ПРЕЗИДЕНТ ФОНДУ «ЄВРАЗІЯ» САРА КЕРІ: «МИ ДОПОМАГАЄМО РОЗВИВАТИ МАЛИЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ»

Виповнилося десять років Фонду «Євразія», яке фінансується Агентством США з міжнародного розвитку. Фонд уже надав 12 країнам колишнього Радянського Союзу 6500 грантів на 130 мільйонів доларів. Засноване 1994 року Київське регіональне відділення фонду, яке працює на території України, Молдови й Білорусі, надало грантів на суму понад 14 мільйонів доларів.

Уже багато років Фонд «Євразія» та його керівну раду очолює Сара Кері — відомий американський юрист. Вона довгі роки працювала в складі урядових делегацій Сполучених Штатів у країнах СНД, брала участь і в двосторонніх переговорах та конференціях з юридичних питань і питань торговельної політики. Нині Сара Кері надає юридичні консультації багатьом американським і європейським компаніям, які здійснюють інвестиції в економіку країн СНД і, зокрема, в Україну.

— Пані Кері, ви є великим фахівцем із проблем інвестиційної політики. Що, на вашу думку, необхідно країні з перехідною економікою, аби іноземних інвестицій було якнайбільше?

— Країна перехідного періоду, така, приміром, як Україна, має передусім лібералізувати й дерегулювати бізнес-діяльність, забезпечити стабільну та прозору законодавчу базу, захистити права на інтелектуальну власність, зміцнити корпоративне управління. Країна з прозорими та стабільними правилами управління приватизацією й бізнесом досягає успіху. Країна із слабкими законами щодо прав і обов’язків акціонерів, із слабким судовим устроєм просто не цікавить західних інвесторів.

— У нинішніх українських умовах як повинен поводитися іноземний інвестор? Які завдання він зобов’язаний розв’язати?

— Якщо інвестор добре вивчив особливості українського ринку, має хороших і порядних партнерів і бачить перспективу своєї роботи, така інвестиція може бути дуже й дуже успішною та довгостроковою. Але якщо інвестор не розуміє особливостей ринку, не вивчив їх, а головне, якщо він не знайшов на цьому ринку надійних партнерів, така інвестиція буде схожа на простісіньке викидання грошей у кошик для сміття. Висновок: інвестор повинен мати не лише гроші, а й знання, і також прагнення працювати й працювати.

— Яке, на вашу думку, нинішнє економічне становище України, який інвестиційний клімат у нашій країні?

— В Україні вже ухвалено багато законів, що відповідають міжнародним стандартам. Нині завдання полягає в тому, аби забезпечити їхнє справедливе й неупереджене просування в життя. А це — серйозна проблема. Бо управлінські кадри, особливо їхня середня ланка в державних органах, не мають фахових знань і моральних підвалин. Хоча саме ці люди відповідають за дотримання законодавства.

Особисто я вважаю, що Україна зараз переживає піднесення, вона нині знаходиться напередодні великих і серйозних реформ. Поза сумнівом, майбутнє України буде квітучим. Адже у вашій країні є все для хорошого життя: щедра земля, сильний, розумний і освічений народ, котрий, у свою чергу, хоче перетворень. Шкода лише, що реформи розтягнуті в часі, що Україна кожного разу, коли потрібні рішучі дії, продовжує тупцювати на місці. Вашій країні добре було б зробити ривок уперед. І тоді, переконана, просування до ринкової економіки пришвидшиться. Треба, аби прості люди відчули на собі, врешті-решт, переваги ринку.

— Фонд «Євразія», яким ви керуєте, багато робить для розвитку малого й середнього бізнесу. Як просувається ця робота в Україні?

— Так, наша мета — допомогти малому й середньому бізнесу розвиватися. Як у місті, так і в сільській місцевості. Одна програма присвячена розвитку сільського зеленого туризму, вона реалізується, до того ж вельми успішно, і сьогодні, через рік після її початку, уже можна побачити дуже обнадійливі результати. З’ясувалося, в Україні зелений туризм настільки успішно розвивається, що ми вирішили тутешній досвід поширити в Молдові й Білорусі.

Інша наша програма присвячена захисту прав інтелектуальної власності. До початку цієї програми ми провели серйозні дослідження ринку та дійшли невтішного висновку: майже 60% усіх добрив, насіння, посадкового матеріалу, розрахованих на дрібних фермерів, господарів власних присадибних ділянок і дачників, — піратська продукція. Тобто продукція, за якість якої ніхто не несе відповідальності. Зазначу, цю піратську продукцію відстежувати дуже складно, бо немає належного контролю на місцях.

— Пані Кері, які подальші плани Фонду «Євразія»? Є нові програми?

— Є. Ці програми охоплюють багато аспектів допомоги починаючим підприємцям. Приміром, усі починаючі гостро потребують елементарних знань, розуміння стандартів і законів бізнесу, уже не кажучи про те, що їм необхідно досконало знати українські закони. Ось чому так потрібні фонди та організації, які постійно допомагали б починаючим підприємцям і бізнесменам стати на ноги.

Розумієте, уряд країни, навіть найкращий і найдемократичніший, не в змозі дійти до кожної людини, до кожного приватного підприємця й бізнесмена. Уряд лише створює закони та стежить, аби їх дотримувалися абсолютно всі. А для розвитку бізнесу та приватного підприємництва потрібні громадські інститути, котрі якраз і створять ту сприятливу атмосферу, в якій можна буде працювати простій людині й домагатися економічних успіхів.

Ми й надалі хочемо працювати, аби поліпшити діловий клімат у країні, допомогти простому громадянинові набути впевненості в своїх силах, навчити його користуватися законами для розвитку й захисту свого, нехай навіть маленького, бізнесу.

— Що особисто для вас значить Україна й чи часто ви тут буваєте?

— Досить часто приїжджаю в Україну і як бізнес-леді, і як представниця американських політичних і громадських організацій. Люблю вашу країну, ваш великий народ, особливо подобається мені Київ.

Я знаю це місто з 1961 року. Я тоді працювала як гід на американській виставці в Києві. Виставка проходила в рамках культурного обміну між США і СРСР. У мене від тієї поїздки залишилися найкращі спогади. Київ мені дуже сподобався своєю глибокою історією, незвичним ландшафтом, квітуючими каштанами — таких величних дерев я ніде більше не бачила. Правда, пам’ятники й особливо церкви, монастирі були занедбані, їх давно не ремонтували, і це відчувалося.

Сподобалися кияни — добрі, дружні, щирі й цим дуже схожі на американців. Але розмовляли вони з нами, гідами американської виставки, озираючись, боючись наслідків. Атмосфера страху відчувалася в усьому: із нами, американцями, люди боялися спілкуватися поза виставкою, буквально шарахалися від нас. Ось чому мені так подобається сьогоднішній Київ — гарний, легкий і вільний...

— І останнє запитання: як підвищити інвестиційну привабливість України?

— Необхідно спростити податкові, реєстраційні й ліцензійні процедури, максимально прибрати пільги й перекоси, створити інфраструктуру фондового ринку, аби іноземцям було зручніше інвестувати в українські підприємства за звичними для них схемами купівлі акцій. Стосовно американців, то вони давно повірили в майбутнє України, бо вже інвестували у вашу економіку величезні кошти. Треба, щоб Україна також повірила в себе та зробила все необхідне для поліпшення інвестиційного клімату в країні.