Побоювання за звичкою

На початку серпня вітчизняний ринок нафтопродуктів, а за ним і ЗМІ сколихнули повідомлення про напруженість із закупівлями палива трейдерами, що одразу ж трансформувалося в новини про ймовірний його дефіцит в Україні.

Чиновники поквапилися виділити неабиякий обсяг адреналіну, в тому числі і в ефір. Адже стартувала виборча кампанія, і допустити порушення з такими труднощами досягнутої стабільності, про яку йдеться в нескінченних роликах партії влади по телевізору, нікому з них не хочеться. Швидше за все, спрацювало й інстинктивне побоювання «паливних» проблем у період жнив і посівної, що виробилося і в чиновників, і в суспільства за перші 15 років незалежності України. Однак сьогодні ринок має іншу будову, і перейматися ресурсним наповненням навряд чи варто. Водночас цінове питання залишається відкритим: світовий ринок нафти знову рветься вгору.

Джерелом тривожних новин для ринку стала Білорусь. Там сьогодні вирішується доля палива біодизельного (ПБД), на яке за підсумками січня-липня 2012 року припало 42% поставок дизпалива із сусідньої республіки в Україну. В останні місяці ця частка перевалила за половину, тому що обсяги зросли до 150-180 тис. тонн. Проблема з ним у тому, що це по суті легальна контрабанда російського дизпалива, нехай і гарної якості Євро-5 (із вмістом сірки 0,001%). На території Білорусі в це товарне дизпаливо додається незначна кількість біокомпоненту, і товару присвоюється інший митний код, на який не поширюється дія російських експортних мит.

Водночас за угодою із РФ про Митний союз увесь експорт нафтопродуктів із Білорусі обкладається російськими експортними митами. За аналогічною схемою білоруси навчилися експортувати бензин і навіть мазут під виглядом розчинників та інших субстанцій, уникаючи сплати податку в російську скарбницю (наскільки відомо, на відміну від ПБД, в напрямку України такий експорт не здійснювався).

Росіяни давно це підозрювали, але, мабуть, після недавніх візитів до Мінська спочатку В.Путіна, а потім і Д.Медведєва питання було поставлено руба. Експорт розчинників уже припинено, а в Москві, щоб уникнути рецидивів, розробляють формулу для розрахунку ставки мита на цю групу товарів. Питання щодо ПБД, кажуть білоруські джерела, розглядається окремо, в серпні контрактування ще йде, але нібито з вересня поставки буде припинено. «Поставки за зазначеними кодами можуть припинитися будь-якого дня і є ризикованими», - цитує своє джерело інтернет-сайт OilNews.

Другим чинником занепокоєння та навіть паніки серед деяких трейдерів стали неполадки на білоруському НПЗ в Новополоцьку. Це було посилено інформацією про зупинку в серпні на ремонт основного білоруського постачальника палива в Україну - Мозирського НПЗ. І все це на тлі пікового сезонного споживання у серпні-вересні... Як то кажуть, є від чого впасти у відчай.

Хто словом, хто ділом

Активність ринку помітно зросла, і вже через кілька днів із моменту появи новин з Білорусі обстановка багато в чому прояснилася. Неполадки на «Нафтані» було оперативно усунуто, а ремонт Мозирського НПЗ перенесено на середину вересня. Але найнеприємнішим для учасників ринку стало виникле в тій же Білорусі побоювання, що не виключений варіант продовження поставок ПБД. «Експортні мита на бензин значно вищі, ніж на дизпаливо, тому заборона щодо розчинників може виявитися достатньою для втрати інтересу росіян до даної теми», - вважає один із білоруських трейдерів.

Без «жертв» не обійшлося. За ці пару днів дехто встиг накупити серпневого і навіть вересневого ресурсу з премією в 5-10 дол./т, котра виникла на «ажіотажі з Україною». Зокрема, очікується, що поставки з Литви в серпні зростуть із номінальних 30 тис. тонн до 50-55 тис. тонн. По дизельному паливу, швидше за все, відбудеться збільшення поставок із Росії, а також морем з перевалкою у Феодосії. «Ми повністю забезпечені по всіх позиціях на серпень і навіть маємо контракти на частину вересневого ресурсу», - розповіли у великій трейдинговій компанії.

На пам’ять про ці два дні залишилося по кілька десятків сивих волосин і у чиновників профільного міністерства. В таких випадках Міненерговугільпром воліє говорити не від себе, а від колегіального органу - Експертно-аналітичної групи з питань ринку нафтопродуктів (ЕАГ), що наштовхує на думку про невпевненість чиновників в авторитетності своєї думки. «Висловлювання про можливий дефіцит на ринку палива в Україні - це повна нісенітниця, яку поширюють окремі учасники ринку, котрі в розпал літнього сезону хочуть отримати додатковий заробіток, створюючи ажіотаж», - йдеться в повідомленні ЕАГ, розісланому з адреси міністерської прес-служби.

Чомусь стривожили міністерство і повідомлення ЗМІ про можливе подорожчання палива в разі запровадження мит на його імпорт, питання про що ще з червня знову мусується в урядових кабінетах. Це питання ні Міненерговугільпром, ні ЕАГ нісенітницею не назвали. У ситуації, коли потрібно прокоментувати делікатне питання, на арені з’являється таке собі високопоставлене джерело в департаменті нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Міненерговугільпрому. На умовах анонімності цей персонаж повідомив, наприклад, газеті «Сегодня», що «мита не запровадять не тільки до виборів, а й до кінця року, поки діє плаваючий акциз». Як то кажуть, і на тому спасибі. Хоча зазначимо, що дане рішення приймає не Міненерговугільпром, а більше Мінекономрозвитку, а якщо точніше, то Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ). Треба б це вже запам’ятати високопоставленим джерелам у нафтогазовому департаменті, які, подейкують, усе ніяк не повернуть замовникам аванс за торішнє розслідування проти імпорту, закрите МКМТ у грудні 2011-го. Клієнтам начебто обіцяють «відпрацювати» цього року.

Закордон нам допоможе

До речі, переважно з ненависним імпортом нафтопродуктів пов’язує Міненерговугільпром-ЕАГ вирішення можливих ресурсних проблем. «У разі необхідності нафтотрейдери можуть задовольнити додаткові потреби ринку за рахунок продукції прибалтійських, польських і румунських заводів, а також двох працюючих українських підприємств - Кременчуцького НПЗ та Шебелинського ГПЗ», - наголошується у згаданому повідомленні міністерства. Враховуючи, що два останні переробку підкреслено не збільшують, про задоволення яких додаткових потреб іде мова, не зовсім зрозуміло.

Якщо ж без форс-мажорів, то за існуючої системи забезпечення країни нафтопродуктами допустити можливість появи дефіциту вкрай складно. Постачання ринку України нафтопродуктами в першому півріччі 2012-го здійснювалося з Білорусі, Литви, Румунії, Польщі, Угорщини, Болгарії, Росії, Туркменистану і навіть Ізраїлю. Стабільна наявність надлишкових партій бензину зумовлена низьким споживанням і високим виробництвом цього продукту в Європі.

У свою чергу, мала ймовірність виникнення проблем із дизпаливом головним чином продиктована високим його виробництвом у Росії, котра змушена експортувати цей продукт з огляду на «бензинову» орієнтацію автотранспорту. Україна стоїть на шляху російського ресурсу ДП до основного споживача - дизельованої Європи. У разі необхідності, кажуть трейдери, премія в 20-25 дол./т розвертає будь-яку поставку в Україну.

Єдиною проблемою є часовий лаг, необхідний для контрактації додаткових обсягів. І тут важко не погодитися з деякими експертами Міненерговугільпрому з приводу необхідності створення резерву палива в країні. Тема стара, як світ, є різні підходи до її розв’язання як за рахунок держави або учасників ринку, так і за рахунок разом узятих, але в уряді її просто відмовляються розглядати. При цьому не йдеться про дво- чи тримісячний запас - при настільки диверсифікованому ринку для початку буде достатньо обов’язкового двотижневого запасу. Зобов’язання щодо створення резерву залежно від обсягів продажів вирішили б і завдання вичищення ринку від недобросовісних операторів, які навряд чи зможуть профінансувати створення такого запасу. Інакше кажучи, інструмент міг би стати своєрідною ліцензією на торгівлю в цьому стратегічному секторі. Але, як і система контролю якості, це питання чиновникам не цікаве, хоча багато в чому їм же дало б змогу менше перейматися за стабільність на ринку і наповнення бюджету.

Забезпеченість України нафтопродуктами не знімає з порядку денного питання їхньої ціни. За останній місяць ціни на нафту в світі зросли на 13,6%. На
8 серпня марка Brent у Європі коштувала 112,6 дол./бар. (це при 99,1 дол./бар. на початку липня). До позначки 115 дол./бар. із пропорційним зростанням цін на оптові партії нафтопродуктів на українських АЗС навряд чи відбудеться якась корекція. Але подальше довгострокове підвищення цін на енергоресурси неминуче спричинить адекватне зростання цін. Максимальним в історії країни цінам на колонках АЗС у квітні цього року (бензин А-95 до 11,65 грн. /л і ДП до 10,45 грн./л) передувала середньомісячна вартість нафти в розмірі 122 дол./бар. Ціна нафти зростає на тлі триваючої кризи в Європі. І це свідчить про те, що нові неприємні сюрпризи цілком можливі. В Європі ціни на АЗС уже пішли вгору.