НОВА МІТЛА ДЛЯ ЯПОНСЬКИХ БАНКІВ

Призначення нового міністра фінансів Японії виявилося подією далеко не місцевого масштабу. Головні ЗМІ по всьому світі надрукували цитати інтерв’ю 51-річного Кейзо Такенакі, професора економіки, гарвардського випускника, людини, яка, за визначенням, розбирається в економіці, та зовсім далека від політики. Настільки далека, що насмілилася заявити, що в Японії немає компаній «занадто великих для того, щоб збанкрутувати».

І не встиг він це заявити (вірніше, не встигли ЗМІ цю заяву розтиражувати), як новому міністру відразу дали зрозуміти, що він, м’яко кажучи, поквапився. Останнє десятиріччя, яке в Японії називають «втраченим», примітне трьома послідовними рецесіями. Нині країна зависла над прірвою четвертої. Деякі економісти вбачають причину настільки затяжної кризи в жалюгідному стані банківського сектора, а деякі вважають цей стан автоматичним наслідком загальної економічної хвороби. Хоч що там було, загальна сума безнадійних боргів у японських банках оцінюється урядовими чиновниками в межах від 43 до 52 трлн. єн (345— 417 млрд. дол. відповідно).

Корпоративні аналітики й банківські фахівці називають ще більш вражаючу суму — 1,2 трлн. дол. Тобто більшу, ніж весь обсяг, приміром, канадської економіки. Основний масив цих боргів припадає на гігантські корпорації, які спеціалізуються на будівництві та нерухомості, на яких працюють мільйони японців. Та найпікантніша подробиця полягає в тому, що саме з цієї галузі промисловості (а також від самих банків) Ліберально-демократична партія, яка очолює в Японії правлячу коаліцію, отримує найвагоміше фінансування.

Чи варто тому дивуватися, що підприємства, які де-факто давно вже є банкрутами, де-юре такими не є, а отримують багатомільйонні кредити «на оздоровлення»? За оцінками зарубіжних аналітиків, лише в 1998 і 1999 роках на ці цілі виділили 9,3 трлн. єн (74,3 млрд. дол.). Ці «вливання», на думку японської бюрократії, мали сприяти подоланню кризи банківської системи. Проте насправді сім найбільших банків Японії після цього щедрого вливання бадьоро відрапортували про 4,07 трлн. єн збитків за станом на березень, який ознаменував собою закінчення чергового фінансового року.

До речі, думку японської бюрократії ігнорувати наважиться не кожний. Адже, за оцінками американських аналітиків, бюрократичний апарат у Країні вранішнього сонця цілком здатний повністю знівелювати будь-які реформаторські зусилля окремих сміливців із кабінету міністрів. Саме тому новий міністр фінансів практично відразу ж після свого призначення оголосив про формування «спецзагону з проблем реформування», до якого входять провідний фахівець з реструктуризації неплатоспроможних компаній та юрист, який спеціалізується на проблемах ліквідації збанкрутілих підприємств.

І все-таки потужна протидія розпочалася ще до того, як міністр оприлюднив свій докладний план реформування банківського сектора. Так, поки що відомо лише, що основною метою майбутніх реформ є зниження частки безнадійних боргів у банківському кредитному портфелі до трьох відсотків до 1 квітня 2004 року. Нині цей відсоток як мінімум удвічі вищий. Та в пресі відразу ж почали мусувати назви чотирьох найбільших японських банківських корпорацій, включаючи Mizuho Holdings Inc. і UFJ Holdings Inc., які нібито підлягали банкрутству. При цьому робили посилання на інтерв’ю нового міністра журналу Newsweek. Пан Такенака відразу заявив, що в інтерв’ю його слова були спотворені, і він казав лише про принцип, а зовсім не про конкретні компанії. Проте японські законодавці настільки розхвилювалися, що порадили реформатору «подумати ще» перед тим, як подавати свій план їм на розгляд.

Втім, прем’єр-міністр Японії Дзюн’їтіро Коїдзумі теж часу даремно не втрачав і заявив, що дії нового міністра підтримає Центробанк Японії, який має перейти в масштабний наступ на дефляцію, що стала ще одним економічним лихом країни. Експерти стверджують, що призначення пана Такенакі є для прем’єр-міністра останнім шансом довести свою спроможність в здійсненні давно обіцяних і ще давніше очікуваних реформ. План, запропонований гарвардськими теоретиками, обіцяє країні найближчим часом ще більше погіршення економічної ситуації. Зокрема одна лише декларація намірів уже призвела до падіння фондового індексу в Японії на 3,2%, притому, що ціни на акції Mizuho Holdings, найбільшого, якщо судити за активами, банку не тільки в країні, а й в усьому світі, знизилися на 6,9%. Проте команда реформаторів переконана, що шлях радикального реформування банківського сектора є хоча й дуже болісним, але єдино можливим.