ПОДАТКОВИЙ АДВОКАТ

Мені сказали, що крім нього не допоможе ніхто. Що коли він не захоче або не зможе, то справа — пропаща. Що потрапити до нього жодним способом не можна, бо по-перше, по-друге і, головне, — по-третє. Що ті, хто все ж потрапив, не пошкодували. Що я теж не пошкодую, але просто не потраплю, бо неможливо.

Я — потрапив. Я взагалі везунчик. Протягом двох днів я всього домігся і вже точно знав: прийме. І ось — нарешті:

— Ну-с, розповідайте.

Я почав розповідати.

— Молодий чоловіче, Ви мене не зрозуміли. Розповідайте, яка сума.

— ?

— Ну скільки вам загрожує?

— ??

— Ви ж навіщось прийшли. Чи мені покликати наступного, поки ви розмірковуєте...

— 30 тисяч.

— Ви не закінчили.

— 30 тисяч гривень.

— ???

— Для мене це багато.

— Так? І через це ви до мене... Ну гаразд. Отже, літак відлітає о першій годині. Саме о першій.

— Куди відлітає? О першій дня чи ночі?

— Туди, куди вам треба. А день чи ніч — немає значення. Важливо, що точно о першій годині.

Я почав щось розуміти.

— А чи не можна домовитися «на пів»? Тобто у пів на першу...

— Молодий чоловіче, це — розклад. Все розписано й нічого змінювати ніхто не має права. Навіть я. До речі, я цим літаком не лечу. Я — окремо. Якщо ви не заперечуєте, звісно.

Я вже все зрозумів і став нахабно торгуватися.

— А літак — наш чи у ве-ка...

— Жодних «ве-ка...»! «Боїнг». Нормальний американський «Боїнг».

— А наш?

— А наші літаки, добродію, туди — не літають.

— Але ж я не можу, якщо «Боїнгом».

Він підвівся.

— Отже, ми даремно витратили час.

— Ні, ви не так зрозуміли. Я ж не проти польоту взагалі. Мені просто на «Боїнг» не вистачає часу, вже терміново треба вирішувати.

— А, то вам не підходить авіакомпанія? Добре, це можна виправити. Можна летіти «Авіалініями України». Але тоді рейс пізніше — о п’ятій сорок.

— О сімнадцятій сорок?

— Ну що ви. Там же не рекетири. О п’ятій сорок. І я — на окремому літаку у стільки ж.

— Отже, загалом треба летіти о десятій вісімдесят? Тобто об одинадцятій двадцять?

Тепер уже задумався він.

— Можна, звичайно, і об одинадцятій двадцять. Навіть краще. Це, щоправда, дорожче, проте з гарантією.

Тільки зараз я зрозумів, що наговорив. Але — запізно. Почавши тепер розмірковувати швидше, я зметикував, що одинадцята двадцять — це одинадцять двісті. Через хвилину, коли все вже було зроблено, ми розпрощалися, задоволені один одним.

Назавтра він зателефонував.

— Все гаразд. Літак сьогодні приземлився.

Я ще не прокинувся:

— Який літак? Коли?

— «Боїнг». Точно о першій годині. Отже, все добре.

— О першій годині дня?

— Та яка вам різниця! Ну дня, дня.

І хоча була лише одинадцята ранку, я не став запитувати, як сьогодні о першій годині дня літак міг приземлитися. Бо я не просто везунчик. Я ще й дуже кмітливий.