Партнерство чи антагонізм. Як розвиватиметься авіабудування в Україні?

Поділитися
Діюча модель управління та прийняття рішень в українській авіаційній промисловості неефективна ані для авіації, ані для країни, ані для конкретної компанії...

Діюча модель управління та прийняття рішень в українській авіаційній промисловості неефективна ані для авіації, ані для країни, ані для конкретної компанії. Такий лейтмотив висловлювань держсекретаря Олександра Зінченка під час його візиту до Харківської області, де він за дорученням Президента України інспектував стан авіакосмічної галузі країни. На думку Зінченка, єдиним ефективним засобом, здатним врятувати українську авіапромисловість, є створення концерну на базі авіаційних підприємств АНТК ім. Антонова, Київського заводу «Авіант» і Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (ХДАВП).

Безперечно, ідея здорова та своєчасна, оскільки в Україні досі розробники й виробники авіаційної техніки, яка могла б зайняти свою нішу на ринку регіональних і транспортних літаків, фактично не взаємодіють. Більше того, їхні інтереси часто суперечать одне одному. Приміром, АНТК ім. Антонова займається продовженням терміну експлуатації вже діючих літаків, що, природно, не допомагає тому ж таки харківському підприємству продавати нові літаки. Останнє, у свою чергу, також не вельми рветься співробітничати з «антоновцями» в справі розробки нових моделей.

Як результат, за 1999—2004 роки авіаційна промисловість України поставила споживачам лише більш як 20 літаків і 3 «літакокомплекти» для остаточного складання «перського» ИrAn-140. Такі «успіхи», беручи до уваги те, що на трьох провідних підприємствах галузі працює понад 19 тис. чоловік, ніяк не можна назвати навіть мінімально прийнятним результатом. Створення концерну дозволить не тільки створити конкурентоспроможну потужну структуру, а й зв’язати інтереси розроблювача високотехнологічної продукції з маркетинговою політикою її виробника. Адже зараз АНТК ім. Антонова набагато вигідніше й цікавіше створювати нові моделі літаків. Проте такі літаки можуть бути скільки завгодно цікавими, передовими, але серійними моделями вони так і не стануть.

Варто відзначити, ідея концерну не нова. Той же Зінченко ще як перший заступник спікера парламенту і як перший заступник голови СДПУ(о) влітку 2002 року відвідав АНТК ім. Антонова. Через рік він у Харкові запевнив керівництво й колектив ХДАВП, що вони мають право розраховувати на державну підтримку з боку всіх без винятку органів влади. Торік після заяв екс-міністра промислової політики Олександра Неустроєва про необхідність створення концерну ухвалили рішення про аудит трьох підприємств, які планується об’єднати.

Мабуть, отут якраз і варто пригадати про роль особистості в будь-якому починанні. «Лише ефективний менеджмент, державна підтримка й системний підхід до розв’язання проблем зможуть вивести авіаційну галузь в Україні на якісно новий рівень», — цілком справедливо заявив під час перебування на ХДАВП Олександр Зінченко. Напевно, він недаремно поставив ефективний менеджмент на перше місце. Без цього будь-яка держпідтримка перетвориться на державне тринькання грошей платників податків. Отож, запитання: «Хто очолить концерн?» не менш важливе, ніж де знайти кошти для підтримки українського авіабудування.

Генеральний конструктор АНТК ім. Антонова Петро Балабуєв цього тижня оголосив про те, що залишає свою посаду. Кажуть, на знак протесту проти створення авіаконцерну. Гендиректор ХДАВП Павло Науменко не приховував бажання очолити концерн ще тоді, коли в уряді Януковича виникла ідея об’єднання галузі. Кажуть, що для цього в Науменка були «підстави» — він, за інформацією з достовірних джерел, надавав літаки для здійснення передвиборних турів «єдиного кандидата». П.Науменко запропонував зосередити зусилля на двох проектах — АН-140 та АН-74. Машини ці перспективні, проте звуження зусиль галузі до двох проектів змусить нашу країну відмовитися від низки вже існуючих ринків збуту.

Утім, успіхи самого ХДАВП, м’яко кажучи, не вражають. Так, перший віце-прем’єр-міністр Анатолій Кінах під час свого візиту до Харкова в середині березня заявив, що авіазавод заборгував за минулий рік партнерам і банкам учетверо більше, ніж зміг випустити продукції. Ще 30 листопада минулого року Господарський суд Києва зобов’язав Харківське підприємство виплатити АНТК ім. Антонова 25 млн. гривень боргу за авторський супровід за період до 2000 року, а потім це рішення 22 лютого підтвердив Київський апеляційний господарський суд. Загалом від початку жовтня 2004 року АНТК ім. Антонова подав 7 позовів до ХДАВП на загальну суму понад 164 млн. грн. Таким чином, можна припустити, що Науменко може використати своє призначення на посаду генерального директора авіаконцерну, аби списати борги очолюваного ним нині підприємства перед АНТК і, відповідно, ухилитися від виконання взятих на себе зобов’язань.

Сам Науменко переконаний, що конфлікт із столичним конструкторським бюро ім. Антонова буде вирішено найближчим часом. Щоправда, запропонований ним спосіб навряд чи сподобається будь-якій розважливій людині. В інтерв’ю журналістам він заявив, що коли всі подаватимуть зустрічні позови, то працювати буде нікому. Іншими словами, Павло Науменко натякнув «антоновцям», що їм краще відмовитися від домагань власних прав, зокрема й авторських. Очевидно, така позиція ніяк не вписується в концепцію нової політики, запропонованої нинішньою українською владою. Такі підходи були характерні для попередньої влади, у часи якої правий був той, у кого були ближчі стосунки з Банковою.

Цілком імовірно, що Науменко, котрий іще торік із упевненістю заявляв, що концерн буде створено незалежно від того, хто виграє президентські вибори, уже бачить себе його директором. Можливо, таку впевненість йому за старою традицією (коли головне було «добре зустріти» гостей) надає візит держсекретаря й радника Президента Володимира Горбуліна на його підприємство... Для створення спільного концерну необхідне лише рішення Кабміну, оскільки всі три підприємства перебувають в держвласності.

Але чи виграє від такого призначення українське авіабудування? Запитання більш як відкрите бодай тому, що конфлікт між нинішнім керівництвом ХДАВП і «антоновцями» погасити навряд чи вдасться. У такій ситуації необхідний диференційованіший підхід до кожного учасника концерну, а також виважена кадрова політика, яка сприяла б консолідованій діяльності підприємств. Лише в цьому разі можна буде говорити про ефективність концерну. Сьогодні ж, коли один із найвідоміших українських конструкторів Петро Балабуєв заявляє про неефективність створення об’єднання й залишає галузь, говорити про це складно. Видається, що в таких умовах і пан Науменко міг би відмовитися від частини своїх амбіцій і, як він сам неодноразово заявляв журналістам, «працювати на результат».

Адже в теперішніх умовах уже в рамках створеного концерну Україна ризикує отримати не партнерів, зацікавлених у взаємовигідному співробітництві, а антагоністів. Таким чином, створення концерну стане не рятувальним колом вітчизняного авіапрому, а ще одним потужним поштовхом до його деградації, що позбавить перспективи як уже працюючих у галузі людей, так і молодих фахівців, котрі просто підуть до конкурентів.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі