Пакетний варіант: ціна і вартість

Президенту України В.Януковичу і главі Міністерства енергетики та вугільної промисловості Ю.Бойку неодмінно треба було 22 жовтня зустрітися з президентом Російської Федерації В.Путіним. Не в Кремлі, то хоч у Ново-Огарьово (хоча ще невідомо, де помпезніше). І дуже потрібно було поговорити «за газ».

В.Путін і глава «Газпрому» О.Міллер із цією розмовою могли б і почекати. Тим більше що українська сторона ніяк не визначиться офіційно, скільки ж коштує її газотранспортна система (включаючи підземні сховища газу). А без такої визначеності росіяни не хочуть навіть розпочинати розмову про газові справи. У тому числі не мають наміру переглядати й формулу ціни на газ, зафіксовану в контракті його купівлі-продажу від 19 січня 2009 року.

Отже, після повернення до України Віктору Федоровичу нічого не залишалося, як заявити, що чергова зустріч президентів України та Росії відбудеться в листопаді під час державного візиту глави Української держави у Москву.

«Я думаю, вже в листопаді ми будемо по цій проблематиці (газова тема) зустрічатися та обговорювати це питання. Планується державний візит, бізнес-форум у Нижньому Новгороді. Під час цього візиту ми в обов’язковому порядку розглянемо це питання», - цитує Януковича агентство «Інтерфакс-Україна».

Кажучи про підсумки свого робочого візиту до Москви
22 жовтня, президент України зазначив, що в сторін є «розуміння нестабільності вирішення цього питання, є різні варіанти підходів, пакетна угода, яка може розв’язати цю проблему».

Пакетна угода: «Ви нам - усе, ми вам… нічого»

Однак повернімося до газових переговорів у Москві. Коли В.Янукович заїкнувся про так звану пакетну угоду, він узагалі-то не обмовився. Таку угоду йому справді запропонували. У тому розумінні, що російська сторона готова заплатити за всю українську ГТС (можна спочатку половину)… не більш як 20 млрд. дол. За це «усе» Україна одержить відносно низьку ціну на російський газ (на деякий час). Скажімо, як білоруси. Та й по всьому. Ну а пересування російського Чорноморського флоту в Криму та інші «дрібниці» - само собою додаються.

Глава Української держави ще спробував було заїкнутися про те, що газотранспортна система України, включаючи її унікальну систему підземних сховищ газу, коштує ніяк не менше 30 млрд. дол. Але, очевидно, йому нагадали, що без російського газу вона незабаром узагалі втратить будь-яку цінність (улюблений аргумент глави «Газпрому» О.Міллера).

Отже, Янукович поїхав у Межигір’я сильно думати…

«Газпром» і українські ПСГ

Як відомо, у російського «Газпрому» і без України проблем - вище даху. І з газопоставками - «Північним потоком» - не все так, як хотілося б «Газпрому». Єврокомісія обмежила російські поставки. І з рекламованим росіянами «Південним потоком» поки що не все гладко.

Та насамперед Україна - найбільший ринок споживання російського газу в Європі та «страховий» транзитер. Хоча «Газпром» і намагається останню іпостась України та її компаній («Нафтогазу» і «Укртрансгазу») не помічати. Тобто ігнорує. А даремно - зима не за горами… Та й у питанні транзиту газу «Газпрому» без України поки що не обійтися. Плюс страховка на випадок непередбачених холодів (як торік, коли Україна з власних ресурсів поставляла газ російським покупцям, щоб ті не змерзли).

Сьогодні українські підземні сховища газу (ПСГ) у міру заповнені. Це зазначає й глава «Газпрому» О.Міллер, не забуваючи підкреслювати, що саме росіяни надали на закачування резервного газу в українські ПСГ 2 млрд. дол.

На початок опалювального сезону у вітчизняних ПСГ перебувало близько 19 млрд. кубометрів газу (див. табл.). Але вже кілька тижнів, як в Україні розпочався так званий опалювальний сезон. І за цей час деякі дані про вміст українських ПСГ трохи змінилися. Уже 16 жовтня в ПСГ знаходилося в цілому 19,59 млрд. кубометрів природного газу. Це з урахуванням «залишків» у підземних сховищах з минулого сезону плюс газ, закачаний у вітчизняні ПСГ із квітня поточного року. Розподіл газу в Україні (плановий і фактичний) на 23 жовтня показано на рисунку.

Коли я називаю опалювальний сезон «так званим», це означає, що в країні багато сіл і міст залишаються без гарантованого централізованого теплозабезпечення. До речі, у такій ситуації страждають і «щасливі» власники індивідуальних систем опалення - незалежно від того, мають вони офіційний дозвіл на їхню установку чи ні. Адже багато екс-жеків всіляко перешкоджали «індивідуалістам».

Усе це «індивідуальне опалення» орієнтоване на використання електроенергії. Чи багато виграли українські домогосподарства? Поки енергокомпанії втримують так звану соціальну ціну на кіловати, жити ще можна. Але щойно Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) дозволить енергетикам виставити повний рахунок - нікому мало не буде.

Міжнародне енергетичне агентство у зв’язку з цим заявляє про необхідність абсолютної переорієнтації енергополітики України зі споживання на енергозбереження. І наполягає, що уявна дешевина енергоресурсів обходиться в підсумку надто дорого: «Дешеві енергоносії спонукають людей споживати дедалі більше енергоносіїв». За такої ситуації ніхто не думає про енергозбереження.