КОЛИ В УКРАЇНІ ЖИТИ БУДЕ ДОБРЕ,

Хто з нас не мріяв жити красиво? І хто з нас не намагався робити хоч щось, аби досягти цього? Але...

Дійсно, як же це зробити? Як перебороти перепони, котрі заважають нам стати багатими, досягти раю, про який так багато мріємо?

Про це — бесіда з народним депутатом України, лідером партії «За красиву Україну», головою Ради АКБ «Правекс-Банк» Леонідом Черновецьким.

— Леоніде Михайловичу, які, на вашу думку, об’єктивні чи суб’єктивні обставини заважають Україні досягти добробуту?

— Я назвав би дві проблеми і два головні способи мислення, котрі гальмують розвиток економіки. Це — комунізм (тоталітаризм), хоч я, звісно, не хочу ображати комуністів, і наївний націоналізм. Щоб відповісти на запитання, яке виникне далі, хочу поговорити про два наївні з економічної точки зору погляди на економіку країни, котрі насправді єдині ось у чому. Обидві сторони стверджують, що підйом економіки можливий через інвестування промислового виробництва та землеробства. Як аргумент використовуються роками усталені «істини», що наша земля родюча, а наше виробництво — найкраще й розвивати треба тільки його. Це посилання на те, що ми споконвічно багаті.

Я хочу вам сказати одну цікаву річ і провести аналогію. До мене як до людини, котра має певний досвід роботи й успіхи в бізнесі, приходять дуже багато знайомих, друзів, сотні людей — ті, із ким я колись працював, учився, жив у гуртожитку, служив в армії чи просто зіштовхувався в інших місцях. Вони запитують мене як авторитетного підприємця: «Підкажи, з якого бізнесу нам краще почати, щоб досягти хороших результатів?» Звісно, йдеться про гроші, тобто в перекладі «житейською» мовою, запитують, як швидше і більше заробити грошей. І я не знаю, що їм на це відповісти. Ось чому тут вимальовується третя важлива проблема, котра заважає розвиватися нашій економіці, — неринковий менталітет наших людей, носіями якого, що особливо погано, є також деякі важливі державні урядовці, від рішень яких напряму залежить економіка цілих галузей виробництва і, зрештою, всієї України.

У більшості людей, вихідців із тоталітарної економіки, у голові твердо засіла думка про те, що в ринковій економіці існують заздалегідь визначені сприятливі для бізнесу ніші — такі, приміром, як родюча земля чи потужні заводи й фабрики.

Ось мене і запитують друзі, що краще — відкрити стоматологічний кабінет чи інвестувати гроші в металургійний завод, побудувати кондитерську фабрику, відкрити ресторан або банк. Я завжди відповідаю одне й те ж (і так відповість будь-який бізнесмен, який відбувся як бізнесмен): відкрийте підручник з менеджменту, прочитайте його й отримаєте відповідь. Люди ображаються на таку відповідь. Тоді я кажу цим людям, яких шаную і люблю: послухайте, викиньте з голови дурниці. Повірте мені, людині, котра знає, де лежать гроші. У світі не існує наперед прибуткового бізнесу. Є модні напрямки або вільні ніші. Але, ще раз кажу, немає наперед прибуткового бізнесу. Так само, як немає наперед прибуткових країн, виробництва, родючої землі, особливо в Україні, що у всіх довідниках світу позначена як зона, несприятлива для землеробства через непередбачуваність погодних умов.

Я не хочу критикувати думки більшості опонентів. Жахливо те, що це люди, які керують і приймають важливі економічні рішення.

Я можу надати безліч матеріалів з цих питань, висловлювань провідних фахівців-менеджерів, які підтверджують, що не існує не тільки бізнесу, а й країни із заздалегідь прибутковим майбутнім.

— Невже в України взагалі немає ніяких шансів?

— Наважусь стверджувати, що хороший менеджмент на рівні держави (як, утім, і на будь-якому іншому рівні) є гарантією успіху в розвитку ефективної економіки. І, на щастя, нинішньому уряду деякі такі рішення вдаються.

Насамперед, потрібно добре розуміти, що ринкова економіка неможлива без демократії та поділу влади, без надання рівних умов для всіх груп підприємців.

Державі немає потреби регулювати окремі галузі економіки, як це робилося десять років, або приділяти особливу увагу землеробству, абсолютно наївно вважаючи, що те чи інше колись «вистрілить» і ми відразу потрапимо в економічний рай за дуже короткий проміжок часу. Якщо, звісно, ніхто не завадить, що на теренах СНД сьогодні навряд чи можливо...

— Як відомо, за рівнем корумпованості Україна посідає третє місце у світі. Прокоментуйте, будь ласка, цей факт.

— Ця тема потребує окремої розмови. Я хочу назвати зараз лише одну дуже важливу причину, що сприяла тому, що ми посіли це «почесне» місце.

Корупція прямо пов’язана зі зростанням кількості чиновників і їхніх можливостей вторгатися в економіку. Кожна нова людина в апаратах різних відомств — це нова проблема для економіки: велика, якщо з’явився «великий» чиновник, і маленька, якщо — «маленький». А всі разом вони являють собою живу непереборну стіну, що відокремлює нас від економічного процвітання.