ПЕРЕМИР’Я? У ТОРГОВОМУ ПРОТИСТОЯННІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ ВЗЯТО ТАЙМ-АУТ

Поділитися
У торговій війні України та Росії намітилося перемир’я. Минулої п’ятниці прем’єри Михайло Касья...

У торговій війні України та Росії намітилося перемир’я. Минулої п’ятниці прем’єри Михайло Касьянов і Анатолій Кінах домовилися до кінця вересня обговорити можливість скасування торговельних обмежень щодо двох десятків товарних груп.

Як розповіла Тетяна Бєлікова, заступник торгового представника РФ в Україні, на зустрічах міністрів економік двох країн, прем’єрів та президентів Росії й України в серпні у Москві були прийняті рішення, які стосуються мінімізації збитків та збереження присутності товарів на ринках України й Росії в результаті застосування сторонами спеціальних захисних заходів. Домовилися найближчим часом переглянути всі обмежувальні процедури, що діють у торгівлі між двома країнами (за оцінкою експертів, такі обмеження вже призвели до зменшення російсько-українського товарообороту в першому півріччі на 30%, або на 800 млн. дол.). Було окреслено підходи до врегулювання питань тимчасового антидемпінгового мита щодо українського оцинкованого прокату; компенсаційного мита щодо української арматури; тимчасового спеціального мита щодо російських легковиків. Також є домовленість ініціювати скасування деяких законодавчих актів сторін (постанова уряду Російської Федерації №394 від 21 травня 2001 року і постанова Кабінету міністрів України №388 від 29 березня 2002-го), про продовження роботи з підготовки нової двосторонньої угоди про вільну торгівлю, про однакові підходи при непрямому оподаткуванні тощо.

За словами Андрія Гончарука, заступника держсекретаря Міністерства економіки і європейської інтеграції України, йдеться про скасування постанов, які раніше не працювали, а були превентивними заходами. «Для того, щоб російський уряд не запроваджував додаткового мита, ми 29 березня прийняли постанову №388, — сказав пан Гончарук. — У ній записано, що якщо Росія введе мито на труби, ми введемо 20-відсоткове мито на російські товари». У постанові №388 докладно розписано, про які товари з РФ ідеться: руда й концентрат залізні, гіпохлорит кальцію технічний та інші гіпохлорити кальцію, хлор, добрива мінеральні або хімічні, азотні, фарби й лаки, полімери етилену в первинних формах, тканини бавовняні з вмістом бавовни 85% маси з щільністю поверхні не більше 200 г/м кв., вироби з асфальту, феросплави, нелегована сталь, напівфабрикати з заліза або нелегованої сталі, прокат плоский із заліза або нелегованої сталі, фітинги для труб із заліза та сталі, лампи електричні, вагони пасажирські, залізничні та трамвайні, легкові автомобілі й інші транспортні засоби, призначені для перевезення людей...

Історія питання сягає ще 2000 року — тоді російські трубники активно лобіювали запровадження заборонних мит проти українських конкурентів. І 2001-го уряди домовилися квотувати поставки українських труб. Річну квоту на 2001 рік було визначено в 620 тис. тонн, але, позаяк вона діяла з травня, обсяг квотованих поставок становив 480 тис. тонн. Тоді українці квоту вибрали повністю. Частка України в загальноросійському споживанні труб перевищувала 10%. Нинішнього року квота для українських виробників не змінилася. На 1 серпня, за даними Мінекономрозвитку, українці поставили в Росію лише 35% річної експортної квоти труб.

За півтора року існування в режимі самообмеження Україна не перевищила квоти на постачання труб. Але в квітні наш уряд видав постанову, відповідно до якої, в разі запровадження Росією 20-відсоткового мита на українські труби (це могло статися, якби поставки перевищили квоту), Україна негайно оподаткує аналогічним митом 19 видів російських товарів. На зустрічах президентів і прем’єрів було також досягнуто домовленості про зняття зазначених обмежень.

Російський віце-прем’єр Віктор Христенко назвав цю подію «якісним виграшем обох економік», який «зніме натяги, що передували стану «торгових воєн». Джерело в Мінекономрозвитку пояснило, що Україна скасує свою постанову, яка захищає від підвищених надквотових мит на труби, а Росія скасує постанову про самі мита. А квота на труби збережеться доти, доки російське торгове відомство проводитиме повторне розслідування про необхідність дії такого механізму.

Цікаву оцінку досягнутим домовленостям дав Валерій Наздрачов, заступник виконавчого директора української Асоціації підприємств чорної металургії. «Питання, що краще: скасовувати, як хочуть уряди, постанови №394 і №388 чи запроваджувати мита, передбачені постановами, неоднозначне. Тут потрібно проаналізувати, що Україна втратить від запровадження Росією мита на наші труби. Торік ми імпортували їх у Росію приблизно на 170—180 млн. дол. Запровадження мита призвело б до втрати цього обсягу. Водночас Україна вживала захисних заходів проти Росії щодо групи товарів, обсяг імпорту яких експерти оцінювали мінімум у 300 млн. дол. Але імпорт російських товарів можна розцінити і як втрати вітчизняних виробників. Тож у плані боротьби двох держав очевидно, для кого було вигіднішим скасування постанов», — говорить В.Наздрачов.

На думку керівника УкрАПЧормету, однозначно позитивним явищем є те, що намічено підходи до врегулювання питання тимчасового антидемпінгового мита щодо українського оцинкованого прокату. Україна експортувала його в Росію на 5,8 млн. дол. щомісяця, або на 70 млн. дол. у рік. Для Росії це невеликий обсяг імпорту, а для українських металургів — важлива підмога. Як вважає Андрій Марченко, директор із маркетингу ВАТ «Дніпроспецсталь», «для виробників імпортне мито завжди краще, оскільки захищаються їхні інтереси. Імпортне мито може бути особливо доречним, коли ми говоримо про відносини з Росією. Запровадила ж Росія з 1 липня 2001 року 20-відсотковий ПДВ і закрила власний ринок від українських товарів. Чому Україна не може захистити своїх металургів? Тим паче що енергоносії в Росії коштують набагато дешевше, ніж в Україні. А в нас, приміром, — електрометалургія», — вважає А.Марченко.

З ним згодні й інші експерти.

Володимир Черников, директор «Укрпромінвест-авто»:

Захист вітчизняного виробника — це цілком правильна політика. Спецмито, запроваджене на російські ВАЗи, привело не до дефіциту автомобілів на ринку, а до того, що в Україні почали відкриватися складальні виробництва. Хоча запровадження будь-якого мита має відбуватися поетапно, а не спонтанно. Річ у тому, що більшість сьогоднішніх імпортерів спроможні налагодити складання, але виробництво планується на рік наперед і вводиться поетапно: треба укласти контракти на перевезення, на складання тощо. До запровадження спецмита на ВАЗи пряме завезення було вигіднішим від складання. Це було зумовлено кількома причинами. По-перше, завжди вигідніше перевезти готовий автомобіль, ніж декілька десятків машинокомплектів та деталей до них. По-друге, виробництво — це свого роду заморожування оборотних коштів, оскільки завжди виникають залишки на складі. Тобто рентабельність складання до запровадження мита була нижчою, ніж тепер. І все-таки мито слід вводити не як сніг на голову, щоб імпортери могли налагодити виробництво.

Ольга Крайнова, заступник генерального директора ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»:

— 70% бавовняних тканин, що продаються в Україні, — це російська сировина. Ясна річ, для нас як для виробника вигідні були б антидемпінгові заходи. Річ у тому, що ми не можемо конкурувати з російськими бавовняними тканинами: в РФ набагато дешевша електроенергія, на яку в ціні продукції припадає 15—20%. У якості ж вітчизняна продукція не поступається російській. Причина засилля імпортного товару одна — нижча ціна.

Слід зазначити, що вживання обмежувальних заходів щодо імпорту — зовсім не винахід РФ й України. Це стандартна практика зовнішньоекономічних відносин держав та їхніх господарюючих суб’єктів. Часто буває достатньо лише погрози таким «антидемпінговим» кийком — і вже не треба вдаватися до реальної процедури обмеження або заборони на імпорт. І це теж ефективний елемент зовнішньоекономічної політики. Інша річ, що після врегулювання торгового спору (хай навіть тривалого) навряд чи доречно на весь світ заявляти про «різке потепління взаємовідносин» між сторонами, як це було зроблено в українсько-російському випадку.

Перемир’я в торговому спорі — це зовсім не «мир, дружба, жуйка». Будь-якої хвилини його можуть порушити. І що тоді — знову кричати, що ми побили глеки?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі