Кіпіш у кредитній сфері

Боротьба зі злісними неплатниками за кредитами у банківському секторі останнім часом загострилася настільки, що представники міжнародних фінансових груп в Україні змушені публічно апелювати до глави держави та вищих посадових осіб правоохоронних і контролюючих інстанцій - Генпрокуратури, СБУ, МВС і Державної податкової служби. Суть звернень - якось виправити існуючу ситуацію, при якій вони не можуть відстояти свої законні інтереси нормальними правовими методами.

Останні дані як вітчизняного, так і зарубіжних статистичних відомств свідчать - в української економіки все-таки є непогані шанси з честю пережити нинішні непрості часи. Однак забезпечення усталеного та тривалого зростання неможливе без повноцінного відновлення банківського кредитування. На жаль, сіра дійсність у цій сфері поки що не дає надто багато приводів для оптимізму: за підсумками першого кварталу нинішнього року, загальний обсяг кредитних вкладень в економіку скоротився на 0,2% (до 792 млрд. грн.). І це попри значне пом’якшення з кінця осені минулого року грошово-кредитної політики Національного банку (послаблення резервних вимог, триразове зниження ставок рефінансування). Останній жест - зниження з 23 березня ц.р. облікової ставки (до 7,5%), що свідчить про намір банківського регулятора й надалі підвищувати доступність грошових ресурсів для своїх підопічних. Хорошою підмогою для цього стало більш ніж помірне інфляційне тло: зростання споживчих цін у першому кварталі ц.р. становило всього 0,7% (мінімум за останні десять років).

Здавалося б, чим не сприятлива ситуація для активізації кредитування? І все ж таки, як свідчать індикатори ринку, кредитні ставки для більшості кінцевих позичальників залишаються надто високими (на рівні 15-20% річних). Та й вимоги банкірів до потенційних позичальників стали набагато жорсткішими, ніж у докризові часи.

У чому причина такої скупості кредиторів? У їхній надмірній жадібності? Усе ще недостатньо вільному доступі до ресурсів? Насправді камінь спотикання - неповернені та необслуговувані кредити, формування резервів під які стало головною причиною збитковості більшості фінустанов (особливо з європейським корінням) після настання у 2008 році фінансово-економічної кризи. Загальний «мінус» банківської системи за три збиткові роки поспіль досяг 59,2 млрд. грн.

Отже, за рахунок високих ставок банки намагаються компенсувати збитки та ризики, які виникають через їхніх недобросовісних боржників, які всіма можливими способами ухиляються від виконання кредитних зобов’язань. Найчастіше - досить успішно, завдяки потуранню в судах, правоохоронних органах і виконавчих інстанціях.

«Не секрет, що судова система в Україні досить громіздка, тривала й закорумпована, - розповів у коментарях для DT.UA Сергій Наумов, голова правління «Правекс-Банку» (належить італійській Intesa Sanpaolo). - Для того щоб одержати рішення суду, що вступило в законну силу (як мінімум апеляційна інстанція), необхідно витратити п’ять-дев’ять місяців. При цьому найчастіше саме часовий чинник має значення при стягненні заборгованості. Остання судова практика свідчить, що навіть за належно оформленого договору застави недобросовісні боржники намагаються визнавати його недійсним у судовому порядку та, користуючись часовими проміжками між судовими рішеннями, перепродують дане майно… Банки у відповідь посилюють умови кредитних договорів для всіх позичальників, намагаючись застрахувати в такий спосіб свої ризики. При цьому можуть постраждати саме добросовісні клієнти, фінансовий стан яких і без того змушує бажати кращого. Як максимум - банки просто не кредитуватимуть».

Банкіри, на відміну від їхніх вкладників або чорнобильців, не влаштовують демонстрацій, щоб обстояти свої права. Однак і вони, зіштовхнувшись із безрезультатністю доступних законних методів повернення виданих раніше кредитів, змушені дедалі частіше використовувати нетрадиційні способи для боротьби із недобросовісними позичальниками.

Так, на початку квітня одна із найбільших міжнародних фінансових структур - Unicredit Group - звернулася до президента України з проханням запобігти розгортанню міжнародного скандалу, пов’язаного зі спробою позичальника не повернути кредиту на 200 млн. дол.

Та подібне звернення не стало прецедентом. Згідно з наявними в розпорядженні DT.UA копіями документів, ще в січні поточного року до такого кроку - подачі офіційного звернення до правоохоронних і контролюючих органів - була змушена вдатися ціла група українських «дочок» міжнародних фінансових структур - «Райффайзен Банк Аваль», «ОТП Банк» і «СЕБ Банк». У 2006-2008 роках вищезазначені банки стали кредиторами одного з найпотужніших виробників полімерної пакувальної тари «ХЕКРО ПЕТ Лтд.».

При цьому бізнес, під який у банків позичили близько 33 млн. дол., і на момент одержання кредитів, і сьогодні залишається досить успішним, займаючи лідируючі позиції на ринку Центральної та Східної Європи за обсягами виробництва та експорту полімерної пакувальної продукції. Його клієнтами є передові підприємства України, які виробляють пиво та безалкогольні напої: «Оболонь», «Славутич», «Миргородська», «Моршинська», «Сан Інтербрю Україна», «Росинка», «Орлан» і багато інших.

Гарантією повернення кредитів групі банків була й репутація власників підприємства боржника - братів Віктора та Анатолія Кіпішів, які на момент одержання «ХЕКРО ПЕТ» кредитів були співвласниками однієї з найбільших у Європі горілчаних компаній Nemiroff. Однак, судячи з усього, репутація вже тоді не була головним активом братів Кіпішів - виходячи з описаної в зверненні банків-кредиторів схеми, позичальник від початку не збирався повертати гроші.

Проведений банками аналіз операцій за рахунками боржника дає їм можливість стверджувати, що з моменту одержання першого траншу кредитних коштів і до серпня 2009 року всі отримані від банків гроші було виведено боржником на рахунки низки зарубіжних і українських компаній як оплату за сировину. Однак ніякої господарської діяльності ці компанії не здійснювали.

Очевидно, що брати Кіпіші почувалися настільки впевнено, що не посоромилися переводити кредитні кошти навіть прямо на власні кіпрські компанії, зокрема, на Hekra Pet Holdings Limited, реальним власником якої, за даними банків-кредиторів, є Анатолій Кіпіш.

«Враховуючи, що наявна інформація свідчить про відсутність реальної діяльності зазначених компаній з виробництва заявленої сировини, беручи до уваги сумнівність реальної поставки ними заявлених обсягів продукції, очевидним є висновок про фіктивний характер зазначених операцій, метою яких було сплановане виведення коштів, отриманих як кредит, з-під контролю кредиторів», - йдеться в зверненні банків-кредиторів, направленому у Генеральну прокуратуру, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ і Державну податкову службу.

Коли банкіри спробували звернути стягнення на заставне майно «ХЕКРО ПЕТ», то опинилися фактично ні з чим. Згодом вони з’ясували, що впродовж півтора місяця 2008 року компанія уклала понад 20 договорів купівлі-продажу, у результаті чого земельні ділянки, нерухоме майно та обладнання «ХЕКРО ПЕТ» перейшли до ТОВ «Сиріус Екстружен» за далеко не ринковими цінами. Більш того, як свідчать заявники, менеджери «ХЕКРО ПЕТ» навіть не потрудилися одержати належні за продане майно кошти. Напевно, тому що новим власником майна «ХЕКРО ПЕТ» стали, знову ж таки, брати Кіпіші: засновником компанії - покупця майна «ХЕКРО ПЕТ» виступила фірма Flovilia Limited (Cyprus), реальним власником якої, за даними банків, також виступає Анатолій Кіпіш.

Після продажу майнового комплексу компанія «ХЕКРО ПЕТ» стала існувати лише формально, змінивши місце реєстрації з м. Хмельницький на м. Дніпропетровськ, де ніякої господарської діяльності не здійснює. Тепер виробництвом полімерної тари в приміщеннях і на обладнанні компанії - боржника банків займається ТОВ «Сиріус Екстружен», яке й не згадує про те, що його власники колись позичали в банків великі суми грошей.

На думку кредиторів, щоб остаточно захистити себе від будь-яких боргових претензій, брати Кіпіші створили всі умови для банкрутства «ХЕКРО ПЕТ» на випадок, якщо до компанії будуть пред’явлені якісь матеріальні претензії. За даними банків, у 2009 році компанія-боржник взяла на себе зобов’язання сплатити за векселями більш як 480 млн. грн. Ці зобов’язання перед третіми особами менеджмент «ХЕКРО ПЕТ» уже визнав у суді, чим створив усі умови для визнання компанії неплатоспроможною та одержання над нею контролю при процедурі банкрутства. Це необхідно для того, щоб банки не отримали контролю над стягненням 750 млн. грн. з інших компаній братів Кіпішів, які заборгували цю суму «ХЕКРО ПЕТ».

«Таким чином, хоча на сьогодні відповідно до діючого в Україні законодавства відсутні відповідні рішення компетентних органів про незаконність зазначених операцій, очевидним є факт, що дві компанії, які мають юрисдикцію Кіпру та належать єдиному реальному власнику, у результаті попередньої домовленості вчинили шахрайські дії, внаслідок яких було отримано та виведено з балансу «ХЕКРО ПЕТ» кредитні кошти в розмірі понад 30 млн. дол. Усі спроби банків стягнути заборгованість у примусовому порядку були заблоковані боржником шляхом зловживання процесуальними правами в ході судового розгляду (у тому числі оскарження ухвал суду, оскарження кредитних договорів і договорів застави, неявки в судові засідання і т.ін.). Унаслідок чого вже 2,5 року банки не можуть відновити свої порушені права», - йдеться в заяві банків-кредиторів, поданій в правоохоронні та контролюючі структури.

Ситуація настільки неординарна, що DT.UA зі свого боку також звернулося по роз’яснення не тільки до фігуранта скандалу - компанії «ХЕКРО ПЕТ», а й у правоохоронні та фіскальні органи з метою з’ясувати, а чи розглядається взагалі звернення банків, які на сьогодні видали українській економіці більш як 10 млрд. дол. кредитів? Однак до моменту здачі номера у друк редакція так і не одержала від держорганів, уповноважених гарантувати недоторканність приватної власності, - Генпрокуратури, Держподатслужби, МВС і СБУ - будь-якої відповіді. Що завадило - звичайна зайнятість щоденними справами? Чи всі запевнення про роботу над створенням привабливого для інвесторів ділового клімату мовчать, коли говорять гроші?