Нас — 30 мільйонів! Але тихих-тихих... Мобільні оператори поділилися своїми проблемами під час круглого столу в НКРЗ. Мобільні абоненти промовчали

Надходження від мобільного зв’язку торік становили більше половини доходів телекомунікаційної галузі — 14,5 млрд. грн. При цьому за 2005 рік вони зросли на 53 із зайвим відсотка. Кількість абонентів мобільного зв’язку на 1 квітня ц.р. перевищила 30 млн. чоловік, або близько 70% населення країни. Все це свідчить про те надзвичайне значення, якого набув мобільний зв’язок для жителів України й економіки країни.

Тому події в цьому сегменті телекомунікаційного ринку завжди перебуватимуть у центрі пильної уваги громадськості. І проведений Національною комісією регулювання зв’язку круглий стіл із проблем стратегії розвитку мобільного зв’язку це підтвердив. Тим більше що на ньому присутні дізналися багато нового.

Хоча, наприклад, той факт, що в Україні досі відсутня національна стратегія розвитку не тільки ринку мобільного зв’язку, а й телекомунікаційної галузі в цілому, новиною назвати не можна. Голова НКРЗ Олег Гайдук повідомив, що документ, який визначає цю стратегію, підготовлений, але має бути затверджений парламентом. Щоправда, навіть сам Гайдук визнав, що проект «сирий».

Та щось не зустрічалося в пресі згадок про широке й відкрите обговорення такого основного документа. Адже галас при цьому здійнявся б чималий: тільки виступи представників операторів показали досить різне бачення ними нашого мобільного майбутнього.

Що стосується різного бачення перспектив розвитку ринку, то мобільні оператори чітко розділилися на дві групи, які умовно можна назвати «глобалістами» і «антиглобалістами».

Із виступів «глобалістів» — «Київстару» і «УМЗ» — випливало: за великим рахунком, усе, що відбувається на ринку, їх влаштовує. За винятком окремих питань, ціна яких не дуже велика порівняно з їхніми доходами (окрім проблеми взаєморозрахунків, про котру нижче).

Виступи представників операторів, які борються за ринкову частку, — «Астеліту», «УРС», «Голден Телекому» й «Укртелекому» — містили досить синхронні вимоги до НКРЗ щодо відновлення правил гри на ринку. Зокрема, йдеться про запровадження національного міжоператорського роумінгу та технологію перенесення телефонного номера при переході абонента від оператора до оператора (MNP).

Як зазначив із цього приводу голова правління ВАТ «Укртелеком» Георгій Дзекон, оператори, які сьогодні домінують, на старті мали певні «неринкові переваги» — податкові пільги, безмитне увезення устаткування тощо, яких зараз позбавлені оператори, що розвиваються, і такі заходи могли б сьогодні зрівняти їхні можливості. Про те, якими неринковими перевагами всі ці роки користувався сам «Укртелеком» (у тому числі про позаконкурсне одержання компанією мобільної ліцензії), Г.Дзекон тактовно промовчав, але це тема окремої розмови.

Конкуренти-конвергенти

Сенсаційною можна було б назвати заяву головного керуючого «Голден телекому» Андрія Міліневського про намір компанії почати надавати послуги мобільного зв’язку на всій території України. Якби, звісно, ця заява не викликала дуже багато запитань.

За словами А.Міліневського, компанія одержала ліцензії на частоти в діапазоні 1800 МГц у 22 областях України і подає заявку на частоти 900 МГц у Дніпропетровській, Львівській і Харківській областях (при цих його словах начальник управління радіочастот НКРЗ Сергій Сарапулов тяжко зітхнув). «ГТ» збирається не просто розвивати мобільну мережу, а надавати «конвергентні послуги» — взаємозамінні послуги мобільного та фіксованого зв’язку.

Йдеться про так званий єдиний абонентський номер для фіксованої та мобільної мережі: якщо абонент перебуває в офісі або вдома, він користується фіксованою мережею, якщо на вулиці — мобільною. А також про «тарифну конвергенцію», котра передбачає дешеві внутрішньомережні дзвінки між мобільними та фіксованими телефонами і дешевий доступ в Інтернет.

Такий продукт виглядає досить нішевим і потребує чималих вкладень для розгортання здатної підтримувати його мережі. Однак певний досвід в обслуговуванні за цими принципами корпоративних абонентів у «Голден телекому» є, і його цілком можна спробувати поширити на всю країну.

Питання навіть не в тім, що «Голден телеком» при цьому стане шостим (не рахуючи CDMA-ників) оператором, який заявив про претензії на національний масштаб — при тому, що чимало експертів сумнівалися навіть в успішності четвертого — «Білайну». І не в тім, які інвестиції знадобляться компанії для розгортання такої мережі. Адже навіть якщо відштовхуватися від задекларованої «Білайном» ціни питання в півмільярда доларів за national-wide-мережу з нуля, «ГТ» доведеться ще додати на розвиток фіксованої мережі в тих регіонах, де її у нього ще немає. А в тім, що у материнської компанії нашого «ГТ» — російської Golden Telecom Inc., яка мобільним зв’язком, до речі, не займається, — ті ж акціонери, що й у «Київстару» та «Білайну» — «Альфа груп» (29,5%) і Telenor (20,2%), котрі побили горщики саме через рішення «Альфи» створити додаткову конкуренцію «Київстару».

Навіщо їм іще один конкурент такою ціною виведеному на український ринок «Білайну» — не ясно. Особливо в контексті того, що й сам «Білайн», може, і має шанси на завоювання певної кількості відсотків абонентської бази, але на високу дохідність свого бізнесу — ні. А враховуючи, що менеджмент українського «Голден телекому» не раз демонстрував свою крайню несамостійність у прийнятті навіть не дуже стратегічних рішень, можна припустити, що «сенсація» із виходом «ГТ» на національний мобільний ринок є піар-ходом. Ось тільки в чиїх інтересах?

До речі, про «конвергентні послуги» ще раніше казали і представники «Укртелекому». Саме за цим принципом — із єдиним абонентським номером для мобільної та фіксованої мереж і пільговим внутрішньомережним тарифом — компанія збиралася розвивати свою мережу мобільного зв’язку третього покоління. Тож і конкурент у «Голден Телекому» вже є. Причому з чималою форою: магістральна мережа у держкомпанії потужніша, а проникнення фіксованого зв’язку — найбільше серед всіх операторів (щоправда, коли порівнювати тільки цифрові телефонні мережі, масштаби мережі «Укртелекому» значно зменшаться). Але роумінг із іншими мобільними операторами держкомпанії все одно знадобиться: національного масштабу покриття дорога високодіапазонна UMTS-мережа компанії, певне, ніколи не досягне із суто економічних міркувань, а мобільних абонентів треба обслуговувати на всій території України...

Поки ж «Укртелеком» отримав мобільний код 091. Георгій Дзекон також повідомив, що компанії довелося призупинити тендер на поставку устаткування для 3G-мережі до отримання роз’яснень нового законодавства про держзакупівлі. Тож поки що «Укртелеком» залишається мобільним оператором лише на папері.

Способи вкусити слона...

Ідею про національний роумінг як механізм виходу невеликих мобільних операторів на терени нашої батьківщини «ДТ» уже не раз висловлювало (наприклад, у №50 за 28 грудня 2002 року). Цю технологію давно застосовують у Росії та європейських країнах. Наприклад, «Мегафон» ще на старті уклав роумінгові угоди з багатьма регіональними і навіть окремими національними російськими операторами, і його абоненти отримали можливість залишатися на зв’язку навіть там, де сам оператор ще не розгорнув своєї мережі.

Звісно, за все треба платити, і абоненту в національному роумінгу потрібно буде платити і своєму, і «гостьовому» оператору. Однак абонентам того ж «ГТ» усе одно доводиться в поїздках платити двічі: іншому оператору — за обслуговування в його мережі «між Києвом і Одесою» і своєму оператору — за переадресацію дзвінків на інший номер. Тож роумінг був би принаймні зручнішим.

Провідні мобільні оператори — «УМЗ» і «Київстар» — досить обережно висловилися про таку перспективу. Гендиректор «УМЗ» Адам Вояцький сказав, що великі компанії добряче витратилися на будівництво мереж, тому готові надавати послуги роумінгу невеликим операторам лише на комерційній основі. Представник «Київстару» не був уповноважений озвучувати позицію компанії з цього питання. При цьому представники великих операторів висловилися проти втручання в це питання держрегулятора і за те, щоб оператори вирішили його самі, ринковими методами (тобто шляхом двосторонніх переговорів).

Із цього приводу Георгій Дзекон із «Укртелекому» повідав, що «Укртелеком» вів переговори з провідними операторами про можливість використання їхніх мереж, однак «не зустрів зацікавленості». У зв’язку з чим, на його думку, необхідно, щоб регулятор зобов’язав мобільних операторів надавати одне одному доступ у свої мережі. При цьому Дзекон зазначив, що оператори мають право запроваджувати досить високі тарифи на таку послугу, щоб виключити конкуренцію з ними оператора, який використовує чужу мережу.

Із Дзеконом можна погодитися: із власної волі великі оператори нікого у свою мережу не пустять.

Врегулювання питання про надання операторами доступу одне одному на свої мережі відкриє зелене світло і MVNO — мультимережевим «віртуальним операторам». Перспективи розвитку цього ринкового сегмента майже не обговорювали на круглому столі, а дарма: як показує досвід розвинених країн, у нього велике майбутнє. Адже вийди-но вони масово на ринок, і «УМЗ» із «Київстаром» стало б вигідніше перетворитися на провайдерів бездротового доступу, зосередившись на якості самого покриття: відсутності зон перевантажень, інтерференцій тощо. Сервіс же і маркетинг повністю віддати в руки компаній-продавців-«віртуалів». Нехай що хочуть, те й роблять: хоч доплачують за дзвінки, хоч роздають безплатні трубки, аби платили власнику мережі за трафік й експлуатацію.

Така реструктуризація істотно знизила б витрати учасників ланцюжка. Продавцям не потрібно було б витрачатися на підтримання мережі, і вони виходили б у своїх маркетингових пошуках із цілком прогнозованих витрат на оплату послуг власників мережі. Власникам мережі не треба було б утримувати величезні маркетингові підрозділи і ставати жертвами невдоволення клієнтів, які не додзвонилися.

Два слова і про технологію MNP (Mobile Number Portability, перенесення абонентського номера при переході абонента від одного оператора до іншого), якої також вимагали невеликі оператори. Нині у Росії готують проект нормативного акта, котрий зобов’яже операторів зберігати номер. Слід зазначити, що в більшості країн цю послугу впроваджували саме «згори», і оператори всіляко цьому опиралися. Оскільки MNP провокує зростання відтоку незадоволених абонентів, котрих стримувала лише звичка до номера. Але сприяє зростанню якості обслуговування (читай — витрат операторів) і падінню тарифів (читай — доходів операторів).

До речі, треба зазначити, що послуга ця далеко не безплатна для абонентів: адже номер залишається в номерній зоні старого оператора (оператора-донора) і продовжує обслуговуватися його технічними потужностями. Оператор-реципієнт, до якого перейшов абонент, змушений вступати з оператором-донором у складну систему взаєморозрахунків. І абоненту доведеться за це платити. Разово чи постійно — залежно від того, який механізм вироблять оператори...

…і наступити на Моську

Трохи про взаєморозрахунки між операторами. Це питання також стало одним із найгостріших серед обговорюваних на круглому столі. Представники «Київстару» і «УМЗ» заявили, що існуюча система взаєморозрахунків склалася з використанням винятково ринкових механізмів і цілком їх влаштовує. Тож вони проти втручання регулюючого органу в процес.

Хоча в НКРЗ уже готують проект рішення «Про порядок проведення взаєморозрахунків між операторами мереж фіксованого телефонного зв’язку та операторами мереж рухомого (мобільного) зв’язку».

Нагадаємо, що існуючий порядок взаєморозрахунків було сформовано після введення в дію закону «про безплатні вхідні» і зафіксовано у наказі Держкомзв’язку №97 від 14 травня 2004 року, термін дії якого закінчився ще в липні 2005 року. На підставі затвердженого наказом порядку більшість операторів уклали між собою обопільні умови про взаєморозрахунки, якими вони зараз і керуються (це і є вищезгадані «ринкові механізми»). Однак ці договори влаштовують далеко не всіх. Так, більші оператори — «УМЗ», «Київстар» і «Укртелеком» — мають можливість диктувати свої умови невеликим операторам. Наприклад, існує ряд напрямів, на яких встановлено асиметричні тарифи тощо.

Як зазначалося вище, новий порядок взаєморозрахунків гальмує і запровадження таких технологій, як MNP MNVO. Докладний аналіз існуючих проблем взаєморозрахунків потребує окремого дослідження. Тут же згадаємо лише той факт, що невеликі оператори не висловлювалися на круглому столі ні за, ні проти перегляду існуючого порядку взаєморозрахунків. Це дипломатично: з одного боку, не варто нариватися на невдоволення потужніших партнерів за вже укладеними договорами, з іншого — було б добре, аби відповідальність за зміни на їхню користь узяла на себе НКРЗ...

Ще один момент, який було згадано, стосується планованого запровадження відрахувань до Фонду розвитку універсальної послуги. Нагадаємо: відповідно до розглядуваного зараз у ВР законопроекту №9193, планується зобов’язати операторів вносити 2% своїх доходів у спеціальний фонд, із якого фінансуватимуть ті компанії, що розвивають збиткові послуги сільського зв’язку і надають послуги пільговикам. За ідеєю розробників законопроекту, наявність такого фонду має стимулювати операторів телефонізувати широкі простори нашої батьківщини, а не тільки міста, в яких зосереджені дохідні бізнес-абоненти.

Великі мобільні оператори не дуже раді цій ініціативі: простори вони телефонізували за свій рахунок без усілякого фонду, і оплачувати зі своєї кишені подібну діяльність «Укртелекому» й невеличких операторів їм не хочеться. Однак для невеликих операторів — тих же операторів CDMA (які де-юре вважаються операторами фіксованого зв’язку), а також для майбутніх «конвергентників» — «Укртелекому» й «Голден Телекому» — це непогана можливість компенсувати свої витрати на розгортання мереж у малодохідних регіонах. Тому вони всіляко сприятимуть запуску такого механізму. Чия візьме?

Замість висновку

Учасники круглого столу багато казали про проблеми операторів і ринку загалом. І тільки в одному виступі — члена НКРЗ Ольги Філіппової — прозвучала думка про необхідність врахування інтересів абонентів. Це свідчить про пріоритетність наших проблем в очах операторів і держави. Про те, що інтереси таких законних учасників телекомунікаційного ринку, як ми з вами — користувачі мобільних телефонів, захищати просто нікому. Окрім нас самих. І, за законом, регулюючого органу.

Принаймні на круглому столі не виявилося нікого, хто б встав і висловив усі претензії до операторів не з боку НКРЗ чи конкурентів, а тих, хто часто не може додзвонитися на інші номери, чує в трубці булькіт замість слів і одержує рахунки за послуги, яких не споживав.

Асоціація операторів зв’язку в Україні є, а асоціації абонентів — немає. Мабуть, настав час її створювати — наприклад, для того, щоб узяти участь в обговоренні відсутньої поки що в країні стратегії розвитку ринку мобільного зв’язку. Щоб, наприклад, раз і назавжди «забити» туди пріоритет якості. Та й усіх інших прав тих, хто, власне, і заплатив торік мобільним операторам майже три мільярди доларів.