Між молотом і ковадлом Опинилися речові ринки, що колись прихистили сотні тисяч безробітних інженерів, робітників, педагогів…

Речові ринки, що зайняли в наших містах і селищах усі площі, які тільки можна було зайняти, включно з пустирями, стадіонами, місцями масового відпочинку, за час свого тривалого існування неодноразово потрапляли в зону особливої громадської уваги. Так було в 90-х роках минулого століття, коли сотням тисяч безробітних колишніх інженерів, педагогів, робітників довелося опановувати «човникову» торгівлю. У 2000-х, коли загострилася боротьба «базарного пролетаріату» з власниками ринків, внаслідок пробудження інтересу великого капіталу до прибуткової справи почалися рейдерські захоплення зі зміною керівного складу торгових підприємств. Тепер сталося нове загострення ситуації навколо промислових ринків. З найвищих інстанцій ідуть розмови, що вони віджили свій вік і через кілька років зовсім зникнуть.

На останньому рубежі

У столиці, де, за останнім даними, функціонує 98 речових ринків, на окремих сталися гучні скандали. Трапляються навіть локальні пожежі, деякі - з очевидними ознаками підпалів. Була низка приписів правоохоронних органів про звільнення територій і навіть знесення торговельних приміщень на ринках, розміщених поблизу станцій метро «Лісова», «Шулявська» та інших.

Раніше такі наїзди, як правило, отримували дружну й рішучу відсіч як із боку самих торгівців, так і тих, хто користувався їхніми послугами. Тепер цього немає, конфлікти закінчуються короткочасними, локальними спалахами опору, який швидко згасає. Річ, очевидно, в тому, що причини теперішніх негараздів більшою мірою внутрішні, а не зовнішні. Рівень затребуваності речових ринків, без яких недавно більшість населення не могла уявити свого побуту, різко впав, а кількість торгівців на них стала зменшуватися.

На знаковій столичній «Троє­щині» навіть у вихідні дні кількість відвідувачів ненабагато перевищує кількість торгівців. Продавець чоловічого одягу Ніна Максимівна з досадою розповіла, що, хоча наближається середина дня, її торговельне місце відвідало всього кілька людей. Доходи впали - нижче не буває. Нашій співрозмовниці, втім, як і іншим підприємцям, довелося відмовитися спочатку від двох реалізаторів, потім і від третього - останнього. Витрати, звісно, знизилися, але доходів майже не додалося. Закупівля товару за кордоном стає дедалі проблематичнішою, доводиться доставляти його з оптових ринків Хмельницького та Одеси, де він істотно подорожчав, як і транспортні послуги з його доставки. Якби нашій співрозмовниці вдалося продати більшу частину нагромаджених речей, вона б взагалі пішла з ринку. У Любові Степанівни, яка торгує взуттям, настрій кращий. Крім взуття, закупленого самостійно на вітчизняних оптових ринках, вона за договором продає продукцію однієї­ з відомих українських фірм. Такий підхід дозволяє їй зводити кінці з кінцями, але від послуг реалізаторів їй теж довелося відмовитися. Не до жиру… В адміністрації «Троєщини» та ряду інших ринків стверджують, що вже не десятки, а сотні й тисячі торговельних місць стоять порожніми. Після розмови з підприємцями складається враження, що багато хто з них прагне швидше продати нагромаджений товар і попрощатися з ринками, так і не наживши грошей ні на відкриття власних магазинів, ні навіть на оренду бутика у пристойному торговому центрі.

Важко знайти в Києві місце більш вдале для приваблення покупців, ніж те, де працюють два речових ринки. Поруч із ними і станція метро «Святошин», і однойменна платформа приміських потягів, і низка автомобільних розв’язок. Народу, так би мовити, - не проштовхатися. Але й на цих ринках торгівля, м’яко кажучи, йде не дуже жваво. Продавець Надія Мефодіївна, яка торгує на ринку «Торговий дім «Святошин», скаржиться, що останнім часом не може звести кінці з кінцями. Дійшло до того, що минулого місяця вона за оренду торговельного місця заплатила більше, ніж уторгувала. За торговельне місце площею трохи більше 6 кв. м. і послуги підприємниця платить 3200 грн. на місяць. За такі гроші можна взяти під оренду пристойний бутик. Набагато нижча орендна плата на сусідньому ринку «Західний». Але тут інше лихо: якщо їхні сусіди все-таки перебувають під спільним дахом, користуються послугами охорони, то на «Західному» підприємці, які торгують в ангарах, мусять уночі або самі охороняти товар, або звозити його в склади, йдучи на додаткові транспортні витрати.

Адміністратор ринку «Західний» Сергій Пивовар повідомив DT.UA, що, хоча більшість торговців тримаються за дешеві торговельні місця, близько 20% їх залишаються не зай­нятими. Дедалі менше реалізаторів. Їхніми послугами продовжують користуватися хіба що підприємці (переважно іноземці), які мають налагоджені зв’язки і без особливих проблем завозять товар з-за кордону. На будь-якому речовому ринку вони, користуючись послугами десятка та більше реалізаторів, займають цілі секції. Торгують переважно кросівками, джинсами та іншими ходовими товарами. Цих бізнесменів, які не йдуть на відверту розмову, судячи з усього, влаштовує базарна стихія, і йти з насиджених місць, як багато їхніх сусідів, вони не мають наміру. Втім, кількість особливо зацікавлених хоча й значна, але не настільки велика, аби довго втримувати на плаву речові ринки.

Не цікаві місцевій владі

У тому, що речові ринки наближаються до сумного фіналу, є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Насамперед слід пам’ятати, що ця форма не дуже цивілізованої торгівлі була вимушеною і з самого початку мала на собі печать тимчасовості й конфліктності. Надто різними були інтереси власників ринків і підприємців, які працювали на них. І супе­речності, періодично загострюючись, призвели до того, що ці форми торгівлі надовго завмерли в тому непривабливому стані, в якому й з’явилися. За багато років на величезних торговищах, за поодинокими винятками, не з’явилася ні сучасна інфраструктура, ні необхідні зручності для продавців та покупців. Вершина досягнень - примітивні навіси або намети з матерії, які, може, і захищають від сонця, та не від дощу й зимових холодів.

У такому вигляді ринки, які хоч і пропонують нижчі ціни, не могли довгий час витримувати конкуренцію з торговими центрами (ТЦ) і, тим більше, з торгово-розважальними (ТРЦ), у створенні яких взяв участь вітчизняний та закордонний великий капітал. Тим більше що влада зайняла стосовно такого негласного суперництва цілком визначену позицію. На початку нинішнього року «базарним» підприємцям був піднесений «подарунок», який став для них «троянським конем». Річ у тому, що, згідно з Податковим кодексом, із першого січня було скасовано ринковий збір. Здавалося б, скасування мало зменшити фінансове навантаження. Але для підприємців ринків це окошилося новим лихом. Необтяжливий ринковий збір, який повністю надходив до місцевого бюджету, служив міцним містком між інтересами підприємців та місцевої влади. Така ситуація спонукала місцеві ради цікавитися процесами, що відбувалися на ринках, за необхідності захищати підприємців від свавілля власників ринків. Після новацій усе змінилося, і підприємці, по суті, опинилися сам на сам із проблемами. При цьому піднесений «подарунок» по суті нітрохи не полегшив їхнього фінансового становища: після скасування ринкового збору власники більшості ринків підвищили вартість оренди. За словами голови Ради підприємців Леоніда Козаченка, оскільки влада не вжила запобіжних заходів із недопущення підвищення цін на оренду, «у власників ринків виявилися розв’язаними руки». У результаті кошти, які раніше йшли в місцеві бюджети, стали осідати в кишенях останніх. Це призвело до того, що, як і в інших галузях, великий бізнес ще інтенсивніше став поглинати малий, розвиватися за його рахунок.

Піти не можна залишитися

Особливості процесів, які відбуваються в торгівлі промтоварами, краще видно в невеликих містах. У затишному пристоличному містечку Бучі, на місці, де розташований конгломерат із трьох ринків, три роки тому став до ладу торговий центр «Пасаж». Для нього вибрали досить вдале місце - поблизу базарів, але не на їхній території. Однак очікуваної конкуренції, що сприяла б підвищенню культури торгівлі, не вийшло. За три роки існування «Пасажу» як конкурента речових ринків на останніх нічого не зроблено для оновлення інфраструктури, створення умов, які сприяли б залученню покупців. На найбільшому ринку ТОВ «Кооператор-Сервіс» на тлі безперервної війни за переділ власності десятки підприємців намагаються продати самотужки обладнані лотки та склади, але, не знаходячи покупців, вимушено продовжують торгувати. На речовому ринку «Айдаріс», щоб якось вийти з фінансового тупика, у хід пішов останній резерв - підприємці, відмовившись від найманих продавців, самі стали за прилавки. Але й це не допомагає. Підприємець, яка назвалася Любою, зізналася, що готова продати відразу два добре обладнані піднавіси. Недорого.

Однак, навіть залишаючи речові ринки, підприємці не поспішають орендувати торговельні місця в «Пасажі». Тих, хто ризикнув перейти на новий рівень торгівлі, виявилося дуже мало. На «Айдарісі» згадали, що за останні роки звідси в «Пасаж» перейшло всього два підприємці. Але прижився лише один, інший повернувся на колишнє місце. Світлана, яка торгує в одному з бутиків «Пасажу» дитячим одягом, перейшла сюди з речового ринку. Проте за хороші умови праці довелося пожертвувати статусом - була підприємцем, стала найманим продавцем.

На відміну від столиці, де ціни на оренду торговельних місць на речових ринках і в торгових центрах усе ще високі, в Бучі вони по суті зрівнялися. Так, підприємець Василь, займаючи на ринку «Кооператор-Сервіс» трохи більше 10 кв. м, платить у вигляді оренди та послуг 105 грн. на день. За місяць, з вирахуванням вихідних, виходить 2730 грн. У «Пасажі» оренда вільного бутика №105 площею 15 кв. м. коштує 2175 грн. на місяць, а за приміщення площею 21 кв. м. просять 3450 грн.

Чому ж такий сприятливий ціновий розклад не веде до масового переходу підприємців у торгові центри? Експерти радять шукати причини не тільки в економіці, а й у психіці. Одні не ризикують, іншим нічого запропонувати вишуканій, на їхню думку, публіці, треті бояться, що їхні товари загубляться у величезній будівлі. До того ж ТЦ, який хоче мати солідних орендарів, співпраця з «базарними» вихідцями нецікава.

Критерії ефективності

Економічна криза істотно позначилася також на роботі респектабельних торгових установ, пригальмувала введення в дію нових торговельних площ. У Києві в цій сфері орендні ставки знизилися на 40-60%. Як наслідок, кількість вакантних місць, навіть в успішних розкручених ТЦ, збільшилася вдвічі, а в менш успішних - уп’ятеро. Але, на відміну від, як і раніше, стагнуючих речових ринків, ТЦ досить швидко повернулися на початкові позиції. Понад те, будучи дедалі більше затребуваними, вони стали демонструвати зростання. Вслід за столицею, де тільки протягом першого півріччя відкрилося п’ять ТЦ, а до кінця року стане до ладу ще не менше десяти, пожвавилося будівництво торгових площ і в інших містах. При цьому вживаються заходи, спрямовані на те, щоб як діючі, так і нові ТЦ працювали ефективніше. Проведено низку досліджень, за ними дано відповідні рекомендації. Директор із маркетингу Української торговельної гільдії (УТГ) Іван Щурко в інтерв’ю DT.UA зазначив, що для ефективної роботи ТЦ необхідне осмислення допущених прорахунків та помилок, їх оперативне виправлення. Не тільки речові ринки, а й ряд ТЦ працюють не найкращим чином. Спеціалісти УТГ після низки досліджень визначили критерії ефективності ТЦ і ТРЦ. Зокрема, відзначається, що вони мають розміщуватися в зручних місцях, поблизу великих людських потоків, формувати пул орендарів так, аби його кістяк складався із солідних, так званих якірних структур. Хороша реклама, а також можливість для відвідувачів не тільки робити покупки, а й відпочити, розважитися, істотно допоможуть справі. Ці рекомендації актуальні і для господарів, і для підприємців промислових ринків. Якщо вони не хочуть опинитися на узбіччі. Тим більше що, за спостереженнями експертів, деякі «базарні» підприємці прагнуть вкладати кошти в модернізацію застарілої інфраструктури, якою вимушені користуватися, у дизайн та маркетинг. Питання тільки в тому, чи дадуть їм таку можливість.