«оксамитова» революція в торгівлі. Переводимо годинник на новий час

Цієї осені у Світловодську Кіровоградської області «штормить» від вирування пристрастей: під стінами міськради понад сто пікетників — підприємців ринку «Світанок». Багато людей вийшли на площу через страх залишитися без заробітку: у місті намічено будівництво супермаркету дніпропетровського підприємства АТБ. Представники громадськості Світловодська навіть прибули до Кіровограда, де в приміщенні Асоціації підприємств промисловості, торгівлі і громадського харчування відбулася прес-конференція. Йшлося на ній про те, що торгівля стала єдиним джерелом існування деяких жителів міста (промисловість Світловодська давно заморожена). Потужний конкурент в особі супермаркету може стати монополістом місцевої торгівлі. Активні противники проекту уже виставили на запланованому для будівництва місці пікети.

Споживачі (теж жителі міста) мають іншу точку зору: конкуренція тим і гарна, що знижує ціни.

Події у Світловодську змусили задуматися над проблемами торгівлі в регіоні...

Якщо підрахувати, то з’ясується, що кожна людина проводить у «Сіті» — діловій частині міста, де зосереджені управлінські структури, офіси, державні і приватні установи — від 20 до 30% свого активного часу. Бігаючи «по інстанціях», ми намагаємося разом вирішити домашні проблеми, у тому числі й забігаємо в гастроном.

І тут на нас чекає нелегке випробування: у центральних продуктових магазинах — довгі черги, а в асортименті — дорогі залежані товари, які не мають попиту серед населення.

Добре, що в спальних районах є супермаркети, куди ми потрапляємо лише пізно ввечері...

У радянські часи про торгівлю писали багато — її критикували, хвалили, що називається, «тримали під контролем». Після того як усе було віддано на відкуп приватним підприємцям, інтерес до торгівлі зник: сьогодні мало хто цікавиться процесами, які відбуваються в цій сфері.

До приватників, тобто в «чужий монастир», зі своїм статутом не лізуть.

А тим часом сьогодні в торгівлі відбуваються цікаві процеси...

Центральні гастрономи в діловій частині Кіровограда зустрічають величезними чергами за кожною групою товарів (особливо в годину пік), тут переважають високі ціни на молочні продукти — йогурти, сир, десерти (усе від «дорогих» виробників — наприклад, від «Даннон»), дивує відсутність новинок найпопулярніших вітчизняних виробників — «Торчина», «АВК», «Рошена»...

— Ви правильно помітили, — розповідає начальник Кіровоградського міського управління торгівлі Володимир Каленчук, — більшість продовольчих товарів у центрі міста дорогі. Це пов’язано з високою орендною платою за торгові площі, вартістю всіх інших послуг, пов’язаних з утриманням торгових точок. У такі магазини люди з низькими доходами не ходять, для цього в центрі існує ринок. Центральний універмаг і аналогічні гастрономи існують не за рахунок товарообігу, а за рахунок «елітних» товарів і заможних покупців.

З появою у нашому місті великих мережних магазинів заможні покупці перемістилися у віддалені райони. Нині у нас працюють три системи — «Фуршет», АТБ і «Копилка». Це всеукраїнські мережні торгові фірми, у яких у нас своє представництво. Найдинамічніше розширюється система АТБ — два супермаркети вже працюють, до них додадуться ще три, один із них у самому центрі. Перший супермаркет «Фуршет» відкрився на околиці, зараз ця фірма придбала ще один будинок у центральній частині міста. Відсутність великих магазинів у діловій частині обласного центру — проблема не тільки Кіровограда, але і всіх міст зі щільною забудовою, особливо в центрі. Це пов’язано із землею (якщо йдеться про будівництво) або з відсутністю відповідної площі для приміщень.

Ми розуміємо, що попередня система обслуговування покупців уже застаріла, зараз відбувається велика перебудова стратегії в торгівлі...

Дійсно, саме час подумати про реформи! Нині у Кіровоградській області працює близько шести тисяч торгових точок. У обласному центрі не залишилося жодного комунального підприємства, усі 546 об’єктів торгівлі продовольчими товарами зосереджені в приватних руках. Розуміючи, що новий час вимагає іншого підходу, «стара гвардія» намагається перебудуватися, проте маленьким магазинам важко вижити. Звісно, вони теж потрібні — у мікрорайонах, для торгівлі окремими видами продуктів харчування: молоком, хлібом, ковбасними виробами. Особливо корисні такі міні-магазини в містах, де переважає приватний сектор, живуть люди похилого віку, пенсіонери (до цієї категорії міст належить і Кіровоград).

Проте в сучасних спальних районах, у промисловій і діловій частинах міста такі торгові точки малопридатні.

Кіровоградські підприємці створили системи продуктових магазинів «Тріада» і «Візит», які мають успіх у городян, але традиційним методам торгівлі важко конкурувати з магазинами самообслуговування.

Загальновідомо: де тонко, там і рветься — у місто нагрянули заїжджі «варяги».

Відкриття першого великого супермаркету системи АТБ у Кіровограді викликало ажіотаж: у магазин ринулися покупці. «Неплатоспроможне» місцеве населення оцінило невисокі ціни в новому магазині (система АТБ спеціалізується на торгівлі дешевими продуктами вітчизняних виробників).

Товари, які потоком йдуть до АТБ із сусідніх Дніпропетровська і Кременчука, почали розбирати продавці з оптових ринків і магазинчиків — виявилося, що це вигідно.

Успіх магазинів системи АТБ управляючий супермаркету Ігор Лісничий пояснює стратегією фірми — це постійні акції зі зниження цін на товари від виробників, гарантія якості (тут працюють тільки з відомими фірмами, система прийому товарів у розподільчих центрах досить жорстка, люди «з вулиці» туди просто не потрапляють).

Супермаркет системи «Фуршет» знаходиться на околиці Кіровограда — фірма, що позиціонує себе як «магазин сімейної покупки» працює за західним зразком, її стратегія передбачає закупку товарів всією сім’єю раз на тиждень.

Як з’ясувалося з розмови з керуючим магазином Володимиром Максимовичем, річ не тільки в стратегії: відсутність площ у центрі міста стала причиною для відкриття супермаркету у віддаленому районі.

Для «Фуршету» було б зовсім не зайвим з’явитися ближче до ділового центру, де більше заможних людей: товари тут вищої якості, дорожчі, багато продуктів від закордонних виробників. Тут добре розуміють, що одною із привабливих властивостей системи самообслуговування є можливість «помацати і поторкатися».

А в приморському Маріуполі на базі колишнього об’єднання «Продтовари», до якого входять 84 торгових підприємства, створена структура «Маркомпрод». Десять років тому місцеві підприємці зрозуміли: якщо є незаповнена ніша, її можуть заповнити інші...

Генеральний директор ЗАТ «Маркомпрод» Микола Тимченко пропрацював у торгівлі все життя.

— В усьому світі магазини самообслуговування користуються величезним успіхом, але особливості радянської торгівлі перетворювали наші спроби відкрити такі торгові підприємства на пародію. І це не дивно: не було товару, обліку, недостачі ніхто не покривав, обслуговування магазинів було не механізовано. Сьогодні життя нас підштовхнуло зробити те, що потрібно людям. Ми побачили, що магазини в центрі відстають від запитів населення. Прорахували свої можливості і розпочали ремонт. Окрім стін, нічого не залишилося — усе було цілком переобладнано. Це величезні витрати, але вони себе окупають, зараз у нас відкрито чотири супермаркети і ресторан швидкого обслуговування «Віват-Тайм». Зростає і змінюється склад персоналу — тепер це інші кадри, а значить — інша оплата. Ми проводимо курси навчання для продавців і офіціантів, працюємо з психологами. У результаті до нас не прийшли всеукраїнські мережні торгові фірми. «Сільпо» і «Фуршет» працюють тільки в Донецьку. Ми самі заповнили цю нішу...