Равіль Муратов: «Україна може розширити свою присутність на російському нафтовому ринку»

Минулого тижня Президент України Віктор Ющенко зустрівся з Президентом Татарстану Мінтімером Шаймієвим. Одним із питань, яке обговорювали в ході цієї зустрічі, була робота спільного українсько-татарського ЗАТ «Укртатнафта». Зокрема, президенти домовилися уточнити частки акціонерів. «Гадаю, найближчим часом настане ясність — дано відповідні доручення для уточнення деталей, щоб робочі групи взялися до роботи», — зазначив на зустрічі М.Шаймієв.

Намір у короткі строки прояснити ситуацію пов’язаний із необхідністю невідкладної модернізації потужностей Кременчуцького нафтопереробного. Це завдання ставлять давно, але необхідні умови для проведення модернізації підприємства не вдавалося створити через майнові суперечки. «Ми гаємо час. Потрібно, щоб продукція Кременчуцького НПЗ не переставала відповідати європейським стандартам, адже завод здатний забезпечувати нафтопродуктами не лише український, а й частину європейського ринку», — сказав М.Шаймієв. У свою чергу Віктор Ющенко торкнувся теми паритетної участі України й Татарстану в «Укртатнафті».

Про перспективи співробітництва України з Татарстаном — в інтерв’ю одного з учасників зустрічі на вищому рівні, першого віце-прем’єр-міністра уряду Татарстану, голови спостережної ради «Укртатнафти» Равіля МУРАТОВА.

— У травні «Укртатнафта» й уряд Татарстану відгукнулися на заклик української влади знизити ціни на паливо. Багато в чому завдяки такому кроку було утримано ціни під час посівної кампанії, а пізніше й вирішено бензинову кризу в Україні. Чи свідчить це про те, що Татарстан розглядає Україну як стратегічного партнера і зацікавлений у посиленні співробітництва, зокрема, у збільшенні поставок нафти в Україну?

— Ми завжди підтримували ініціативи України в питаннях, пов’язаних із проведенням весняно-польових робіт, жнив, починаючи з 1993 року. Тоді ми поставляли по 400 тис. тонн нафти протягом трьох місяців на збирання врожаю. Щоправда, українська сторона в ті часи не завжди виконувала зобов’язання. Однак ми намагалися налагодити конструктивне співробітництво і зараз продовжуємо ті ж тенденції. Цього року, в тому числі завдяки діям керівництва «Укртатнафти» нам удалося досягти балансу обсягу поставок в Україну дизельного палива і бензину на проведення посівних робіт.

Якщо говорити про двостороннє співробітництво, то ми щороку збільшуємо обсяг товарообороту не тільки з «Укртатнафтою». Є інтеграція й у ряді інших проектів: у виробництві вертольотів, компресорів великих потужностей, розвиваються обсяги поставок автомобілів КамАЗ. Наше співробітництво взаємовигідне — ми зацікавлені в деяких українських товарах, наприклад, у поставках металу. На мій погляд, ці тенденції необхідно розвивати й далі. Що ж стосується поставок нафти, то ми гадаємо, що необхідно збільшити обсяги, оскільки 3 липня закінчиться плановий ремонт на третій установці Кременчуцького НПЗ.

— Чи може Україна — через структуру «Укртатнафти» — розраховувати на виділення площ для видобутку нафти в Татарстані? Якщо так, то за яких умов?

— Нині «Укртатнафті» належить компанія «Татнефтепром», яка займає серйозні позиції за обсягами видобуваної нафти (щороку видобуває 600 тис. тонн нафти і розробляє до 30 нових свердловин. — Авт.). Однак не слід зупинятися на досягнутих позиціях. Наприклад, при злитті з іншими компаніями Татарстану можна збільшити обсяги видобуваної татарстанської нафти. Адже малі нафтові компанії у нас видобувають близько 6 млн. тонн.

Хочу зауважити, що не треба обмежуватися лише видобутком татарської нафти. Потрібно виходити на російський простір. Це питання стане особливо актуальним після того, як ми здійснимо модернізацію Кременчуцького НПЗ і приведемо вироблення нафтопродукту у відповідність до європейських стандартів. Без цього ми не зможемо ефективно реалізовувати нафтопродукти. А нам обов’язково потрібен повноцінний експорт кінцевого продукту на європейський ринок. Без модернізації заводу та поліпшення якості випущеного продукту складно буде говорити про збільшення обсягів видобутку в Росії й Татарстані, поставки цієї нафти на переробку до Кременчука.

— Нещодавно Президент Віктор Ющенко підтримав ініціативу створення вертикально інтегрованої нафтової компанії в Україні. Чи розглядає Татарстан можливість участі в ній? Який варіант створення ВІНК, на ваш погляд, є найбільш прийнятним?

— Я вважаю, що коли в Україні створюватимуть ВІНК, то робити це необхідно не під прапором «Укрнафти». Для акціонерів Татарстану це є неприйнятним. Таку принципову позицію, до речі, ми зайняли ще в той час, коли президентом України був Леонід Кучма. Тоді нам удалося пояснити, що створення ВІНК на базі «Укрнафти» — це руйнація ВІНК, руйнація самої ідеї інтеграції в галузі переробки та продажу нафти. Водночас нам вдалося досягти того, щоб акції було передано НАК «Нафтогаз України», яка на 100% належить уряду України, тобто державі. Ми і зараз наполягаємо на тому, що спроба передачі держпакета акцій «Укртатнафти», які належать українській стороні, будь-якій іншій приватизованій компанії, якою, вочевидь, є «Укрнафта», буде порушенням прав акціонерів закритого товариства. Адже за умови відчуження чи продажу пакета акцій право першої руки на придбання пакета акцій інших акціонерів мають саме чинні акціонери ЗАТ. І ми хотіли б скористатися цим правом.

Якщо ж держава вирішить об’єднати свої пакети і передати їх в управління держкомпанії, яка виконуватиме функції вертикальної інтеграції, то це право уряду України. Нам буде складно щось заперечити. Ми будемо вітати, якщо на чолі інтегрованої компанії стоятимуть люди, котрі розуміються на цій проблематиці, здійснюватимуть зважену цінову та господарську політику. Це особливо важливо сьогодні, оскільки необхідно нарешті залучити кошти для модернізації заводу, вирішити низку питань, пов’язаних із подальшою діяльністю «Укртатнафти».

Ми вважаємо, що коли буде створено вертикально інтегровану компанію, то держава не повинна відчужувати свої пакети, а управляюча компанія повинна на 100% належати державі. Наприклад, ми тільки вітали б створення ВІНК на базі «Укртатнафти». Але, гадаю, тут уже запитання можуть виникнути у наших шановних друзів із «Укрнафти», з боку групи «Приват» та інших учасників ринку. Тому досягти згоди в цьому питанні буде дуже складно.

Якщо порівнювати «Укрнафту» і «Укртатнафту», то остання, на мою думку, для створення ВІНК підходить більше: вона має можливості збільшення обсягів переробки, розширення своєї бази в Росії. Існує унікальна можливість, яку в Україні ніхто не бачить чи не хоче побачити: коли створювали «Укртатнафту», ми казали, що це відкриває необмежені можливості вливання капіталу в розробку нафтових родовищ на території Російської Федерації. Є компанія «Татнефтепром», яка має досить великі обсяги добуваних запасів на території Татарстану. І є можливість купити нову ліцензію й розширити свою присутність на російському ринку. Саме це питання є основним. Нафтозаправні станції, за умови кредитування, можна побудувати дуже швидко. А от якщо немає нафтових родовищ, то й заправки будувати нічого. У Росії такі родовища є, і досвід російських компаній показує, що цей бізнес може бути успішним і вигідним.

У той час як російські компанії поступово виходять на нові ринки, ми в Україні постійно тягаємося по судах. На жаль, у непотрібних розмовах і процесах ми гаємо час замість того, щоб ефективно працювати над збільшенням обсягів видобутку в Татарстані. Щоб компанія, яка орієнтується на переробку 16 млн. тонн нафти, хоча б 8 млн. тонн видобувала сама, а решту докуповувала. І коли Україна матиме свою сировину, тоді з’явиться сенс говорити про необхідність створення ВІНК.

Ми також хочемо запропонувати керівництву України розглянути питання про забезпечення нафтовою сировиною Кременчуцького НПЗ. Це дуже важливо, оскільки в Україні жодна з компаній більше не має такої можливості. Решта НПЗ перебувають у власності нафтових компаній. А «Укртатнафта» володіє «Татнефтепромом», компанією, що має ліцензію, видобуває нафту, у якої є серйозні перспективи. Це унікальна можливість, на яку ніхто не звертає уваги.

— На якій стадії зараз перебуває конкурс із модернізації Кременчуцького НПЗ?

— Спостережна рада прийняла рішення про створення тендерного комітету, незабаром на його засіданні ми повинні розглянути умови тендера, прийняти відповідне рішення і потім оголосити тендер. Загальна вартість реконструкції — близько 160 млн. Другий етап реконструкції — це глибша переробка нафти. Після цього ми зможемо вийти на європейську якість продукції.

— Як ви оцінюєте діяльність «Укртатнафти» та Кременчуцького НПЗ?

— Ми задоволені роботою нашої компанії в Україні. Звісно, поки що рано робити серйозні висновки про роботу її нинішнього керівництва. Адже Сергій Глушко хоч і працював більше семи років на заводі в спостережній раді, головою правління «Укртатнафти» став недавно. Нам удається знаходити компроміси, завдання вирішуються…

— Чи змінилися умови роботи після приходу до влади в Україні нової команди? На ваш погляд, які проблемні питання потрібно вирішити, щоб додати нової динаміки відносинам між Україною й Татарстаном?

— Я працюю у владі Татарстану вже 18 років. Нам завжди вдавалося досягти компромісу в найскладніших проблемах. І я сподіваюся, що це буде збережено й надалі. Тим більше що нинішній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, коли працювала ще в уряді Віктора Ющенка, курирувала саме енергетичну політику.

Уряд покликаний захищати інтереси своєї держави, але при цьому має бути постійний компроміс і баланс, щоб не зачіпати інтереси акціонерів та інших держав, аби вони не втратили інтересу до бізнесу. Мушу сказати, що у нас таких проблем немає. Вже відбулася зустріч наших прем’єр-міністрів, президентів Татарстану й України. Тож усі складні питання вирішуються, а наше завдання — працювати й доводити все до логічного завершення.