Лиха доля «Укртелекому». Коли цю компанію включають до плану приватизації, це найчастіше означає, що її знову не продадуть

Отже, «партія й уряд» знову твердо вирішили продати «Укртелеком» наступного року. Про це недвозначно заявив Віктор Ющенко у своєму виступі на Другому круглому столі представників бізнесу й уряду України, організованому компанією Economist Conferences. Якби йшлося про попередню владу, це б нікого не здивувало: при ній компанію тричі включали до плану приватизації на наступний рік, але так жодного разу і не продали. Оскільки це перша подібна обіцянка нинішнього президента, дамо йому шанс, повіримо. І спробуємо проаналізувати існуючий стан речей з цією довгоочікуваною «угодою століття».

Приватизація «Укртелекому», заявив Ющенко, проводитиметься «за принципом «Криворіжсталі». Тобто «на публічній і конкурсній основі» і без всіляких «особливостей». Точніше, поза рамками Закону України «Про особливості приватизації ВАТ «Укртелеком», прийнятого ще 2000 року. Нагадаємо, його дію було призупинено Верховною Радою 5 липня, а 23 листопада уряд подав до парламенту законопроект №8488 про повне скасування застарілого закону «про особливості». Коли цей закон приймуть, Кабмін вкотре внесе «Укртелеком» до переліку об’єктів для приватизації у 2006 році, і нам залишиться тільки чекати оголошення конкурсу зі стартовою ціною. А потім шукати в програмі телепередач час трансляції відкритого аукціону.

Цілковите ринкове щастя

Кабмін виконав ще одне «веління часу» стосовно підвищення інвестиційної привабливості «Укртелекому». Довгоочікувану ліцензію на надання послуг мобільного зв’язку третього покоління стандарту UMTS разом із відповідною смугою частот державний оператор усе ж таки одержав, і без жодного конкурсу. Нагадаємо: «вибивати» із НКРС цю ліцензію почав ще уряд Тимошенко в серпні. У свою чергу, з уряду ліцензію «робив» голова правління «Укртелекому» Григорій Дзекон. Після тривалих переговорів НКРС була змушена «по-доброму» видати «Укртелекому» ліцензію, незважаючи на прийнятий тижнем раніше порядок проведення конкурсів або тендерів при видачі радіочастот.

Наступним кроком зі створення майбутньому покупцю «Укртелекому» сприятливіших ринкових умов має стати затвердження нових тарифів на фіксований зв’язок. Нагадаємо, що фінансовий план «Укртелекому», який передбачає одержання в 2005 році 1,109 млрд. грн. чистого прибутку, був розрахований уже виходячи з нових, підвищених на 70% тарифів на місцевий зв’язок. Тарифи були затверджені НКРС ще у вересні, але «зависли» у Федерації профспілок. Профбоси перед виборами не могли втратити такий шанс продемонструвати, як вони стоять на варті гаманців простих людей, і почали висувати «Укртелекому» різні умови.

У результаті юристи оператора вирішили, що оскільки НКРС не входить до складу Кабміну (який має погоджувати зміни тарифів із профспілками), то їй ні з ким нічого погоджувати не потрібно. Минулого тижня спостережна рада «Укртелекому» попросила ФДМУ як власника звернутися в Мін’юст із проханням таки зареєструвати нові тарифи. «Укртелеком» виступив із пропозицією взагалі обмежити державне регулювання тарифів і надати операторам право встановлювати їх самостійно. На думку компанії, держава повинна визначати граничні тарифи на послуги фіксованого зв’язку і дозволяти операторам установлювати будь-які тарифи нижче цієї величини, навіть якщо вони не будуть рентабельними. Тобто дати їм можливість демпінгувати.

Мобільна ліцензія і лібералізація тарифів — не єдине, що лобіює «Укртелеком». Так, Антимонопольний комітет України розглядає подану ще влітку заявку оператора на виключення його з числа монополістів на ринках міжміського і міжнародного зв’язку. Кабмін підтримав його в цьому і видав АМК доручення вивести компанію з переліку монополістів. Проте АМК, чиєму голові О.Костусєву також потрібні передвиборні дивіденди, вирішив піти на принцип. І оголосив про «попередній висновок», що послуги фіксованого міжміського і міжнародного зв’язку не є взаємозамінними з послугами мобільного міжміського і міжнародного зв’язку. Тож «Укртелеком» залишається монополістом на цих ринках.

Ціна питання, або питання ціни

Отже, держава щосили готується продавати «Укртелеком». А чи готується хтось його купити?

Більшість експертів, як і раніше, схиляються до висновку, що найбільший інтерес до компанії виявлять російські інвестори: «Альфа Групп» (в особі нещодавно утвореної для управління телекомунікаційними активами компанії Altimo) і «Системы».

Останнім часом заговорили про нового потенційного учасника — SСM. Цей вугільно-металургійний гігант останнім часом активно скуповує альтернативних операторів фіксованого зв’язку. Крім 49% у «Астеліті», який стрімко набирає абонентів, він придбав «Фарлеп» і завершує угоду щодо покупки «Оптими». До речі, SСM несподівано «поріднився» з «Альфою», яка минулого тижня за 3,3 млрд. дол. купила 13,22% акцій Turkcell, партнера донецьких бізнесменів по «Астеліту».

Втім, експерти-оптимісти очікують, що в телекомунікаційну галузь прийде великий іноземний капітал. Нібито його інтерес до Україні після революції трохи підвищився. Щоправда, на те, що прийде він в особі «стратегічного інвестора», тобто великого західного телекомунікаційного оператора, сподіватися, як і раніше, складно.

По-перше, навколо «Укртелекому» час від часу спалахують невеличкі скандали. То податкова виставить багатомільйонні претензії, то Михайло Бродський пообіцяє переглянути приватизацію компанії після виборів. А це неприйнятні ризики.

По-друге, інтерес західних інвесторів до операторів суто фіксованого зв’язку падає разом зі зниженням їхньої ринкової частки на загальному телекомунікаційному ринку. Всі основні угоди останнього року, наприклад, купівля іспанською Telefonica голландського KPN за 20 млрд. євро, пов’язані саме з мобільними активами. А повноцінним, прибутковим мобільним оператором «Укртелеком» стане ще не скоро.

По-третє, західні компанії вже обпікалися на таких угодах. Ряд східноєвропейських операторів, куплених західноєвропейськими у пік приватизації телекомів на межі століть, демонструють не найкращі фінансові показники, чим обтяжують звітність материнських компаній.

Чи тільки побоюваннями з приводу відсутності «стратегічного інвестора» викликано розмови про те, що продавати «Укртелеком» потрібно шляхом виведення його акцій на міжнародні біржі? Наприклад, президентським указом №1648 від 25 листопада ц.р. передбачене впровадження попередніх котирувань шляхом продажу 5—10% акцій приватизованих підприємств, що належать державі, на фондових біржах із метою визначення реальної їхньої вартості. Тобто правову базу для виходу акцій «Укртелекому» на біржу хтось уже проштовхнув.

Хто стане власником «Укртелекому» в цьому разі? Інвестиційні та пенсійні фонди, інші фінансові інституції. Не виключено, що серед цих інвестфондів будуть і компанії, які представляють інтереси українських олігархів і чиновників. У тому числі й «телекомівських». Адже великі фінансові компанії цілком можуть скуповувати акції за ланцюжком доручень, не афішуючи до кінця, у чиїх інтересах це робиться...

Крім того, «стратегічний інвестор», який купив контрольну частку в «Укртелекомі», напевне поставить туди свій перевірений менеджмент. «Криворіжсталь» тому приклад. Кілька фінансових інституцій, які володіють невеликими пакетами акцій, формуватимуть менеджмент за іншим принципом. І у нинішнього керівництва залишиться більше шансів всидіти в кріслах, переконавши інвесторів, що краще від нього з компанією ніхто не впорається. Може, саме тому Григорій Дзекон є ледь не головним апологетом публічного розміщення укртелекомівських акцій.

Завтра була війна

Та що це ми все про економіку та про економіку... За минулі з початку розмов про приватизацію «Укртелекому» вісім років компанію не було продано винятково з політичних мотивів. Вплив політики на майбутнє цієї угоди відтоді не зменшився.

Свідчення тому — недавній виступ Михайла Бродського, який звинуватив менеджмент «Укртелекому» у корупції.

На підтвердження своїх слів пан Бродський представив звіт КРУ про перевірку фінансово-економічного становища ВАТ «Укртелеком» за 2004 рік, а також дані платежів компанії з липня по жовтень ц.р.

Звіт КРУ (нагадаємо, що орган цей очолює однопартієць Бродського Микола Сивульський) загалом позитивно характеризує діяльність «Укртелекому»: доходи і прибутки компанії стійко зростають, статутні завдання успішно виконуються. Загальна сума «окремих недоліків» — 13,4 млн. грн. недоотриманих доходів і 81,3 млн. грн. невиправданих витрат.

Причому остання сума утворилася в результаті того, що «Укртелеком» повертав мобільним операторам не 50, а 60% грошей, отриманих від абонентів за дзвінки на мобільні номери через «8». Однак у наказі Держкомзв’язку, який встановлював порядок взаєморозрахунків, окрім орієнтовного співвідношення розподілу доходів 50/50, було зазначено: «...якщо інше не передбачене договором». А якраз воно і було передбачено. Тому дорікати «Укртелекому» в тому, що він міг би заплатити їм менше, можна, але звинувачувати його в цьому не можна.

Містить звіт і багато інших дрібних претензій. Наприклад, надання послуг компаніям за наявності дебіторської заборгованості. Особливо розчулює ситуація з ТОВ «Глобал Юкрейн», яке ще 2001 року заборгувало телекому 1,5 млн. грн., що підтвердив і суд. Однак «Укртелеком» 2005 року знову укладає з цим провайдером договір, а той знову йому не платить. Можливо, такий напад благодійності збігся з приходом у парламент депутата-БЮТівця Віталія Коржа, чий син контролює «Глобал Юкрейн»: ну не міг «Укртелеком» відмовити в оренді каналів таким поважним людям. А БЮТівець Сивульський зовсім нюх втратив, «наїхав» на «своїх».

У списках банківських проводок «Укртелекому» також є багато цікавих адресатів. Наприклад, платежі банку «Кліринговий дім» у розмірі 5—7 млн. грн. щомісяця «для виплати відсотків власникам облігацій ВАТ «Укртелеком». Серед власників — як резиденти України, так і нерезиденти — Deutsche Bank та Credit Suisse First Boston.

Нагадаємо: із 2001 по 2003 рік «Кліринговий дім» очолював Артемій Єршов, однокурсник Сергія Льовочкіна по київському «наргоспу». Пізніше вони перетнулися в «Укртелекомі»: Льовочкін був на посаді голови, а потім просто члена спостережної ради, а Єршов — на посаді заступника голови правління. Саме Єршов на початку цього року презентував громадськості випуск облігацій «Укртелекому». І, певне, для надійності «Кліринговий дім» був призначений відповідальним за виплату відсотків за ними.

А згадані нерезиденти — учасники синдикованого кредиту на 500 млн. дол. на сім років, виданого ними «Укртелекому» у липні. Щоправда, керівництво «Укртелекому» заявляло, що кредит було видано без застави. Тож облігації, певне, опинилися у банків з якоїсь іншої причини. А Credit Suisse First Boston, відповідно до цих платіжок, одержав ще й 3,375 млн. дол. комісійних за організацію кредиту.

Втім, це вже розмірковування за мотивами поданих Бродським паперів. Самий політик був різким: він назвав злочином «спробу влади вивести на продаж» «Укртелеком», звинуватив владу в тому, що вона, як і перед минулими виборами, намагається чимшвидше продати основні активи, і пообіцяв домогтися перегляду передвиборних угод. Менеджмент «Укртелекому» він звинуватив у щомісячному виведенні з компанії 15 млн. дол. прибутку й зазначив, що якби очолював компанію, її прибуток за півроку зріс би втричі.

У відповідь Льовочкін заявив, що має намір притягти Бродського до відповідальності за наклеп у судовому порядку. З аналогічною заявою виступив і нинішній голова СР Олександр Третьяков, також згаданий Бродським у числі головних телекомівських корупціонерів.

Голова правління «Укртелекому» Георгій Дзекон у властивій йому підкреслено інтелігентній манері заявив, що Бродський «некоректно інтерпретує інформацію про фінансові операції «Укртелекому», що може бути викликано його недостатньою інформованістю». Можливо, він натякав на якісь свої домовленості з Юлією Володимирівною: у квітні «ДТ» писало, що затвердження урядом фінансового плану «Укртелекому» збіглося з виплатою компанією безпрецедентних дивідендів на держчастку в розмірі 706 млн. грн., настільки необхідних уряду в той момент.

Загалом, політичних баталій із приводу «Укртелекому» ми ще наслухаємося. Особливо коли врахувати, що на носі вибори, а гострої необхідності в продажі компанії немає. Бюджет упорається з фінансовим тягарем і без нього. Тож, можливо, раніше наступної осені «Укртелеком» не продаватимуть. І цей факт ще раз підтвердить його репутацію як «найбільш непродаваного підприємства».