Монополія у квадраті

Державною монополією на виробництво міцних напоїв важко здивувати будь-кого навіть із найзатятіших прибічників ринкової економіки. Горілчана монополія має глибоке історичне коріння. Досить сказати, що в уже далекі від нас часи горілка називалася ще й по-іншому — «монополька». «Алкогольна» держмонополія була й залишається в багатьох країнах вагомим і, головне, стабільним інструментом поповнення бюджету. Тож у тому, що, наприклад, Росія розглядає можливість повернення виробництва алкоголю під контроль «государевого ока», як це було за часів СРСР, немає нічого особливого.

Україна ж у цьому сенсі сповідує правило золотої середини: виробництво спирту — виключно прерогатива держави, а виготовлення з нього будь-якого алкоголю — переважно справа приватного капіталу.

Однак у цій золотій середині державний концерн «Укрспирт» примудрився впровадити власне ноу-хау, котре інакше як монополія в монополії назвати важко. Адже «Укрспирт» за кілька днів до нового року розіслав лист усім оптовим споживачам спирту, спиртозаводам та обласним держоб’єднанням спиртової і лікеро-горілчаної промисловості. У листі зобов’язав своїх адресатів переоформити контракти на постачання спирту таким чином, щоб із початку 2006 р. вся оптова торгівля спиртом здійснювалася виключно через Київське обласне держоб’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. Внаслідок чого і виробникам, і споживачам спирту було нав’язано посередника-монополіста, який за свої послуги бере 5% комісії.

Природно, така «вигідна» бізнес-пропозиція «Укрспирту» примусила компанії—виробників алкоголю звернутися в Антимонопольний комітет із проханням вивчити ноу-хау концерну на предмет його відповідності конкурентному законодавству. Що, власне, вони й зробили. Свою позицію АМКУ оголосив на відкритому засіданні, куди було запрошено зацікавлені сторони.

Як зазначила у своєму виступі заступник начальника третього управління досліджень і розслідувань АМКУ Лідія Громова, Антимонопольний комітет вбачає у діях концерну обмеження конкуренції на даному ринку. Обмеження полягає в тому, що Київське обласне держоб’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості опинилося в привілейованому становищі відносно інших гравців ринку — 79 спиртозаводів, яких позбавили можливості прямо або через інші обласні об’єднання укладати контракти зі споживачами їхньої продукції.

Виходячи з цього, АМКУ рекомендував «Укрспирту» відкликати вищезазначений лист і поінформувати у письмовій формі всіх його адресатів про те, що вони можуть безперешкодно здійснювати оптову торгівлю етиловим спиртом на внутрішньому ринку за умови одержання ліцензії та щорічної її оплати.

У виступі у відповідь представник «Укрспирту» Володимир Маховка апелював в основному до того факту, що на час написання листа ліцензія на оптову торгівлю спиртом була лише у Київського держоб’єднання, і тому, щоб не зривати контракти на 2006 р., цей лист-розпорядження і було розіслано. Проте Володимир Маховка так і не дав конкретних відповідей на запитання представників АМКУ, чому, навіть беручи до уваги загрозу недопоставок спирту споживачам, концерн зобов’язав укласти договір з одним суб’єктом на весь рік, тоді як протягом першого кварталу 2006 р. всі зацікавлені спиртозаводи могли б одержати ліцензію й торгувати спиртом без посередника.

Закриваючи засідання, в.о. глави АМКУ Юрій Кравченко у зверненні до представника концерну підкреслив, що «Укрспирт» має три способи відреагувати на рекомендації Антимонопольного комітету: 1) виконати їх, і тоді інцидент буде вичерпано; 2) не погодитися з ними або 3) зовсім проігнорувати. Два останні варіанти означають, що проти компанії, підозрюваної в порушенні конкурентного законодавства, буде відкрито розслідування.

«На розмірковування» «Укрспирту» відведено 10-денний термін.

В усій цій історії вражає «свята простота» концерну, який, так би мовити, на рівному місці створив проблеми учасникам чималого ринку і при цьому, судячи з виступу на засіданні АМКУ його представника, не припускав, що його ноу-хау явно не сподобається ні бізнесу, ні державі.