Побачити Париж і висунути претензії Туркменистану

Газотранспортний консорціум

Попри те, що росіян не влаштовує позиція України в питанні використання газотранспортної системи, однією з подій на «газовому» поприщі, які мають реальні наслідки, минулого тижня стали збори учасників ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України». Відбувся цей захід у день приїзду російської делегації (14 листопада) на чолі з міністром промисловості й енергетики РФ Віктором Христенком.

Як відомо читачам «ДТ», цей газотранспортний консорціум було створено на паритетних засадах «Нафтогазом України» й російським «Газпромом» після заяв президентів України та Російської Федерації в рамках угоди між урядами обох країн про стратегічне співробітництво в газовій галузі, підписаної 7 жовтня 2002 року. Статутний капітал ТОВ становить 186,55 млн. грн. Однак тривалий час проект газотранспортного консорціуму пробуксовував через різні підходи співзасновників до його завдань. Росіяни прагнули, передусім, до управління українською ГТС. Україна, своєю чергою, вважає: з управлінням вона й сама упорається, а от для розширення газотранспортної системи потрібні інвестиції, зокрема з боку «Газпрому». А також зобов’язання росіян із наповнення новостворюваних газотранспортних потужностей.

Запрошували свого часу брати участь у газотранспортному консорціумі й інші іноземні компанії, зокрема з Німеччини, Франції, Італії. Але, мабуть, запропоновані їм умови не влаштували потенційних претендентів, і в консорціуму, як і раніше, два співзасновники.

Утім, можливо, незабаром справа зрушиться з мертвої точки і створення нових потужностей ГТС перейде в практичну стадію: учасники консорціуму вирішили найближчим часом затвердити результати тендера з відбору підрядників на будівництво першої черги газопроводу Богородчани—Ужгород. А також затвердили основні техніко-економічні показники будівництва названого газопроводу. Проектна потужність цього газопроводу (як частини ГТС) дорівнює 19 млрд. кубометрів на рік. Вартість проекту, за даними НАК «Нафтогаз України», — близько 560 млн. дол.; довжина газопроводу — 240 км.

Крім того, на зборах акціонерів ГТК обрано новий склад ради ТОВ, котру замість Олега Дубини очолив міністр палива й енергетики України Іван Плачков.

А вже 16 листопада перед початком українсько-французького енергетичного форуму в Парижі голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко заявляє про готовність України запропонувати французьким компаніям брати участь у газотранспортному консорціумі: «Ми пропонуватимемо, у тому числі й французьким компаніям, узяти участь у газотранспортному консорціумі, якщо їм це буде цікаво».

Залишається нагадати, французам цей проект уже пропонували...

Щоправда, цього разу, за словами О.Івченка, «Нафтогаз України» й Gaz de France мають намір співробітничати в проекті поставок когенераційних і турбодетандерних установок для української газотранспортної системи, повідомляє агентство «Інтерфакс-Україна».

«Ще один проект, який ми розглядаємо разом із Gaz de France, стосується когенераційних і турбодетандерних установок, що дозволять нам знизити витрати та втрати газу, а також дадуть можливість виробляти власну електроенергію», — сказав О.Івченко.

За словами голови правління «Нафтогазу України», від реалізації проекту країна одержить 1 млрд. дол. прибутку на рік, а також додаткові 2 млрд. кубометрів газу, що сьогодні витрачаються на виробничо-технологічні потреби. О.Івченко зазначив: за рахунок установки когенераційних і турбодетандерних установок передбачається повністю забезпечити потребу ГТС України в електроенергії власного виробництва, а надлишки реалізовувати стороннім споживачам.

Проект вартістю 3 млрд. дол. «Нафтогаз України» планує реалізувати протягом трьох років. Таке ось планів громаддя.

Українські підземні газосховища
й перспективи Gaz de France

Паризький вояж керівника «Нафтогазу України» видався багатим на проекти й обіцянки. Наскільки вони справдяться — покаже час. А наразі НАК «Нафтогаз України» та компанія Gaz de France оголосили про намір наступного року підписати угоду, відповідно до якої французька компанія користуватиметься українськими підземними сховищами природного газу (ПСГ).

«Gaz de France виявила бажання зберігати в українських підземних сховищах природний газ, який вона закуповує в Росії. Гадаю, наступного року ми підпишемо таку угоду, і компанія Gaz de France користуватиметься послугами НАК «Нафтогаз України» з цього приводу», — заявив голова правління НАК О.Івченко в середу в Парижі.

Більше того, з’ясувалося, Україна готова збільшити потужність підземних сховищ газу вдвічі, або на 30 млрд. кубометрів, для реалізації планів французької компанії Gaz de France зі зберігання закуповуваного нею російського газу в українських ПСГ.

«Ми зацікавлені в тому, аби газ, який Gaz de France сьогодні купує в Росії, зберігався в наших сховищах», — сказав О.Івченко.

При цьому він повідомив, що в цьому питанні вже висловили зацікавленість ряд французьких компаній і банків.

О.Івченко нагадав: на сьогодні потужність українських ПСГ становить 30 млрд. кубометрів на рік. Кажучи про додаткові газові сховища на 30 млрд. кубометрів, глава НАК зазначив, що на їхнє створення нашій країні знадобиться лише три роки. За його словами, Gaz de France готова зберігати в Україні близько 10 млрд. кубометрів газу на рік. Тим часом рік у рік ця цифра може зростати через збільшення споживання газу в Європі.

Як повідомив керівник «Нафтогазу», на сьогодні в українських ПСГ зберігається в основному газ вітчизняного видобутку, а російський у них становить лише 5 млрд. кубометрів.

Він також зазначив: нині вартість зберігання російського газу в українських ПСГ дорівнює 12 грн. за 1000 кубометрів, «а Франція може платити 12—15 дол.».

«Остаточно ми домовимося про ціни (зберігання купованого Францією російського газу в українських ПСГ) у січні наступного року. Ми підпишемо контракт на 2006 рік і остаточно домовимося про ціну», — заявив О.Івченко. Домовляться чи ні — ще під запитанням.

Залишається нагадати, кілька тижнів тому той самий пан Івченко під час слухань у ПЕКівському комітеті Верховної Ради називав зовсім інші цифри. «Урешті-решт, О.Івченко повідомив, що в українських підземках на 1 жовтня 2005 року перебувало всього 23,826 млрд. кубометрів активного газу (тобто газу, який можна вилучити з ПСГ). Із цього обсягу 15,3 млрд. кубометрів належать НАК «Нафтогаз України», 1,3 млрд. — «Укрнафті» (котра також входить у «Нафтогаз»). Іще 6,774 млрд. кубометрів належать компанії-оператору «РосУкрЕнерго». Близько 0,5 млрд. — ресурс Держкомрезерву; 0,436 млрд. кубометрів — Мінфіну. І ще 1,657 млрд. кубометрів, за словами О.Івченка, належать іншим власникам (кому — не уточнив)» (див. «ДТ» №41 від 22 жовтня 2005 року).

Так коли ж глава НАК казав правду?

І потім — щодо ціни за зберігання газу в українських ПСГ. Пригадується, кілька років тому той же «Газпром» і тоді ще численні газотрейдери відмовлялися зберігати газ в українських підземках через дорожнечу цієї послуги. Тоді виходило, що за сезон за зберігання кожних 1000 кубометрів газу потрібно було заплатити приблизно 10 дол. Невже відтоді все так подешевшало?! І якщо так, то чому?

«Ми їх давимо й кажемо: друзі…»

Знов-таки, перебуваючи в Парижі, перший заступник міністра палива й енергетики України, голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко заявив, що Україна висунула до Туркменистану претензії через невиконання зобов’язань із поставок туркменського природного газу, повідомив «Інтерфакс-Україна».

«Приміром, замість 125 млн. кубометрів на добу на вчорашній день вони (Туркменистан. — Авт.) давали 112 млн. кубометрів. Це їхня проблема з Узбекистаном. Тут уже ми їм претензії висуваємо... Ми нині їх давимо й кажемо: друзі, ви ж не виконуєте зобов’язань», — сказав О.Івченко.

Глава «Нафтогазу» також заявив, що з питань оплати за поставлений газ Туркменистан, своєю чергою, не висуває до України жодних претензій: «У Туркменистану до нас апріорі не може бути претензій, оскільки ми виконуємо всі договірні зобов’язання».

Але ось що цікаво, недопоставки газу в Україну, за інформацією «ДТ», розпочалися ще в жовтні. І вже тоді, схоже, «Нафтогаз» змушений був використовувати набагато більше газу з ПСГ, ніж розраховував. Хто відповість за цей перебір, якщо це так?

Україна щороку купує в Туркменистану до 36 млрд. кубометрів природного газу. Доставку туркменського газу від туркменсько-узбецького до російсько-українського кордону здійснює компанія RosUkrEnergoA.G., зареєстрована в Швейцарії. Так, можливо, і в цього оператора газопоставок слід поцікавитися, чому не дотримується графік поставок туркменського газу в Україну? Адже не так давно пан Івченко запевняв, що газотранспортні домовленості Узбекистану аж ніяк не вплинуть на обсяг і графік поставок туркменського газу в Україну...