МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ: СВОБОДА В РАМКАХ ДОЗВОЛЕНОГО

Можливо, окрім іншого, 2001 рік запам’ятається Запоріжжю тим, що майже на кожній сесії депутати облради були стурбовані переглядом бюджету. І заняття це, судячи з усього, народних обранців надихало, як зазвичай тішить ситуація, коли «не було ні гроша, і раптом — алтин».

У процесі прийняття головного фінансового документа регіону в січні минулого року побутувала думка, що він створює серйозну базу для економічної стабілізації. Начебто це підтверджували і цифри — порівняно з 2000 роком, загальне збільшення обласного бюджету становило майже 40 відсотків. А все завдяки тому, що при його формуванні було вперше вжито формульний підхід — на думку обласної влади, кращий із досі наявних принципів. І, як виявилося на практиці, знову ж таки, за оцінкою влади, нововведення справдило сподівання у частині виконання як доходів, так і витрат.

Хоча теза, що світ недосконалий, усе ж таки дала про себе знати.

Насамперед — явно недостатнім обсягом фінансування ряду соціальних сфер. Таких, приміром, як житлово-комунальне господарство, культура — про їх розвиток навіть не йшлося. Тут уже, як гласить народна мудрість, не до жиру, впоратися б хоч із дефіцитом коштів за двома видатковими статтями — заробітною платою і розрахунками за енергоносії. І це при тому, що життя підкинуло місцевим фінансистам ще одне непросте завдання. Підвищення зарплати працівникам бюджетної сфери відбулося не з 1 квітня, як планувалося, а на місяць раніше. І не на 25 відсотків, а на 34. Відтак місцевим бюджетам не залишалося нічого іншого, як витратити на ці цілі практично все перевиконання дохідної частини...

Одне слово, як і передбачалося з самого початку, життя виявилася значно складнішим від придуманих формул, про принципи побудови яких спочатку намагалися сперечатися, але без колишнього ентузіазму. І, зрештою, після нетривалих дебатів їх прийняли, тверезо розсудивши, що альтернатив просто не існує.

Такий відносно безконфліктний процес прийняття попереднього бюджету, очевидно, настільки надихнув обласну владу, що вона не втрималася від надто оптимістичного прогнозу. Пролунала офіційна гарантія того, що «обсяг дохідної частини, розрахований Мінфіном, абсолютно реальний для виконання 2001 року у грошовому вираженні». Щоправда, всього лише через кілька місяців з’ясувалося, що з оцінками квапитися було не слід. Хоча, за підсумками першого півріччя, дохідну частину обласного бюджету в цілому і було перевиконано, на місцях ситуація складалася далеко не найкраще. Динаміка надходження податків і зборів у ряді міст і районів однозначно свідчила, що досягти запланованих обсягів наповнення місцевих бюджетів не вдасться. За підсумками року це, на жаль, стало дійсністю і мимоволі змусило оцінити коректність прогнозів, які, напевно, повинні не зі стелі братися, а будуватися на основі певної методики. Та якщо формули відносні, а вихідні дані — приблизні, то який, питається, має вийти результат?

Звісно, чудеса в житті інколи трапляються, але, на жаль, не настільки часто, як хотілося б. Скажімо, за підсумками року прибуток у сільському господарстві області майже вдвічі перевищив очікуваний. Факт у всіх відношеннях настільки приємний, що дозволяє заплющити очі на очевидний прорахунок планування. Того самого, що передбачало 6% зростання промислового виробництва. А реально воно наблизилося до 10-відсоткової позначки. Та, на жаль, тільки у першому півріччі. А в другому — темпи різко знизилися, справдивши прогноз лише наполовину. Та й, власне, хіба могло бути інакше, якщо результати роботи індустрії регіону хронічно балансують на межі можливого, не маючи надійних підстав для економічного зростання. У структурі запорізької промисловості, як і раніше, зберігаються деформації: майже 50 відсотків питомої ваги металургії (для порівняння — частка легпрому становить усього 0,2 відсотка в загальному обсязі промислового виробництва області) і орієнтація переважно на енергоємність і експорт. Позбавленим цих особливостей підприємствам інших галузей судилася дуже сумна доля — половина з них просто збиткові.

З урахуванням згаданих тенденцій і перспектив серйозних проблем у металургів (принаймні протягом першого кварталу) в області не покладають особливих надій на цей рік. Приріст у промисловості заплановано на рівні 3 відсотків, а динаміку агросектора і зовсім воліють у цифрах публічно не оцінювати. Йдеться поки що лише про те, що результати роботи селян очікуються істотно нижчі, ніж 2001-го.

Зате показники затвердженого на цей рік обласного бюджету, безперечно, надихають. Його загальний розрахунковий обсяг становить 890,7 млн. грн. — на 36 відсотків більше, ніж торік. Щоправда, цього разу про оптимістичні гарантії не йдеться, більше того — в одному місті і дев’яти районах області прогнозується невиконання запланованих обсягів доходів, оскільки відсоток їх зростання очікується нижчий, ніж у середньому по країні. Проте у цілому обласна влада процесом бюджетного формування задоволена, небезпідставно вважаючи, що півроку, витрачені на узгодження як на місцях, так і в центрі, не були даремними. Ну, може, за винятком окремих нерозв’язаних проблем. Таких, скажімо, як фінансування міліцейських підрозділів, витрати на утримання яких не передбачили ні у державному, ні в місцевих бюджетах. І питання про те, де взяти 12 млн. гривень, залишилося відкритим. Довелося вишукувати резерви, а простіше кажучи — йти з шапкою по колу. Так завдяки перекроюванню місцевих бюджетів удалося нашкребти 7,5 млн., у надії отримати решту коштів із центру.

Традиційно мізерним виявилося фінансування соціально-культурної сфери. Зокрема, у частині фінансування нових мінімумів заробітної плати, затверджених Верховної Радою. І вже зовсім тупиковою виявилася ситуація у зв’язку з неприйняттям 48-ї статті закону про бюджет, — воно, нагадаємо, реанімувало низку пільг, що скасовувалися в попередні роки. Наприклад, у ході прийняття бюджету обласного центру депутати так і не змогли визначитися, за рахунок чого компенсувати витрати на пільговий проїзд у міському транспорті, якщо сума обіцяної субвенції з держбюджету майже вдвічі менша за виділену торік містом дотацію. А фінансування однієї й тієї ж статті з різних бюджетів закон забороняє.

Та все ж, попри явні і приховані протиріччя, відмітною рисою процесу прийняття місцевих бюджетів-02 була практично повна відсутність закидів, що вкотре центр не особливо рахується з інтересами регіонів. Невже й справді правила бюджетної гри нарешті змінилися, точніше — стали відповідати декларованим законом принципам? Хотілося б, звісно, вірити, але в дійсності основна причина навряд чи в цьому.

Під час деяких сесій місцевих рад частина депутатів усерйоз пропонувала прийняти подані бюджети без обговорення. Цього, зрозуміло, не сталося, що, втім, зовсім не свідчить про абсолютну неприйнятність самої ідеї. Якщо розібратися, дебати з приводу змісту бюджетів на цей рік і справді позбавлені особливого сенсу. Адже 890-мільйонний загальний обсяг бюджету області — показник дуже віртуальний. Оскільки майже третину в ньому становлять трансферти, обіцяні регіонові з центру. Аналогічні тенденції властиві і бюджету цілком самодостатнього обласного центру, не кажучи вже про міста й райони, яким із самого початку приготована доля дотаційних. І нічого не вдієш, оскільки саме цей принцип закладено у законі.

— Ідея, на мій погляд, порочна: чим більше маєш, тим більше віддаєш, — говорить заступник міського голови Запоріжжя Василь Тимошик. — А ми ж живемо в екологічно неблагополучному місті, і тут має діяти коригувальний коефіцієнт.

Коефіцієнт, звісно ж, мусить діяти. Але не діє. І, судячи з усього, у найближчій перспективі працювати й не почне. Про це чітко свідчить наростаюча тенденція збільшення частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів — із 18 відсотків у середньому по країні 1999 року до майже 35% — нинішнього року. Що й дає запоріжцям підстави говорити про необоротність процесу перерозподілу бюджетних доходів на користь центру. Тоді як багато функцій із фінансування, як і раніше, лежать на місцевій владі. А їй не залишається нічого іншого, як сподіватися на милість у вигляді дотацій вирівнювання і субвенцій із держбюджету.

Проблема лише в тому, що ці надії далеко не завжди справджуються. І по приклади далеко ходити не треба. 2001 року фінансування пільг і субсидій населенню області за спожиті енергоносії, водопостачання і послуги зв’язку передбачалося за рахунок субвенцій із держбюджету. Загальна сума їх становила майже 147 млн. грн. Але фактично надійшло усього 5,8 млн. — 4% від обіцяного. Зараз влада веде переговори з Мінфіном, аби недоотримані кошти було виділено нинішнього року.

Що ж, може, і справді диво станеться?