НОВОСІЛЛЯ «НЕБЕСНОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ»

У багатьох небо над головою асоціюється з чимось аморфним, безмежним. А ще зі свободою та певною безтурботністю. Втім, усе це поетичні категорії, адже для інших «твердь небесна» — просто місце роботи та об’єкт постійної уваги. Саме від них найбільшою мірою залежить, зіштовхнуться на висоті в десять тисяч метрів два літаки чи знайдуть свій шлях до аеропорту. А все тому, що безкраїсть повітряного океану — тільки удавана, і часом тут стає тісно, наче на перехресті в годину пік. Скажімо, лише торік повітряний простір України перетнуло в усіх мислимих і немислимих напрямах... 190 тисяч повітряних суден. Саме для впорядкування повітряного руху практично відразу з появою регулярних, головним чином комерційних, польотів з’явились і відповідні служби, і спеціальне законодавство як усередині кожної окремої країни, так і міжнародні угоди. І, хоч як дивно, саме розвинене законодавство і змушує літаки не летіти прямо, з’єднуючи дві точки на земній кулі, а виписувати зигзаги.

Ясна річ, і в нас існували спеціальні служби з регулювання повітряного руху. Правда, при Союзі спрямованість такого регулювання була суворо однобічна: передусім військові потреби, а потім усе, що залишиться. Але власне українська система забезпечення надійності повітряного руху досить молода й почалася 1999 року, коли постановою Кабміну було створено службу, яка тепер називається «Украероцентр» і є головним оперативним органом об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху. Саме так, цивільно-військової, а не навпаки.

Відтепер на центр покладено всю повноту як влади, так і відповідальності за забезпечення й раціональну організацію повітряного простору України. На практиці це включає збір і обробку заявок на разові чи регулярні польоти, довгострокове й оперативне планування, складання графіків повітряного руху на кожен день. Причому в графіках необхідно врахувати не просто час виконання рейсу, а висоту, швидкість, положення повітряного судна відносно земних орієнтирів мало не на кожну хвилину польоту. Відразу враховуються й заборонні зони проведення випробувальних і тренувальних польотів, і навіть зони гірських або вибухових робіт, які, виявляється, також можуть впливати на безпеку польотів.

Причому все назване необхідно вкласти в суворі правила міждержавних угод щодо використання повітряного простору. Для цього здійснюється сувора координація дій з аналогічними центрами в суміжних державах, із якими в нас спільне небо.

Крім іншого «Украероцентр» зобов’язаний не тільки складати плани повітряного руху відповідно до заявок від користувачів повітряного простору (у професійній термінології є і таке поняття), а й контролювати виконання цього плану. Звісно, у разі змін реальної ситуації миттєво реагувати на них, повідомляючи всіх учасників руху. Словом, справ вистачає.

Утім, донедавна саме через своє чисто географічне розташування виконання Центром своїх функцій було дещо ускладненим. Ну яке тут управління мало не з центру Києва! І ось днями «Украероцентр» справив новосілля. Тепер центр знайшов своє місце ближче до неба, поруч із міжнародним аеропортом «Бориспіль», на базі свого структурного підрозділу «Київцентраеро», одного з п’яти в Україні. Тепер до послуг керівної одиниці всі сучасні телекомунікаційні й радіолокаційні засоби «Київцентраеро», які гарантують надійні канали зв’язку не тільки з органами державної влади, а й з аналогічними центрами Туреччини, Румунії, Угорщини, Росії.

— Мало хто в Європі може похвалитися нашими технічними можливостями, — не без гордості зазначив начальник «Украероцентру» генерал-майор Віктор Береза відразу після церемонії врочистого відкриття головного офісу української небесної канцелярії. І присутні на святкуванні представники Міністерства транспорту й Міністерства оборони, численні військові аташе посольств і консульств, що працюють в Україні, авіатори цивільні й військові не могли з цим не погодитися. Новітнє комп’ютерне обладнання, інший технічний фарш, що замінив «сліпі» круглі екрани локаторів і розліновану кальку, на якій диспетчери руху ще недавно наносили виконані маршрути літаків, справді вражали. До речі, усе це гості українських авіаторів могли побачити в музеї, розташованому в цьому ж будинку, від чого вигляд робочого залу управління повітряним рухом, що нагадує знайомий усім по телепередачах Центр управління космічними польотами десь у Х’юстоні, справляв ще більше враження.

— Власне, і створення нашого центру, і нинішнє новосілля — це тільки перший етап виконання поставлених перед нами завдань. — Запевнив начальник «Украероцентру» Віктор Береза. — Далі — створення так званого АС-центру, завдання якого — повна автоматизація процесів координування, планування й контролю над використанням повітряного простору як самої України, так і того, що перебуває в рамках відповідальності нашої країни. Його введення допоможе значно підвищити рівень безпеки польотів, а саме планування зробити оперативнішим.

Що це може означати для нас, пересічних «користувачів повітряного простору»? Ясна річ, одне: ми вчасно злетимо на одному аеродромі та благополучно приземлимося на іншому, де нас радісно зустрінуть родичі та знайомі.