Краківський феномен. Чи повторять польський успіх Львів, Київ та Одеса, ставши наймоднішими містами світу?

Краків проголосили одним з семи наймодніших міст світу 2007 року. Таку оцінку оприлюднило впливове на туристичному ринку американське агентство Orbitz. На думку його аналітиків, Краків можна сміливо назвати «новою Прагою», а беззаперечними принадами цього міста є чудові пам’ятки архітектури і водночас динамічне культурне життя, що аж ніяк не нагадує ностальгію за минулим. Відтак, Orbitz рекомендує відвідати культурну столицю Польщі саме в січні чи лютому, оскільки це найкращий час для добрих розваг у приємному товаристві.

Уже кілька років поспіль Краків б’є рекорди популярності серед іноземних туристів. Торік культурну столицю Польщі відвідали аж 8 млн. чоловік, які залишили тут 1,2 млрд. дол. Крім того, сюди приїжджають також дуже багато ділових людей. Якщо треба провести десь у Польщі конференцію, симпозіум або ділову зустріч, європейські, американські та японські бізнесмени наполягають, щоб це відбулося саме в Кракові, зауважують аналітики Польської туристичної організації. Адже після переговорів залишається час для відпочинку та розваг, а старовинний Краків підходить для цього набагато краще, ніж соцреалістична Варшава.

Неабияким козирем є також безліч цікавих місць поблизу. Лише дві-три години — і ви на гірськолижних курортах чи оглядаєте замки Словаччини. Недалеко звідти й до Закопаного, відомої на весь світ соляної шахти в Вєлічці...

Усі ці принади мають вагоме значення не лише для туристичного сектора, а й для всієї економіки південно-східної Польщі. Ділові туристи приїжджають до Кракова, захоплюються містом і... вирішують інвестувати тут мільярди доларів у новітні технології чи туристичну галузь. Як зазначають керівники міста, між особистим задоволенням західних менеджерів від відвідин Кракова та припливом інвестицій існує безпосередній зв’язок. Тож чи треба дивуватися, що Краків наздоганяє Варшаву у царині інвестиційної динаміки та стає провідним польським центром новітніх технологій і послуг для західних компаній?

Чи може успіх Кракова бути повчальним для українських міст? На думку міського голови Львова — так. Андрій Садовий часто буває у Вроцлаві та Кракові і вважає, що їхній досвід варто переносити й на український ґрунт. Львів із Краковом поєднує багато що: галицька спадщина, майже однакова кількість населення, географічне розташування (поблизу гір, кордонів та на перехресті транспортних шляхів), інтелектуальний і культурний потенціал...

Нарешті, кожен поляк, котрий хоч раз відвідав Львів, переконаний: Кракову складно із містом Лева змагатися, хіба що за якістю інфраструктури та сервісу. Схожі оцінки лунають у Польщі також на адресу Києва та, меншою мірою, Одеси.

Однак самих лише величних пам’ятників не досить для перетворення міста на туристичний рай.

Якби не розвинена транспортна інфраструктура, до Кракова не приїхали б мільйони туристів. Переломним став 2004 рік, коли в краківському аеропорту облаштувалися дешеві авіалінії. Тепер із Дубліна, Лондона та Рима можна потрапити під Вавель усього за 40 євро. Однак зниження цін не відбулося саме собою. Впродовж довгих років прихід дешевих авіаліній успішно блокувало польське міністерство транспорту та державна компанія-монополіст. Вони й чути не хотіли про лібералізацію ринку та зменшення велетенських оплат за користування аеропортами, що й є передумовою існування дешевих сполучень.

Справу вдалося владнати лише завдяки заповзятливості краківського голови Яцека Майхровського та колишнього маршала Малопольського воєводства Януша Сепіола, яких підтримали весь регіональний політикум і місцеві ЗМІ. Оскільки керівництво аеропорту не хотіло йти на поступки, поряд із цим об’єктом побудували новий термінал — спеціально для дешевих сполучень. А громадський тиск привів до остаточного усунення правових бар’єрів, що блокували фактичне відкриття польського неба для дешевих операторів.

Ці авіасполучення спочатку з’єднали Краків з містами, до яких масово емігрують поляки, себто з Лондоном та Дубліном. Відразу ж Краків «окупували» десятки тисяч англійських та ірландських туристів. Тепер нікого не дивує, коли жителі Лондона, Манчестера та Дубліна прилітають до Польщі спеціально... на дискотеку, за покупками чи на прийом до стоматолога.

Успіх перших авіаліній миттєво заохотив інші, й упродовж кількох місяців зросла кількість як туристів, так і авіарейсів. А позитивна думка про Краків перетнула океан...

Та навіть без цих авіасполучень Краків відносно добре з’єднаний зі світом. Неабияким козирем є наявність швидкого експреса, який трьохсоткілометрову відстань до Варшави долає за 2,5 години. Працювати у Варшаві, жити й витрачати гроші в Кракові – це гасло стало для багатьох життєвим девізом. Цікаво, чи й в Україні можна уявити подібне співіснування того ж таки Києва і, скажімо, Львова та Одеси?

Спочатку туристичний простір Кракова не був великим. Він обмежувався невеликою територією поблизу площі Ринок, Королівського тракту та Вавельського замку. Інші історичні частини міста були занедбаними та небезпечними. Туристи нарікали на поганий сервіс, недостатню кількість готелів, відсутність туристичного інформування та незнання жителями міста іноземних мов. Все прийшло з часом. Разом із напливом туристів краків’яни зрозуміли, що слід інвестувати у розвиток сервісу та вдосконалювати свої мовні навички. В міру зростання попиту з’явилися й дорогі готелі всесвітніх мереж.

Відродження занедбаних історичних кварталів стало пріоритетом для міської влади. Відтак, інвестори могли розраховувати на швидке владнання всіх формальностей та звільнення від частини податків. Однак перетворення цілих напівзруйнованих кварталів на архітектурні перлини було б неможливим, якби не відносно відкритий для іноземних інвесторів ринок нерухомості.

Найбільшою мірою це стосувалося Казімєжа, тобто давнього єврейського кварталу в центрі міста. Інвестори з Ізраїлю масово відновлювали зруйновані будинки та відкривали в них стильні ресторани й клуби, що швидко здобули визнання в усій Польщі та навіть за її межами. Завдяки цьому Казімєж та взагалі Краків заповнився десятками тисяч єврейських туристів з усього світу.

Друга хвиля інвестицій у реконструкцію будинків відбулася після розширення Європейського Союзу та Європейського економічного простору. Оскільки від цього моменту іноземці могли вільно оперувати на малопольському ринку нерухомості, а в Європі зростала мода на Краків, девелопери з Ірландії та Великобританії стали масово купувати кам’яниці в центрі та інвестувати в них. Це, в свою чергу, посприяло розвиткові туристичної інфраструктури. А також підвищило загальну інвестиційну привабливість міста.

Та західний капітал прийшов не одразу. Впродовж 90-х років Краків вважали чудовим містом для митців, туристів та відвідувачів дискотек і водночас — глухою провінцією з точки зору великого бізнесу. Іноземні інвестиції широкою течією приходили до Варшави, Познані, Вроцлава та на західну прикордонну смугу, однак Краків обминали. Чимало зусиль довелося докласти, щоб цю ситуацію змінити.

«Не можна говорити про розвиток бізнесу, не зробивши прориву в транспортній інфраструктурі», – вирішили тоді керівники міста. Випустили облігації, взяли кредити... А почали з малого, бо дороги, трамвайні колії та міські автобуси й трамваї перебували в жахливому стані. Потім у місті перейшли до визначення зон пріоритетного розвитку, в яких інвестори з тієї чи іншої пріоритетної галузі мали отримувати податкові пільги та допомогу при вирішенні всіляких формальностей. Цей підхід виявився виправданим, хоча оцінити це можна лише зараз, після десяти років створення стратегічних зон.

Території стратегічного розвитку різнилися між собою за призначенням. Так, у самому центрі, поблизу головного вокзалу, було багато гектарів невикористаної землі з неврегульованими питаннями власності. «Це ж чудове місце для створення сучасного транспортного центру для всього регіону, поруч з яким буде побудоване Нове місто — офісно-торговельний, розважальний і готельний комплекс, спроектований відразу як одне ціле», — вирішила команда тодішнього міського голови Юзефа Лассоти. Так і зробили. Щоправда, впродовж кількох років справа зводилася до формування концепції, архітектурного бачення та врегулювання питань власності. Однак міська влада не покинула ідеї, попри те, що багато хто вважав її мріями без шансів на реалізацію.

Мерія передбачила Транспортний центр та Нове місто в усіх планувальних документах, сполучила їх із житловими масивами новими автотрасами та підземним трамваєм (який, щоправда, досі не запустили — є лише тунель). Ці дії не пройшли поза увагою іноземних девелоперів, і таки знайшовся інвестор, який усе це диво побудував. А місто подало сигнал наступним потенційним інвесторам: «Погляньте, ми послідовні, в нас є комплексна концепція розвитку й безліч інших цікавих проектів, у які варто вкладати гроші».

Одним з них є так звана Інвестиційна територія Ольша, розташована біля траси Схід—Захід, на шляху, що веде з центру міста до житлового масиву Нова Гута. Тепер, крім гіпермаркетів, там функціонують добре відомі серед туристів аквапарк, кінотеатр, а довкола виростають офісні центри. Сам водний центр став черговим магнітом, який привабив до міста тисячі туристів з-за східних кордонів.

Якби не зона пріоритетного розвитку, така інвестиція навряд чи з’явилася б. Принаймні не так швидко й не така велика. Аквапарк вирішили побудувати саме в туристичному Кракові, а не, наприклад, у сусідній тримільйонній Сілезькій агломерації. Тепер цей об’єкт сам генерує додатковий потік відвідувачів і збільшує привабливість навколишніх земельних ділянок, притягуючи все нові й нові інвестиції.

Та міським керівникам цього було замало. «Краків неодмінно повинен стати одним з провідних європейських центрів високих технологій», — вирішив колишній мер Юзеф Лассота. Здавалося б, час обрано не найкращий. За інфраструктурою та фінансами місто нагадувало сучасний Львів: бракувало грошей навіть на основні потреби, а вершиною мрій була заміна тридцятирічних міських автобусів новими. Як і у випадку Нового міста, коментатори називали проект технопарку нереальним і безглуздим. «Та чому ж ні?» — запитували чиновники з команди Лассоти.

До реалізації ідеї технопарку долучилися ректори провідних краківських вузів: Гірничо-металургійної академії, Краківської політехніки та Ягеллонського університету. Вони вирішили спорудити свої нові кампуси саме на території проектованого технопарку. Все спланували таким чином, аби університетські об’єкти та майбутні офіси й лабораторії корпорацій в галузі високих технологій створили єдине ціле, а весь комплекс був таким, щоб тут хотілося працювати.

Не обійшлося й без щедрої підтримки з загальнодержавного бюджету: краківське лобі дуже впливове. Тож гарна концепція була готовою, проекти доріг до технопарку й всередині нього — також. Залишилося «тільки» знайти інвесторів.

Першою інвестувати в Кракові вирішила «Моторола». Та привабили її в доволі незвичний спосіб.

Прибувши в середині 90-х до Кракова, менеджер цієї компанії і гадки не мав розвивати тут якийсь бізнес. Але тодішній віце-мер міста Кшиштоф Ґерліх не відпускав важливого гостя: влаштував йому гарний прийом та навіть віддав у користування маленький замок на лісовому пагорбі над Віслою. «Дивіться, отам ми спланували технопарк», — сказав Ґерліх, показуючи гостеві на надвіслянську рівнину, яка з вікон замку виглядає напрочуд гарною. Як наслідок, «Моторола» вирішила побудувати в технопарку свій завод, а замок у Пшеґожалах над Віслою тимчасово став офісом її краківського представництва...

Поява «Мотороли» в технопарку стала ніби магнітом для інших інвесторів. Сюди прийшли Delphi, Campgemini, IBM, CapNor, Ericpol, Affiliated Computer Services та ще багато інших, менших фірм. Розвинулися й краківські компанії з сектора IT, наприклад ComArch, Interia та Onet. Таким чином місто стало осередком високих технологій. Велика в тому заслуга його влади та ректорів краківських університетів, які наважилися втілити в життя нереальні, як тоді здавалося, мрії.

Навіть високоосвічені спеціалісти з інших польських регіонів не проти того, аби переїхати до Кракова: тут чудова атмосфера й безліч можливостей приємно провести вільний час. А ще в 700-тисячному місті аж 150 тис. студентів, і це дуже важлива інформація для потенційних інвесторів.

Утім, не слід забувати, що Краків іще не так давно починав практично з нуля, а всі ці досягнення навіть не снилися його жителям. Як не сняться вони жителям багатьох міст українських. Чи скористаються ті ж Львів та Одеса багатим польським досвідом? Напевно ні, бо ж тут корупція, погана інфраструктура, подумає багато хто з вас. У Кракові свого часу говорили те саме...