КОНСЕРВНИМ КЛЮЧЕМ УЖЕ НЕ ВІДКРИТИ ЗАХИСТ ЗАКРИТИХ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ ПОСИЛИЛИ ПРАКТИКА І НОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Поділитися
Утримувати оборонні редути привабливим закритим «акціонеркам», які потрапили в поле зору «грошових мішків» (див...

Утримувати оборонні редути привабливим закритим «акціонеркам», які потрапили в поле зору «грошових мішків» (див. «ДТ» №48 (423) від 14 грудня 2002 року), залишилося недовго. Принаймні це пообіцяли юристи на прес-конференції в УНІАН «Правові аспекти політичної та економічної реформи в Україні», яка згодом перейшла в площину розв’язання цілком конкретної проблеми — дедалі частіших спроб «розкривати» закриті акціонерні товариства шляхом швидкого скуповування акцій у малих власників. Природно, у пам’яті учасників заходу відразу спливли найрезонансніші скандали, що вибухнули останнім часом. Це передусім конфлікт між київським пивзаводом «Оболонь» (сторона, що обороняється) і донецьким пивзаводом «Сармат» (сторона, що атакує), а також між Борщагівським хіміко-фармацевтичним заводом (оборона) і фармацевтичною фірмою «Дарниця» (напад). Якщо в першому випадку спір тільки взято до розгляду Верховним судом України (ВСУ), то щодо другого ця ж інстанція вже затвердила остаточне рішення на користь БХФЗ. Крім того, зміни торкнулися й законодавчого поля — тут нарешті почалося латання дірок, через які просочувалися агресивні скупники чужої власності...

Швидше за все, це чиста випадковість, що збіглися дві події, які мають прямий логічний зв’язок. 4 березня Верховний суд нарешті взяв до розгляду справу «Оболонь»—«Сармат». А вже 6 березня Президент підписав Господарський кодекс, давши, таким чином, додаткові козирі тим, хто досі доводить у різноманітних інстанціях, що закрите товариство для того й створювалося, аби в нього не входили без дозволу кому заманеться. Це на додачу до того, що рік тому Президент уже видав Указ «Про заходи з розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах», а прем’єр-міністр у січні поточного року підписав спеціальне розпорядження «Про затвердження заходів із реалізації пріоритетних напрямів розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах».

Перший козир — практичний

Таким чином, до аргументів, що будувалися на чинному законодавстві, яке, всім відомо, серйозно слабує на неоднозначність і безліч спокусливих лазівок, додалися ще два вагомих козирі. Перший із них практичний. Він грунтується на досвіді вирішення таких спорів. Прикладом такої практики стало рішення щодо БХФЗ і «Дарниці». Ухвалу ВСУ прийняв на користь сторони, яка захищається, обстоюючи своє право на пріоритет у придбанні власних акцій при їх реалізації кимось із акціонерів. Два роки пішло на те, щоб довести:

— закрите акціонерне товариство — не прохідний двір, і саме тому воно закрите;

— організаційні моменти, не прописані в законодавстві (зокрема щодо порядку відчуження акцій), можна врегулювати внутрішніми нормативними актами підприємства;

— документи, підписані акціонерами, — не просто нудна формальність, вони обов’язкові для виконання.

Чим не реальні козирі в грі на виживання для тих, хто досі відбивається в судових інстанціях? Але парадокс у тому, що нерідко суди приймають в ідентичних по суті справах діаметрально протилежні рішення. Утім, чому парадокс? Це для нас, радше, норма життя в умовах реалій чинного законодавства. Могла ж, приміром, колегія ВСУ (у складі трьох судів) у грудні 2002 року визнати нецікавою справу «Оболонь»—«Сармат», хоча й зобов’язана була винести її на розгляд палати суддів, що складається, як правило, із півтора десятка чоловік. При тому, що, по-перше, тоді вже існував прецедент (не побоїмося цього слова, хоча навколо нього стільки списів зламано), який у серпні того ж року розв’язав ВСУ. Здається, навіть із формулюванням «остаточно». По-друге, на кону спору пивоварів лежать мільйони доларів — «Керамет-Інвест», згідно з договором комісії, придбав для «Сармату» близько 11,5% акцій пивзаводу «Оболонь». Вартість кожної акції оцінюється в еквівалент $200. Всього набігає не багато й не мало — близько $8 млн. Тоді як спір фармацевтів був, радше, справою принципу (що таке продаж якихось п’яти акцій?) або пробним каменем на предмет розробки схеми розкриття закритих. Нарешті, якщо говорити про форму цих двох спорів, то присутні на прес-конференції юристи зазначили, що відмінності між ними несуттєві. Хіба що борщагівці прописали порядок відчуження акцій в окремому документі, тоді як оболонці скористалися своїм правом в установчому договорі та статуті.

Другий — «господарський»

Вагомим аргументом на користь перспективності оборони став Господарський кодекс. І хоча набере чинності він тільки з наступного року, він таки поставив крапку в принциповому питанні: чи мають ЗАТ шанси на життя. Зокрема в ст.81 записано чотири, як здається, ключових моменти:

— товариства можуть бути відкритими або закритими;

— засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності зі створення акціонерного товариства;

— акції ЗАТ розподіляються між засновниками або серед наперед визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі;

— акціонери ЗАТ мають переважне право на придбання акцій, які продають інші акціонери товариства.

Треба також сказати, що кодекс — не єдина законодавча підтримка. У надрах парламенту визріває корпоративна конституція — законопроект «Про акціонерні товариства». Документ розвиває тему в такому ж самому ключі. У ньому прямо закріплюється, що закритим вважається товариство, акції якого не можуть пропонуватися на відкритий продаж. Більше того, пропонується окрема стаття, що регламентує порядок відчуження цінних паперів ЗАТ. У ній записано саме те, що свого часу зробили оболонці, аби убезпечити себе від нежданих гостей: «статут ЗАТ може передбачати переважне право акціонерів і/або товариства на придбання акцій цього товариства... які пропонуються їхнім власником до продажу третій особі, за ціну пропозиції третій особі». Терміни й порядок реалізації акціонерами та товариством переважного права на придбання акцій теж визначаються статутом ЗАТ.

Дивіденди тільки для акціонерів

Звісно, хоч би що там хто говорив, хоч би як змінювалася обстановка й закони — остаточне слово за судом. Проте, як на стороннього спостерігача, складається враження, що позиції ЗАТ, які парирують нападки ззовні, тепер значно посилилися. Принаймні їм уже не потрібно вести теоретичну суперечку з приводу визначення ЗАТ і ключових характеристик, які відрізняють його від ВАТ. Крім того, час явно працює на них і не тільки в сенсі вдосконалення законодавства. Зокрема позиція «Оболоні» видається більш виграшною, ніж у «Сармату». Так, викидаються сили й кошти на непотрібний їй спір, замість того щоб пустити їх у виробництво й маркетинг. Зате (коли вже так склалося) кияни не витрачали мільйонів доларів на купівлю акцій, хоча, можливо, хотіли б — аби забути про всі ці події, як про страшний сон. Але яка користь від виплачених «Сарматом» мільйонів, якщо він навіть дивідендів не може одержувати. Нюансик полягає в тому, що «Сармат» придбав акції, а власником досі так і не став, не зміг зареєструватися, адже триває судовий розгляд. І, як наслідок, не зміг одержати дивіденди на ці акції, а це у середньому 8—10 тис. грн. на одного акціонера «Оболоні».

P.S. Свіжа цифра, опублікована на сайті ПФТС, підтверджує, що конфлікт броварників став випробуванням на міцність не тільки для киян, які захищаються, а й для задиристих «донецьких». Виявляється, «Сармат» примудрився 2002 року продати пива майже на 18% більше і заробити в 1,3 разу більше грошей (аніж роком раніше) і при цьому закінчити його зі збитками 12,4 млн. грн. (!) А менше оборотистого 2001-го було отримано 6,8 млн. грн. чистого прибутку. Не на те витратилися? То саме час компенсувати збитки доходами від продажу оболонських акцій...

Коментар юристів

Олег Голобородько,
юридична фірма «Туз, Голобородько та партнери»:

— Чого хоче акціонер, який продає свої акції? Він хоче одержати гроші. Чому тоді він відмовляється одержати ці гроші від товариства, акції якого продає? Швидше за все, тут присутні вже якісь інші інтереси. Спори, що виникають у ЗАТ, на мій погляд, пов’язані зі спробами перерозподілу власності. Остаточно вдасться врегулювати проблему лише тоді, коли буде оновлено законодавчу базу. (Перший крок уже зроблено — ухвалено новий Господарський кодекс.) Це продемонстрував досвід Росії, акціонерне законодавство якої вже давно вирішило проблемні питання відчуження акцій ЗАТ. Як результат — ліквідовано підстави для багатьох непотрібних корпоративних воєн.

Крім того, за акціонерними товариствами слід залишити право на конкретизацію багатьох питань у їхніх установчих документах. Це право акціонерів визначати, яким саме вони хочуть бачити своє товариство. Якщо ж хтось із думкою більшості не погоджується, то в нього є «право на незгоду» і в такому разі він може свої акції реалізувати товариству.

Андрій Вітченко,
керівник юридичного відділу
ЗАТ «Оболонь»:

— У спорі «Оболонь» — «Сармат» переплелися два моменти: купівля акцій ЗАТ і антимонопольний аспект. Свого часу законодавець чітко визначив, що існують закриті й відкриті товариства. Усе, що не було відбито в законі, учасники цих товариств досить чітко визначають у своїх установчих документах. Підписуючи установчий договір, вони визначають свої права й зобов’язання і надалі повинні їх дотримуватися. В установчих документах «Оболоні» закріплено механізм, за яким розпоряджатися акціями акціонер міг, але спочатку він мусив запропонувати їх іншим акціонерам або самому товариству. Інакше порушуються права інших акціонерів або того ж таки товариства. Я наголошую: не обмеження права розпоряджатися акціями, а визначення порядку їх відчуження. Тобто спочатку пропонуємо своїм, потім усім охочим. Вважаю, що судова практика на нашому боці.

«Сармат» уклав договір з інвестиційною компанією «Керамет-Інвест», предметом якого була купівля в інтересах «Сармату» 41,5% акцій «Оболоні». Але, відповідно до Закону «Про захист економічної конкуренції» (він набрав чинності на три тижні раніше, ніж було підписано угоду), кожен суб’єкт господарської діяльності, який має намір придбати понад 25% акцій іншого суб’єкта, повинен одержати на це дозвіл Антимонопольного комітету. Це світова практика, що має на меті не встановити факт порушення антимонопольного законодавства, а не допустити його. А «Сармат» захотів купити, а дозволу не одержав. Ми вважаємо, що це пряме порушення, зафіксоване в договорі між пивзаводом та інвесткомпанією. До того ж, цей договір почав втілюватися в життя — на основі договору комісії скуповувалися акції, які згодом було принесено на перереєстрацію. Якби замисел вдався, то два підприємства контролювали б понад 40% ринку пива України. Хіба це не монопольний монстр?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі