Приватизація енергетики набуває європейського вектора

Днями керуючий директор з енергетики Європейського банку реконструкції та розвитку Ріккар­до Пуліті заявив, що ЄБРР може стати акціонером українських енергокомпаній.

Це несподіване, на перший погляд, припущення пролунало саме після того, як голова Фонду держмайна України Олександр Рябчен­ко повідомив, що уряд нарешті затвердив умови приватизації держпакетів акцій «Захід­енерго» і «Київенерго». Стартова ціна 45,103% акцій першої компанії становила 1932 млн. грн., 25% акцій другої - 432,305 млн.

Параметри старту

Кабмін, своєю чергою, затвердив умови продажу держпакетів акцій названих енергокомпаній. Згідно з цими умовами інвестор повинен буде використовувати не менше 70% вітчизняного палива - вугілля, взяти на себе пакет зобов’язань у соціальній і природоохоронній сферах, погоджувати з ФДМУ питання зміни розмірів статутного капіталу компаній, відчуження майна тощо.

Можливо, тому керуючий дирек­тор з енергетики ЄБРР особливо наголосив, що для України на нинішньому етапі приватизації важливо створити стабільні та прозорі законодавчі рамки і ліквідувати зайві регуляторні бар’єри. «Успіх приватизації забезпечить прозоре законодавство. Якщо це станеться, то банк (ЄБРР. - В.Н.) готовий навіть взяти участь в акціонерному капіталі енергокомпаній», - зазначив пан Пуліті.

Неозброєним оком видно, що затвердження Кабміном умови приватизації енергокомпаній - відгомін зокрема й українсько-російської «газової війни» (взяти хоча б умову використовувати по максимуму вітчизняне паливо). Заява ж Ріккардо Пуліті - явний прорив назовні приховуваної до слушного часу активної зацікавленості європейських корпорацій в українській енергетиці. За словами О.Рябченка, на «Західенерго» точать зуби 13 зарубіжних корпорацій, а всього західних претендентів на наші обленерго - 23. Можливо, вони через привид світової кризи загалом і дефіцит українського бюд­жету зокрема сподівалися на дешевину.

Однак оголошена стартова ціна держпакетів двох енергокомпаній виявилася вдвічі вищою за ринкову на «Українській біржі». Перебір? Як прокоментував начальник аналітичного відділу ІК «Брокеркредитсервіс» Максим Шеїн, з урахуванням падіння котирувань енергетичних компаній за останній час ціну держпакетів акцій «Західенерго» і «Київенерго» завищено десь у півтора-два рази від очікування потенційних інвесторів. Але ринок відреагував по-своєму. Після «завищення» ціна акцій «Захід­енерго» зросла на 44,5%, «Київ­енерго» - на 100%. За оцінками аналітика інвестиційної компанії Concorde Capital Єгора Самусен­ка, виручка держави від приватизації запланованих на цей рік енергокомпаній може становити до 8 млрд. грн.

«Висока ціна пов’язана з тим, що генеруючі компанії - це дуже хороший бізнес. Адже це стабільний і гарантований ринок збуту», - зазначила з огляду на це член спеціальної контрольної комісії з приватизації Верховної Ради Алла Александровська.

А колишній міністр палива та енергетики Іван Плачков пов’язує високу ціну з тим, що роль електроенергетики в енергетичному балансі надалі зростатиме: «Гене­ра­ції стають ключовими об’єктами в енергетиці через спробу держави позбутися залежності від російського газу та перевести споживачів на електроенергію».

Бар’єри чи гарантія ефективності?

Хоч як дивно, суперечки навколо приватизаційних процесів викликають не так ціни, як запропоновані потенційним інвесторам умови. Що це - «зайвий регуляторний бар’єр» чи необхідність, з огляду на суворі українські реалії?

Так, експерт з енергетичних питань Валентин Землянський вважає оголошений варіант приватизації, враховуючи те, що держава залишає за собою вплив у вигляді 25-відсоткових пакетів, - оптимальним. «Якщо станеться так, що в підприємствах буде дві великі частки міноритарія, то держава може виступати як арбітр між ними, володіючи по суті «золотою акцією», - зазначає він.

Навколо умов розгорнулася боротьба не на жарт. Приміром, усупереч тривожним очікуванням скептиків, у конкурсні умови не було включено вимогу до претендентів мати у власності українські вугільні активи.

Ще одна важлива деталь: у конкурсах зможуть брати участь тільки інвестори, які вже працюють у сфері енергетики. Як сказав аналітик інвестиційної компанії BG Capital Олександр Паращій, бар’єр для компаній, зареєстрованих в офшорних зонах, які входять до «чорного списку» FATF, захистить процес як від вітчизняних недобросовісних гравців, так і від міжнародних спекулянтів.

Цю публіку приваблюють ринки, що розвиваються, до яких, на жаль, поки що належить і Україна. Але в умовах, коли налякані можливим рецидивом кризи світові фондові майданчики завмерли в очікуванні, можна одержати певні дивіденди навіть від цього.

Турбулентність фінансових ринків розвинених країн саме й стимулюватиме прихід інвесторів на ринки, що розвиваються, вважає виконавчий директор The Bleyzer Foundation Олег Устенко. «У зв’язку з волатильністю на розвинених фінансових ринках нині існує колосальна конкуренція за будь-яку інвестицію на ринках, що розвиваються, одним із яких вважається Україна», - переконаний він, мотивуючи свій погляд тим, що в такий спосіб інвестори спробують застрахуватися від можливих втрат.

Страхуються інвестори, чому ж не перестрахуватися і продавцеві - державі? Приватизація дасть можливість стимулювати розвиток підприємств енергетики з урахуванням перспективи зростання попиту на електро­енергію в найближчі роки та у довгостроковій перспективі. Продаж енергогенеруючих компаній дозволить залучити кошти на їх модернізацію. Уже сьогодні НАК «Енергетична компанія України» намагається зробити об’єкти, які виставляють на продаж, більш привабливими для потенційних інвесторів: наведено лад у корпоративному управлінні, зросли виробничі показники. Крім того, приватизація генерацій дасть змогу створити резервний фонд для підстрахування на випадок рецидиву кризи, якщо вже всі нас так нею лякають.

ЄБРР дивиться на нас

Після заяви керуючого директора з енергетики ЄБРР про те, що цей банк може стати акціо­нером українських енергокомпаній, представники цієї фінустанови неофіційно зазначили, що відстежуватимуть ситуацію з приватизацією енергетичного сек­тора в Україні, а також результати конкурсів. Напевно, ще й тому, що затверджені для приватизації енергокомпаній умови не здаються там занадто нездоланними бар’єрами.

Рішення зобов’язати майбутніх власників ТЕС забезпечувати їх на 70% українським вугіллям не стане обмеженням для участі в приватизації інвесторів, вважає експерт у сфері енергетики Володимир Саприкін. За його словами, «зарубіжні фірми цілком можуть укласти договір з українськими шахтами на поставку вугільної продукції».

Інша річ, що з приходом стратегічного інвестора якість вугілля, яке поставляється на підприємства теплової генерації, поліпшиться. Приватник - не держава, тож його, який вважає найголовнішим мистецтвом бізнесу співвідношення «ціна-якість», ніхто тепер не змусить купувати вугілля навпіл із породою.

Загалом же, на думку вітчизняних аналітиків, завершення розпродажу державних активів у теплових енергогенеруючих компаніях та обленерго може підштовхнути реформаторські й приватизаційні процеси в усьому українському паливно-енергетичному комплексі. І передусім у вугільному секторі, 50% продукції якого споживають ТЕС.

Загальний обсяг інвестицій у поки що державні підпри­ємства теплової генерації до 2019 року експерти оцінюють в 18-20 млрд. дол., з яких до 70% мають бути спрямовані на технічну реконструкцію та нове будівництво, понад 25% - на екологічні заходи і близько 5% - на виконання умов інтеграції Ук­раїни в ЄС. Так що й для ЄБРР - ласкаво просимо в енерго­приватизацію.