Кінець подвійних реєстрів?

Коли в Україні створювали систему реєстраторів акцій, передбачали, що вона стане важливим, але абсолютно технічним інструментом гарантування прав власності. Як це відбувається на Заході. Мало кому спадало на думку, що за бажання реєстратор може практично все і часто навіть більше, ніж власник. У результаті в одного підприємства могло з’явитися два реєстри акціонерів. Внаслідок цього власники часом роками не могли провести акціонерні збори.

Тривалий період проблема залишалася в тіні, з’являючись на поверхні тільки під час корпоративних скандалів. Але нині вона явно перезріла. У жовтні прем’єр-міністр Юрій Єхануров підписав доручення, яке зобов’язує Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку в максимально стислі строки розібратися з проблемою так званих подвійних реєстрів.

Прем’єр різко заявив, що маніпуляції з реєстрами акцій — одна з найпоширеніших схем отримання «неконкурентного контролю» над госптовариствами. «У нас недосконале законодавство, — визнав Юрій Іванович, — і цим користуються інтелектуально розвинені бандити в гарному одязі».

За минулі місяці ДКЦПФР створила робочу групу і досить грунтовно опрацювала питання. У середині жовтня було подано план дій, і дехто похитнувся. Якщо спочатку налічувалося понад три десятки двійників (причому в одного підприємства було аж три реєстратори), то тепер кількість таких потенційно конфліктних об’єктів зменшилася до 27.

На думку Держкомісії, у 16 із них процес у принципі ще можна врегулювати. Буде розглянуто справи про порушення на ринку цінних паперів, за результатами яких реєстраторів, що «загралися», можуть або оштрафувати, або позбавити ліцензій.

Переважно це ті випадки, коли проблема виникла з вини емітента: не розрахувавшись із реєстратором, він не може домогтися від нього передачі реєстру, хоча фактично компанія-реєстратор його вже не веде.

А от в інших 11 випадках штрафами навряд чи комусь дошкулиш. Наприкінці жовтня член Держкомісії з цінних паперів Сергій Бірюк у розмові з журналістами зазначив, що «проблема вирішується просто в тих випадках, де немає корпоративних конфліктів... Але що ми можемо зробити з тими реєстраторами, які є законними за рішенням суду? Усі чудово знають назви цих реєстраторів. Це професіонали корпоративних війн. Ми відправимо їхні справи до Генпрокуратури, і нехай там розбираються».

Опубліковано й список конфліктних об’єктів. До нього потрапили «Дніпроспецсталь», «Нікопольський завод феросплавів», Київський суднобудівний-судноремонтний завод, Просянський ГЗК, «Черкасигаз» і шість обленерго: «Прикарпаття-», «Львів-», «Полтава-», «Чернігів-», «Суми-» і «Луганськ-».

Член Держкомісії Володимир Петренко заявив, що ці емітенти задіяні в корпоративних конфліктах, і судами різних інстанцій щодо них прийнято велику кількість суперечливих рішень. Це саме підтвердив й інший «комісар», Іван Нестеренко: «На стадії ухвалення рішення емітентом про зміну реєстратора з’являються десятки рішень судів, і ми дійшли висновку, що за всім цим стоїть стійка група аналітиків, яка розробила схему захоплення підприємства іншими власниками шляхом зміни реєстратора».

Докладніше про стійку групу нічого не говорили, але, мабуть випадково, із 11 спірних об’єктів сім були в тій чи іншій формі пов’язані з «неіснуючою і віртуальною» групою «Приват». Це п’ять із шести обленерго (за винятком Луганського), НЗФ і Просянський ГЗК. За інші об’єкти «розбираються» група Живаго, Григоришин і Пінчук.

За словами директора департаменту моніторингу і розвитку фондового ринку ДКЦПФР Олени Табали, цього тижня підприємства отримають офіційні повідомлення про відкриття справ про порушення на фондовому ринку, а 25—28 листопада в Держкомісії розглянуть отримані від підприємств документи. Після підтвердження фактів порушення Закону «Про депозитарну систему» обіг акцій компаній буде зупинено до того моменту, поки емітенти не відзвітують перед комісією про наявність тільки одного реєстратора.

У ДКЦПФР заявили, що «затверджено графік виклику спірних реєстраторів, з усіма документами, щоб вони довели свою правоту. Якщо в нас будуть підстави, то комісія відразу прийме рішення про позбавлення реєстратора ліцензії».

До кого виникне найбільше запитань, зрозуміло. Найяскравіший учасник війни реєстрів — ТОВ «Славутич-Капітал», яке представляє, за словами заступника голови Приватбанку Тимура Новікова, групу «Приват». Глава «Славутича» Геннадій Корбан тактовно прокоментував пресі, що, на його думку, «заяви пана Петренка непрофесійні і дебільні». Комісія замість того, аби розібратися і розв’язати проблему ведення подвійних реєстрів, вирішує її призупиненням руху цінних паперів. Що, на думку Геннадія Олеговича, «чистий популізм».

Обвинувачення регулятора в дебілізмі — загалом захід сильний і в світовій практиці рідко застосовуваний. Але з огляду на те, що останнім часом пан Корбан вдається до діагностики, раз у раз «цілком професійно» виявляючи у голови ФДМ «божевілля», у голови тієї ж ДКЦПФР — «алкогольний синдром», йдеться швидше про бажання змінити сферу діяльності і піти, скажімо, у медицину.

Поки ж, аби чиновникам було легше боротися з популізмом, Геннадій Олегович звернувся до уряду із проханням... взагалі усунути ДКЦПФР і ФДМ від вирішення питання Нікопольського заводу феросплавів. Причому мотивував він своє прохання неодноразовими обвинуваченнями керівництва Держкомісії і Фонду в корупції. Але при цьому скромно замовчував, що в корупції ФДМ і ДКЦПФР обвинувачував в основному тільки він і ще кілька представників групи «Приват». Тобто вимога усунути з посад чиновників виникла на основі своїх же обвинувачень.

На додаток до «діагностичних» викрутасів, «Славутич» заручився рішенням чергового суду — цього разу Саратського. Яке зобов’язує ДКЦПФР продовжити йому ліцензію. Цікаво те, що саму Держкомісію навіть не запросили на слухання — швидше за все, просто через непотрібність. Нічого незвичного в цьому немає: у справі НЗФ уже були десятки таких рішень, прийнятих під час слухань, на які відповідача навіть не запрошували. Щойно в ДКЦПФР дізналися про рішення, його відразу ж опротестували.

Зі слів представників регулятора фондового ринку, справа Нікопольського феросплавного є всього лише одним з прикладів того, як різноманітні комерційні структури, використовуючи подвійні реєстри і судові рішення, намагаються захоплювати чужу власність. І в результаті активного прийняття судами найрізноманітніших рішень сама Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку опинилася в дивному становищі. Зокрема, її члени вважають такими, що їх неможливо виконати, роз’яснення судів про порядок переказування 50% акцій Нікопольського заводу феросплавів (Дніпропетровська область) у власність держави. Розпорядження про переказ акцій НЗФ на рахунок ФДМ необхідно видавати зберігачу цінних паперів, а не їхньому реєстратору. Адже акції НЗФ випущені в бездокументарній формі, а такими, відповідно до Закону «Про депозитарну систему», можуть оперувати тільки зберігачі, але аж ніяк не реєстратори.

За твердженням того ж Івана Нестеренка, «реєстратор акцій не має жодного стосунку до знерухомілих рахунків, на яких вони (акції) зберігаються». Держкомісія вже кілька разів нагадувала зацікавленим сторонам порядок переказування акцій на рахунок ФДМ, та даремно...

Покласти край подвійним реєстрам може тільки наведення порядку в судах, які зараз усупереч закону виносять взаємовиключні рішення. Зробити це, звичайно, складно. Так, на думку директора Міжнародного інституту приватизації, інвестицій і менеджменту Олександра Рябченка, «проблему подвійних реєстрів можна вирішити тільки з допомогою докорінної реформи вітчизняної судової системи. Нині корпоративні конфлікти можуть розглядати навіть суди першої інстанції, яких налічується більш як 660. Контролювати їх дуже важко. Коли ж компетенцію вирішення корпоративних спорів вивести тільки на рівень госпсудів (а їх усього 27), ситуація була б набагато легшою». Про це ж неодноразово заявляли і народні депутати.

Поки ж Юрій Єхануров, коментуючи пропозиції ДКЦПФР, заявив, що Держкомісія зрештою мала б і владу використати: «Їм знадобився місяць для того, аби вжити рішучих дій. Вважатимемо це входженням у робочий режим». Очевидно, що не всім цей режим сподобається. Чекатимемо «діагнозів» прем’єра?