ЛИКИ ПІДЗЕМЕЛЛЯ

Якось так склалося, що майже все, будоване сьогодні в Києві, громадськість піддає критиці. Задля справедливості треба сказати, що в ряді випадків критика є вельми обґрунтованою, але часом розгромні оцінки грішать значним суб’єктивізмом. Утім, суперечливість думок неминуча в оцінці будь-якого витвору мистецтва, а хіба не такими ми хочемо бачити архітектурні споруди, що з’являються в столиці?

Але, дякувати Богу, не все новобудоване сприймається фахівцями зодчества і патріотично налаштованою громадськістю в багнети. Адже саме завдяки дуже багатьом новим об’єктам Київ насправді набуває рис європейської столиці. Та й, погодьтеся, важко казати, що новий об’єкт спотворює сформований образ древнього міста, якщо цей об’єкт, по-перше, розташований під землею й «обличчя» не може зіпсувати вже однозначно; а по-друге, «сформованим образом» був просто підземний тунель, іноді ще й погано освітлюваний. Людині набагато приємніше зайти в чистий теплий перехід, що виблискує вітринами, ніж спотикатися в напівтемному тунелі об недбало встановлені каналізаційні люки — вдихаючи при цьому аміачне «амбре».

Тож проектантам і будівельникам підземних переходів набагато більше пощастило з оцінкою їхньої роботи. І нинішнього року ще принаймні п’ять столичних підземних переходів почнуть набувати сучасного вигляду.

Відомо, що бюджет міста, навіть такого, як Київ, не в змозі забезпечити всіх його потреб. Не завжди вистачає навіть на першорядні. Тому ще 1997 року, запланувавши реконструкцію підземного переходу на площі Слави, столична адміністрація залучила кошти інвесторів. Вдалий у цілому досвід був повторений під час спорудження підземних торгових центрів «Метроград» і «Глобус». Адже, крім естетики, розширення мережі послуг, функціональності, ці об’єкти мають значення ще і як нові робітничі місця для киян.

Тому «місто під землею» зростатиме й надалі. Київська адміністрація на початку нинішнього року оголосила конкурс на залучення інвесторів до будівництва дев’яти об’єктів, що потребують реконструкції. Вісім із них — підземні. І недавно визначено п’ятьох переможців цього конкурсу.

П’ять із дев’яти — це мало чи достатньо? Заступник глави Київської міськадміністрації, начальник головного управління економіки й розвитку міста Валерій Дмитрович Борисов уважає, що на цьому етапі результат непоганий. Претендентів було шість, але один із проектів не пройшов конкурсного відбору: у будівництві торгово-побутового комплексу в пішохідному переході між Броварським шосе й вулицею Андрія Малишка не було передбачено ще одного виходу з переходу в районі метро «Дарниця». На інвестицію цього об’єкта оголошено новий конкурс.

Отже, що саме у столиці змінить свій вигляд у недалекому майбутньому? Буде нарешті збудовано підземний паркінг із підземно-наземними нежитловими приміщеннями торгово-офісного призначення у складі Вокзальної площі від вулиці Комінтерну, тобто логічно продовжиться привокзальна площа й розв’яжеться дуже гостра проблема паркування в районі вокзалу. Про це подбає ТОВ «Трейд-інвест». Завдяки товариству «Треал» зміниться підземний перехід біля станції метро «Університет» на бульварі Шевченка, у ньому також будуть обладнані нежитлові приміщення торгового комплексу. Новий підземний пішохідний перехід з’явиться під проїзною частиною вулиці Володимирської, простягаючись від вулиці Льва Толстого до бульвару Шевченка. Тут, окрім торгівельних, передбачені й виставкові приміщення. Будівництво проведе ТОВ «Елайк». Доповниться «Метроград» — товариством «Ельба» буде завершено будівництво приміщень торгового комплексу в підземному просторі в районі примикання Нового проїзду до вулиці Червоноармійської, а це ще понад тисяча квадратних метрів площ. І, нарешті, заблищить європейськими вітринами підземний пішохідний перехід під проїзною частиною на проспекті Бажана біля станції метро «Харківська». Цей об’єкт одержало в розробку ТОВ «Фостер».

Критерії відбору переможців, на думку В.Борисова, дуже прості: інвестиційна ціна одного квадратного метра даного об’єкта, загальна площа забудови і відсоток відрахувань від інвестиційної вартості на розвиток соціальної інфраструктури міста — останній передбачається не менше від 10%, а надалі його розмір визначає сам інвестор. Хто більше хоче зробити Київ гарним, сучасним і більше довіряє міській владі (виділяючи свої кошти на соціальні потреби міста), той і виходить переможцем.

Не прийняла конкурсна комісія один проект — будівництво підземного торгового комплексу по вулиці Андрія Малишка в районі метро «Дарниця», оскільки в ньому не було передбачено спорудження другого виходу з метро. За розрахунками метрополітену (який є замовником), це дуже необхідний соціально і місткий фінансово проект, вартість якого — близько 50 мільйонів гривень. Крім того, виглядає комплекс у малюнках і макеті дуже привабливо. За свідченням В.Борисова, він цілком може претендувати на звання одного з найкрасивіших об’єктів Лівобережжя. Зрозуміло, за умови, що буде так само виконаний, як поданий. На цей проект буде оголошено повторний конкурс.

Загальна вартість згаданих об’єктів за конкурсною ціною — 226,6 мільйона гривень, які будуть перераховані вже нинішнього року. Столиця, за умовами конкурсу, має одержати на розвиток соціальної інфраструктури 25,5 мільйона гривень, які протягом 10 днів після підписання інвестиційних договорів будуть надходити у цільові фонди міського бюджету й спрямовуватися на реалізацію програми соціально-економічного розвитку міста. І зауважте: це тільки п’ята частина інвестиційного плану у сфері міського будівництва. Усього ж київська влада розраховує протягом 2003 року залучити інвесторів на забезпечення близько 30 об’єктів загальною вартістю майже один мільярд гривень. А це означає, що місто може одержати близько 90 мільйонів гривень на вже згаданий соцкультпобут. Чималеньке альтернативне джерело коштів для вирішення інженерно-технічних і соціальних проблем.

Уявлення про всілякі тендери й конкурси, начебто на них «виграють свої, наближені», і досі непохитні в народі. Проте Валерій Борисов одразу спростовує порожні домисли.

— Усі учасники конкурсу і навіть ті, хто не виграв, казали нам: «Усе очевидно майже до непристойності». Юридичні служби сторін вивчили й обговорили всі питання. Побажання інвесторів, які починають роботи, — аби сформовані правила були стабільними принаймні на період реалізації цих проектів. Тобто це той випадок, коли не варто боротися з гарним, винаходячи мотоцикл там, де доречніше скористатися об’їждженим велосипедом...

Робота з притягнення інвестицій у столичне будівництво сьогодні регламентована розробленими положеннями. А вони (точніше, їхні автори) намагалися врахувати увесь досвід попередніх будівництв із залученням коштів зі сторони — тих же Майдана Незалежності, Метрограду, Севастопольської площі (от саме вона вийшла не зовсім такою, як планувалася), Бессарабського кварталу. З кожної ситуації намагалися витягти позитив, але більше аналізували «проколи». Бо розуміли: подальші інвестиції залежать від того, чи будуть правила взаємодії ясними, прозорими й зрозумілими усім, такими, що не припускають подвійного тлумачення.

Заступник голови упевнений, що на сьогоднішній день ця мета досягнута. Перший чинник на користь цього — інвестори знаходять ціни об’єктів прийнятними, а другий (і більш переконливий) — вони не висувають додаткових зустрічних вимог і умов, бо в розроблених документах практично всі нюанси діяльності й власності враховані.

Тож у подальших планах міста багато інвестиційних об’єктів, дуже привабливих і для Києва, і для потенційних забудовників. І хоча конкурс щодо них ще не оголошено, але багато хто вже виявляє активну зацікавленість. Попитом користуються насамперед такі об’єкти, як Європейська площа, Либідь-плаза, комплекси паркінгів на Голосіївському проспекті, Круглоуніверситетській і ряд інших. Хоча не варто, на думку Борисова, недооцінювати й менш «центрові» забудови, вони мають цілу низку своїх переваг. Приміром, уже наполегливо цікавляться інвестори таким проектом, як наземні торгові приміщення біля метро «Дарниця». Та й згадані раніше підземки на Лівому березі теж знайшли свого забудовника.

Припущення, що побутує в народі, ніби більшість інвесторів столичного будівництва — іноземні товстосуми, теж не знаходить свого підтвердження. Київські власті твердять, що найактивнішими інвесторами все-таки є фірми, зареєстровані як українські.

— Ми не ставили за мету глибоко досліджувати, інвестори яких саме країн стоять за цими структурами. Коли ми приймаємо конкурсні пропозиції, нам важливі банківські гарантії кредитних ліній і спроможність фінансувати проекти. А гарантують це в даному випадку українські банки, потужні, відомі нам, що дає можливість зробити висновки про серйозність структур та їхнього фінансового потенціалу, — пояснив В.Борисов.

Втім, якщо брати загальний обсяг інвестицій, що спрямовуються в Київ, то тут насправді переважають іноземні. Першість утримують США, потім ідуть Німеччина, Росія, Франція, Польща, деякі інші країни. Проте закордонні інвестори віддають перевагу вкладенню грошей у торгові проекти («Метро кеш енд керрі»), об’єкти громадського харчування (мережа Макдональдс), готельний бізнес.

Але повернімося до минулого конкурсу. Все-таки три виставлених на конкурс об’єкти взагалі не знайшли претендентів на їхнє втілення. Сказати, що вони інвестиційно непривабливі, мабуть, не можна, бодай тому, що це дуже велелюдні місця: підземки на метро «Лісова» й Харківському масиві, а також площа Шевченка, розташована поруч із автостанцією і неподалік від курортних пуще-водицьких лісів. Певне, попит і пропозиція не знайшли оптимально збіжних умов.

Проте остання сесія Київської міської ради внесла свої корективи в умови пайової участі інвесторів-забудовників у розвитку соціальної й інженерно-транспортної інфраструктури столиці. Тепер «поріг» відрахувань на ці цілі став меншим — 3,4 відсотка. А отже, участь стає доступнішою для більшої кількості претендентів.

Що ж, будемо чекати. Оскільки до гарного людина звикає швидко, то залишатися в підземних інтер’єрах часів розвиненого соціалізму вже зовсім не хочеться.