КОНКУРС ПО ЗАЛКУ: ДАЙТЕ МІСЦЕ ДЛЯ БІЙКИ

Не минуло й тижня від початку конкурсу по ЗАлКу, як із п’яти претендентів на участь у ньому залишилося лише троє. Відсів на першому етапі двох із них — ЗАТ ВТФ «КрАЗ» і ЗАТ «Ітера—Україна» — був досить легко прогнозований. Відверто кажучи, не дуже зрозуміло, що такі відомі компанії забули на цьому конкурсі. Навіть якщо врахувати, що за спиною «КрАЗу» проглядали обриси швейцарської компанії Glencore International AG, усе мало не дуже серйозний вигляд. Втім, у представників Запорізької обладміністрації щодо цього була інша думка. Запорізький губернатор Олексій Кучеренко особисто прийшов на засідання комісії і так палко обстоював інтереси цих фірм, що народ злякався, хоч би не дійшло до бійки. Втім, усе минулося, тим більше що до складу тендерної комісії входять працівники МВС та СБУ. Трохи пізніше п.Кучеренко і голова ФДМ п.Бондар розповіли, що вони один про одного думають. Справа вийшла на рівень прем’єра і першого віце-прем’єра...

Проте «КрАЗ» та «Ітера» до списку так і не потрапили. У ньому залишалися лише «три богатирі», між котрими й очікувалася основна боротьба. Добриня Никитич — це консорціум «Металургія» і Сумське НВО ім. Фрунзе; Альоша Попович — троїстий союз російського алюмінієвого трейдера «Арлан», ВАТ «АвтоВАЗ» та Зовнішекономбанку Росії. До нинішньої середи Іллею Муромцем «працював» холдинг «Русский алюминий», більш відомий в Україні як група «Сибирский алюминий». Після найдорожчої в історії нашої країни покупки акцій МГЗ він вирішив спробувати щастя й у Запоріжжі, йдучи на конкурс трьома компаніями: Братський алюмінієвий завод, ВАТ «Объединенная компания «Сибирский алюминий» та її ж ВАТ «Миколаївський глиноземний завод».

Між цією трійкою очікувалося серйозне протистояння. Ще до початку конкурсу сторони натякали про свої наміри, погрожуючи, коли що, відстоювати їх і через суд. Розгорнулася і рекламна кампанія претендентів у пресі.

І раптом найпотужніший учасник перегонів — «Русский алюминий» — заявив, що сходить із дистанції. Приводом послужив лист голови Агентства по матеріальних резервах Євгена Червоненка про те, що в умовах конкурсу не враховано таку собі дрібницю — раніше витрачені підприємством півмільйона тонн бокситів того ж Держрезерву. І вартість їхня, разом із пенями і штрафами, оцінювалася в якісь 169 млн. грн.(31 млн. дол.) — трохи більше за стартову ціну пакета. Без пені, правда, ця сума скорочується вдвічі, до 15 млн. дол. Але теж немало.

До того ж, дослідивши структуру оборотних коштів підприємства, росіяни з’ясували, що таких просто не існує. Комбінат кредитують торгові партнери, і на цілком пристойну суму в 30—40 млн. дол. При цьому основним кредитором виступає все той же «Арлан».

Прорахувавши ситуацію, фахівці «РусАла» дійшли досить сумного висновку: з урахуванням виконання всіх інвестзобов’язань і погашення боргів ЗАлКу, період окупності проекту подовжується з п’яти років до восьми. Тож простіше вже побудувати новий завод — тим більше що вони й так зобов’язалися це зробити 2002 року, за умовами конкурсу по МГЗ. Покупку ж ЗАлКу назвали економічно недоцільною.

Наостанок експерти «РусАлу» засвітили цікаву інформацію. Виявилося, що БрАЗ був готовий заплатити за пакет акцій 61 млн. дол., провести технічне переозброєння на 210 млн. дол. і надати підтримку в погашенні старих боргів на 93 млн. дол. На їх думку, це були найвигідніші для України умови...

За неофіційною інформацією, інші претенденти мають намір запропонувати менше. Так, «АвтоВАЗ—Інвест» звернувся до російського Центробанку по дозвіл на вивезення 50 млн. дол. Можливо, це і є їхня максимальна ціна за пакет. Правда, не виключено, що за потреби «АвтоВАЗ» прокредитує хтось із партнерів, у тому числі й українських. Ходять стійкі чутки про те, що в нього налагодилися здорові партнерські взаємини з групою «Інтерпайп».

Є де кредитуватися й консорціуму «Металургія». Більше того, як вважають ті ж експерти, він може запропонувати більше — до 54 млн. дол. Наскільки правильні ці прогнози, покаже найближче майбутнє.

Непрямим підтвердженням того, що «Металургія» запропонує більше за «АвтоВАЗ», може бути заява її гендиректора Анатолія Головка про те, що раніше він вважав «Русский алюминий» своїм основним конкурентом. Обнадіюють «Металургію» й результати перевірки технічних пропозицій. Перше місце посів БрАЗ, зате друге й третє дісталися «Металургії» та Сумському НВО. Але БрАЗ, схоже, можна вже не брати до уваги.

Втім, всі визнають, що участь «Русского алюминия» в конкурсі привела до серйозного підвищення ціни пакета. Як сказав представник однієї з компаній, коли б не «РусАл», ціна «коливалася б максимум на рівні 30,0—30,5 млн. дол.» А так рівень раза в півтора вищий.

Цікаво, що, залишаючи конкурс, «РусАл» позитивно відгукнувся про ФДМ, заявивши, що той непогано витримував тиск із різних боків і справді прагнув зробити конкурс прозорим. (Чи знають росіяни про те, як важко переносять цю прозорість наші не звиклі до подібної невизначеності приватизатори?) Щоправда, настільки миролюбне ставлення не поширюється на радника Фонду — «Райфайзен банк». Наголошуючи, що з його головним, австрійським, офісом у них прекрасна взаємодія й співробітництво, саянці висловили глибокий сумнів у компетентності його українського представництва. «РусАл» легко зрозуміти: якщо радник прогледів існування боргу в 15 млн. дол., то чим він тоді займається? Дісталося й Антимонопольному комітету, якому, на думку росіян, «за сім років пора б чогось і навчитися, зокрема, вивчити, що таке вертикально-інтегрована компанія».

Втім, усе це лірика. У «сухому залишку» — Україна, зважаючи на все, одержить за пакет менше грошей, аніж могла б. Крім того, зайвий раз продемонстровано, що довіряти звітам українських підприємств про себе — справа, м’яко говорячи, ризикована. Цікаво також, чому звіт Держрезерву зринув саме зараз.

Після виходу «РусАла» з гри ситуація набуде дуельного характеру, що напевно додасть у неї яскравих фарб. Як відомо, стріляти в одного зайця зручніше. А в кожного з наших «зайців» є непогана група підтримки...

Втім, «РусАл» теж нікуди не дінеться. Він має побудувати в Харківській області завод, потужністю практично рівний ЗАлКу — 100 тис. тонн алюмінію на рік.