КРИМСЬКО-«ПОЛТАВСЬКА» БИТВА

Крим, санаторії — ці слова є синонімами. Більш як шість сотень подібних закладів густо розташовані на його берегах. Правда, у роки кризи потік відпочиваючих помітно зменшився, але нині ПБК знову відроджується. Це не може не радувати. Але водночас почастішали і спроби переділу власності. Рідко цей процес відбувається коректно. Ще гірше, коли в нього починають втручатися державні органи.

Особливо погано в цьому разі доводиться підприємствам, що не мають ясно вираженого «даху» — тобто або сильного відомства, або потужної комерційної бізнес-групи. У таких випадках відбиватися стає особливо сутужно.

До середини минулого року розташований у кримському місті Саки санаторій «Полтава» і не підозрював, скільки йому доведеться пережити. Навпаки, майбутнє вбачалося в досить рожевих тонах. Санаторій один із небагатьох у районі працює рентабельно, має унікальну базу грязелікування, напрацьований досвід тощо. Умови його розміщення одні з найкращих на узбережжі. Предметом гордості є давно забута в більшості санаторіїв щоденна наявність гарячої води. Загалом, чогось надзвичайного не очікувалося. Відносини з місцевою владою також були цілком задовільними.

Проте санаторій раптово стали довго і наполегливо перевіряти податкова й усі, кому охота. Власне кажучи, у самому факті чергової перевірки немає нічого, що дуже лякає. Підприємство щороку перевіряли і нічого особливого не знаходили. Незабаром виявилося, що цього разу просто так перевіряльники не поїдуть. І все-таки результати перевірки перевершили очікуване: санаторію нарахували заборгованість за податками на 6,63 мільйона гривень.

Вражаюча сума штрафу виникла зовсім раптово. Відповідно до акта місцевої податкової служби, «за станом на момент реєстрації ТОВ «Санаторій «Полтава» статутний фонд фактично не був сформований, ТОВ «Санаторій «Полтава» поміняв засновників без переоформлення права власності на майно, що належить господарствам-пайовикам і їхнім правонаступникам, через що стало неможливим зробити внесок до статутного фонду. З порушенням ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» ТОВ «Санаторій «Полтава» створений шляхом реорганізації. Рада колективних сільгосппідприємств (КСП) Полтавської області не може бути учасником, засновником товариства, що підтверджено довідкою Сакської міжрайонної прокуратури».

З цього випливало, що санаторій повинен був сплатити 30% податку на прибуток від вартості всього майна, отриманого при реорганізації 11,389 млн. грн. Це і становило б 4,4 млн. грн. плюс 2,2 млн. грн. штрафу. Зважаючи на те, що торік річний оборот санаторію становив 7,8 млн. грн., такий штраф поставив би крапку на 35-річній історії санаторію.

Перевірка закінчилася 18 листопада 2002 року, а вже через день були порушені кримінальні справи. Швидкість реакції досить вражаюча. Причому справу порушив прокурор відразу за фактом навмисного ухиляння від податків, що взагалі треба ще довести. До цього порушувати кримінальну справу за такими ознаками, м’яко кажучи, спірно.

Одним з аргументів таких різких дій стала... власна довідка прокуратури. Загалом, рік закінчувався далеко не так, як очікувалося. Природно, дії податкової були оскаржені, у тому числі й у суді. Проте все, що відбувалося, якось не додавало оптимізму.

Щоб зрозуміти суть проблеми, доведеться повернутися в уже далекі 70-ті роки XX сторіччя. Санаторій «Полтава» був побудований на гроші колгоспників і будівельників Полтавської області і десятки років так і називався — міжгосподарський санаторій «Полтава».

Основним його завданням було забезпечення робітникам агрокомплексу Полтавської області лікувально-оздоровчого відпочинку. Управляла ним Рада КСП Полтавської області. Відповідно до наданих їй повноважень, саме вона і вирішувала всі питання фінансування будівництва й експлуатації санаторіїв і будинків відпочинку, що належали колгоспам.

І коли 1994 року вперше уточнювався юридичний статус «Полтави», його засновником була зазначена саме Рада КСП як представницький орган господарств-пайовиків.

З початком структурної перебудови в АПК виникла необхідність реорганізації санаторію. Після указу Президента на селі почалася стрімка зміна форм власності, і потрібно було не допустити розтаскування майна. У 2000 році міжгосподарський санаторій був реорганізований у ТОВ «Санаторій «Полтава». При цьому відповідно до законодавства і наказу Фонду держмайна України були уточнені частки пайовиків. Контрольний пакет зберегли за собою сільгоспвиробники області в особі Ради КСП, приблизно 9% виявилося в будівельній організації «Полтавоблагробуд» і близько 40% акцій було передано трудовому колективу санаторію. Фактично все залишилося на своїх місцях і протягом трьох років не викликало у перевіряльників щонайменших зауважень.

Тим більше що Закон України «Про підприємства в Україні» передбачає, що у разі перетворення одного підприємства в інше до новоствореного переходять усі майнові права й обов’язки колишнього підприємства. Той факт, що ТОВ «Санаторій «Полтава» не новостворене, а реорганізоване підприємство, підтверджують і довідки статуправління: до реорганізації і після неї код санаторію не змінився.

Це означає, що в державному реєстрі і міжгосподарський санаторій «Полтава», і ТОВ «Санаторій «Полтава» зареєстровані під тим самим ідентифікаційним кодом. Відбулося не створення цілком нового підприємства, як стверджує податкова інспекція, а банальна перереєстрація підприємства. Оскільки статутний фонд санаторію відповідав вартості переданого майна, то, відповідно до Закону «Про господарські товариства», він не потребував додаткового складання власниками актів на внесення майнових частин, оскільки належна їм частина майна не змінювалася.

За твердженням юристів, обвинувачення, що нібито відбулася безоплатна передача майна однією відокремленою юридичною особою іншій, не відповідає дійсності. У цьому разі була саме реорганізація міжгосподарського санаторію «Полтава» у ТОВ «Санаторій «Полтава». При цьому все майно, права й обов’язки реорганізованого санаторію перейшли до останнього за передатним балансом.

Відповідно до п. 3.1.3 Закону України «Про оподатковування прибутку підприємств», не вважаються новоствореними суб’єкти підприємницької діяльності, що реорганізуються за допомогою внесення змін у свої установчі документи, у тому числі щодо розміру і структури статутного фонду, складу учасників. Тобто жодних зобов’язань з оподатковування просто не виникало. Про що свідчать у тому числі і численні роз’яснення тієї ж податкової з аналогічних питань. Так, у листах ДПАУ від 10.11.2000 року і 31.07.2002 року спеціально наголошено, що передавання до статутного фонду підприємства будь-якого майна в обмін на корпоративні права не включається до складу валового доходу підприємства.

Не обгрунтовано висновок і про те, що Рада КСП Полтавської області не може бути учасником, засновником товариства. Юридичні повноваження ради визначені як її статутом, так і Законом України «Про власність», згідно з яким окремі функції з управління майном можуть передаватися створеним власником органам. Таке ж право передбачене рішенням Всеукраїнської ради колективних сільськогосподарських підприємств від 12.06.2000 року, іншими законодавчими актами.

Крім того, указом Президента України «Про додаткові заходи підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення» від 27.08.02 р. особливо обумовлена необхідність захисту майнових прав колишніх членів КСП. У тексті указу прямо говориться, що Президент «підтримує пропозиції, висловлені на Всеукраїнській нараді з питань післяреформеного розвитку аграрного сектора».

До речі, ця справа може стати прецедентом. При здійсненні розпочатої указом Президента аграрної реформи сотні організацій по всій країні були реорганізовані. Нині вони під загрозою того, що їм заднім числом можуть нарахувати як податки, так і штрафи і пені... Аби було бажання.

Чудова особливість цієї справи полягає в тому, що фактично вона грунтується на документі з вельми невиразним юридичним статусом — на довідці прокуратури. Взагалі, прокуратура може вносити протести, попереджати, але от функції роздачі довідок не належать до її компетенції. Тим часом саме на підставі довідки і виникла перевірка податкової міліції, а трохи пізніше і кримінальні справи.

Між іншим, у разі її порушення підприємство відразу опиняється у вельми складній ситуації. По суті, господарська суперечка відразу переходить у кримінальну площину, тим більше що рішення суду з кримінальних справ мають найбільший пріоритет. Тобто центр ваги переноситься з господарського суду до кримінального. Ця технологія явно виявилася для полтавчан сюрпризом.

До того ж такий метод можна легко тиражувати. Спірних об’єктів, особливо соцкультпобуту і сфери відпочинку, в нашій країні достатньо, і дуже багато хто з них останніми роками і реорганізовувався, і змінював статутні фонди. І якщо нарахувати їм ці зміни в статутних фондах як валовий дохід, то мова йтиме навіть не про десятки мільйонів гривень донарахованих штрафів. Так що за бажання такий корисний досвід відходу від господарських судів можна буде легко поширювати. Тим більше що, відповідно до одного з наказів ДПАУ, «процедура адміністративного оскарження не поширюється на розгляд скарг підприємств, установ і окремих громадян за наявності порушених кримінальних справ, подання позову до господарського суду, а також рішення податкової міліції».

Мінусом буде хіба що слабка ознайомленість кримінальних судів із господарською специфікою. Тим більше що питання власності і без того складні. Приміром, «Полтаву» будували одночасно з трьома іншими санаторіями, і внески робилися на санаторії взагалі, а не на кожен окремо. Якщо хтось вважає, що в 1970—1980 роках інші об’єкти культури будувалися по-іншому, то він з’ясує безліч неприємних сюрпризів. Причому такі несподіванки виникатимуть абсолютно по всій Україні.

Правда, у «сакському» випадку для самої податкової виникає маленький, але досить неприємний нюанс. Річ у тому, що незрозуміло, як бути з результатами попередніх перевірок, які нічого кримінального не виявили. Тут пахне лише службовою халатністю або некомпетентністю. Тим більше що відповідно до чинного законодавства, ще 2000 року при одержанні статуту санаторію податкова була зобов’язана розглянути і за наявності заперечень у місячний термін оспорити його відповідні положення. При тодішньому розгляді (а він все-таки був) заперечень не висували.

Як сказав представник санаторію, «якщо ж податкова інспекція або євпаторійська прокуратура вважали незаконними установчі документи про створення ТОВ «Санаторій «Полтава», то вони мали право у трирічний термін позовної давності звернутися до господарського суду про визнання їх недійсними і скасування державної реєстрації санаторію. Більш того, з моменту перереєстрації лише податкова перевіряла тричі, і все було нормально».

Втім, сама прокуратура також навряд чи може похвалитися скрупульозним дотриманням букви закону. Вона, як мінімум, не дотримувалася процедури. Якщо видача довідок не належить до її компетенції, то винесення протестів і звернення до суду — це вже її прямий обов’язок. Нічого цього зроблено не було. Не хотілося б думати, що оспорювати установчі документи тієї Ради КСП довелося б за місцем її реєстрації, тобто в Полтаві. А ось довідку, що нічим не регламентована і не має юридичної сили, можна видати й у Криму.

До речі, деякі з обвинувачень на адресу санаторію досить оригінальні. Приміром, санаторій «Полтава» обвинуватили в тому, що він... сплачує податок за землю. Пробачите, а хто це, власне, повинен робити? Відповідно до Закону України «Про плату за землю», об’єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умові оренди. Через те, що фактично земельною ділянкою користувалося ТОВ «Санаторій «Полтава», то воно і платило, зарахувавши реальні витрати до валових. Санаторій обвинуватили навіть у тому, що він нараховував амортизацію на своє ж майно.

Так що був би привід. Поки не обвинуватили хіба що в незаконному використанні жаркого кримського сонця.

Взагалі ж робітники санаторію висловлювали думку, правда, неофіційну, що основною причиною конфлікту стали саме ті шість гектарів приморської землі, що займає санаторій.

З огляду на його «нерозкрадений» стан, вклавши досить помірні кошти, можна буде одержати дуже непоганий об’єкт. Особливо якщо вдасться умовити сусідів, становище яких не найкраще, також уступити шматочок землі. Наскільки справедливі подібні твердження, перевірити складно. Але демонстративне невтручання сакської влади в конфлікт, здатний розорити одного з головних платників податків, досить показовий. А віце-прем’єр Криму Володимир Шкаберін, до речі, депутат саме по Сакському округу, навіть устиг взяти участь у конфлікті. Він намагався представити колективу нового директора санаторію. Правда, виникла неузгодженість — ніхто не зрозумів, на яких власне підставах. У пайовиках товариства ні тепер, ні раніше він не значився. Як депутат він, мабуть, мав право бути присутнім, але приходити «з новим директором», що незрозуміло звідки з’явився, — це занадто. Так що крім скандалу нічого не вийшло. Але відносини із Сімферополем цей інцидент явно не поліпшив.

Взагалі іноді виникає враження, що Полтава — це десь дуже далеко. У будь-якому разі санаторій, що десятки років працює в Саках, раптом виявився «чужим». Хоча, пам’ятається, у Криму і Полтаві діють ті самі закони...

Між іншим, про суди. 15 травня в господарському суді міста Сімферополя мало відбутися слухання справи за позовом санаторію «Полтава». Проте воно не відбулося. Причина — не явилася податкова. Очевидно, ця справа її не цікавить. Або вона вважає для себе питання уже вирішеним?

Справді, навіщо приходити, якщо, маючи на руках довідку прокурора, можна ігнорувати законодавство України, незаконно вилучати фінансові документи, безакцептно списувати кошти, не звертати жодної уваги на переконливі докази фахівців й експертів і, найголовніше, при цьому не нести будь-якої відповідальності. Все це не сприяє позитивному іміджу країни, особливо під час кампанії, що активізувалася, з її інтеграції до Європи і напередодні здійснення політичної реформи.

Ми, очевидно, ще почуємо про цю історію. Хотілося б тільки, щоб усе це не зірвало санаторію курортний сезон. Люди все-таки повинні працювати і відпочивати, а не позиватися.