Прибуток авансом

«Що день прийдешній нам готує?» Актуальне в усі часи запитання класика найкраще характеризує очікування підприємців від кожного наступного року. Адже саме з 1 січня законодавець пов’язує набрання чинності змінами до податкового законодавства. Звісно, не став винятком і близький уже рік 2013-й.

З 1 січня 2013 р. набирають чинності понад півсотні норм Податкового кодексу (ПК). І якщо винести за дужки зміни до сплати податків, котрі не стосуються основної маси платників (акцизи, технічні норми, зміни, пов’язані з набранням чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом), ми можемо констатувати, що основні, найістотніші нововведення стосуються податку на прибуток підприємств. На його характеристиці ми й спробуємо зосередити свою увагу.

Для всіх - 19%, програмістам - 5%

Почнемо з приємного. З 1 січня 2013 р. ставка податку на прибуток підприємств становитиме 19%. Зниження ставки здійснюється відповідно до п. 10 підрозділу 4 Перехідних положень ПК у рамках зниження ставки податку з 23 (у 2011 р.) до 16% (з 2014 р.).

Також із 2013 р. набирає чинності терміном на десять років пільгова система оподаткування для суб’єктів індустрії програмної продукції, яка передбачає сплату податку на прибуток за ставкою 5%, а також звільнення від ПДВ операцій із постачання програмної продукції. Підприємцям, котрі розраховують отримати пільгу з нового року, вже давно час замислитися над відповідністю їхньої діяльності вимогам закону.

Однак на місці так званих суб’єктів індустрії програмної продукції ми б не стали наперед підраховувати зекономлені від отриманої пільги кошти, адже нова пільгова система таїть у собі безліч ризиків, обумовлених термінологічною недосконалістю норм, котрі її регулюють. Виписуючи п.15 підрозділу 10 перехідних положень ПК, законодавець, за давньою традицією, заощадив на залученні юристів, які спеціалізуються на праві інтелектуальної власності. Звичка обходитися самотужки спричинила повну невідповідність термінологічної бази Цивільного кодексу, Закону «Про авторське право та суміжні права» та інших нормативних актів, які регулюють відносини у цій сфері, положенням ПК. На практиці це викличе значне ускладнення податкової кваліфікації операцій, котрі підлягають пільговому режиму, як, утім, і визначення права платника на отримання статусу суб’єкта індустрії програмної продукції.

Наприклад, що слід розуміти під поставкою результату комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, комп’ютерної програми, інтернет-сайта, онлайн-сервісу (п. 26 підрозділу 2 Перехідних положень звільняє такі операції від сплати ПДВ)? Адже щодо об’єктів інтелектуальної власності (авторського права) діють абсолютно інші правомочності, ніж щодо об’єктів права власності, а тому понятійний апарат речового права не застосовний до таких відносин. У комп’ютерному програмуванні ми не можемо поставити програмне забезпечення, але можемо передати виключні або не виключні майнові права на нього, платіж за це називається роялті і не є об’єктом оподаткування згідно з п. 196.1.6 ПК.

Зазначимо, що п. 14.1.225 з-під поняття роялті виводяться платежі за майнові права, які передбачають право на розпоряджання об’єктом права інтелектуальної власності, що відносить відповідні операції до об’єктів оподаткування ПДВ. Можливо, автори п. 26 мали на меті встановлення пільг саме для цих операцій, однак за своєю природою вони теж є операціями з передачі прав, а не «поставкою результату комп’ютерного програмування», що ще більше заплутує як наміри законодавців, так і сформульовані ними в результаті реалізації своїх намірів норми. Але родзинкою п. 26 все-таки є досі не відомий податковому праву термін «онлайн-сервіс», якому автори, очевидно як послідовні прихильники філософії ірраціоналізму, надали свого, тільки їм відомого смислу, давши читачам можливість більш ніж вільно трактувати зміст поняття. І це лише один із прикладів двозначності й суперечливості правових норм, що регулюють пільговий режим діяльності суб’єктів індустрії програмної продукції, якими невеликий за обсягом правовий інститут наділений досить щедро.

Нуль - стимул інвестицій

Ще однією майбутньою новацією є врахування у звітності платників податку на прибуток підприємств податкових різниць, тобто різниць, котрі виникають між оцінкою та критеріями визначення доходів, витрат, активів і зобов’язань за правилами бухгалтерського й податкового обліку. Нововведення - ще один крок на шляху до реалізації незбутньої мрії українського платника податків: уніфікації податкового та бухгалтерського обліку.

З наступного року впроваджується пільга з податку на прибуток (сплата податку за ставкою 0%) відповідно до Закону «Про стимулювання інвестиційної діяльності в пріоритетних галузях економіки України». Стимулююча пільга досить приваблива для організацій, котрі планують реконструкцію або модернізацію виробництва на суму від 0,5 до 3 млн. євро. За цієї умови, а також досягши двох інших встановлених законом критерії - нові робочі місця у кількості від 25 до 150, середня зарплата, що у 2,5 разу перевищує встановлену мінімальну, - підприємець цілком може бути звільнений від сплати податку на прибуток до 2017 р. і отримати право на застосування методу прискореної амортизації основних коштів, що також важливо. При цьому сума пільги не може перевищувати суму інвестиції підприємця. Облік діяльності на пільгових умовах ведеться окремо.

Аванс і річний звітний період

Без жодного перебільшення, топ-новиною наступного року стане авансовий порядок сплати податку на прибуток підприємств. Платники податку (крім новостворених, неприбуткових організацій, сільськогосподарських товаровиробників, а також осіб із доходами за попередній рік на суму до 10 млн. грн.) щомісяця сплачують авансовий внесок податку на суму не нижчу від 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній рік. При цьому податкова декларація подається за річний звітний період. Новостворені підприємства, неприбуткові організації та організації з доходами за попередній рік в обсязі до 10 млн. грн. звільняються від сплати авансових внесків.

Якщо платник за результатами першого кварталу звітного податкового року не отримав прибутку або зазнав збитків, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. У такому разі він звільняється від сплати авансових платежів до кінця року, а податкові зобов’язання визначає у звичайному порядку.

Наскільки позитивно вплине нова система сплати податку на прибуток на податкові правовідносини, покаже практика, однак уже тепер можна відзначити певні неузгодженості нової моделі стосовно термінів сплати авансових платежів. Відповідно до п. 57.1, авансові платежі сплачуються в порядку і в терміни, передбачені для місячного податкового періоду. Відповідно до цієї ж статті, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, вказану в податковій декларації, впродовж десяти календарних днів, які настають за останнім днем відповідного останнього терміну, передбаченого Кодексом для подачі податкової декларації (для місячного звітного періоду - 20 днів за останнім днем звітного місяця, - п. 49.18.1). Таким чином, за логікою законодавця, термін сплати становить 20 днів + 10 днів = 30 днів, які йдуть за останнім днем звітного місяця. Але ж, згідно з абзацом четвертим п. 57.1 ПК, авансовий платіж податку на прибуток сплачується взагалі без подачі декларації! В які ж терміни він має вноситися в бюджет?

Ще нюанс: за п. 57.1 ПК, визначена платником у розрахунку, доданому до річної декларації, сума авансового внеску є узгодженою сумою грошових зобов’язань. Тоді чому в п. 126.1 цей внесок прямо розмежовується з грошовим зобов’язанням, коли згадується в тексті нарівні з ним?

Дуже хотілося б, щоб авансові внески стали ще одним кроком до цивілізованих механізмів сплати податку на прибуток, максимально наближаючи податковий період до загальноприйнятого в цивілізованих країнах річного. Проте кількість застережень і неузгодженостей у тексті норм п. 57.1 ст. 57 ПК породжує обґрунтовані сумніви в цьому. Так чи інакше, всім платникам податку на прибуток, котрі відповідають зазначеним у законі критеріям, у січні-лютому 2013 року потрібно буде сплатити авансовий внесок податку обсягом 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев’ять місяців 2012 р.

Ціна договірна і звичайна

Безперечно, потішить платників податків і нагадування про те, що з 1 січня наступного року набирає чинності ст. 39 ПК, замість якої сьогодні діє п. 1.20 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Йдеться про звичайні ціни та деякі нюанси їх визначення, котрі впроваджуються ПК. Що нового в регулюванні «звичайного ціноутворення» нам слід очікувати?

Так само, як і згідно з чинною нормою, після нового року звичайна ціна на товари, роботи та послуги збігається з договірною ціною, якщо не буде доведено інше, зокрема якщо звичайну ціну неможливо буде встановити. При цьому тягар доведення факту невідповідності договірної і звичайної цін покладається на податковий орган. Податковий орган має право звернутися до платника по обґрунтування договірної ціни, однак платник має право не надавати такого обґрунтування, пославшись на те, що обов’язок довести відповідний факт лежить на податковому органі.

Приємною для платників є та обставина, що у разі відхилення договірних цін від звичайних менш ніж на 20% таке відхилення не може бути підставою для донарахування відповідних сум податку. Крім того, законом встановлено особливий порядок визначення суми податкового зобов’язання у разі відхилення договірної ціни від звичайної. Прийняте за результатами перегляду ціни й відповідного перерахування об’єкта оподаткування податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо воно буде оскаржене платником або просто встановлена в ньому сума грошового зобов’язання не буде сплачена у визначений термін. У такому разі сума недоїмки підлягає стягненню з платника за позовом податкового органу через суд у звичайній процедурі позовного провадження.

Крім того, ст. 39 ПК містить докладний опис методів визначення звичайної ціни, а також коли застосування звичайної ціни - обов’язкове (операції зі зв’язаними особами, бартерні операції, операції з платниками, які перебувають на спеціальних режимах оподаткування). Перелік не є виключним, тому звичайні ціни можуть застосовуватися і в інших випадках, встановлених законом (наприклад при оподаткуванні ПДВ - ст.188 ПК).

***

Якщо стисло охарактеризувати основні зміни податкового законодавства, що стосуються окремих галузей економіки, то привертає до себе увагу виключення рентної плати за нафту, газ і газовий конденсат, які видобуваються на території України (розділ Х ПК). Нововведення, що викликали свого часу дуже гарячі дискусії у певних вузьких колах. Із 2013 р. відновлюються колишні ставки акцизів на нафтопродукти (хоча шансів на те, що в останній день їх знову не піднімуть, небагато). Також не всіх, але багатьох торкнуться зміни до правового регулювання екологічного податку (уточнюється склад платників податку, і, відповідно до Перехідних положень ПК (п. 2 підрозділу 5), упродовж усього 2013 р. ставки податку становитимуть 75% від встановлених базових ставок ПК).

Такими (якщо винести за дужки акцизи, багатостраждальний податок на нерухомість, перспективи якого неясні, внаслідок чого йому буде присвячено окремий матеріал, вузькогалузеві й просто технічні норми) є основні податкові сюрпризи, дбайливо підготовлені владою під ялинку 2013 р.
вітчизняному бізнесу. Хоч у багатьох нововведеннях закладено абсолютно позитивні ідеї, грішать рівною мірою всі вони одним - низьким рівнем нормотворчої техніки, помилками та суперечностями, здатними нівелювати або звести до мінімуму весь їхній позитив. На жаль, робота над помилками не до впровадження (а в ідеалі - до прийняття), а вже в процесі виконання податкових норм стала визначальною ознакою податкової політики держави впродовж усієї історії української незалежності. І поки що немає навіть натяків на зміну підходів держави до юридичної якості податкового регулювання.

Свої ідеї для рубрики «На злобу дня» читачі можуть надсилати на редакційний e-mail - sledz@mirror.kiev.ua