«МАУ»: не стати жертвою монополізму

Щойно голова Фонду держмайна Олександр Рябченко повідомив, що за 61,58% акцій найбільшого українського авіаперевізника — «Міжнародних авіаліній України» — він сподівається одержати не менш як 250 млн. грн., його стали обвинувачувати в заниженні вартості компанії. Те, що він назвав лише мінімальну ціну і процедура оцінки триває, якось забулося.

Узагалі питання приватизації в нашій країні часто стають предметом гарячих дискусій. Хтось критикує Фонд держмайна за продаж стратегічного об’єкта іноземцям на відкритому аукціоні, хтось, навпаки, — за прописані під конкретного вітчизняного покупця умови конкурсу. Змінюються обличчя та обставини,
а невдоволення фондом залишається. Проте у випадку з планованою приватизацією держпакета акцій «Міжнародних авіаліній України» («МАУ») критика приватизаційного відомства з боку однієї з фінансово-промислових груп має чітко виражений характер.

Головний пункт претензій — визнання ФДМУ за акціонерами переважного права на купівлю держпакета компанії (у фонді, мовляв, хочуть продати компанію певному покупцеві). Насправді статутом приватного акціонерного товариства, яким є «МАУ», таке право за акціонерами закріплене і було закріплене завжди, з моменту реєстрації першого статуту спільного закритого акціонерного товариства «МАУ» у 1992 році.

Та й Закон України «Про акціонерні товариства» говорить, що «акціонери приватного акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, які продають інші акціонери цього товариства, за ціною і на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, які належать кожному з них» (п. 3. ст. 7 закону).

Аналіз ситуації на вітчизняному авіаринку дає змогу зробити висновок, що наміри обвинувачів помітно інші.

Зовні усе досить пристойно. Так, контрольована групою «Приват» «Дніпроавіа» у листі голові ФДМУ називає себе «однією з провідних, найбільш авторитетних і досвідчених авіакомпаній на ринку України» і заявляє, що у разі купівлі «МАУ» готова вжити необхідних заходів «для поліпшення виробничо-економічних показників цієї авіакомпанії». Начебто важко заперечити, наміри цілком похвальні.

А заяви, що «Дніпроавіа» готова купити держпакет «МАУ» за «справедливою ринковою ціною» у 516,8 млн. грн., і взагалі звучать красиво. Проблема в тому, що звідки ці кошти візьмуться, компанія не уточнює. Адже минулий рік «авторитетна і досвідчена» компанія закінчила... зі збитками у 274,7 млн. грн., тож і сама потребує необхідних заходів для поліпшення показників.

Більш того, саме торік ФДМ продав 94,6% акцій самого ВАТ «Авіакомпанія «Дніпроавіа» за 59,02 млн. грн. Покупцем стало близьке до групи «Приват» дніпропетровське ТОВ «Галтера». Причому стартову ціну, призначену оцінювачем, перевищили аж на 1%. Цікаво, що ані найменших претензій ні до процедури оцінки, ні до отриманої під час її проведення вартості від компанії не пролунало.

Вже у листопаді цього року близька до тієї ж групи інвесткомпанія «Бізнес-Інвест» (Дніпропетровськ)
придбала останній державний пакет акцій «Дніпроавіа» (4,89%) за 1,45 млн. грн. Тобто «справедлива вартість» її акцій за рік з невеличким упала вдвічі. І знову — жодних претензій до роботи оцінювача...

Зате за останні роки вистачало інших новин, і не завжди позитивних. То несподіване зростання цін на контрольованих авіакомпанією маршрутах, то доступ у свій базовий аеропорт Дніпропетровськ заборонять тим, хто їм не подобається, то майно державне не повернуть, усупереч зобов’язанням, узятим у процесі приватизації. Чого вартий був давній конфлікт із недопуском у Дніпропетровськ рейсів Luftgansa...

Власне, демарш «Дніпроавіа» не привернув би особливої уваги, якби за ним не стояла група, яка взяла курс на монополізацію українського авіаринку.

«Дніпроавіа» віднедавна входить в альянс «Українська авіаційна група», контрольований структурами групи «Приват», членами якого також є «Аеросвіт» і «Донбасаеро». Через цей альянс «Приват» уже фактично монополізував добру половину (48,5%) ринку. Але поточного року процес поглинання тривав. Під контроль групи потрапила компанія «Роза Вітрів», що збільшило ринкову частку «приватівського» пулу ще на 9,2% — до 57,7%.

Розуміючи, що така концентрація вже цілком однозначно підпадає під антимонопольні обмеження, «Приват» намагається не афішувати належності «Рози Вітрів»
до пула.

Формально всі чотири зазначені авіаперевізники існують як окремі юридичні особи, а їхні літаки розфарбовані по-різному. Проте експерти ринку добре бачать численні об’єктивні ознаки того, що загальне керівництво здійснюється з єдиного центру управління.

Узгодженість дій добре видно на кількох прикладах. Українські перевізники мають 35 частот на тиждень у напрямку Київ—Москва. «Аеросвіт» здійснює 26 рейсів, а «Роза Вітрів» — 9. У результаті приєднання останньої до альянсу конкуренція між українськими компаніями на маршруті, який, за експертними оцінками, приносить до 35 млн. дол. щороку, зникла.

Таку саму монополію до появи в ізраїльському небі «МАУ» група «Приват» (в особі «Аеросвіту» і «Донбасаеро») утримувала на маршруті Київ—Тель-Авів (близько 90 млн. дол. доходу щороку).

Плоди такого «узгодження» уже помітні і на ринках Україна—Азербайджан, Україна—Вірменія, на внутрішніх маршрутах. Так, аеропорт Дніпропетровськ, який належить «Дніпроавіа», фактично закритий для виконання польотів тієї ж таки «МАУ», що обмежує права споживачів.

У контексті реалізації стратегії монополізації авіаційних перевезень з боку групи «Приват» інтерес «Дніпроавіа» до «МАУ» цілком очевидний і зрозумілий.

Єдиний незалежний від «Привату» гравець з часткою в третину ринку не може не бути бажаним об’єктом для поглинання. На думку експертів ринку, якщо група зможе якимось чином поставити «МАУ» під свій контроль, то ми матимемо монополіста, який практично безроздільно контролюватиме українське небо.

М’яко кажучи, це не найкраща новина. В Україні і без цього ціни польоту економом-класом з Києва в Лондон (3 тис. грн.) і з Києва в Дніпропетровськ або з Києва в Одесу (1,6 тис. грн.) цілком порівнянні. І можна однозначно сказати, що скорочення конкуренції зовсім не сприяє здешевленню внутрішніх авіаперевезень і зниженню цін на квитки.

Можливий також варіант, що після того, як «Українська авіаційна група» підімне під себе ключові вітчизняні компанії, бізнес буде виставлено на продаж якійсь великій зарубіжній авіакомпанії. Група неодноразово заявляла, що готова продати будь-який свій бізнес. Питання в ціні.

Хоча цілком імовірно, що переслідується тактична мета — зірвати процес приватизації «МАУ» і пригальмувати розвиток конкурента. Відповідний досвід у «Дніпроавіа» уже є. Торік було фактично зірвано приватизацію «Аеросвіту», який тепер, разом зі своєю раніше дочірньою, а тепер псевдонезалежною авіакомпанією «Донбасаеро», прийняв «Дніпроавіа» у згаданий альянс і мирно співіснує з нею, здійснюючи в рамках і поза рамками цього альянсу погоджені дії.

«МАУ» справді гостро потребує приходу приватного власника. Компанії потрібні кошти для відновлення і нарощування флоту, розробки нових маршрутів, підвищення рівня обслуговування. У разі зриву приватизації авіаперевізник ризикує серйозно відстати у своєму розвитку.

У цій ситуації навіть не сума, виручена за держпакет, має найбільше цікавити державу. Вже зрозуміло, що навіть якщо держава на етапі приватизації одержить відносно невеликі гроші, то в стратегічній перспективі вона отримає набагато більше від розвитку бізнесу «МАУ». Державі та авіакомпанії потрібен відповідальний приватний інвестор, який готовий вивести бізнес на вищий рівень, а не бажає його смерті заради своїх корисливих цілей. Здорова конкуренція ще нікому не зашкодила. Натомість монополізм знищив багатьох.