Кінець епохи. 31 січня Алан Грінспен завершив своє майже 19-річне перебування на посаді глави Федеральної резервної системи США

Ніхто не може точно визначити день чи місяць, чи навіть рік, коли саме це сталося, але до тихої й не досить виразної мови Грінспена почав прислухатися весь фінансовий світ — від брокерів на біржах до міністрів фінансів різних країн. І що далі, то більше затамувавши подих...

Пам’ятаю, як у січні 2004-го на його лекцію в Бундесбанку (центробанку Німеччини) з нетерпінням очікував не лише фінансовий світ. Часи тоді були непрості, долар, «падаючи», «зміцнював» євро й завдавав ударів по економіці єврозони. Ніхто не сподівався почути від Грінспена щось революційне чи надприродне. Всім була відома його нелюбов до різких публічних заяв і тим більше — до різких банківських рухів. Але його розуміння ситуації, його бачення економічних взаємозв’язків важили багато.

Незмінний, з 1987-го, глава ФРС завжди відігравав ключову роль у підтримці американської економіки на плаву. Перше «хрещення вогнем» він пережив через два місяці після приходу на цю посаду, у зв’язку з крахом фондових ринків. Траплялося, від його рішень залежали долі багатьох економік світу, мільйонів людей. Так було 1998-го, коли азіатська і російська фінансові кризи загрожували підірвати світову фінансову систему. Глава ФРС США діяв рішуче: з вересня по листопад 98-го він провів три зниження відсоткових ставок. Негайно взяли з нього приклад глави центробанків у всьому світі. Вважається, що саме це запобігло навальному економічному спаду.

Федеральна резервна система вміло заспокоювала ринки і під час «доткомівської бульки» 2000 року, і після терористичної атаки 11 вересня, що допомогло уникнути колапсу світової фінансової системи, а самому Грінспену принесло репутацію фінансового гуру. Під час телевізійних дебатів виборчої кампанії 2000 року кандидатів у президенти США Буша і Гора запитали, що вони робитимуть насамперед у разі надзвичайного стану в економіці. «Зв’яжуся з Аланом Грінспеном», — відповів без вагань переможець, Джордж Буш-молодший.

Хоча Грінспен «служив» головним банкіром при чотирьох президентах, дехто з експертів вважає, що він підігравав Бушу-молодшому. Так, 2001 року він став на бік президента, який хотів знизити податки. Що згодом відіграло свою роль у збільшенні дефіциту бюджету. І в берлінській лекції 2004 року Грінспен підтримав своїх співвітчизників, сказавши, що підстав для занепокоєння немає. Його сигнал про те, що ФРС США не планує жодними спеціальними заходами зупиняти подальше зниження курсу національної валюти, був очевидною підтримкою адміністрації Буша, яка напередодні президентських виборів покладала надії на вигідний американським експортерам слабкий долар.

У травні 2004 року президент Буш запропонував кандидатуру 78-річного Грінспена на посаду керівника ФРС. Зробив він це заздалегідь через наближення президентських виборів. Через місяць сенат Конгресу США затвердив головного банкіра на п’ятий, і останній, термін. Утім, претендент дав зрозуміти, що не має наміру «відбувати» його повністю, а піде у відставку 2006-го. Так і сталося. У березні ц.р. Грінспену виповниться 80 років.

Народився Алан Грінспен 1926 року, у нью-йоркському Брукліні, в сім’ї єврейських іммігрантів. Батьки його батька були вихідцями з Німеччини, матері — з Польщі. Серед талантів, які проявилися в дитинстві і в юності, було два, що вплинули на все подальше життя. У п’ять років хлопчик вільно оперував подумки тризначними цифрами, а виховання в музичній родині матері зробило з нього кларнетиста і саксофоніста.

Після школи Грінспен рік заробляє на життя, гастролюючи з джаз-оркестром по країні. Коли пошуки покликання закінчуються, син бруклінського брокера приходить у Нью-Йоркський університет вивчати економіку, навчається в аспірантурі в Колумбійському університеті. Потім відкриває власний бізнес — консалтингову компанію на Волл-стріт «Таусенд-Грінспен і Ко».

Дисертацію, присвячену практиці регулювання фінансових механізмів держави, він захистить набагато пізніше, у 1977-му, коли президент Джеймс Картер відправить його у відставку з посади економічного радника при президенті США.

1981-го Грінспен знову затребуваний державою — в адміністрації Рональда Рейгана він очолює комісію з реформи системи соціального страхування. Працює ще в кількох комісіях і 1987 року, після несподіваної відставки тодішнього голови ФРС Пола Волкера, займає вільне крісло.

Цікаво, що, обіймаючи таку високу державну посаду, яка не припускає конфлікту інтересів, Грінспен ліквідовує свою консалтингову компанію, залишає «дохідні місця» у кількох радах директорів: банку J.P.Morgan, алюмінієвої корпорації Alcoa, нафтової компанії Mobil і продовольчої — General Foods. Його зарплата на той час була найнижчою серед зарплат глав центробанків країн «великої сімки» — близько 170 тис. дол. на рік.

Грінспена можна обвинувачувати в політичній кон’юнктурі, хоча довести це досить складно. Але що визнають як друзі, так і недруги — це якесь фахове «чуття», яке дає можливість іноді працювати на випередження, робити прогнози, в очікуванні яких завмирають ринки, біржі, банки. Причому йдеться не про надприродні здібності. У випадку з Грінспеном знадобилося всього кілька складових, а саме: світла голова і добра освіта, аналітичний розум і стратегічне мислення.

Сьогодні вже не секрет, де саме всемогутній Алан Грінспен приймав свої доленосні рішення. У ванній! Не зраджуючи своєї багаторічної примхи, він прокидався щодня о п’ятій тридцять ранку, сідав у ванну і півтори години, під шум води працював: читав документи, думав, записував. Хвилі від його ванни «розходилися» потім по всьому світу...

Глава ФРС був ринковиком за переконанням, але державником за покликанням. Він примудрявся поставити на службу державі навіть власний фінансовий інтерес (а не навпаки!). У 90-х, перед публікацією одного із щорічних звітів (на вимогу закону) про особисті фінансові вкладення, банкір продав наявні в нього акції й на виручені гроші купив державні облігації. Новина ця «збила» ціну акцій, підвищила ціну держпаперів, а ринок заспокоївся...

Час від часу розмірковуючи про те, що на посаді головного банкіра треба «перестати бути занадто точним», Грінспен виробив своєрідну манеру викладу власних думок. Спілкування з журналістами почав закінчувати словами: «Якщо я здаюся вам достатньо зрозумілим, тоді ви мене неправильно зрозуміли». З роками мова банкіра стала настільки обережною й неоднозначною, що навіть його майбутня дружина не зрозуміла з першого разу, що він пропонує їй руку й серце...

Що стосується приватного життя, то перерва між першим його шлюбом і другим становила 45 років. Причому другому весіллю передували 12 років стосунків. Обраницею банкіра стала журналіст-міжнародник телекомпанії NBC Андреа Мітчел.

Тут варто сказати, що саме перша дружина познайомила Грінспена на початку 50-х з письменницею і філософом Ейн Ренд. (Вона ж — Аліса Розенбаум, іммігрантка з Росії, автор кількох романів, один із яких — «Атлант розправив плечі» — дуже популярний у колах британських консерваторів). Проповідниця ліберталізму, правої ідеології, «розумного егоїзму» й «універсальності ринку», Ренд мала сильний вплив на майбутнього банкіра. Він сам зізнавався пізніше, що саме в Ренд запозичив ідею: «Капіталізм — це не тільки ефективна і практична, а ще й моральна система», а також життєве кредо: «Егоїзм — найкращий принцип для управління суспільством».

Отже, епоха Грінспена відходить в історію. В останній день січня у центробанку США підлеглі урочисто проводжали свого багаторічного шефа і навіть подарували йому на пам’ять крісло, в якому він сидів. Але чи готовий Грінспен стати пенсіонером? Навряд. Уже наступного дня стало відомо, що він прийняв пропозицію Банку Англії стати консультантом, його дружина розповіла про намір Грінспена писати книжку, а сам він планує знову відкрити консалтингову фірму.

Наступником Грінспена став Бен Бернанке, який останніх півроку очолював Раду економічних експертів при президентові США. Фондові ринки сприйняли новину позитивно ще в жовтні, коли Джордж Буш тільки подав цю кандидатуру в сенат. Для нового глави американського центробанку робота буде не новою — попередніх три роки він входив до ради керуючих ФРС США.

Бернанке обіцяє, що «підтримуватиме наступність політики і стратегії Грінспена», але експерти в це не дуже вірять. Оскільки Грінспен і Бернанке ще раніше розходилися в поглядах на функціонування ФРС. Бернанке, наприклад, вважає, що центробанк повинен встановлювати бажаний показник інфляції, а Грінспен — проти. Спостерігачі не без підстав побоюються залежності Бернанке від бажань Буша. Адже Грінспен був незалежним і повноправним господарем Федерального резерву ще й завдяки своєму багаторічному досвіду та успішній роботі не тільки з президентами-республіканцями, а й з демократом Біллом Клінтоном.

Історія, втім, повторюється. Бернанке, як і Грінспен, прийшов у ФРС із президентських радників. Грінспен почав і закінчив своє правління однією операцією — підвищенням відсоткової ставки. 31 січня вона зросла на чергових 0,25%, сягнувши 4,5%.

Щоб стримувати зростання інфляції, Грінспен із червня 2004-го підвищував відсоткову ставку ФРС 14 разів, і з рівня в 1% вона зросла сьогодні до своєї найвищої позначки за останніх чотири роки. І хоча подальше підвищення може спричинити уповільнення економічного зростання у США, ще на чверть відсотка ставку, напевно, підсилять. І станеться це, швидше за все, 28 березня, але вже під керівництвом нового глави ФРС...

Попри всю свою геніальність, Грінспен залишає наступникові непросте господарство: великий торговий дефіцит і величезний бюджетний, який невдовзі може сягнути 400 млрд. дол. Тому, до речі, деякі експерти не поспішають оцінювати діяльність багаторічного керівника ФРС вже сьогодні. Вони пропонують зачекати рік-два...