НА ВЕЛИКОМУ ШЛЯХУ СКРИПУЧИЙ ВІЗ ЕНЕРГОПРИВАТИЗАЦІЇ ЗНОВУ РУШИВ У ПУТЬ

У середу ФДМ оголосив про початок конкурсів з продажу трьох обласних енергорозпо- дільчих енергокомпаній — київської, житомирської та рівненської. За тиждень буде оголошено конкурси ще по трьох — «Севастопольенерго», «Херсонобленерго» та «Кіровоградобленерго».

Загалом віз української енергоприватизації, що загруз був на два роки, знову рушив у путь. І їхати він збирається за новими правилами руху і навіть буцімто новим шляхом.

Це вже історія

Дворічна пауза пояснювалася тим, що результати першої хвилі приватизації обленерго виявилися дуже далекими від запланованих. Очікувалося, що на український енергоринок прийдуть відомі у світі енергетичні фірми. Реально ж усі сім проданих обленерго придбали «місцеві». Природно, що працювали вони в основному через офшорні компанії, але взагалі-то всі знали, хто за ними стоїть. П’ять обленерго («Львів-», «Прикарпаття-», «Полтава-», «Суми-» і «Чернігів-») були придбані офшорками, які згодом дружно делегували свої повноваження з управління Українському кредитному банку. Цю групу ще нерідко називають Court Нolding, або Інвестиційний пул. Хоч це юридично не дуже коректно, але треба ж їх якось позначати.

Офшорки, що купили пакети акцій луганської та одеської енергокомпаній, так само симпатизували банкові «Фінанси й кредит».

Крім того, ще в трьох енергокомпаніях — тернопільській, кіровоградській та херсонській — склалася цікава ситуація. Держава ніби має і там контрольні пакети (а в офшорів, природно, пакети менші), але керівні органи сформував саме УКБ.

А ось довгоочікуваних «стратегічних інвесторів», заради приходу яких усе й затівалося, не дочекалися. Пробував взяти участь у приватизації «Одесаобленерго» кіпрський офшор Overcon від Electricite de France (EDF), однак так і не вписався в українські реалії.

Зрештою приватизацію зупинили. А за підсумками продажу тодішнє Міненерго дуже посварилося з ФДМ. Сторони довго і привселюдно розповідали, як вони одне одного не люблять і хто більше винен.

Тим часом приватники розпочали конкретну роботу. Спочатку вони навели лад у компаніях, різко підвищивши платіжну дисципліну і збір живих грошей зі споживачів. Однак Енергоринкові намагалися перераховувати не живі гроші, а різні там «фантики». Улюбленим засобом платежу стали векселі «Енергоатому», ціна яким у базарний день — чверть від номіналу. Справа виявилася не тільки високоприбутковою (мінімум 100% річних), а й, що особливо приємно, цілком законною.

Міненерго це страшенно не подобалося. Тим більше що в процесі наведення порядку приватизовані обленерго дуже затиснули у своїх областях різних посередників, так званих незалежних постачальників, які тихенько паразитували на Енергоринку. Їх зобов’язали сплачувати за транзит електроенергії грошима, і цього багато хто з них не витримав. А позаяк чимало цих фірмочок були на короткій нозі з «окремими працівниками Міненерго», то симпатій останнього до приватників відтак не збільшилось. Нових власників трясли багато і часто, але в основному марно, хоча до справи взялися Генпрокуратура і податкова...

Усередині самих обленерго структура акціонерів добряче помінялася. Офшори дружно подрібнили свої пакети і перепродали їх. Причому не тільки один одному, а й деяким громадянам України. Причому пакети дробили на частини менше 10%, що при подальшому перепродажу знімало проблеми узгодження з Антимонопольним комітетом. Природно, ці перепродажі ніяк не позначалися на інтересах управляючих банків.

Тим часом питання про подальшу приватизацію порушили знову. Державі потрібні були гроші, і конкурси планували відновити. Тим більше що цього вимагали і наші міжнародні кредитори: питання добудови блоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС вони прямо пов’язували з приватизацією обленерго. У серпні 1999 року, після багатомісячних погоджень, вийшов «енергетичний» указ Президента України. Але торік усе обмежилося продажем на біржах невеликих пакетів акцій обленерго.

Старий товар — нові правила

На початку 2000 року вирішили відновити й конкурси — але вже на нових умовах. По-перше, продавати пакети акцій ФДМ буде не сам, а через радника (передбачалося, що це буде організація зі світовим ім’ям) — щоб залучити нових покупців. Наприкінці квітня тендер на цю роль виграв банк СS First Boston-Україна (СSFB).

Щоправда, в самому ФДМ ідею з радниками вважали не такою вже й блискучою. Їх побоювання можна було зрозуміти: нинішнього року ФДМ мав залучити не менше 2,5 млрд. грн., при цьому до 40% грошей очікувалося саме від енергетики. Однак практика вже засвідчила, що конкурси із залученням іноземних консультантів тривають довго, не кажучи вже про результативність. І щодо ненадходження коштів нинішнього року їхні побоювання повністю справдилися — продажу обленерго в поточному році не буде. Отож поки що ФДМ одержав величезну (700—1000 млн. грн.) дірку в планах надходжень до бюджету.

До речі, якщо підрахувати час на організацію конкурсу (починаючи з кінця квітня, коли визначився радник, до оголошення перших результатів продажу), то очевидно, що процес триватиме понад 10 місяців. І це в галузі, давно акціонованій, яка вже мала певний приватизаційний досвід! Цікаво, на чому базуються плани продати пакет акцій «Укртелекому» вже наступного року?

…Відразу випливло й питання боргів обленерго перед Енергоринком. У перших запланованих до продажу обленерго боргів накопичилося приблизно на 170 млн. дол. З ними слід було щось робити. Спочатку, за принципом «борги, клуб і розруху залишаємо рідній Батьківщині», CSFB пропонував віддати їх рідній державі. Держава брати на себе заборгованість (тобто, фактично її списувати) не погоджувалася. Після гострих дебатів борги реструктурували: покупець почне їх виплачувати через два роки, і протягом наступних трьох років має погасити повністю.

Крім того, постало питання тарифів. Зараз обленерго одержують за транзит своїми мережами близько 20% вартості електроенергії. У світі це співвідношення більше — як правило, від 30 до 50%. До всього, українські тарифи на електроенергію — одні з найнижчих у Європі. Потрібно також вирішити питання з пільговиками і платежами бюджетних організацій. Покупці хотіли б, щоб зникло саме поняття «підприємство, яке не підлягає відключенню».

Взагалі стратегічного інвестора в нас чомусь уперто плутають із Санта-Клаусом. А люди прийдуть сюди заробляти гроші. Так, перші кілька років їхня праця буде збитковою. Але, за підсумками розрахункового періоду, кожна фірма має намір не тільки повернути свої гроші, а й одержати нормальну для ризикованих ринків норму прибутку (30—40% у валюті). З подальшою його репатріацією...

Українське питання

А як же місцеві бізнесмени? У принципі, основною ідеєю, яку мав реалізувати СSFB, було: «Продаємо Батьківщину якомога дорожче, і тільки іноземцям». До правил конкурсу старанно закладалися умови, покликані максимально ускладнити придбання енергокомпаній українськими бізнесовими групами через офшори, тим більше, що прийняте Верховної Радою поняття «промислового інвестора» цю роботу дуже полегшувало.

Зрештою, дійшли згоди, що учасник конкурсу повинен: мати власний капітал не менше $50 млн., не повинен бути офшорною компанією. Крім того, він повинен уже мати енергокомпанію не меншу від тієї, що купується, і не менше трьох років прибуткової діяльності з постачання та передачі електроенергії. Останній пункт було, очевидно, вписано, аби виключити можливість безпосередньої участі приватизованих обленерго у приватизації інших компаній (на папері наші обленерго в основному збиткові).

Окрім цього, по позиціях українських бізнесових груп завдали ще одного удару. Раніше передбачалося, що 25% акцій залишається в держвласності. Як свідчить практика, реально цей пакет ні на що не впливав, але різко знижував привабливість низки обленерго: у них на продаж виходили неконтрольні пакети. А ось місцеві інвестори, раніше скупивши 10—15% акцій на вторинному ринку, цілком могли б сформувати контрольні пакети. Тепер же продаватимуть усе, що залишилося, і в ряді випадків у вітчизняних компаній є шанс опинитися за бортом.

Проте на практиці все може вийти «трішечки не так». Охочих купувати всі два десятки українських енергокомпаній не існує в природі. А тут ще в кількох обленерго є «підводні міни», і саме перед початком конкурсів деякі стали вибухати. Так, у вересні два офшори — Orlik Enterрrises і Caрe Trading Нolding — звернулися до Вищого арбітражного суду України з позовом, аби змусити ФДМ продовжити проведення конкурсів з продажу 40% акцій «Миколаївобленерго» і 36% — «Чернівціобленерго». Справа відбувалася влітку 1998 року, коли компанії ці конкурси фактично виграли — залишилося лише підбити результати і розпити шампанське, але... Обидва офшори входили до вже згадуваного Інвестиційного пулу. А він і крім того придбав п’ять обленерго. Очевидно, комусь здалося, що це забагато, і було висунуто вимогу конкурси припинити. 30 жовтня 1998 року Фонд держмайна — за дорученням Кабміну — їх і припинив.

Наступні два роки сторони мляво позивалися, доки в жовтні ц.р. ВАСУ не зобов’язав Фонд держмайна конкурси відновити. Після цього продавати 70-відсотковий пакет «Миколаївобленерго» стало, м’яко кажучи, проблемою. І його з продажу зняли.

Серед решти обленерго найменше проблем із північними — київським, житомирським та рівненським. Тут і пакети понад 75%, і дуже великих боргів немає, і особливих суперечок також. Той таки «Київобленерго» (не плутати з «Київенерго»), напевно, продадуть. Про готовність його придбати говорили й у EDF, і в американській AES Silk Road. До компанії придивлялася й іспанська Union Fenosa.

А от із деякими південнішими обленерго проблем буде більше. У Кіровограді група компаній Інвестпулу вже має 42% акцій. А отже, без її згоди на співробітництво переможець конкурсу може хіба що повісити документ про свою перемогу в рамочку на стіні та всім його показувати. Адже провести збори акціонерів, не маючи 60% голосів, він не зможе.

У херсонському обленерго стан справ трохи кращий — у компаній Інвестпулу близько 26% голосів. Тож переобрати керівні органи можна. Зате тут боргів на 60 млн. дол.

Втім, за словами голови ФДМ Олександра Бондаря, інвестори про ці проблеми знають, і вони їх не бояться. Аби бажання, завжди можна домовитися. Та й голова правління CSFB (Україна) Олександр Базаров неодноразово заявляв, що особисто він тільки вітав би «участь українських стратегічних інвесторів у приватизації». Тим більше що й зараз це все-таки можливо. Найпростіший варіант — укласти з одним із промислових інвесторів форвардний контракт на викуп обленерго років через два з правом негайного управління. Або створити СП з тим-таки інвестором, де 49% буде у «наших». Загалом варіантів можна придумати багато. Питання лише в тому, чи влаштує українські бізнесові групи умова «повної оплати грішми електроенергії, що закуповується обленерго на Енергоринку».

Що стосується «Севастопольенерго», то на нього вже «накинуло оком» РАО ЄЕС Росії: близькі до нього фірми консолідували 20-відсотковий пакет акцій цієї компанії. Чи будуть конкуренти — побачимо. Стартова ціна за пакет — близько 6,5 млн. дол. — невисока, і, може, ще хтось захоче постачати електроенергію на головну базу російського Чорноморського флоту. Може, куплять ті ж таки американці? Краще прикриття, аніж електрик, для резидентури і вигадати важко...

EPA-EFE/CAROLINE BREHMAN

Товар лицем

Щоб потенційні покупці могли краще уявити собі наші енергокомпанії, уряд пішов на безпрецедентний в історії вітчизняної приватизації крок. 19 жовтня прем’єр Ющенко провів презентацію обленерго в Парижі, а 20-го — у Лондоні. У принципі, перший млинець не вдався грудкою: у Франції прем’єр зустрівся з керівництвом EDF, в Англії — з AES. Переговори обидві сторони оцінюють як успішні. Проте оскільки обидві ці фірми вже давно придивляються до нашого енергоринку і мають у Києві представництва, то мова йшла, швидше за все, не про знайомство, а про надання якихось політичних гарантій.

Спочатку планувалася ще й зустріч з керівництвом банку UBS, який 1998 року пробував працювати радником з приватизації енергетики, але про неї щось нічого не чути. Дивує, що в Парижі чи в Лондоні не було й представників іспанської Union Fenosa.

Втім, Олександр Базаров уже заявив, що веде переговори з чотирма десятками організацій і 2 листопада в Лондоні буде ще одна презентація...

Заявки на кваліфікаційний відбір по перших трьох обленерго прийматимуть до 1 грудня, термін прийому фінансових пропозицій — 22 лютого 2001 року. По трьох інших енергокомпаніях усі терміни зсунуто на тиждень. Загалом від приватизації обленерго ФДМ хотів би одержати не менше 132 млн. дол., а ще краще — 250 млн. Чи одержить, це вже інше питання.

Тим часом для продажу існує й нижня планка. Щоб одержати кредит ЄБРР на добудову енергоблоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС, потрібно продати чотири обленерго з семи. Одну компанію, як ми вже зазначали, з продажу знято. Отож тепер можна відсіяти не більше двох.

А там накочується і нова хвиля: ще до кінця року ФДМ має намір почати відбір радника для наступної серії. 2001 року планується виставити на продаж до 20 обленерго, а через рік почати продавати й генеруючі компанії. Загалом роботи вистачить і приватизаторам, і їхнім радникам, і юристам. А яким буде результат їхніх зусиль, прогнозувати поки що не береться ніхто. Ясно одне: ціни на електроенергію зростуть — треба ж людям відбивати «бабки».

Ігор МАСКАЛЕВИЧ