Кредит по-«Київ»ськи

Наприкінці жовтня під стінами секретаріату президента зібралася досить численна група людей. Вони вимагали звернути увагу Віктора Ющенка на ситуацію навколо будівництва на вулиці Сім’ї Сосніних, 4-а, у Києві.

Були навіть установлені намети на тротуарі. Над учасниками протесту майоріли плакати «Банк «Київ» нас обдурив», «Банк «Київ» — кидалово», «Нас грабують «Київвисотбуд» і банк «Київ».

Обурення людей зрозуміле: доля комплексу з трьох будинків (на 840 квартир) справді підвисла. Через банальну причину — недофінансування з боку банку. Причому, крім майбутніх мешканців, постраждав і забудовник: його репутації цей випадок як мінімум не поліпшив...

«Київвисотбуд» на ринку житла вже понад п’ять років, і скандал йому потрібен найменше. І вже точно неможливо поставити будівельну компанію на одну дошку з банком «Київ» — сторони позиваються.

До речі, від початку майже ніщо не свідчило про конфлікт. «Київвисотбуд» і його партнер «Агробудпереробка» давно займаються будівельним бізнесом. Вони мають досить великі активи, сучасну будівельну техніку, що дає змогу виконувати повний будівельний цикл.

Почавши з обласних будівництв, зокрема житлового комплексу в Бориспільському районі, партнери поступово переїхали в столицю. Тут вони побудували і здали два житлові комплекси — на вул. Бажана, 1-м, і вул. Кошиця, 9-б.

Загалом, досвід був, але потрібні були кошти. У 2004 році було розпочато проекти з будівництва двох житлових будинків у Києві, по вул. Сім’ї Сосніних, 4-а, і Старонаводницькій, 4-д, а також одного в Борисполі, по вул. Київський шлях, 97.

Усе це коштувало недешево, але репутація компаній цілком дозволяла одержати необхідні кошти. Власне, так і сталося, проте з їхнім джерелом будівельники вочевидь помилилися.

Для початку з’ясувалося, що замість прямого договору керівництво АКБ «Київ» нав’язало їм досить криву схему. Кредитування здійснювалося не безпосередньо, а через афілійовані з банком компанії, які мали форму товариств з обмеженою відповідальністю.

Таких компаній виявилося аж 17. Причому всі ці ТОВ зареєстровано за однією адресою — Київ, вул. Б.Хмельницького, 31. Фізично вони взагалі усі разом перебували в одній кімнаті, у будівлі «Київпроекту», під вивіскою «АКБ «Київ» — продаж житла». І фактично контролювалися головою правління банку Миколою Марченком і його партнером Миколою Поліщуком. Останній водночас був і директором ряду ТОВ.

Утім, спочатку це здавалося суто технічною деталлю. Банк надав позики цим 17 компаніям, які потім переказали кошти, загалом близько 320 млн. грн., на рахунки «Київвисотбуду» і «Агробудпереробки».

Відповідно до договорів про співробітництво, будівельники зобов’язалися надати цим компаніям майнові права на обумовлену кількість квадратних метрів у новобудовах. Причому вже після здавання їх в експлуатацію. Як підкреслюють будівельники, ніякого виділення квартир не проводилося, а квадратні метри, зазначені в угодах, — це не конкретні квартири.

Пізніше передбачалося, що 50% прибутку, отриманого компаніями-кредиторами від реалізації житлової площі в зазначених будинках, мають бути ними виплачені на користь «Київ­висотбуду» і «Агробудпереробки».

До речі, крім кредитних коштів, які були отримані від АКБ «Київ» і пройшли через рахунки зазначених вище ТОВ, будівельники залучали на об’єкти і гроші від фізичних осіб, які мали стати власниками квартир у тих житлових будинках, що зводилися.

І процес пішов. До момен­ту виникнення конфлікту сту­пінь готовності житла на вул. Сосніних перевищував 83%, на Старонаводницькій і в Бо­рисполі корпуси вигнали вже наполовину.

І тут почалися незрозумілі тілорухи. З’ясувалося, що фірми почали продавати ті самі невиділені квартири. Причому відбувалося це дуже своєрідно.

Жодне із сімнадцяти ТОВ не мало ліцензії ні на надання фінансових послуг, ні на залучення коштів фізичних осіб у фінансування будівництва, і при продажу було порушено Закон «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг».

Продавалося житло, яке не тільки ще не належало компаніям, а й якого фізично ще не існувало. Забудовникам про такий продаж банально не повідомляли. І донині керівники «Київвисотбуду» і «Агробудпереробки» не знають, яку ж кількість їхнього житла продано за їх спиною.

До того ж керівництво банку використовувало непобудовані квартири як заставне майно. Вперше квартири були віддані в заставу під кредити, які були залучені «групою сімнадцяти» у банку «Київ». Вдруге — ці самі квартири (що не належать ТОВ) були віддані в заставу знову тому самому банку «Київ» уже фізичними особами, котрі викупили їх у вищезазначених ТОВ. Тобто на очах розкручувалася схема.

Будівельники звернулися до судових інстанцій. У результаті низку договорів між «Київ­висотбудом» і «Агро­буд­переробкою» з одного боку, і афілійованими з банком «Київ» фір­мами визнано неукладеними.

У липні минулого року за заявою керівників будівельних компаній прокуратура Києва порушила кримінальні справи стосовно посадових осіб ТОВ за фактами проведення господарської діяльності без одержання необхідної ліцензії з наявністю ознак злочинів, передбачених частиною 1 статті 202 і частиною 2 статті 209 Кримінального кодексу України.

У серпні минулого року справу було передано в слідчий відділ податкової міліції ДПА в Києві. Було навіть прийняте рішення про проведення виїмки документів в АКБ «Київ». А потім усе стихло. Справа почала розвалюватися, а фінансування будівництва практично припинилося. Фінальний акорд пролунав 19 жовтня 2006 року, коли кримінальну справу було закрито.

До речі, як з’ясувалося, Київську обласну дирекцію НБУ дива фінансування теж не зацікавили. Тим часом реалізація керівництвом банку подібних схем мала як мінімум перевірятися на наявність порушень нормативів кредитування юридичних осіб, пов’язаних із банком. Адже це вже безпосередня загроза вкладникам, і в таких випадках вдаються до жорстких санкцій. Але тут усе спустили на гальмах...

І ТОВ продовжили свою роботу. Іноді частина їхніх схем виринала в пресі. Так, 12 грудня 2006 року фірма «Інвест Гарант» (юридична адреса — знову ж та сама вул. Б.Хмельницького, 31, а місцезнаходження — та сама кімната, де розмістилися й інші ТОВ) уклала іпотечний договір з АКБ «Київ». І знову на непобудовані квартири на суму в 24 млн. євро. Як планували прокрутити гроші, зараз уже ніхто не дізнається, але стався конфуз: у заставу потрапили 24 квартири в сусідньому кооперативному будинку. Виник скандал. Котрий, утім, тихо загасили.

Обласну дирекцію Нацбанку не зацікавило і це. А даремно — сума застави була вочевидь неадекватною кредитам, і якби не помилка, вкладники банку могли б опинитися в цікавій ситуації.

Між іншим, у всьому цьому банкіри звинуватили... забудовників. Хоча ті не лише зазнають величезних збитків, а й їх ще без упину полощуть на всіх рівнях. Доля недобудованих будинків і питання їхнього фінансування в буквальному сенсі пішли в тінь.

Тільки недавно на захист інвесторів виступила громадська організація «Комітет захисту киян». Вона звернулася до відповідних контролюючих органів з вимогою невідкладно провести перевірки банку та афілійованих із ним юридичних осіб на предмет дотримання ними чинного законодавства у сфері банківської і фінансової діяльності в процесі фінансування будівельних проектів.

Розпочалося збирання підписів під зверненням з проханням провести перевірку дій керівництва АКБ «Київ». Адре­сатами звернення стануть ген­прокурор України, міністр внутрішніх справ, голова Націо­нального банку України і голова Держ­фінпослуг. Люди вони, безумов­но, заклопотані, але ту ж таки прокуратуру просив своїм листом розібратися і президент України. Якщо доля сотень інвесторів не хвилює наших чиновників, то, може, хоч президентська вказівка пробере...