Не демпінгом єдиним. Збирається завойовувати український ринок «Билайн». Але у нього може не залишитися вибору

У російського мобільного оператора «Билайн» є спеціальна послуга «Живий нуль». Якщо на рахунку в абонента нуль, то завдяки цій послузі він може приймати вхідні дзвінки від інших абонентів «Билайна» та SMS від клієнтів усіх операторів. Тобто все те, що доступно будь-якому українському абоненту за замовчуванням.

«Билайн», нарешті, прийшов в Україну. Компанія «Вымпелком», яка володіє цим брендом, купила українського мобільного оператора «Українські радіосистеми» (торгові марки WellCom, MOBI та privat:mobile) за 231,3 млн. дол. (206,5 млн. за 100% акцій компанії і 24,8 млн. компенсації за попередньо узгоджені витрати). До вартості покупки потрібно додати 23,5 млн. дол. заборгованості «УРС» перед постачальниками, зобов’язання за якою взяв на себе покупець. Російська компанія заявила про плани інвестувати у свій український проект 400—500 млн. дол. Разом — близько 700 млн. дол. за «квиток в Україну».

Конкуренція на українському ринку мобільного зв’язку вкрай загостриться: з’являється четвертий гравець, котрий «вливає» у нього сотні мільйонів. Такий інвестиційний «перегрів» може спровокувати своєрідну «інфляцію навпаки», коли вартість абонента для компанії різко зросте, а вартість послуг компанії для абонента — різко впаде. Разом із прибутковістю. У результаті «Билайн» може отримати в Україні своєрідний «живий нуль»: компанія працює, але прибутку не приносить.

Втім, не даремно гендиректор «Вымпелкома» Олександр Ізосімов прохопився словом про «індійську бізнес-модель» мобільного оператора Bharti, котрий приносить прибуток за середньомісячного доходу від одного абонента (коефіцієнт ARPU) у три долари. Схоже, що через рік розраховувати на більше важко буде не тільки «Вымпелкому», а й іншим українським операторам стільникового зв’язку. Тільки новий гравець має можливість готуватися до цього від самісінького початку, а іншим доведеться «змінювати легенду» на ходу.

На момент продажу «УРС» обслуговувала 210 тис. абонентів (включаючи абонентів віртуального оператора privat:mobile). Таким чином, вартість купівлі одного абонента становить рекордні для таких угод 1,1 тис. дол. Для порівняння: «МТС» на момент укладання угоди з купівлі UMC із 1,5 млн. абонентів мала намір заплатити за неї 336,8 млн. дол. (224,5 дол. за абонента), а на момент закінчення операції реально заплатила 373,5 млн. дол. за 2 млн. абонентів (186,7 дол. за одного). «Вымпелком» у серпні 2004 року купив 100% казахського оператора «Картел», який обслуговував тоді 550 тис. абонентів, за 350 млн. дол. (636 дол. за абонента). Тобто купівля «УРС» — це не купівля готового бізнесу, а радше, купівля «вхідного квитка» на ринок, компанії з набором ліцензій. Адже навіть устаткування «Радіосистем» планується поміняти: повідомлялося про намір Ericsson викупити старе «залізо» української компанії за 53 млн. дол. в обмін на 500-мільйонний контракт із «Вымпелкомом» на поставку йому нового устаткування (у т.ч. на 200 млн. дол. — для української мережі).

З урахуванням планованих інвестицій і тієї частки ринку, яку має намір зайняти компанія, цифри трохи змінюються. Гендиректор «Вымпелкома» О.Ізосімов заявив, що компанія розраховує за два-три роки зайняти 10—15% українського мобільного ринку, а за наступний рік набрати 4—5 млн. абонентів. Виходячи з того, що в середньому на кожного з 41,4 млн. абонентів «Билайн» у Росії та Казахстані припадає 100 дол. інвестицій, для досягнення поставленої мети в «УРС» потрібно вкласти 400—500 млн. дол. Разом, як ми уже зазначали, 650—700 млн. дол.

Необхідно, однак, уточнити, що являтиме собою той «мобільний ринок», на якому «Вымпелком» займе 10—15%, тобто до кінця 2007 року. Росіяни спиралися на прогноз групи IKS-Consulting, відповідно до якого наприкінці цього року в Україні буде 34 млн. мобільних абонентів, 2006-го зростання ринку сповільниться і кількість абонентів становитиме 42 млн., а до кінця 2007 року абонентська база збільшиться до 45 млн. чоловік, тобто 96% населення країни. До цього моменту ринок досягне насичення, і конкурентна боротьба між операторами перейде з фази битви за кількість абонентів у битву за їхню дохідність і прибутковість компаній загалом. Або, як висловився О.Ізосімов, у маркетингову фазу.

До речі, глава «Вымпелкома» припускає, що мобільне проникнення в Україні не зупиниться на 100%. У Москві кількість абонентів мобільних операторів сьогодні становить 130% від населення. У багатьох є по дві SIM-карти. Це нова тенденція на ринку мобільного зв’язку, і, на думку Ізосімова, цілком можливо, що в Україні мобільних абонентів теж буде більше, ніж жителів.

Звісно, сьогодні в уповільнення зростання абонентської бази віриться слабо: останні два роки «Київстар» і UMC подвоюють кількість своїх клієнтів, останні місяці додають по мільйону абонентів і зменшувати темпи не збираються. Та й «Астеліт» поставив своєрідний маркетинговий рекорд, набравши 1,1 млн. абонентів за 10 місяців практично з нуля; компанія цілком може досягти 1,5-мільйонної позначки під кінець року. А заплановані турками на наступний рік інвестиції в мільярд доларів, за існуючого показника 300 дол. на залученого абонента, дають змогу збільшити кількість клієнтів до 4,5—5 млн. Стільки ж, скільки за наступний рік має намір набрати «Вымпелком». Який, таким чином, має намір перевищити «астелітівське» досягнення в чотири-п’ять разів. Неважко порахувати, що для завоювання за два роки 15-відсоткової частки ринку компанії потрібно щороку підключати 30% від нових абонентів усіх операторів.

У своїй стратегії в Україні і «Вымпелком», і «Астеліт» орієнтуються на успіх російського «Мегафона», котрий за три роки зайняв 18,6% ринку країни. Щоправда, він починав працювати при мобільному проникненні 10%, а українські оператори другої хвилі — при 40—50%. Але й на ринок Петербурга 2003 року «Билайн» виходив четвертим, після North-West GSM-«Мегафона», «МТС» і Tele2, і за два роки йому вдалося зайняти там нішу в 20,8%. Якщо і «Вымпелкому», й «Астеліту» вдасться реалізувати свої амбіції (чого їм обом і побажаємо), то ринкові частки провідних операторів — «Київстару» і UMC — знизяться до 35% у кожного.

Представники «Вымпелкома» заявили також про те, що протягом наступного року мережа компанії за параметрами зрівняється з мережами провідних операторів. «Київстар» і UMC нещодавно урочисто встановили по 5000-й базовій станції; отже, стільки ж повинні встановити і росіяни. Це відповідає темпам у 416 станцій на місяць. За словами О.Ізосімова, компанія щомісяця встановлює сьогодні в Росії 400—500 базових станцій, а це означає, що їй доведеться подвоїти свої загальні вкладення в будівництво мережі.

Новий голова правління «Українських радіосистем» Сергій Миронов, який раніше очолював «Вымпелком-Поволжье», прогнозує, що вже до кінця 2006 року компанія вийде на окупність. При цьому він же погоджується, що спочатку компанія орієнтуватиметься на малоприбуткових абонентів, яких влаштовує невисока якість зв’язку, і обіцяє перші подібні цінові пропозиції вже до нового року. На присвяченій угоді прес-конференції, відповідаючи на запитання одного з журналістів про цінову політику, Олександр Ізосімов прохопився: «Ну, не тільки демпінг»... Тобто цінова агресія очікується. І вже наприкінці року, у різдвяний пік продажів.

Чи можна забезпечити дохідність компанії в цілому за низької дохідності абонентів, малої їхньої кількості і вкладень 700 млн. дол. протягом року? Якщо середній щомісячний обсяг інвестицій становитиме 41,6 млн. дол. (500 млн. за 12 місяців), а кількість абонентів під кінець року досягне 4 млн., то для роботи компанії «в нуль» необхідно, щоб середній клієнт наговорював на 10,5 дол. Це відповідає середньому по українському мобільному ринку показнику ARPU на сьогодні. Однак у міру наближення до насичення цей показник знижуватиметься. Для небалакучих абонентів великих операторів він становить сьогодні 6—7 дол., отже, росіянам потрібно орієнтуватися на 5—6 дол. Тоді навіть за супероптимістичного прогнозу стабільні 6 млн. абонентів приноситимуть на рік 432 млн. дол. Згадаймо про цифру 100 дол. інвестицій на абонента. За «індійського» прогнозу (ARPU — три долари) абонент окупатиметься 30(!) років.

Окрім негативних тенденцій на українському мобільному ринку, пов’язаних із наближенням його насичення, не можна не відзначити й такий чинник ризику для «новачка», як конфлікт його акціонерів — російського «Альфа-Телекома» і норвезького Telenor (32 і 20% відповідно). Нагадаємо двома словами: Telenor виступав проти купівлі «УРС». Формально — через завищену ціну компанії, реально — через те, що норвежці контролюють іншого українського мобільного оператора, «Київстар», і не бажають зниження його ринкової частки через зростання конкуренції. Щоправда, іншим акціонером «Київстару» є той же «Альфа-Телеком», котрий, у свою чергу, зацікавлений у контролі «Вымпелкома» над українським оператором із метою збільшення дохідності російської компанії. Варіант приєднання «Київстару» до «Билайна» також не підтримувався Telenor: в об’єднаній компанії норвежці не мали б контролю. Угоду щодо придбання «УРС» не схвалила рада директорів «Вымпелкома», однак затвердили загальні збори акціонерів 22 червня. Котрі заодно й переобрали раду директорів. Telenor із цим рішенням так і не погодився.

Натомість «Альфа» поставила Telenor перед фактом, і «Вымпелком» купив «УРС». Норвежці спочатку оголосили про можливе блокування операційної діяльності «Вымпелкома» в Україні на рівні ради директорів. Тобто рішень про інвестиції в Україну. Минулого тижня Telenor перейшов до артпідготовки: опротестував у Нью-йоркському суді призначення ради директорів «Вымпелкома». Позитивне рішення за позовом дасть можливість норвежцям переобрати раду директорів, збільшити вплив у російському мобільному операторі, а вже потім заважати розвитку «Вымпелкома» в Україні. Хай там як, на це піде час, протягом котрого «Вымпелком» цілком може закріпитися в країні.

Втім, у «Альфы» в цьому конфлікті залишається ще один козир. Будучи міноритарним акціонером «Київстару», вона вже вдавалася до спроби домогтися в суді зміни менеджменту компанії, а також кілька разів блокувала збори акціонерів. Позови «Альфы» українські суди не задовольнили, а операційна діяльність «Київстару», за інформацією його керівників, «не страждає» від непроведення зборів акціонерів. Однак це все до якогось часу.

Враховуючи досвід «альфівських» юристів, можна припустити, що за бажання вони цілком зможуть ускладнити роботу «Київстару» настільки, що це позначиться на якості обслуговування і викличе якщо не відтік абонентів, то різке уповільнення їхнього притоку. А тоді можна казати вже й не про 15-відсоткову частку ринку, а про захоплення його половини. Ця перспектива цілком може спонукати Telenor на «розмін», ідею якого активно проштовхує дехто з менеджерів «Альфы»: продаж росіянами норвежцям пакета в «Київстарі» (і конфлікт на українському ринку зникне, а виручені гроші якраз можна інвестувати в «УРС») і, можливо, викуп росіянами норвезької частки в «Вымпелкоме».