Примарне сяйво діамантів. У Держфінпослуг вишикувалася черга на реєстрацію нових ломбардів

Поділитися
У розпал фінансової кризи функцію фінансової «швидкої допомоги» населенню успішно виконують ломбарди...

У розпал фінансової кризи функцію фінансової «швидкої допомоги» населенню успішно виконують ломбарди. Щоправда, коштує це втричі-вп’ятеро дорожче, ніж банківський кредит.

Сьогодні цей бізнес надзвичайно вигідний. Недаремно останніми місяцями у відомстві на ім’я Держфінпослуг вишикувалася черга на реєстрацію нових ломбардів.

Обсяги кредитування в ломбардах зростають на очах, тоді як у банках — різко падають. Українці, яким терміново потрібна готівка, вимушені закладати золото або техніку, оскільки отримати кредит у банку або в кредитній спілці сьогодні практично нереально.

Як гриби після дощу

Загальна сума кредитів, виданих ломбардами у I кварталі 2009 року, досить велика: 783,4 млн. грн. Для порівняння — в IV кварталі 2008 р. — 599,1 млн. грн. Гроші, попри кризу, у ломбардів водяться: високий відсоток із позик, який, за оцінкою різних джерел, у тому числі й Держфінпослуг, коливається в межах від 150 до 600% річних, робить їх кредитоспроможними, на відміну від банків. Для порівняння: найдорожчі банківські кредити виливаються громадянам у 60—80% річних.

За неофіційними даними, бізнесменів, охочих відкрити ломбард, нинішнього року побільшало вчетверо-вп’ятеро, а обсяги цього ринку зросли у 2—2,5 разу.

— На сьогодні, — коментує виконавчий директор Всеукраїнської асоціації ломбардів Юлія Рожкова, — в Україні зареєстровано близько 360 ломбардів, і їх кількість продовжує зростати. У 2005—2007 роках кількість ломбардів варіювалася від 300 до 306 компаній. У грудні 2008 року їх було вже 317, а за три квартали 2009 року статус фінансової установи отримали ще понад 40 ломбардів.

Здавалося б, у психіці українців укоренився сталий стереотип: позичати гроші або брати кредит — забобонно, а також небезпечно. Закласти в ломбард єдиний мобільник чи бабусині каблучки українець наважується тільки на крайній випадок.

Однак представники системи ломбардів стверджують: ці стереотипи застаріли, — сьогодні, крім пенсіонерів та інвалідів, клієнтами ломбардів стають представники середнього класу і молодь, а також малі підприємці, які зазнають тимчасових труднощів, ті, кого «вибраковують» скорингові системи банків, — люди, які отримують кредити не за місцем реєстрації або не мають офіційних доходів.

Сьогодні відвідувачам ломбардів від 20 до 40 років. Студенти найчастіше закладають техніку та мобільні телефони, а люди старші — коштовності. Найбільше клієнтів ломбардів у столиці.

Лихварі стверджують, що рентабельність найпопулярніших систем ломбардів становить близько 20%, а бізнес окупається через три-п’ять років, коли вдається завоювати клієнтів того чи іншого мікрорайону.

Люди регулярно беруть невеликий «кредит» до зарплати, не усвідомлюючи, що за їхній рахунок годується не власна сім’я, а ломбард, де до клієнтів ставляться лояльно через надміру високі відсотки. Фінансова криза й тут зіграла ломбардам на руку — позичити сусідові навіть малу суму сьогодні зважиться не кожен. Швидкість оформлення кредиту, мінімум документів, гнучкі умови — за цією привабливою вітриною ховаються «комісійні», спустошливі для кишень клієнтів. А вже легенд навколо ломбардів — безліч, зокрема про рентабельність цього бізнесу, яка нібито перевищує 100%. Одна з найцікавіших тенденцій розвитку вітчизняної ломбардної системи — повна підміна її історичної суті.

Вихідці з Ломбардії

Колись у ломбардах можна було закласти твори мистецтва, особливо цінні прикраси та антикваріат. Згідно з легендою, іспанська королева Ізабелла оплатила подорож Колумба до Америки, заклавши в ломбард діамантову корону.

Першими представниками кредитної системи були лихварі, яких не любили в народі через крайню скупість та непосильні умови позики. На зміну цим заповзятливим вихідцям з Ломбардії — найбільшої області Італії — прийшли нові кредитні установи — ломбарди. Почали відкриватися вони у Франції у XV столітті й надавали позики під заставу рухомого майна під невисокі відсотки.

В Україні ломбарди набули поширення наприкінці XVIII століття. Кредити видавалися під заставу майна, речей і навіть провізії з великим терміном придатності, наприклад рослинної олії або борошна, що нетипово для світової практики. Міські ломбарди мали різну спеціалізацію: в одних предметом застави могли бути автомобілі, екіпажі, велосипеди, а також швейні машини та інша техніка того часу. В інших — коштовності й антикваріат, золото, срібло, каміння. У деяких приймали антикварні меблі. Працювали ломбарди до глибокої ночі, а аукціони закладених речей збирали велику кількість любителів раритетів. Сьогодні ці традиції зовсім забуті.

— Здавати гарну, і тим більше — старовинну ювелірну прикрасу з камінням у теперішній ломбард — безглуздо, — ділиться своїми міркуваннями ювелір Сергій К. — Отримати за неї об’єктивну вартість нереально, оскільки у вас її приймуть як лом. Оцінюють фамільні коштовності на вагу. Найлегше здати примітивний виріб із золота. Якщо у вас прикраса з платини, перлів, бірюзи чи інших коштовних металів та каміння, ви залишитеся в явному програші.

У ломбардах найчастіше немає оцінників, а якщо такий і є, то ви отримаєте під заставу не більше 50—70% вартості коштовностей. В Україні досить обмежений ринок коштовного каміння, і приймати їх ломбарду невигідно.

Виконавчий директор Всеукраїнської асоціації ломбардів Юлія Рожкова внесла у це питання певну ясність:

— Побутова та офісна техніка, антикваріат — «класичні» предмети застави в ломбарді. Музичні інструменти приймають рідше.

Видача фінансового кредиту під заставу цінних паперів та об’єктів інтелектуальної власності в найближчому майбутньому для ломбардів буде заборонена. Є проект змін у «Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами», який передбачає таку заборону.

На сьогодні найпоширеніша видача фінансових кредитів під заставу виробів із коштовних металів (близько 89,9% всіх застав). Фінансові кредити під заставу побутової та офісної техніки становлять близько 8,08%, під заставу автомобілів — 0,25%. Видача кредитів під заставу нерухомості — 0,17%. Це дані станом на кінець першого кварталу 2009 року…

Нинішні українські ломбарди набули особливостей, які роблять їх до болю схожими на «Торгзін» 30-х років.

Ось як описують той час історики: «Про це ніколи не писали у працях радянських учених. Режим хотів, щоб люди забули про магазини із загадковими вивісками «Торгзін», які існували в роки перших п’ятирічок і були оазисами ситості в похмурому царстві продуктових карток та мізерних пайків. Це був навіть не бенкет під час чуми, а відвертий грабунок своїх громадян.

«Клієнти» повинні були здати побутове золото у приймальні пункти, в яких працювали переважно колишні непмани-ювеліри, щоб отримати «бони», «заборні книжки», тобто право на купівлю продуктів у магазинах системи торгзіну…»

До речі, нинішні ломбарди не поширені на Заході України. Найбільше їх у східних областях (Дніпропетровську та Донецьку), в Києві діють близько 50 лихварів, ближче до західних кордонів ломбардів налічуються одиниці. Гравці ринку пояснюють це ментальними особливостями — жителі західних регіонів більше дорожать сімейними реліквіями.

Антикваріат і золото — у брухт

Сьогодні скупка коштовностей у населення — не основна мета власників ломбардів, їх цілком влаштовують колосальні відсотки, які нараховуються за умовами договору з моменту включення «лічильника».

І хоча, згідно з інформацією Всеукраїнської асоціації ломбардів, середня кількість не викупленого
з-під застави майна, зокрема й коштовностей, нечасто перевищує 8% від загальної кількості застав, це твердження викликає певний сумнів.

Інтерес сучасних лихварів до золота та інших коштовностей українців проявився в одному з недавніх законопроектів «Про ломбарди і ломбардну діяльність», який після запеклої дискусії так і не був прийнятий. У цьому законопроекті було положення, що дозволяє ломбардам виступати скупниками дорогоцінних металів та антикваріату у населення. Сьогодні ці операції їм не дозволені, однак і прямої законодавчої заборони на них теж немає. А тому вони активно скуповують ювелірні вироби. Обійти обмеження легко, створивши споріднені підприємства, які на підставі спеціальних ліцензій переробляють і ремонтують вироби з золота та інших металів. Недарма сьогодні приміщення багатьох ломбардів скидаються на комісійні магазини, куди українці навідуються по недорогі ювелірні вироби та мобільні телефони.

Один із головних аргументів на користь скупки коштовностей у населення — розхожий міф про жінок, які часто оновлюють свої дрібнички: буцімто їх так чи інакше потрібно кудись здавати. Комісійні магазини, за словами представників ломбардної системи, дуже незручні, — в них не можна відразу отримати гроші.

— Вирішивши позбутися набридлої золотої каблучки, я поцікавилася, скільки тепер коштує 1 грам золота 585-ї проби, — розповідає Тетяна Народицька. — В магазині «Самоцвіти», який торгує продукцією Київського заводу ювелірних виробів, мені сказали, що ціна 1 грама золота аналогічної проби для таких виробів становить 280 — 300 гривень. Зрозуміло, що туди входить робота, тому я вирішила довідатися, скільки коштує робота за 1 грам золота в обмінному фонді цього ж магазину. Як з’ясувалося, робота коштує 60—70 гривень за
1 грам. Шляхом простих обчислень визначила, що моя каблучка, вагою
5,5 грама (середня вага жіночих каблучок), має коштувати близько 1265 гривень, вже з вирахуванням вартості роботи — як ненова річ. Тобто це реальна вартість золота.

В одному з мережевих ломбардів, куди я звернулася, мені запропонували максимальну оцінну вартість виробу — близько 811 гривень, причому сума кредиту, виданого на руки, становить лише 77,5%, тобто близько 629 гривень.

Таким чином, вирішивши позбутися каблучки з допомогою ломбарду, я втратила б понад 50% вартості своєї прикраси.

До речі, інше майно українців у ломбардах оцінюють теж не дуже високо: новий годинник відомих марок приймають під 20—30% його реальної вартості, мобільні телефони та побутову техніку — під 40—50%, автомобілі — до 50% ринкової ціни.

Чекати підвищення оцінної вартості закладеного майна або зменшення відсотків на кредит найближчим часом не доводиться, оскільки на порядку денному — ухвалення нового законопроекту «Про ломбарди і ломбардну діяльність», в якому пропонується встановити мінімальний статутний фонд ломбарду — 30 тисяч євро. Ухвалення такого закону сприятиме встановленню монополії великих мережевих ломбардів і зменшенню кількості їхніх малих побратимів.

За кордоном як альтернатива ломбардам успішно розвивається карткове і нецільове банківське кредитування. Людям простіше один раз витратити час на оформлення картки і потім за потреби користуватися кредитом — безплатним упродовж пільгового періоду. Не випадково у США та інших країнах до послуг ломбардів вдаються ті, в кого немає банківських рахунків чи карток. Криза і зменшення банківських кредитів в Україні роблять це досить далекою перспективою.

Довідка

Всесоюзне об’єднання з торгівлі з іноземцями в СРСР» («Торгзін») засноване в січні 1931 р. Схема роботи «Торгзіну» була проста й цинічна. З 1929-го по 1935 роки в СРСР існувала жорстка карткова система розподілу продуктів харчування, яка ставила багатьох жителів країни перед реальною загрозою голодної смерті (згадаймо мільйони жертв Голодомору). У магазинах «Торгзіну» будь-який українець міг вільно обміняти наявне в нього срібло, коштовне каміння, предмети старовини, готівкову валюту на продукти харчування чи інші споживчі товари...

Основну частину надходжень голодного 1933 року, наприклад, у кримські торгзіни становили золото-лом (778 тис. крб., або 43%), золоті монети давнього карбування (210 тис. крб., або 11,5%), срібло (312 тис. крб., або 17%). Це означає, що в довгих чергах під дверми «Торгзіну» годинами вистоювали жителі Криму, які хотіли обміняти каблучку або дивом збережені золоті царські червінці на мішок борошна. Невдовзі кримські «Торгзіни» почали приймати від населення ще й діаманти, смарагди, рубіни, сапфіри, перли.

На обмін у той тяжкий час пропонувалася всяка всячина, навіть дивовижні товари імпортного виробництва. Але ці «предмети розкоші» більшість громадян не цікавили. Левова частка (понад 75%) попиту покупців кримських магазинів «Торгзіну» — борошно, крупа та висівки.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі