«Крекс, фекс, пекс» уже не проходить. Потрібне реальне поліпшення інвестиційного клімату

За даними ООН, Україна входить до двадцятки найпривабливіших для інвесторів країн, посідаючи в цьому переліку 18-е місце. Проте динаміка зростання інвестицій в економіку держави набагато менша, ніж очікує суспільство. Адже стратегічна мета української зовнішньоекономічної політики — активне залучення країни до міжнародних інтеграційних процесів, вступ до СОТ, створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Реалізація цих планів значною мірою залежить від того, чи зможе країна залучити достатню масу інвестицій.

«Завдання номер один українського уряду, — вважає заступник міністра регіонального розвитку і будівництва Олександра Кужель, — зробити все можливе, щоб зарубіжні інвестори не боялися вкладати кошти в економіку нашої країни». Про це вона говорила на Всеукраїнському інвестиційному форумі Building city-2007, який відбувся цього тижня в Києві з ініціативи Міністерства регіонального розвитку і будівництва України за сприяння міжнародної громадської організації «Асамблея ділових кіл». У форумі взяли участь представники регіонів країни, вітчизняних і зарубіжних банків, посольств іноземних держав, інвестиційних і страхових компаній і фондів, керівники провідних вітчизняних та іноземних будівельних компаній і асоціацій.

Лейтмотивом зустрічі стала презентація інвестиційної привабливості регіонів України, демонстрація реальних можливостей національної економіки для наступного співробітництва. Але головна її мета — напрацювання конкретних шляхів поліпшення інвестиційного клімату в Україні шляхом оптимізації пошуку зарубіжних інвесторів і їхнього залучення до участі в реалізації різних проектів.

Можна стверджувати, що з поставленим завданням сторона, яка приймає, впоралась успішно. Іноземні гості дістали вичерпну інформацію про стратегію і перспективи інвестиційної діяльності в Києві, інвестиційний потенціал Київської області, АР Крим, Одеси, інвестиції у будівельні комплекси Харківщини і Рівненщини. Багато уваги було приділено якості планування територій регіонів у світлі підготовки і проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу в 2012 році, потребі забезпечити прискорений розвиток соціальної, інженерної і транспортної ін­фраструктури в Києві, До­нецьку, Дніпропетровську, Льво­ві, Харкові, Одесі, а також у їхніх передмістях.

Здавалося, ще трохи — і потенційні інвестори, зірвавшись з місць, кинуться вкладати, вкладати, вкладати... Проте не зірвалися, пам’ятаючи, очевидно, що завдання номер один для українського уряду Олександрою Володимирівною тільки поставлене, і поки що невідомо, як буде виконуватися. Та й чи буде — питання ще те.

Інвестиційний клімат на дер­жавному рівні в нас поліпшують і поліпшують ще з 1991 року. В Україні вже створене правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Вона регулюється, зокрема, такими законами, як «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», а також указами президента, постановами і розпорядженнями Кабінету міністрів. Відповідно до цих нормативно-правових актів, передбачені рівні права і гарантії захисту інвестицій для всіх суб’єктів інвестиційної діяльності. До того ж на захист іноземних інвестицій і формування рамкових умов для міжнародної інвестиційної діяльності ратифіковано Вашингтонську конвенцію про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами, підписані угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій з 70 країнами.

Одним із механізмів дер­жавної підтримки інноваційної моделі розвитку й інвестиційної привабливості регіонів є угоди про регіональний розвиток між Кабінетом міністрів і ВР Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими радами. Тоді чому протягом останніх років прямих іноземних інвестицій в Україну надійшло набагато менше, ніж в інші країни Центральної і Східної Європи, а те, що сюди потрапляє, — лише крихти зі світових інвестиційних потоків? Чому зарубіжні «буратіни» вважають, що інвестувати українські проекти так само наївно, як очікувати багатого врожаю від золотих монет, закопаних на полі чудес?

Так, Україна зацікавлена в співробітництві з іноземними державами, їхніми провідними компаніями, зокрема зі створення нових і розширення діючих потужностей для виробництва сучасних будівельних матеріалів і виробів, будівельних машин і механізмів, з впровадження нових технологій. Але практичне здійснення такого роду проектів залежить від багатьох чинників, які забезпечують безпосередній доступ на будівельний ринок іноземних компаній, а саме від дозвільних процедур — ліцензування, сертифікації, надання дозволу на будівництво, проведення експертизи проектів тощо. Аби одержати всі дозволи й узгодження у будівництві, сьогодні потрібно здійснити 29 процедур, на що знадобиться 429 днів! Це перше, що створює Україні репутацію поля чудес.

Потужним гальмом до створення сприятливого інвестиційного клімату є політика дер­жави, спрямована переважно на розвиток великого бізнесу, зволікання з проведенням реальної регуляторної реформи, а також громіздкість податкової системи. В Україні налічується 98 видів податкових платежів, на здійснення яких компанії змушені щорічно витрачати по 2185 годин робочого часу. Для порівняння: в Естонії існує усього 11 видів таких платежів, а часові витрати на їхнє оформлення становлять усього 104 години на рік, у Казахстані — відповідно 34 і 156. Можна сказати, що податкова система України унікальна для Центральної і Східної Європи, не кажучи вже про країни ЄС.

Ще однією серйозною проблемою на шляху іноземних інвестицій у будівництво і розвиток інфраструктури є непрозора політика місцевих органів влади, відсутність генеральних планів розвитку міст.

— Ми закликаємо всіх негайно розробити плани територіальної забудови міст, зонування земель, щоб зробити процедуру входження інвестора на місцевий ринок більш спрощеною і прозорою, — підкреслює Олександра Кужель.

Її позицію поділяє і голова Державного агентства України з інвестицій та інновацій Віктор Івченко:

— Наступними кроками після розробки генпланів має стати робота над проектами, реалізація яких дасть регіонам змогу перейти на самоокупність.

На думку пана Івченка, потрібно розв’язати дві серйозні проблеми, які стоять на шляху до залучення інвестицій у будівельну галузь і розвиток регіонів. Одна з них — інноваційний розвиток пріоритетних галузей економіки, друга — системне вирішення питань, пов’язаних із поліпшенням інвестиційного клімату в державі. В Україні вже створено 11 регіональних центрів, основним завданням яких має стати допомога місцевим і центральним органам влади щодо впровадження в їхню роботу світових інноваційних досягнень.

На жаль, у країні немає дер­жавної структури, яка б надавала ті або інші інвестиційно привабливі проекти, сприяла одержанню всіх потрібних ліцензій і дозволів, надавала інвестору гарантії в тому, що, скажімо, завтра, йому без жодних причин не вкажуть на двері. Але тим і цінні форуми, подібні Вuilding city-2007, де наші потенційні партнери одержують максимум інформації про інвестиційний клімат в Україні, про привабливі проекти й об’єкти, викладають свої претензії і побажання, разом із представниками державних органів знаходять взаємоприйнятні розв’язання назрілих проблем.