Мастило для вух. Керівництву країни хтось «забиває баки» розповідями про те, як у нас усе добре з використанням «незаконних» турбінних мастил

Поділитися
Україна — країна, що пережила Чорнобиль. Завдяки нам увесь світ переглянув свої стандарти ядерної безпеки...

Україна — країна, що пережила Чорнобиль. Завдяки нам увесь світ переглянув свої стандарти ядерної безпеки. Було вдосконалено законодавство більшості країн, посилено відповідальність, пожорсткішали вимоги буквально до всіх дрібниць, які бодай найменшою мірою стосуються ядерної енергії, — від професіоналізму персоналу до сертифікації найнезначніших деталей ядерних установок. Проте, схоже, Україні одного Чорнобиля замало. Нас змусили змиритися навіть із тим, що вже багато років ядерні енергоблоки наших АЕС працюють без передбачених законом ліцензій на експлуатацію. На цьому тлі проблема використання в турбоагрегатах мастил, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а також той факт, що компетентні органи не звертають на це жодної уваги, можуть видатися незначними.

Проте в ядерній безпеці, як показує світовий досвід, дрібниць не буває... Адже навіть сама чорнобильська катастрофа відбулася саме через неполадки в системі охолодження реактора. А роль турбінних мастил у безпечному функціонуванні цієї системи важко переоцінити. До речі, остання російська аварія, у результаті якої виявилася знеструмленою Москва, відбулася також багато в чому через масло, тільки трансформаторне...

«ДТ» уже писало про те, що у вітчизняній атомній енергетиці існує проблема використання масел і мастил, які не мають передбачених законодавством допусків на застосування. Йдеться про ГОСТ 15.001-88, відповідно до якого масла й мастила мають проходити серію випробувань і отримувати допуск на застосування перед тим, як дозволяється використовувати їх на АЕС. Проте ситуація на підприємствах Мінпаливенерго й особливо НАЕК «Енергоатом» не змінюється. Більше того, високопоставлені чиновники як міністерства, так і компанії не втомлюються переконувати себе, уряд і громадськість у тому, що насправді в їхньому господарстві з маслами все нормально.

Заступник міністра палива й енергетики Юрій Продан двома руками підтримує ідею призупинення застосування турбінних мастил, які не відповідають нормативним документам, і заборони їхнього використання без зазначених допусків. Але при цьому не спостерігається жодних дій у плані контролю над виконанням свого ж таки торішнього наказу №521, де заборонено використання мастил без дотримання ГОСТ 15.001-88. Віце-президент «Енергоатому» Юрій Коврижкін всіляко уникає згадки про цей ГОСТ й посилається лише на ТУ. Зате доповідає про те, що жодного грама масла не закуповує без проведення тендерів, на яких вибирає найякісніші та найдешевші з них. Проте, з’ясувалося, із двох марок наявних у країні турбінних мастил, що мають допуски на застосування, одна в тендерах не брала участі жодного разу. Можливо, тоді не слід називати цей процес тендером? А чимось схожим на корупцію?

Із цього приводу один із вітчизняних виробників мастил — фірма «Маст» — неодноразово зверталася в СБУ. Звідти вона отримала безліч відписок за підписом як колишніх, так і нових керівників Служби про те, що це питання перебуває поза її компетенцією. Той факт, що орган, виходячи зі своєї назви, відповідальний за безпеку країни, не зацікавився потенційно небезпечною тенденцією, м’яко кажучи, дивує. Компанія попросила Інститут держави та права ім. Корецького — юридичний авторитет України — відповісти з правової точки зору на запитання: чи належить до небезпечних для держави чинників використання «Енергоатомом» мастил, які не відповідають вимогам законодавства, а також чи зобов’язані органи державної влади впливати на їхнє запобігання? Роз’яснити, так би мовити, для всіх.

Дослідивши законодавчі й нормативні акти стосовно проблеми, Інститут ім. Корецького дійшов висновку: застосування мастильних матеріалів із порушенням ГОСТ 15.001-88 може спричинити техногенну кризу в Україні, особливо на стратегічних об’єктах. Експерти інституту не полінувалися розібратися в складній системі стандартів і технічних умов, які регламентують використання в Україні турбінних мастил. Вони з’ясували: із шести типів мастил, на які Держспоживстандартом зареєстровано технічні умови, більша частина поставляється з порушенням згаданого вище ГОСТу. А з трьох типів турбінних мастил, ТУ на які узгоджено УкрНДІНП «Масма», лише два — «Мастило турбінне Азмол Тп-22с» і «Турбінне мастило Тп-22с «Маст» — одержали допуски відповідно до ГОСТу 15.001-88. Причому, якщо «мастівський» продукт отримав допуск ще 2001 року, то «азмолівський» — лише наприкінці 2004-го!

Газета так і не змогла одержати відповідь на запитання, де, скільки часу й за яких умов «азмолівське» мастило проходило випробування під спостереженням. Адже «мастівські» мастила випробовувалися в різноманітних умовах близько п’яти років! Оскільки продукція фірми «Маст» не поставлялася на підприємства «Енергоатому», виходить, понад три роки керівництво атомно-енергетичної галузі свідомо закуповувало мастила, які не мало права використовувати!

Про які тендери може йтися, якщо генеральний директор «Масту» Сергій Циганков офіційно заявляє про те, що його компанія в тендерах на поставку мастил ані «Енергоатому», ані електростанціям жодного разу не брала участі? Фахівці Інституту держави та права роблять висновок: позаяк із двох компаній, чия продукція має відповідні допуски, одна в тендері не брала участі, виходить, тендер або не відбувся, або його не можна вважати легітимним. До речі, у відповідях «Енергоатому» на запити різноманітних органів міститься також інформація про те, що компанією використовуються турбінні мастила російського виробництва, які відповідають вимогам ТУ 38.101821-83 і «рекомендовані виробником» деяких турбін — Ленінградським механічним заводом. Проте ці ТУ скасовано ще 2001 року! Таким чином, на думку Інституту держави та права, можна констатувати: використовувані підприємствами Мінпаливенерго мастила не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Це величезна небезпека. Адже відповідно до першої ж статті Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», ядерна безпека — це передусім виконання всіх норм, правил і стандартів, пов’язаних із використанням ядерних матеріалів. Оскільки ж Мінпаливенерго, використовуючи мастила, на які не отримано відповідних допусків, уже не один рік поспіль порушує цілу низку законів і нормативних актів, це, на думку фахівців Інституту держави та права, може розглядатися як порушення вимог ядерної безпеки на підприємствах НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до Закону України «Про фізичний захист ядерних установок...», ядерна безпека належить до сфери національної безпеки й життєво важливих інтересів України. А відповідно до Закону «Про Службу безпеки України», у коло завдань СБУ входить, у тому числі, виявлення та припинення протиправних дій, які створюють загрозу життєво важливим інтересам України, а також профілактика злочинів у сфері державної безпеки. Таким чином, у відповідь на «відписку» СБУ провідні вчені-правознавці досить дохідливо пояснили: порушення закону наявне і СБУ зобов’язана на нього реагувати. Проте «відписку», надану Службою, у «Масті» розцінили як непорозуміння.

— Скоріш за все, керівництво Служби просто підставили, — каже з цього приводу гендиректор компанії Сергій Циганков. — Ми, своєю чергою, не хочемо ні на кого вказувати пальцем, ми хочемо лише допомогти СБУ повернутися до контролю над виконанням чинного законодавства в частині застосування мастильних матеріалів на стратегічних об’єктах. Адже дотримуються цих норм такі поважні державні підприємства, як «Укртрансгаз» і «Укрзалізниця». Закуповувані ними масла пройшли багаторічні випробування й отримали всі необхідні допуски. А либонь наслідки аварій на залізничному транспорті чи трубопроводах хоча й можуть обійтися країні в копієчку, але не порівнювані за обсягом потенційної шкоди з аваріями на атомних станціях!

Та й справа не лише в СБУ. За дотриманням законності в сфері державної безпеки мають стежити й органи прокуратури, і Рада національної безпеки й оборони України. Де їхні авторитетні висновки з цього приводу? Куди дивляться органи контролю над держзакупівлями? Адже купуються не лише мастила, на які немає допусків, купується продукція однієї фірми! Це може свідчити про корупцію, наявну при держзакупівлях...

У нашій країні намітилася одна сумна тенденція. Вона полягає в тому, що управлінці середньої ланки, котрі здебільшого зберегли свої посади ще з часів колишньої влади, створюють у новачків-міністрів переконання в їхній богообраності. Переконання, що в країні все добре. Як у відомій пісні про прекрасну маркізу. Так було, приміром, із бензиновою кризою. Безвідповідальні чиновники зуміли переконати прем’єр-міністра та Президента, що з нафтопродуктами в країні все чудово. І ті перебували в своєму переконанні, поки грім не вдарив. Можливо, державний апарат, по якому болісно пройшлася мітла кадрових змін, але який на 99% продовжує складатися з чиновників «кучмівського» гарту, у такий спосіб мститься новій владі, поступово підводячи її до ще більших неприємностей?

До речі, не вирішені з Росією проблеми поставок нафти вдарили й по вітчизняних масловиробниках. Продукція українських підприємств дорожчає день у день, тоді як російські заводи мають можливість утримувати нижчі ціни. А єдина в Україні установка з виробництва базового масла на Кременчуцькому НПЗ також перейшла з української держвласності в російську. Якби держава вжила заходів для виправлення цієї ситуації, компанії, котрі виробляють масло, були б менш залежні від російських цін.

Щось подібне відбувається нині й у багатьох інших галузях економіки: на транспорті, у сільському господарстві...

Схоже, керівники паливно-енергетичного відомства можуть впасти жертвою заколисуючого шепотіння знизу. Адже варто приїхати в Україну комісії МАГАТЕ й переконатися в тому, що на турбінах АЕС використовують мастила, чию якість не підтверджено передбаченими законом документами, — і не уникнути міжнародного скандалу. А коли підключаться інші шановні міжнародні організації, приміром, комісія ЄС з екології? Що в цьому разі робитиме пан Рибачук? А коли буде порушено й інші невирішені «масляні» проблеми, приміром, цілковитий розвал у країні системи утилізації відпрацьованого мастила? Сотні тисяч тонн якого містять канцерогени й діоксини та щороку зливаються в грунт або спалюються у вигляді грубного палива? Адже напевно прем’єру про це також ніхто не доповідав, як і про вплив цього питання на майбутній вступ України до СОТ.

Та чи не краще керівництву країни більше прислухатися до тих, хто голосно й конструктивно заявляє про проблеми, а не тихо нашіптує «все добре»? А можливо, ще краще — зустрітися з ними й разом знайти шляхи розв’язання?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі