РАТ «ЄЕС» — ДО РИНКУ, А УКРАЇНА — ПО ДРОВА?.. ВІТЧИЗНЯНА ЕНЕРГЕТИКА ПРАГНЕ ПЛЕНТАТИСЯ У ХВОСТІ РОСІЙСЬКОЇ, ПРИ ТОМУ ЩО РОСІЯНИ ПЕРЕЙМАЮТЬ УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

На заяву Президента щодо української енергетики чекали. Цікавили терміни поновлення приватизації обленерго та генеруючих компаній. Натомість Леонід Кучма заявив про намір створити в Україні акціонерну енергокомпанію на кшталт РАТ «ЄЕС Росії», тобто пройти той шлях, який Росія пройшла 12 років тому. Заява Президента може стати поворотним пунктом у реформуванні української енергетики. Поворот передбачається на 180 градусів.

Заява Президента про створення акціонерної компанії — уже друга впродовж нинішнього року спроба забрати з управління Мінпаливенерго левову частку галузі. У лютому-березні було вирішено передати Фонду держмайна управління енергокомпаніями. Тоді від такої честі відмовився сам ФДМ, резонно заявивши про брак професіоналів для управління підприємствами настільки специфічної галузі. У результаті все повернулося на круги своя. І ось друга спроба. Причини для цього в глави держави є: ефективність державного управління і генеруючими компаніями, і, ще більше, енергопостачальними не найвища. Проте не зовсім зрозуміло, що пропонується замість того, що є сьогодні, на восьмому році існування Оптового ринку електричної енергії (ОРЕ). Стратегічний задум передбачає створення акціонерної компанії, до статутного фонду якої буде передано акції державних генеруючих та енергопостачальних компаній.

Сьогодні в Україні виробляють електроенергію п’ять компаній, які експлуатують теплові електростанції, дві компанії, що експлуатують ГЕС, а також НАЕК «Енергоатом», яка об’єднує енерговиробництво АЕС. Є ще 21 велика теплоелектроцентраль. З-поміж теплоенергогенеруючих компаній лише «Східенерго» приватна. В решті 70% і більше належить державі. Близько 25% акцій у чотирьох компаніях ТЕС належить приватним компаніям. Нетипова ситуація в компанії «Дніпренерго» (Запоріжжя). Вона, за рішенням суду, перебуває у процедурі банкрутства та санації. А керує нею управляючий санацією, призначений комітетом кредиторів. Тобто формально «Дніпренерго» державна, а фактично нею управляють кредитори, яким «Дніпренерго» заборгувала понад 1 млрд. гривень.

Періодично відновлюється справа про банкрутство компанії «Центренерго». Примітно, що востаннє ініціатором банкрутства цієї генеруючої компанії був російський постачальник вугілля. Міноритарний акціонер «Центренерго» — російська «Альфа-груп».

Компанія «Донбасенерго» після скандальної історії з продажем за борги трьох її електростанцій 2001 року залишилася з двома ТЕС, одній із яких — Слов’янській — більше пасує роль музею теплової енергетики. Акції цих компаній і підуть у статутний фонд акціонерного товариства, про створення якого нещодавно заявив Президент. Нині від імені держави ними управляє Міністерство палива та енергетики через своїх представників у спостережних радах цих компаній. Оперативне управління здійснюють менеджери, з якими Мінпаливенерго підписує контракт про прийом на роботу. А це означає, що держава має достатні важелі впливу на компанії.

Незрозуміло, чи ввійдуть до обіцяного акціонерного товариства гідроелектростанції та «Енергоатом». Чотири українські АЕС належать державі й виробляють близько 50% усієї електроенергії. Нинішнього року британсько-іспанський консорціум розробив план корпоратизації «Енергоатому», але, на думку фахівців, навряд чи вона розпочнеться раніше 2005 року. Початку корпоратизації мають передувати відповідні законодавчі акти Верховної Ради, а їх поява напередодні баталій за посаду президента малоймовірна.

Що ж до обленерго, то державі належать контрольні пакети акцій у 14 із 27 енергорозподільних компаній країни.

Примітно, що в «Дніпробленерго», який продає близько 20% усього обсягу електроенергії в Україні, державі належить понад 70% акцій, а ось оперативне управління здійснюють менеджери, котрі представляють корпорацію «Інтерпайп».

Ще півтора року тому схожа ситуація була й у четвертій за обсягами продажів компанії «Запоріжобленерго». Держава, маючи 62% акцій цієї компанії, не змогла утримати контроль над її діяльністю, віддавши бізнес на відкуп російсько-українському підприємцю Костянтину Григоришину. Саме в Запоріжжі перевірки всіх наявних у країні контрольних органів виявили факти виведення коштів на кілька десятків мільйонів гривень.

У «Тернопільобленерго» держава також володіє контрольним пакетом акцій, але не управляє компанією. Отже, при передачі цих пакетів в акціонерне товариство держава неодмінно наштовхнеться на жорсткий опір тих, хто, не маючи контрольного пакета, більш-менш успішно керує цими компаніями.

Схоже, що в новій структурі буде об’єднано функції виробництва електроенергії, її диспетчеризації та збуту. Йде ще один монополіст. Його появу на восьмому році існування Оптового ринку електроенергії, навіть за великого бажання, важко оцінити як позитивну. Українська модель енергоринку функціонує з 1996 року. Вона хоча й далека від досконалості, але дозволила істотно демонополізувати галузь. Саме завдяки організації ОРЕ рівень оплати електроенергії з 15—20% у 1995—1996 роках зріс до нинішніх 92%. Було створено енергопостачальні компанії, які є регіональними монополістами. Їхню діяльність контролює Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ). Діє конкурентний ринок теплової генерації, ТЕС працюють за ціновими заявками, що сприяє здешевленню їхньої електроенергії. Тариф «Енергоатому» як монополіста також встановлює й відстежує НКРЕ. Теплоелектроцентралі, відповідно до права, наданого Законом «Про електроенергетику», прагнуть продавати електроенергію споживачам не через «Енергоринок», а безпосередньо. У тіньовому режимі обкатується механізм продажів електроенергії за ф’ючерсними контрактами.

У Росії реформування енергетики триває з 1999 року, коли РАТ «ЄЕС» очолив Анатолій Чубайс. Зараз реалізується п’ятий план реорганізації компанії, створеної на базі генеруючих потужностей ТЕС і ГЕС, а також ТЕЦ і енергопостачальних компаній. Тобто, по суті, Чубайс намагається вибудувати модель на зразок і подобу української. На відміну від України, у росіян досі енергокомпанії різних видів діяльності (виробництво електроенергії, постачання) звалені в одну купу під назвою РАТ «ЄЕС». І саме цю проблему росіяни намагаються вирішити розукрупненням компанії на дочірні за видами діяльності з наступною їх приватизацією. Спочатку виділили компанію, що управляє магістральними ЛЕП. Наступним кроком має стати створення і продаж 10 генеруючих компаній, 4 ГЕС і 6 теплових. Саме вони й становитимуть основу конкурентного ринку електроенергії.

Ліберальні ринкові відносини в енергетиці — сьогодні, мабуть, головний аспект реформування, в якому Україна випереджає Росію. У держави залишаються магістральні мережі, а акції регіональних енергопостачальних компаній підлягають продажу. Сьогодні у великих регіональних компаніях блокуючі пакети вже викуплені фінансово-промисловими групами, що володіють енергоємними виробництвами. Рік-два тому між алюмінієвими магнатами Росії та Анатолієм Чубайсом, який очолює РАТ «ЄЕС», точилася жорстка боротьба за акції РАТ «ЄЕС». Створюючи політичний клімат навколо РАТ, що сприяв зниженню курсу її акцій, Деріпаска, Абрамович та інші значні бізнесмени прагнули акумулювати великі пакети компанії в себе. Раніше 25% акцій РАТ «ЄЕС» були куплені західними банками та інвестиційними фондами. Як свідчить боротьба за РАТ «ЄЕС», для потенційних інвесторів привабливішими є акції регіональних енергопостачальних компаній. Такий висновок роблять й ініціатори реформи енергетики в Україні.

Росіяни уважно вивчають досвід реформування української електроенергетики. Про це говорив і Анатолій Чубайс під час візиту в Україну. І використовують наш досвід, реорганізуючи РАТ «ЄЕС» у систему регіональних енергопостачальних компаній. Президент же пропонує, щоб Україна, яка нині випереджає Росію в реформуванні енергогалузі приблизно на сім-вісім років, зробила коло і приєдналася в кільватері сусіда з відставанням в усе ті ж сім-вісім років. За словами Кучми, Україна готова відмовитися від своїх досягнень у реформуванні галузі і мчить переймати досвід сусідів з неефективного управління енергосистемою (ті, у свою чергу, вже чотири роки переймають наш досвід —ось такий обмін). Отже, замість демонополізації енергетики, стимулювання конкуренції на енергоринку пропонується створення супермонополіста.