КГЗКОР для Долинської більше, ніж «Криворіжсталь» для України

Квартири у Долинській дорожчали чи дешевшали залежно від того, які чутки ходили про можливу приватизацію комбінату. Жартують, мовляв, коли приїздили якісь делегації, комісії, житло зростало в ціні, бо у людей з’являлася надія на те, що буде робота, відродиться містечко. Жарти жартами, та подейкують, не один спритник на цьому нагрів руки — аж до того, що власноруч організовували «візити зацікавлених осіб», ангажуючи студентів чи якихось своїх знайомих…

Більше двадцяти років тому розпочалося будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, яке стало визначальним для маленького містечка Долинської. Промисловий гігант міжнародного значення, який будували кілька держав (Румунія, Чехословаччина, Німеччина, СРСР), докорінно змінив життя степовиків, відкривши для них не бачені доти перспективи. Тут виріс цілий мікрорайон (близько тисячі квартир ще лишилися недобудованими), школи, дитсадки, магазини, лікарні. Житло зводили і будівельники з колишніх країн соцтабору, тож воно вважалося якіснішим і комфортнішим від радянського. Отримати квартиру було і престижно, і вигідно.

Але останні дев’ять років, звідколи будівництво комбінату припинилося, містечко зусібіч обсідають великі проблеми, і те, що колись було перевагою, стає серйозним гальмом. От і нині, незважаючи на те, що хвиля сподівань на приватизацію піднялася з новою силою і в Долинській побувала не якась самодіяльна делегація, а голова Фонду держмайна Валентина Семенюк, номер із подорожчанням нерухомості навряд чи пройде. Житловий фонд містечка дихає на ладан, понад чотири тисячі квартир опинилися під загрозою відключення світла й газу.

До приходу інвестора ще треба дожити…

— 80% нинішніх проблем Долинської, — стверджує голова міста Сергій Зеленокорінний, — пов’язані з тим, що комбінат опинився у підвішеному стані.

Аксіомою вважається, що держава не потягне відбудову такого гіганта (хоча чи хтось рахував можливі витрати і майбутні прибутки?), тож його слід приватизувати. Звідси, очевидно, і випливає, що державне підприємство фінансувалося і фінансується у кращому разі відсотків на десять від потреби. Хай там як, але щоб підтримувати життєдіяльність цієї махини (тільки площа, яку займає КГЗКОР, становить близько чотирьох тисяч гектарів), забезпечувати значну частину міста комунальними послугами, необхідно майже 1200 працівників. Заробітну плату вони отримали тільки за першу половину вересня (частина її йде в рахунок оплати комунальних послуг), а одними сподіваннями на приватизацію ситий не будеш. Отож, над підприємством висить загроза страйку.

Люди мають підстави бути незадоволеними не лише невиплатою заробленого, а й тими умовами, в яких їм доводиться жити. Розповідає Сергій Зеленокорінний:

— 70% міських покрівель потребують капітального ремонту, а коштів бюджету не вистачає навіть на фінансування захищених статей. Фасади будинків, які зводили чеські будівельники, чомусь активно руйнуються. Ми вже шостий рік порушуємо це питання, торік держава виділила 246 тис. гривень, на які відремонтували два фасади, залишилося ще 12… Із кожним роком ситуація погіршується, недалеко і до аварійної (в окремих квартирах поутворювалися діри, в які можна руку просунути), можливо, людей доведеться відселяти. Але куди?.. Частину мереж водо- та теплопостачання прокладали за тимчасовою схемою, тепер їх теж необхідно удосконалювати. Але найгірше те, що рахунки комбінату, який має великі борги перед податковою та Пенсійним фондом арештовані (парадокс — однією рукою держава недофінансовує його, а другою за невчасну сплату податків штрафує), а ми вже отримали попередження і від ВАТ «Кіровоградобленерго», і від ВАТ «Кіровоградгаз» про відключення у разі несплати. І дирекція комбінату, і райдержадміністрація, і міська рада понаписували гарантійні листи, відпросилися, але строк «помилування» закінчується, а ситуація залишається невирішеною.

Забігаючи наперед, можна сказати, що керівництво підприємств-постачальників світла і газу не наважилося відключити місто у сильні морози, але пообіцяло: тільки-но температура підвищиться — відключення неминуче.

— У цьому випадку, — констатує заступник голови Долинської райдержадміністрації Олександр Ворона, — на місто чекає катастрофа: вийдуть із ладу системи водо- та теплозабезпечення, водовідведення. Щоб усе це відновити, слід буде витратити коштів у десятки разів більше, ніж необхідно зараз. І тоді гроші знайдуться. Та чи це єдиний вихід у нашій державі — доводити до катастрофи, до авралу?..

Не обходиться у Долинській і без екологічних проблем. Містечко знаходиться на водорозділі: від нього у чотирьох напрямках текли невеличкі річечки. Під час будівництва комбінату, нової гілки залізниці, теплотраси русла поперекривали, і тепер долинчани мають клопіт: приватні будинки, городи і погреби підтоплює вода, якій немає іншого виходу. Мабуть, не варто пояснювати, що в невеликому містечку, де панує безробіття, для багатьох город та вирощені на ньому овочі — це теж чи не останній вихід. Більше того, вода виживає людей не лише з підсобних приміщень, а й з осель. Голова міста каже, що одну сім’ю вже довелося відселити, ще в десятку будинків умови нестерпні —їхніх мешканців теж треба переселяти, аби ж то було куди.

Вирішення проблеми підтоплення (уже підготовлено проект і зроблено розрахунки) обійдеться державі у 21 млн. грн. Розроблено відповідні державну та обласну програми, минулого року виділено перші 60 тис. грн., ще 63 вишукали у місцевих бюджетах, тож роботи вже розпочались.

— Та до всього, — розповідає Сергій Зеленокорінний, — нам іще доводиться возити людям питну воду, бо внаслідок згаданих процесів криниці замулились, туди потрапили шкідливі речовини...

Очевидно, всіх цих проблем не зможе проігнорувати майбутній інвестор. Для нього місцева влада підготувала цілий список вимог загальною вартістю понад 260 млн. грн. Вони узгоджені з облдержадміністрацією (більше того, перший заступник голови облдержадміністрації Анатолій Ревенко заявив, що 2% від ціни продажу КГЗКОРу мають піти на реалізацію регіональних програм охорони здоров’я та екології), їх підтримала під час своїх відвідин Долинської і Валентина Семенюк. Голова Фонду держмайна навіть наголосила, що у питанні приватизації КГЗКОРу на першому місці стоятиме не загальна сума, а соціально-економічні зобов’язання інвестора.

Приватизація: питання відкрите

Хоча вже в грудні йшлося про наявність восьми вітчизняних і іноземних інвесторів, між якими буцімто вже в лютому триватиме відкритий конкурс, питання про приватизацію КГЗКОРу не таке вже й просте. Перш ніж приступити до його вирішення, необхідно укласти міжурядові угоди з іншими країнами-учасницями будівництва, передусім із Румунією і Словаччиною, якими б визначалася вартість їхнього майна та способи компенсації. Наприкінці січня перший віце-прем’єр Станіслав Сташевський дав доручення створити міжвідомчу робочу групу для проведення таких переговорів. Міністерство юстиції, у свою чергу, мусить визначити правовий статус майна недобудованого комбінату, Мінпромполітики разом із ФДМ проведуть інвентаризацію української частки, а Міністерство фінансів з’ясує, чи є заборгованості держави перед країнами-партнерами. Поки всю цю роботу не виконано, навряд чи коректно вести мову про дату проведення тендера.

У Долинській — і представники влади, і місцевого самоврядування, і керівництва комбінату — усі переконані: підприємство просто необхідно добудовувати. Бо, хоча деякі технології й застаріли (все-таки комбінат проектувався у 80-х роках), перспектив і надій на лідерство в галузі остаточно не втрачено. Генеральний директор комбінату Василь Яременко твердить, що, незважаючи на фінансову скруту, фахівці комбінату працювали над його технологічним удосконаленням і мають що запропонувати новому власникові. Долинчани так стурбовані цим ще й тому, що їм доводилося бачити інших інвесторів, які придивлялися-прицінялися до майна КГЗКОРу з однією метою — придбати його та порізати на металобрухт. Але тут все-таки вірять, що держава цього не допустить, адже комбінат, на відміну від інших аналогічних підприємств, які збагачують магнетитові руди, збагачуватиме саме окислені. Сировини для цього вистачить на десятки років.

Зрозуміло, якщо працюватиме комбінат, від цього виграють і місцеві, і державний бюджети. Начальник управління економіки Долинської райдержадміністрації Любов Саєнко підрахувала, що за умов нормальної роботи він платитиме близько 125 млн. грн. податків. Але все це ще попереду і лише — за сприятливого перебігу подій.

Як же виживають на комбінаті зараз, маючи майже 3 млн. грн. заборгованості по заробітній платі та 1,2 млн. — за енергоносії? Щоб хоч якось зводити кінці з кінцями, тут намагаються продати деяке майно. Не можна сказати, що вдало. На останній сесії обласної ради розгорілася, м’яко кажучи, дискусія між депутатом обласної ради Василем Яременком, головою облдержадміністрації Едуардом Зейналовим та його заступником Вадимом Чернишем з приводу спроби дирекції комбінату продати, як вона стверджує, старий пульпопровід. У справу втрутилася фірма, яка вважає, що її право на придбання цього устаткування, внаслідок непрозорості проведення тендера, було порушене. Нині триває судовий розгляд справи.

Така сама заплутана ситуація і щодо готелю у Кривому Розі — свого часу він будувався для іноземних спеціалістів і перебуває на балансі комбінату. Обласна влада вважає, що КГЗКОР мусив би мати від здачі готелю в оренду більші прибутки...

Але всі ці дискусії не завадили депутатам обласної ради прийняти звернення до керівництва уряду з проханням збільшити фінансування комбінату на 2006 рік на 25 млн. грн. Враховуючи, що державний бюджет уже прийнято і там значиться зовсім інша, уп’ятеро менша цифра, навряд чи цей крок буде результативним…

Сьогодні усі чекають одного — приходу розумного господаря, бажано співвітчизника, який би вирішив найгостріші проблеми, добудував підприємство. Відтак відродиться й Долинська, бо КГЗКОР для неї навіть більше, ніж «Криворіжсталь» для України.