Піти чи залишитися?

Ситуація на вітчизняному фондовому ринку оптимізмом не тішить. Тільки в другому кварталі поточного року «блакитні фішки» продемонстрували 32-відсотковий провал, який своєю величиною поступається хіба що провалу 2011 року: тоді у третьому кварталі вони обвалилися відразу на 37%. Природно, і фонди спільного інвестування (за винятком їх венчурного різновиду), такі популярні в докризові часи в населення, часто фіксують великі збитки і відчувають відплив капіталу.

А інвестори дедалі частіше вирішують для себе непросте питання: «Що робити?» Особливо не позаздриш тим із них, хто вклав гроші в колись дуже прибуткові закриті інвестиційні фонди. Адже, згідно з інвестдоговором, вони (на відміну від учасників відкритих інститутів спільного інвестування, тобто ІСІ) не мали можливості вимагати свої кошти назад до закінчення терміну дії такого фонду. Відтак багатьом із них доводилося роками болісно спостерігати, як танули інвестовані ними кошти. А дочекавшись закінчення терміну дії фонду, коли гроші з нього можна було забрати, багато інвесторів засумнівалися, чи варто це робити тепер. Не кожен може змиритися з втратою 80% (на жаль, цифру взято з реального життя) своїх докризових вкладень.

Хоч як парадоксально, проте альтернативою для таких терплячих інвесторів стало продовження дії інвестиційного договору ще на енну кількість років, розраховуючи, що на наступний момент закриття фонду кон’юнктура хоч якось відіграє величезні втрати.

Змиритися зі збитками й піти - чи вперто роками чекати прибуткового результату? Як вчинити інвестору в такому разі? Готового рецепта на всі випадки життя не існує, зате є моменти, котрі слід враховувати, приймаючи відповідальне рішення.

Ліквідація

Отож, у момент закінчення дії закритого ІСІ на інвестора чекають три варіанти. Перший - фонд, за рішенням його учасників, ліквідується. У такому разі в клієнта немає іншого виходу, крім як забрати гроші й шукати для себе альтернативні напрями інвестування. Як це передбачено законодавством, виходить він із фонду за вартістю чистих активів (ВЧА), яка фіксується на дату ухвалення рішення про ліквідацію цього фонду й жодним чином не залежить від номіналу сертифікатів акцій ІСІ. Не слід також забувати, що від дати ухвалення рішення про ліквідацію фонду до моменту фактичного отримання грошей на руки мине кілька місяців.

Пролонгація

Крім ліквідації, можлива пролонгація діяльності фонду. Це другий (найпоширеніший сьогодні) варіант, який може очікувати інвестора. 24 травня поточного року прийнято зміни до законодавства про ІСІ в Україні, котрі встановлюють право продовження діяльності закритих інвестиційних фондів необмежену кількість разів. При цьому ухвалити таке рішення можуть спільні збори акціонерів фонду, наглядова рада або уповноважений орган компанії з управління активами (КУА). Термін кожного продовження роботи фонду не може перевищувати термін, на який його було створено спочатку. (Як правило, закриті ІСІ створювалися в Україні на три-сім років. Хоча є десяти- і навіть п’ятнадцятирічної давності прецеденти.) Таким чином, фонд може стати безстроковим за фактом.

Фіксація збитків

Однак, якщо інвестор не підтримує пролонгації діяльності фонду на черговий термін, він може подати заявку на вихід з ІСІ, хоч більшість клієнтів залишається в цьому фонді. Це третій варіант, який може вибрати для себе клієнт, коли вирішить, що він для нього більш вигідний. У кожному разі, насамперед потрібно зважити всі за та проти.

«Клієнту слід попросити в КУА структуру активів фонду. А отримавши необхідну інформацію, проаналізувати її, - радить Ольга Мальцева, директор департаменту інвестиційного консалтингу ТОВ «Фоїл Секюрітіз». - Адже не секрет, що в багатьох ІСІ можуть перебувати не найліквідніші папери, в яких перспективи зростання досить довгострокові. При цьому потрібно розуміти, що навіть ліквідні папери, наприклад індексні, теж знизилися. Тому, якщо зниження вартості чистих активів фонду пов’язане з тим, що в його структурі перебувають ліквідні папери, котрі впали з фундаментальних причин, - тоді все нормально. Клієнт принаймні розуміє, що є активи, які реально зростатимуть. Адже вітчизняний фондовий ринок значно недооцінений відносно світових аналогів. Якщо ж у структурі фонду переважають далеко не найбільш ліквідні папери, то цілком можливо, що клієнтові варто забрати свої гроші й перевести в ліквідні ЦП».

Тут слід також зауважити, що КУА - особи зацікавлені. Вони намагаються пролонгувати фонди, бо їм важливо зберегти гроші інвесторів. Крім того, вони ж отримують винагороду за управління. Природно, сьогоднішня структура фонду змінюватиметься, тому експерти радять, приймаючи рішення, також подивитися на історію КУА, послухати її керуючого, дізнатися про його плани.

Потрібно чітко розуміти, що фонди діють у визначених законодавством рамках. Наприклад, ринок втратив близько 40% з початку року. Якби в даному разі інвестор самостійно торгував на фондовому ринку, він міг би «коротко» продавати папери й заробити на падінні. А у фондів такої можливості немає, це робити їм заборонив законодавець. Тому, коли триває падіння ринку, їхня доля вирішена, - вони тільки можуть залишитися в дедалі дешевших активах або продати ці активи, щоб потому дешевше їх відкупити. Але на падінні вони заробити не можуть. Немає в них доступу й на строковий ринок (ф’ючерси та опціони). Як кажуть експерти, «падіння проходить повз них».

«Ще одна складність, - зазначає Ольга Мальцева. - Якщо обсяг фонду досить серйозний, то він довго виходитиме з паперів на поточному ринку з низькою ліквідністю. Адже при денному обсязі ринку всього 10 млн. грн. у фонду може бути цінних паперів на 50 млн. Щоб йому вийти на ринок і не «залити» його, знадобиться час. Проте тривалий вихід збільшує транзакційні витрати, які за фактом лягають на самих інвесторів. Отже, винуватити в усьому керуючих фондів не слід, тут першу скрипку все-таки відіграє кон’юнктура.

Якщо структура активів влаштовує інвестора, він довіряє керуючому і компанії, то може залишатися у фонді. Якщо ж структура активів йому не підходить, у портфелі превалюють папери далеко не першого ешелону, а на чіткі запитання про дію керуючого в умовах поточної кон’юнктури немає достойних відповідей, то інвестору краще вийти з такого фонду й зайнятися самостійним інвестуванням. Благо такі можливості є - різні інструменти спотового та строкового ринку. Якщо, звісно, клієнт хоче залишитися з цими грішми саме на фондовому ринку. Так, завжди є варіант перекластися в інший інвестиційний фонд. Однак, із практики спілкування з інвесторами, котрі входили в закриті фонди у 2007-2008 роках, залучити тепер їх туди непросто.

Є ще четвертий варіант, який може чекати на інвестора закритого ІСІ, - це передача фонду іншій КУА. Правда, він, швидше, з розряду екзотики. Трапляється досить рідко. І актуальний лише тоді, коли сама КУА йде з ринку.

Сам на сам із ринком

Що чекає на інвестора, який забрав гроші з ІСІ, але вирішив залишитися на фондовому ринку? В Україні в нього є два варіанти: 1) вкластися в інший фонд; 2) вибрати одну з різновидів брокерського обслуговування.

Самостійне інвестування - це брокерське обслуговування на ринку. Брокерське обслуговування буває двох типів: інтернет-трейдинг і класичне брокерське обслуговування. У першому випадку клієнт через брокера підключається до ринку й торгує самостійно. Тобто він не користується рекомендаціями закріпленого за ним спеціаліста, а отримує на свою електронну адресу аналітичну розсилку щодо ринку та емітентів і приймає рішення впродовж торгового дня цілком самостійно. Торгувати він може акціями (спотовий ринок), а також працювати на строковому ринку - ф’ючерси та опціони.

Другий варіант брокерського обслуговування - робота через закріпленого спеціаліста. Він годиться для тих, хто не готовий оперувати самостійно або не має на це вдосталь часу й зацікавлений в актуальних рекомендаціях.

В обох варіантах брокерського обслуговування на клієнті лежить велика відповідальність, бо він приймає рішення щодо кожної операції й відповідає за них. Не кожен готовий приймати відповідальні рішення щодня. У такому разі може бути цікавою купівля набору ліквідних паперів, можливо індексних, на середньострокову перспективу. Тим більше що ринок дуже знизився, акції недооцінені. Як відомо, зараз багато гравців вибирають шлях купівлі паперів на перспективу від на півроку. Вони розраховують, що після виборів настане стабільність, яка привабить закордонних інвесторів на український ринок. А це, своєю чергою, забезпечить пожвавлення на ринку. На жаль, вітчизняному ринку ніколи добре не жилося без грошей нерезидентів. У докризовому 2008 році до 80% грошей на фондовому ринку України належали нерезидентам. А коли вони пішли, почалися круті піке…

Хоч би як інвестувала людина, їй доведеться цікавитися подіями на фондовому ринку та розбиратися в його життєдіяльності. Бо в кожному разі вона ризикує своїми грішми. Зрештою, це захоплююче для фінансово освіченої людини. І тільки розуміючи, що ж відбувається з вашими грішми, можна досягти бажаних результатів.