Масштабні роботи на Прикерченському шельфі розпочнуться вже навесні

Наприкінці 2007 року було дано старт найбільшому в Україні інвестиційному проекту в нафтогазовій сфері, коли Кабінет міністрів України та компанія «Венко» підписали першу в вітчизняній практиці угоду про розподіл продукції (вуглеводнів). Згідно з нею інвестор повинен своїм коштом та на свій ризик виконати роботи з пошуку та видобутку вуглеводнів у межах Прикерченської ділянки надр глибоководного шельфу Чорного моря. У разі підтвердження очікувань сторін угоди щодо вірогідних запасів нафти та газу на цій ділянці та здійснення компанією «Венко» запланованих інвестицій у розмірі
15 млрд. дол., на український ринок в середньостроковій перспективі може щороку додатково надходити кілька мільйонів тонн вуглеводнів у нафтовому еквіваленті. Цього тижня «Венко» подала на затвердження уряду першу річну програму робіт і відповідний бюджет. Про особливості програми на 2008 рік та найближчі перспективи проекту — розмова з віце-президентом компанії «Венко» Наталією ГРЕБЕНЮК.

— Пані Наталіє, в українській пресі останнім часом з’явилися численні публікації, основним змістом яких була інформація щодо зволікань «Венко» у виконанні своїх зобов’язань за угодою з українським урядом. Чому програму робіт на поточний рік внесено із запізненням — лише у лютому?

— Згідно з положеннями угоди про розподіл вуглеводнів інвестор має до 1 жовтня попереднього року подати на розгляд Міжвідомчої комісії проект програми робіт і бюджету на наступний календарний рік. Проте наша угода була підписана після граничного терміну, а саме — 19 жовтня 2007 року. Майже два місяці тривала процедура отримання в Мінприроди спеціального дозволу на користування надрами, без наявності якого неможливо здійснювати будь-які роботи на ліцензійній ділянці.

З метою якнайшвидшого початку пошукових робіт, у перших числах грудня компанія «Венко» подала на розгляд Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції проект програми робіт та бюджету на 2007 рік, проте поки що не отримала відповіді. Попри цей факт, ми на свій страх і ризик витратили кілька мільйонів доларів на отримання дозволів, проведення початкового екологічного аудиту Прикерченської ділянки та придбання геологічної інформації, необхідної для початку пошукових робіт.

Бюджет на 2008 рік становить 87,5 млн. дол., левову частку якого буде витрачено на тривимірні сейсмічні дослідження та їх інтерпретацію. При цьому ми запропонували українському уряду виконати вже поточного року наполовину більший обсяг сейсмічних досліджень, ніж заплановано нашою угодою на весь перший трирічний пошуковий період. Такий досить агресивний підхід дасть можливість краще зрозуміти особливості геологічної будови переважної частини Прикерченської ділянки (площею майже 13 тис. кв. км) і в досить стислі терміни визначити, як мінімум, дві точки для глибоководного пошукового буріння.

Найсприятливіші погодні умови для виконання сейсміки в Чорному морі починаються з квітня. Тому «Венко», не чекаючи офіційної реакції української сторони на програму 2007 року, подала програму робіт і бюджет на 2008 рік, щоб уже навесні розгорнути повномасштабні сейсмічні дослідження.

— Презентуючи програму робіт на 2008 рік, ви нічого не говорите про буріння свердловин. Проте в попередніх публікаціях містилась інформація про плани «Венко» бурити пошукові свердловини вже навесні 2007 року.

— Українські урядовці напередодні оголошення конкурсу запевняли у зацікавленості в максимально стислих термінах пошукових робіт на ліцензійній ділянці. Тому після перемоги в конкурсі та з огляду на плани Кабінету міністрів укласти угоду із «Венко» до кінця 2006 року ми пішли на ризик і ще до завершення переговорів щодо укладення угоди зафрахтували на весну наступного року бурильне судно Atwood Southern Cross. Проте процес переговорів затягся до жовтня 2007-го, і ми були змушені відмовитися від буріння, потрапивши до того ж під передбачені контрактом мільйонні санкції.

Унаслідок підвищення в останні роки активності інвесторів на глибоководному шельфі навіть такі компанії, як «ЕкссонМобіл», «Бритиш петролеум», мусять фрахтувати бурильні судна заздалегідь.

Тому, втративши контракт із Atwood Southern Cross, а також виходячи із зацікавленості української сторони в пошуковому бурінні, насамперед на глибоководній частині Прикерченського шельфу, ми плануємо зосередитися в 2008—2009 роках на комплексному геологічному вивченні ділянки, проектуванні глибоководних свердловин з метою пробурити дві пошукові свердловини в період з кінця 2009-го і до завершення 2010 року.

Буріння в Чорному морі на глибинах близько двох кілометрів та з урахуванням особливо високих вимог до екологічної безпеки потребує дуже кропіткої підготовчої роботи із мінімізацією всіх видів технологічних та інших ризиків. Це передбачає великі інвестиції — лише одна пошукова сверд­ловина на глибинах понад 2 км коштує сьогодні 120—150 млн. дол.

Хоч як парадоксально, але Чорне море є одним з найбільш слабко вивчених у геологічному плані. Тут компанія «Бритиш петролеум» пробурила лише одну глибоководну свердловину, яка, на жаль, виявилася «сухою».

Однак, тверезо оцінюючи всі ризики, ми сподіваємося за результатами пошукового буріння відкрити достатньо масштабні і комерційно привабливі родовища вуглеводнів і після затвердження запасів приступити до їх розробки.

— Ваша компанія підписала угоду про розподіл вуглеводнів із Кабміном України на 30 років, отримавши у надрокористування досить велику ділянку. Скептики зазначають небезпеку того, що відносно невелика за масштабами нафтогазового бізнесу компанія «Венко» може десятиліттями неквапно вивчати перспективні структури у межах ліцензійної ділянки, не переходячи до видобутку вуглеводнів.

— Згідно із стандартами світового нафтогазового бізнесу, пошукові роботи виконуються власним коштом інвестора. Банки та інші фінансові інститути відкривають фінансування робіт тільки після комерційного відкриття та підтвердження запасів вуглеводнів. Ми прийшли в Україну займатися бізнесом і тому зацікавлені в максимально швидкому і масштабному відкритті нафтогазових родовищ, а не в затягуванні пошукового періоду.

До того ж положення нашої угоди з урядом України передбачають повернення як мінімум по 25% загальної площі Прикерченської ділянки після завершення першого та другого пошукових періодів, тобто в 2010 та 2013 роках, відповідно. А після закінчення всього періоду пошукових робіт у 2015-му «Венко» має повернути державі всю ліцензійну ділянку, крім структур, на яких на той час здійснюватиметься видобуток вуглеводнів.

Тобто графік пошукових робіт дуже жорсткий, і ми налаштовані на максимально інтенсивну діяльність, із дотриманням усіх міжнародних та українських стандартів якості робіт.

— Ви більше розказуєте про геологорозвідувальні роботи. Проте вони не є самоціллю, а лише інструментом для правильної організації видобутку вуглеводнів. Скільки ж нафти і газу можна буде видобувати на Прикерченській ділянці надр?

— Уточнені прогнози щодо перспектив видобутку можна буде робити лише після комплексного геофізичного вивчення ліцензійної ділянки та пошукового буріння. Попередні дослідження дають змогу компанії «Венко» вважати пріоритетами організацію робіт на двох великих структурах Прикерченської ділянки — Судака та Тетяєва. При підтвердженні наших прогнозів кожна з цих структур може дати максимальні показники річного видобутку вуглеводнів у кілька мільйонів тонн у нафтовому еквіваленті. Проте до досягнення цих показників треба виконати величезний обсяг робіт і вкласти не один мільярд доларів.

Хочу ще раз наголосити, що чорноморський шельф є малодослідженим. І одним із можливих сценаріїв є проведення нашою компанією комплексу пошукових робіт вартістю в багато сотень мільйонів доларів, які, на жаль, можуть не привести до відкриття родовищ, які буде рентабельно розробляти навіть за нинішніх високих цін на вуглеводні. Тоді «Венко» доведеться списати зазначені витрати на власні збитки.

Але навіть за такого песимістичного сценарію українська сторона отримає позитивний результат. Згідно із положеннями угоди про розподіл вуглеводнів ми передаємо у власність Державної геологічної служби України всю напрацьовану нами геологічну та іншу інформацію. Таким чином, не витрачаючи коштів із державного бюджету, українські геологи будуть набагато краще розуміти геологічну будову всього чорноморського шельфу, що допоможе їм у майбутньому самостійно відкривати нові родовища вуглеводнів.

— Ви весь час підкреслюєте масштабність і високу вартість робіт на глибоководному шельфі. В світовій практиці з метою мінімізації та диверсифікації технічних і фінансових ризиків для розвідки й розробки родовищ на глибоководному шельфі, як правило, формуються консорціуми з нафтогазових компаній. Так, у проекті Сахалін-2 ВАТ «Газпром» та Shell мають ще двох партнерів. У каспійському консорціумі беруть участь шість компаній, зокрема BP Amoco, ExxonMobil та Shell. Чому «Венко», яка поступається за розмірами зазначеним компаніям, працює без партнерів? Чи є у компанії плани залучити партнерів, зокрема, і через переуступку своїх прав і обов’язків за угодою?

— Кожна компанія має свою стратегію, зокрема й щодо освоєння нафтогазових родовищ. «Венко» на окремих ділянках глибоководного шельфу також працює з партнерами, зокрема на шельфі Мадагаскару — із «ЕксонМобіл» та NORTH HYDRO. При підготовці до конкурсу на Прикерченській ділянці ми планували подати спільну заявку з британською компанією JNR EIL, яка має чималий досвід фінансування нафтогазових проектів, зокрема в СНД. Проте Міжвідомча комісія, яка проводила тендер, прийняла рішення про відмову в прийнятті спільних заявок і в результаті «Венко» залишилась єдиним інвестором проекту.

Наша компанія має достатній досвід пошукових робіт на глибоководному шельфі в різних регіонах світу, кваліфікованих фахівців і достатньо фінансових ресурсів для виконання восьмирічної програми розвідувальних робіт у межах Прикерченської ділянки. Після комерційного відкриття, і це є усталеною практикою, «Венко» зможе залучити на фінансових ринках додаткові ресурси, необхідні для повномасштабної розробки відповідних родовищ.

Тому на сьогодні ми поки що не відчуваємо необхідності у формуванні консорціуму для освоєння договірної ділянки.

— Як складаються відносини з партнером за угодою — Кабінетом міністрів України? Чи серйозно вплинула на ваш бізнес нещодавня зміна складу українського уряду?

— Від початку нашої роботи на українському ринку це вже четвертий склад Кабінету міністрів. Мабуть, тому що ми не шукаємо особливого ставлення та індивідуальних преференцій, а налаштовані на відповідальну предметну діяльність у пріоритетній для України сфері, у нас складалися нормальні робочі відносини з усіма урядовими командами. Зміни уряду несуть для «Венко» одну системну проблему організаційного характеру — згідно з нормами Закону України «Про угоди про розподіл продукції» Кабінет міністрів у відносинах з інвестором практично з усіх питань представляє Міжвідомча комісія з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції. Як правило, оновлення персонального складу комісії потребує чимало часу, тож наша співпраця гальмується, зокрема і в питаннях розгляду та затвердження програм робіт і бюджету. Але ми сподіваємося, що вже найближчим часом компанія зможе поновити взаємодію з Міжвідомчою комісією оновленого складу.

— Наприкінці грудня Конститу­ційний суд прийняв до розгляду подання 59 народних депутатів щодо визнання неконституційними низки норм українського законодавства, зокрема й щодо надання прав користування надрами іноземним компаніям. Наскільки мені відомо, існує лише один випадок, коли спеціальний дозвіл на користування надрами було надано нерезиденту, а саме — компанії «Венко Прикерченська Лтд». Як ви оцінюєте можливі негативні наслідки для вашого проекту у тому разі, якщо Конституційний суд задовольнить подання народних депутатів?

— Я не хотіла б висловлювати припущення щодо можливого рішення Конституційного суду. По-перше, тому що не є фахівцем з конституційного права, а по-друге, тому що бізнес не має права намагатися навіть опосередковано вплинути на позицію як суду загалом, так і окремих суддів.

Хочу лише підкреслити, що українське законодавство про угоди про розподіл продукції відповідає міжнародним стандартам і прямо передбачає можливість надання прав на надрокористування іноземним фізичним та юридичним особам, а також їх об’єднанням. Водночас я не бачу серйозних наслідків для нашого проекту навіть у разі задоволення згаданого подання Конституційним судом. Одним із варіантів розв’язання проблеми може бути реєстрація компанії-резидента України із стовідсотковою інвестицією «Венко» та переоформлення спеціального дозволу на користування надрами від «Венко Прикерченська ЛТД» на цю компанію. Нагадаю, що українське законодавство дозволяє таку операцію.

— І останнє запитання інформаційного характеру. В пресі багато обговорюють окремі положення угоди про розподіл вуглеводнів, водночас ніхто не бачив її тексту. Які ж пропорції розподілу продукції зафіксовані в угоді і насамперед, які кошти отримає держава Україна від цієї угоди? Чи справді її частка значно менша, ніж частка інвестора?

— У повній відповідності із конкурсною документацією та тендерною заявкою компанії «Венко» сторони погодилися на такі пропорції розподілу продукції: до моменту повернення понесених, але не відшкодованих компенсаційною продукцією витрат частка інвестора в прибутковій продукції становить 70%, держави — 30%; після відшкодування понесених витрат частка кожної із сторін становитиме 50%. При цьому мало хто бере до уваги, що «Венко» повинна сплатити всі передбачені законодавством України податки за рахунок належної інвестору частки прибуткової продукції. З урахуванням цього чинника при виконанні зафіксованої в угоді програми робіт інвестор отримає лише 35% від вартості видобутих вуглеводнів, а держава — 65%.

Слід також мати на увазі, що згідно із угодою про розподіл вуглеводнів на Прикерченській ділянці не передбачена індексація накопичених, але тимчасово не від­шкодованих компенсаційною продукцією витрат, а також відшкодування компенсаційною продукцією відсотків за кредит, що є загальновизнаним стандартом угод про розподіл продукції. Тому говорити про якийсь перекіс в угоді на користь «Венко» не зовсім коректно.