому сприяв інтерес до українських активів іноземних портфельних інвесторів. Відіграло роль і успішне здійснення IPO трьох українських компаній на Лондонській фондовій біржі. Наприкінці року внутрішнє IPO змогла провести компанія «Рітейл Груп», яка керує мережею супермаркетів «Велика кишеня».

Індекс ПФТС за 2005 рік зріс на 35,7% — до 352,97 пункту. Це менше, ніж 2004 року, — тоді в грудні він різко збільшився на хвилі ентузіазму під час помаранчевої революції і дозволив інвесторам дуже непогано заробити. Втім, якщо врахувати уповільнення темпів зростання ВВП і промислового виробництва минулого року, зростання котирувань останнього варто зарахувати до успіхів ринку. Як і прогнозували експерти, у 2005 році увага інвесторів та максимальна дохідність перемістилися в другий і третій ешелони цінних паперів, які котируються в ПФТС (переважно це підприємства коксохімії, гірничо-металургійного комплексу і нафтопереобки). Зокрема у кілька разів збільшилися котирування акцій підприємств коксохімічної промисловості. Лідерами з динаміки зростання котирувань пропонування в 2005 році стали акції Нижньодніпровського трубопрокатного заводу, Північного ГЗК і «Криворіжсталі». Рекордсмени з котирування попиту — «Криворіжсталь», «Донбасенерго», «Західенерго», Північний ГЗК і Укрсоцбанк.

Нескромні прогнози

У довгостроковій перспективі український фондовий ринок приречений на зростання — хоча б з огляду на свою нерозвиненість. Відношення капіталізації українського фондового ринку до ВВП країни не дотягує й до 10%, тоді як навіть для Росії і Польщі цей показник перевищує 35—40%. За оцінками фахівців, поточний рік цілком може стати переломним у цьому питанні. Повільно, але Україна все-таки рухається назустріч світовому ринку. Очікуваний вступ до СОТ, переорієнтування товарних потоків на Захід, тісніше співробітництво з Євросоюзом — усе це позначиться на фондовому ринку. Поступове підвищення цивілізованості наших компаній і їх прагнення відповідати міжнародним стандартам примушує власників підвищувати капіталізацію, «світити» чистий прибуток і виходити на організований ринок.

Повернулися обличчям до ринку і наші чиновники. Віктор Ющенко, наприклад, наприкінці минулого року видав низку розпоряджень на тему розвитку фондового ринку.

Аналітики оцінюють можливість зростання ринку акцій у 2006 році до 60%. Якщо політична ситуація буде стабільною, деякі підприємства можуть подорожчати і більше. Водночас організований ринок акцій залишиться вузьким, оскільки торговці працюють із паперами, які залишилися на ньому після приватизації, а не з запущеними з метою залучення капіталу. Нинішнього року очікується певний перерозподіл інтересу інвесторів від акцій системоутворюючих галузей (хімія, металургія, машинобудування) до новачків фондового ринку (харчова промисловість, роздрібна торгівля, нерухомість, банківський сектор і пайові інвестиційні фонди). Значний попит буде на активи компаній, які спеціалізуються на обслуговуванні фізосіб. Це банки і великі роздрібні торгові мережі.

Перманентні системні проблеми

І все ж таки проблеми фондового ринку треба вирішувати, причому системно. Наш ринок за десять років свого існування так і не став повноцінним інструментом вітчизняної фінансової системи. У країнах, які претендують на ринковий шлях розвитку, фондовий ринок є насамперед механізмом для залучення компаніями необхідних позикових коштів і системою конкурентного регулювання економіки, і тільки потім — місцем для спекуляцій. Український ринок вочевидь спекулятивний. Проблемою є й вузьке коло гравців на ринку. Частка коштів пересічних громадян на фондовому ринку України менша 1%.

Для більшості українців фондовий ринок досі залишається якимсь закордонним фокусом, імпортованим в Україну на хвилі нескінченних ринкових реформ. Тим часом для всього світу купівля цінних паперів — такий самий звичний елемент повсякденного життя людей, як оплата рахунків за комунальні послуги або купівля побутових товарів. З дитинства вони добре знають, що найкращий спосіб зберегти і нагромадити гроші на великі покупки, навчання й забезпечену старість — це вкласти їх у цінні папери. Акції в усталеному економічному середовищі дають прибуток у середньому вп’ятеро-вшестеро більший, ніж банківські депозити. Лише тоді, коли й ми прийдемо до такого співвідношення, про рівень ринковості нашої економіки можна буде говорити серйозно.