«Луганськтепловоз»: лікнеп для Фонду держмайна

В історію набагато легше влипнути, ніж увійти. У чому Фонд державного майна України і переконався.

А як добре усе починалося! Продаж ХК «Луганськтепловоз» цілком міг стати зразковим: був цікавий об’єкт, була конкуренція за нього…

Пакет акцій «Луганськтепловоза» продавали в березні 2007 року, причому таким специфічним способом, що це помітили буквально всі, аж до Світового банку. До конкурсу було допущено тільки дві афілійовані компанії російської групи «Трансмашхолдинг» Іскандера Махмудова — ВАТ «Деміховський машинобудівний завод» і ЗАТ «Управляюча компанія «Брянський машинобудівний завод».

Обох українських учасників — ВАТ «Дніпровагонмаш» і ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» — на конкурс банально не пустили.

Управляюча компанія «Брянський машинобудівний завод» переплатила цілих півмільйона гривень (0,17%) понад стартову ціну — 292,5 млн. грн. І це при тому, що торік приватизатори говорили про мільярд гривень від цього продажу. А за кілька днів до конкурсу на розширеному засіданні спеціальної контрольної комісії Верховної Ради озвучували цифру в 400 млн. грн. Що було цілком реально: українські компанії були готові запропонувати за держпакет акцій «Луганськтепловоза» навіть більше.

Проте, як виявилося, гроші фонду не потрібні. Більш того, він навіть не поінформував учасників про поновлення раніше припиненого конкурсу. На багаторазові звернення представників Марганецького ГЗК до ФДМУ з приводу термінів продажу співробітники приватизаційного відомства відповідали: «Вам обов’язково повідомлять за тиждень до дати поновлення конкурсу». Останню таку відповідь було отримано в Марганці за три дні до продажу.

До речі, після конкурсу для ФДМ улаштували невеличкий лікнеп у президентському виконанні. Віктор Ющенко роз’ясняв нашим приватизаторам, що «конкурс полягає в тому, що в заході беруть участь кілька покупців і формують конкурентну ціну. Тоді ця процедура не викликає сумніву»...

Коли ж обидва претенденти представляють одну господарську структуру, то «назвати це конкурсом дуже складно, це негативний відбиток на оцінці цього тендера... Раніше це називалося безконкурсною приватизацією».

Президент звернувся з листами до генерального прокурора України Олександра Медведька і виконуючого обов’язки голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка з проханням «у межах своєї компетенції розглянути питання дотримання ФДМ чинного законодавства при приватизації ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» і у разі виявлення порушень вжити відповідних заходів».

При цьому Генпрокуратура зробила вис­новок, що ФДМУ безпідставно не допустив до конкурсу українських покупців.

Відтоді минуло вже трохи більше півроку, але акції «Луганськтепловоза» не повернуто державі і досі. Єдина втіха — скандальну угоду все-таки визнали незаконною.

У своєму рішенні від 25 червня 2007 року Господарський суд міста Києва постановив визнати недійсним рішення ФДМУ про визначення переможця конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ «ХК «Лу­ганськтепловоз» і визнати недійсним договір купівлі-продажу 76% акцій підприємства між ФДМУ і ЗАТ «Управляюча компанія «Брянський машинобудівний завод» (Російська Федерація). Він зобов’язав покупця конкурсу (якщо його, звичайно, можна так назвати) повернути акції «Луганськтепловоза» Фонду державного майна.

Було підтверджено і незаконність зняття «Дніпровагонмашу» із конкурсу. Також судді визнали недійсним наказ ФДМУ від 22 березня 2007 року «Про поновлення конкурсу з продажу пакета акцій холдингової компанії ВАТ «Луганськтепловоз».

Але нашим приватизаторам президент і Генпрокуратура — не указ. І вони з пох­вальною оперативністю, через два дні, оскаржили рішення суду. Проте через три місяці Київський апеляційний господарський суд прийняв рішення відмовити Фонду дер­жавного майна в задоволенні апеляції.

Таким чином, рішення Госпсуду Києва про повернення 76% акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» набуло законної сили. На думку юристів, тепер Фонд держмайна зобов’язаний провести повторний конкурс з продажу об’єкта.

Як неважко здогадатися, у ФДМУ із цим не згодні. Було заявлено, що приватизаційне відомство домагатиметься свого у Вищому господарському суді. За словами прес-служби фонду, уже підготовлена відповідна касаційна скарга, яку збираються подати найближчим часом.

Більш того, за словами голови ФДМ Валентини Семенюк, ситуація навколо «Луганськтепловоза» — це «політичне замовлення».

Валентина Петрівна заявила, що українські компанії були відсічені правильно, тому що вони, за її версією, «виплавляють руду і виробляють сталь». Очевидно, поцікавитися профілем роботи учасників за рік проведення конкурсу у неї так і не дійшли руки. Довести, що «Дніпровагонмаш» не має стосунку до транспортного машинобудування, буде все ж таки важкувато.

Зате В.Семенюк поскаржилася, що їй заважають наповнювати бюджет. Але чому він має наповнюватися за рахунок «копійчаних» продажів, вона так і не уточнила. І не пояснила, чому 292 млн. — краще, ніж 400 млн. Зрештою, той самий «Трансмашхолдинг» Іскандера Махмудова — не найбідніша структура, міг би й розщедритися.

Тож важко не погодитися з думкою секретаріату президента України, який розцінив рішення Господарського суду Києва, з одного боку, як об’єктивне і справедливе, а з іншого — як свідчення глибокої кризи у сфері приватизації в результаті неефективної роботи ФДМ. Приватизаційне відомство, на думку секретаріату, «скориставшись політичними перипетіями, прийняло ряд рішень, які можуть завдати шкоди державі і погіршити інвестиційний клімат у нашій країні».

Про наш складний інвестиційний клімат знову заговорили у вересні, після рішення апеляційного суду. За словами заступника голови СП Ігоря Пукшина, президент неодноразово заявляв про незаконність приватизації «Луганськтепловоза» і про те, що хотів би, щоб у країні відбувалася чесна прозора приватизація, а не розпродаж в інтересах конкретних осіб.

До речі кажучи, поки тривала багаторічна епопея з продажу і від неї відсікали «зайвих» конкурентів, фінансове становище підприємства не поліпшувалося. Так, за підсумками 2006 року, чистий збиток підприємства зріс у... 33 рази — до 15,8 млн. грн.

Крім іншого, дешевий розпродаж поставив під російський контроль усе українське тепловозобудування. Ну а про цінові апетити «Трансмашхолдингу» може свідчити їхній торішній договір з російськими антимонопольниками при купівлі Коломенського тепловозобудівного заводу. Вони з похвальною скромністю пообіцяли «протягом п’яти років не збільшувати цін на магістральні тепловози більш як на 3% на місяць».

Взагалі таке самообмеження означає допустиме зростання цін (без повідомлення) у межах шести разів протягом п’яти років. Природно, настільки російські тепловози не подорожчають. Але приклад показує, якої чудової скромності бізнесмени нині у фаворі в українського приватизаційного відомства...

До речі, про приватизацію. Цього року ФДМ мав заробити на продажі держмайна 10,6 млрд. грн., передбачених законом про держбюджет. Але завдяки подібній організації торгів одержав близько півтора мільярда.

На наступний рік від приватизації заплановано 9 млрд. грн., майже половина з яких піде на розвиток ЖКГ. Якщо продаж і далі відбуватиметься у такий от спосіб, країна ризикує банально змерзнути. Може, це й стане подарунком улюбленому електорату?

Може, просто взяти і банально виконати рішення суду? Повернути акції, провести відкритий і прозорий конкурс — під «наглядом» телекамер, щоб у ньому змогли брати участь усі охочі? Тоді і стане зрозуміло, скільки усе коштує насправді. А не з-під поли....