Новий Податковий кодекс як альтернатива «камасутри для бухгалтера»

В опублікованому для всенародного обговорення 3 серпня ц.р. проекті нового Податкового кодексу України найбільше нововведень порівняно з чинним податковим законодавством містить третій розділ — «Податок на прибуток». Розробники прагнули розв’язати найболючішу проблему діючого Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» — проблему податкового обліку.

Відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий облік — це окремий вид господарського обліку, спрямований на узагальнення даних про доходи та витрати підприємств з метою визначення, власне, об’єкта оподаткування. Водночас діюче законодавство не визначає його методології та не регламентує методики ведення, отже, суб’єкти господарювання складають необхідні податкові розрахунки на власний розсуд. Такий підхід призводить до відсутності зв’язку доходів і витрат із прибутком, до можливості маніпулювання даними податкового обліку у визначенні валових доходів і валових витрат. Наслідки — штучне формування збитків бізнесом, з одного боку, та необгрунтоване донарахування податкових зобов’язань податківцями — з іншого. Постійні конфлікти підприємців і представників податкової адміністрації є практикою сьогодення.

Причини такого становища — у прогалинах діючого законодавства. Зокрема, такі категорії чинного закону, як валові витрати, валові доходи, взагалі не є об’єктами бухгалтерського обліку. А, наприклад, амортизація як складова розрахунку податкового прибутку, розраховується за іншими правилами, ніж це встановлено стандартами бухгалтерського обліку.

Усі спроби пристосувати бухгалтерський облік в Україні до обчислення об’єкта оподаткування податком на прибуток було провалено, оскільки це фактично неможливо в межах чинного законодавства.

Пригадаймо сумну історію «Положення про бухгалтерський облік податкових різниць», яке набрало чинності з 1 січня 2007 року та було скасоване Міністерством фінансів на початку 2008-го, напередодні подання фінансової звітності за 2007 рік. Тоді ж запропоновані авторами документа методологічні принципи розрахунку прибутку для оподаткування на базі показників фінансової звітності, які використовуються в США, Великобританії та інших країнах, були оголошені в Україні «бухгалтерським модернізмом», а саме «Положення» — «камасутрою для бухгалтера».

Прибічники ідеї визначення податкового прибутку за даними бухгалтерського обліку винесли з тієї історії такі уроки:

— по-перше, достовірність визначення податкового прибутку залежить від механізму його розрахунку, закладеного в законодавстві щодо оподаткування прибутку, та можливостей забезпечити реалізацію цього механізму в системі бухгалтерського обліку;

— по-друге, прибуток як об’єкт оподаткування повинен бути максимально наближеним до фінансового (бухгалтерського) прибутку з мінімальною економічно обгрунтованою відмінністю.

Зазначимо, що порядок визначення прибутку як фінансового результату на підприємствах України та відображення його у звітності регламентується у стандартах бухгалтерського обліку.

Прибуток, що визначається за даними бухгалтерського обліку, — це фактичний приріст власного капіталу протягом звітного періоду. Методика його розрахунку відпрацьована розвиненими країнами протягом десятиліть і спрямована на те, щоб власники, які відокремлені від управління підприємством, могли отримати правдиву інформацію про прибуток, на частку якого вони мають право, а достовірність цієї інформації могли б підтвердити зовнішні аудитори. Тому в бухгалтерському обліку, принаймні в тій його частині, що становить фінансовий облік, відображаються лише ті доходи і витрати, які можуть бути точно визначені та обчислені.

Щоб усунути суперечності та спростити ведення звітності, у проекті Податкового кодексу запроваджено методологію розрахунку прибутку, визначену стандартами бухгалтерського обліку. Відмінності, які можуть виникати, відображають так звані податкові різниці. Вони мають характер економічно обгрунтованих обмежень з боку держави стосовно доходів і витрат підприємства при визначенні об’єкта оподаткування.

Новий Податковий кодекс зводить до мінімуму виникнення податкових різниць,
доводить цей показник до рівня розвинених країн. Це має знизити рівень конфліктності у відносинах між підприємствами та податківцями та загалом сприяти побудові більш прозорих, зрозумілих і передбачуваних відносин між бізнесом та державою.

Головним надбанням проекту щодо зменшення податкових різниць, на думку авторів цієї статті, є скасування так званої першої події при визнанні доходів і витрат з метою оподаткування прибутку. Ця норма на сьогодні, як правило, утворює найбільшу податкову різницю.

Як ми пам’ятаємо, Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» почав діяти у 1994 році. Він був абсолютно адекватним касовому методу визнання доходів та загалом відповідав вимогам часу, який, зокрема, запам’ятався всім нам масштабною кризою неплатежів. Але сьогодні визнання доходів за першою подією в оподаткуванні та метод нарахування й відповідності доходів і витрат у бухгалтерському обліку перебувають у «методологічному конфлікті», який перешкоджає складанню адекватної декларації за даними бухгалтерського обліку.

Запровадження в проекті нового Податкового кодексу норм щодо визнання доходів і витрат відповідно до бухгалтерського обліку сприятиме спрощенню процедури складання декларації. Для цього пропонується застосовувати метод нарахування, згідно з яким усі операції, пов’язані з формуванням доходів і витрат підприємства, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку та включаються у підрахунок фінансового результату в момент їх здійснення, незалежно від отримання чи перерахування грошових коштів. Переваги методу нарахування полягають у підвищенні обгрунтованості показника фінансового результату, зумовленого зближенням у часі моменту порівняння доходів і витрат.

Ще однією важливою новацією проекту є підходи до нарахування амортизації необоротних активів. До речі, амортизація — це стаття витрат при розрахунку податкового прибутку, за якою практично в усьому світі формуються податкові різниці. Це зумовлено тим, що держава комплексно проводить через рівень амортизаційних відрахувань певну інвестиційну та бюджетну політики. Якщо порівнювати суми нарахованої амортизації суб’єктами відповідно до норм чинного закону та відповідно до норм проекту Податкового кодексу, то очевидно, що сума амортизації за проектом буде істотно більшою. Суб’єктам буде дозволено обирати будь-який з п’яти методів нарахування амортизації, три з яких є прискореними.

Податкову різницю по амортизації формуватимуть три обмеження: мінімально допустимий термін використання об’єктів, встановлений за групами основних засобів; переоцінка об’єктів, яка Податковим кодексом допускається лише з урахуванням чинника інфляції; розмежування витрат на ремонт і поліпшення необоротних активів між витратами звітного періоду та капіталізацію (10% від вартості, яка амортизується, на початок року — межа розподілу). Слід зазначити, в США та європейських країнах обмеження по амортизації значно суворіші. Виняток становить лише Японія, та й то лише за мінімально допустимими строками використання.

До інших нововведень проекту, напряму не пов’язаних з методологією бухгалтерського обліку, слід віднести:

— надання податкових канікул для новостворених підприємств;

— переведення страховиків на оподаткування прибутку за загальними правилами із збереженням комбінованої системи сплати податку на три роки;

— запровадження сплати податку за місцем знаходження відокремлених структурних підрозділів;

— скасування сплати авансових внесків при виплаті дивідендів для окремих суб’єктів, зокрема фізичних осіб.

З наведених нововведень проекту Податкового кодексу стає зрозумілим, що оподаткування прибутку підприємств у документі має істотні концептуальні відмінності від чинного законодавства, насамперед в методологічному аспекті, тому його обговорення є надзвичайно важливим для авторів проекту, працівників Державної податкової адміністрації і, найголовніше, для платників цього податку.

У пресі висловлюються різні думки щодо проекту нового Податкового кодексу. Але, на жаль, саме методології визначення податку на прибуток приділяється найменша увага. Поверховість, інколи — юридична, економічна необізнаність та одночасно агресивність є ознакою деяких критиків. Але задля конструктиву потрібно все ж таки спочатку досконально вивчити предмет обговорення, а потім провести грунтовне обговорення на фаховому рівні. Податки та популізм — дві речі, яки не мають поєднуватися в жодному разі.

Про новий Податковий кодекс читайте також:

• Ліберальніше, ніж у Німеччині

  Олена ТЕТЕРІНА

• До теми про камасутру: ціна близькості

  Олександр КІРШ