Модель неприватизації

У четвер, 7 квітня, парламент дав згоду на призначення головою Фонду держмайна народного депутата трьох скликань, соціалістки Валентини Семенюк. У зв’язку з чим і поздоровляємо всіх громадян України з логічним завершенням ліберальних реформ у сфері власності.

Добре це чи погано? Важко сказати. Думаю, у більшості виборців, які голосували за Ющенка-демократа, у печінках сиділа злодійська приватизація останніх років. Хотілося наведення порядку в питаннях власності. Та водночас люди голосували не за Олександра Мороза, тим самим даючи зрозуміти: на соціалістичний порядок вони в жодному разі не підписуються. Тому, з урахуванням волевиявлення та й здорового глузду також, ключові економічні висоти мали б зайняти якщо не «нашоукраїнці», то вже напевно ринковики. І ось маєш...

Країні обіцяли захист власника й продовження приватизації, але тепер уже на засадах прозорості та демократії. Проте, судячи з виступу Валентини Петрівни перед депутатами в четвер, нині про це не йдеться. Депутат із 11-річним стажем, відома своєю активною роллю в прийнятті лобістського щодо корпусу голів колгоспів і дуже малоринкового закону про особливості приватизації в АПК, а також посиленою пропагандою ідей реприватизації, цього разу говорила про що завгодно, тільки не про прозорий продаж за гроші. Про реєстр держвласності, який створюється з її ініціативи, про найсуворіший контроль за виконанням інвестиційних зобов’язань, про стратегічні підприємства, на які необхідно зберегти вплив держави...

Проте найцікавіше, що, коли вірити постійному представникові Президента України у ВР Сергію Соболєву, то від пані Семенюк проведення якоїсь приватизації і не вимагається. Сергій Владиславович від імені Віктора Ющенка поставив перед новим головою ФДМ два завдання: проведення через парламент закону про Фонд держмайна (який багаторазово з середини 90-х ветувався Л.Кучмою) та внесення нової концепції управління держмайном і нової концепції приватизації. Все...

Що це означає? На мій суб’єктивний погляд, лише одне: у країні відбувається планомірний відхід від принципів ліберальної економіки в напрямку економіки одержавленої. І депутат-соціаліст на чолі ФДМ — явище, ще рік-два тому просто неможливе, точно так само, як і представник украй лівих сил на чолі Мінфіну або Нацбанку, — тепер дуже логічно вписався в команду нової влади.

Сам Віктор Андрійович, за нашими спостереженнями, не надто любить приватизацію. І не усвідомлює особливого місця, що його посідають питання власності в економічній стратегії держави (інакше це призначення стало б просто неможливим). Юлія Володимирівна — велика майстриня зміцнювати і використовувати держуправлінські важелі. І, нарешті, Анатолій Кирилович, перший віце, «родом» з УСПП і кревними узами пов’язаний з інтересами директорату, поставлений у новому уряді «розрулювати» проблемні питання приватизації.

Нині ієрархію добудовано повністю: Ющенко — Тимошенко — Кінах — Семенюк. В Україні вибудовано кадрову модель неприватизації.

Здається, в уряді про це може пожалкувати тільки міністр фінансів. Оскільки в новій версії бюджету на 2005 рік записано 6,9 млрд. грн. від приватизації — цифру майже рекордну, і створенням реєстру власності її не забезпечиш.

Можливо, будуть підстави для жалю і в суспільстві. «Якщо не йде легальна приватизація, відбуватиметься приватизація нелегальна», — два з половиною роки тому стверджував в інтерв’ю «ДТ» знаний економіст Олександр Пасхавер. Щоправда, тоді йшлося про розроблену, але так і не прийняту Державну програму приватизації на 2003—2008 роки. Не хотілося б переконатися, що зупинити процес може не тільки відсутність законів, а й наявність кадрів.