Камо грядеші, економіко України, або Як зменшити енерговитрати і де взяти на це гроші

Поділитися
Продаж нового фінансового продукту — кредитів на енергозбереження — може стати проривним у розвитку не лише економіки країни, а й банківського сектору.

У березні поточного року «Райффайзен Банк Аваль» і тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за академічної підтримки Київської школи економіки оголосили конкурс яскравих економічних ідей - «Нова економічна формація».

До участі в конкурсі приймалися есе, присвячені питанням розвитку вітчизняної економіки в цілому та банківського сектора зокрема. Перелік тем не обмежувався, головне, щоб есе містило проривну ідею, яка давала б відповідь на актуальне проблемне питання сучасного економічного життя України.

Сьогодні ми пропонуємо до уваги роботу одного з переможців конкурсу.

Інколи мене розпирає від гордощів за свою країну, де вміють виробляти ракети і танки, автомобілі та гідростанції, кораблі й літаки. Повні цикли такого виробництва можуть дозволити собі менше десяти країн у світі. Україна - багата країна, пересвідчуюся в цьому в черговий раз, коли в труби моїх батарей закачують гарячу воду - не стільки, скільки потрібно мені, а скільки вигідно теплопостачальнику. Логіка проста - якщо газу та вугілля буде спалено менше, то меншим буде й прибуток.

Не можна казати про те, що в країні нічого не робиться для економії енергоресурсів. Однак складається враження, що більшості професійних економістів і політиків невідома звичайна формальна логіка. Інакше чим ще можна пояснити відсутність комплексності у вирішенні цього питання.

Наприклад, Україна збирається будувати термінал для прийому скрапленого газу, щоб отримати бодай теоретичну можливість його здешевлення. Диверсифікація, як і термінал, потрібні, але цей проект не свідчить про зацікавленість у зменшенні споживання «блакитного» палива. Мета монополістів - загнати в трубу країни таку ж кількість газу, яка і була (а ще краще - більшу), але за нижчою ціною.

Схожа ситуація спостерігається і в заходах із теплозбереження. Абсолютно даремно сподіватися, що металопластикові вікна і пінопластова «шуба» самі по собі скоротять витрати газу, адже тепло в трубу подає теплогенеруюча компанія, яка працює за своєю непробивною логікою. Встановлення теплолічильників на будинки без встановлення теплорегуляторів є насправді безглуздим. Цікаво, що ККД будинків навіть із встановленими теплолічильниками (а таких лише 30% житлового фонду країни) вкрай низький, адже до теплолічильників «забули» поставити терморегулятори. І навіть у ситуації, коли встановлено і лічильники, і регулятори тепла, десь забувається про саму котельню чи ТЕЦ, побудовану в кращому разі у 70-х роках минулого століття. Інакше кажучи, відсутнє комплексне бачення проблеми!

Та це не означає, що дану проблему не можна і не треба вирішувати. До того ж саме вона претендує ледь не на національну ідею. Вартість опалення дуже боляче б’є по гаманцях українців, відповідно, саме продаж нового фінансового продукту - кредитів на енергозбереження - може стати проривним у розвитку не лише економіки країни, а й банківського сектору.

Традиційний кредитний ресурс, що надається банком, як правило, конкретизований - кредит на авто, житло або ремонт. Підтвердженням платоспроможності позичальника є його доходи або заробітна плата. Але додатковим чинником для банку повинен стати й потенціал позичальника зекономити гроші, які у подальшому позичальник може використати на інші потреби, у тому числі відкрити рахунок у банках, взяти інші кредити, започаткувати бізнес.

Саме тому на сьогодні для банків є логічним запровадження кредитних продуктів, спрямованих на енергозбереження. Кредит має видаватися населенню та підприємствам під конкретні проекти - встановлення лічильників, теплорегуляторів, утеплення житла, можливо, навіть на встановлення лічильників води чи енергоощадних лампочок. Причому кількість лише потенційних приватних клієнтів банків вражає: в Україні 19322,3 тис. квартир, 82,4 тис. п’ятиповерхівок, близько 30 тис. дев’ятиповерхових будинків. Звісно, що оптимальною формою відносин між банком і споживачем були б об’єднання співвласників багатоквартирних будинків.

За досвідом Світового банку, лише встановлення індивідуальних теплопунктів з терморегуляцією зменшує споживання тепла на 15-20% (утеплення стін, дахів і підвалів вочевидь може дати ще більшу економію).

Зрозуміла логіка - береш гроші, щоб зекономити гроші, - вигідно відрізнятиме цей продукт від інших. Купівля автомобіля, наприклад, накладає на власника чимало нових грошових зобов’язань: авто треба ремонтувати, заправляти бензином, обслуговувати. Енергозберігаючі технології, навпаки, дають можливість економити.

Насправді іншого виходу, крім енергозбереження, немає. Зростання ціни на газ, за оцінками Кабінету міністрів України, призведе до збільшення кількості сімей, які матимуть право на отримання комунальних субсидій, до 16,5 млн. квартиронаймачів (станом на 2012 рік це лише 1,3 млн. громадян). Тому механічне зростання ціни - безглузде, якщо не відбудеться масового встановлення лічильників і регуляторів тепла.

За прогнозами Світового банку, у найближчі десять років плата населення за спожитий газ зросте з 195 до 450 євро на рік, а державі доведеться компенсувати до 70% вартості газу. Встановлення лічильників та індивідуальних теплових пунктів скоротить використання тепла на 20%, що зменшить річну плату родини до 395 євро (за підрахунками експертів, таку ціну здатні платити половина споживачів). У разі, якщо буде утеплено зовнішні стіни (вартість 1 кв. м утеплення зовнішньої стіни сягає 200-250 грн. залежно від обсягу роботи), встановлено розподілювачі на батареї, споживання газу скоротиться на 50%, а потреба в субсидії залишиться лише у 20% домогосподарств. Цікаво, що Світовий банк не врахував можливості модернізації газових і вугільних котлів ТЕЦ та теплокомуненерго, утеплення теплотрас, оптимізаційних та логістичних резервів.

До того ж мінус українських міст - їх ТИПОВІСТЬ можна легко перетворити на плюс шляхом уніфікації проектів енергозбереження як для квартир, так і для будинків. Більшість багатоквартирних будинків країни зведено за стандартними проектами - це класичні дво-, п’яти- та дев’ятиповерхівки. Відповідно, й проект тепломодернізації будинку (квартири) може бути універсальним - із можливостями довести його до пуття за потреби на місці.

Банки можуть навіть запропонувати нову сервісну послугу - використовуючи універсальну методику, створену на основі типових проектів, розрахувати орієнтовну вартість проекту, строки його окупності та розмір відсотків. Клієнту можна запропонувати навіть адреси сертифікованих компаній для виконання робіт.

Між іншим, логічною виглядає й оплата подібних кредитів у вигляді звичних комунальних квитанцій, які щомісяця надсилатимуться клієнту. Обов’язкова сума до виплати має доповнюватися можливістю погасити борг достроково. Легке адміністрування такої форми оплати шляхом запровадження системи зчитування штрих-кодів дає можливість скоротити й внутрішні банківські витрати з обслуговування клієнтів.

Роль банків у цій ситуації є визначальною, адже насправді лише населення зацікавлене в зменшенні енерговитрат. Якщо знижується споживання газу на 30-40%, це гарантовано вивільняє аналогічну суму із платіжки за газ. Задоволені всі - споживач, який через кілька років оплачуватиме лише вартість реально спожитого тепла, банк, бо він має «зрозумілих» позичальників і зрозумілу схему погашення кредиту. Нарешті, «Нафтогаз» скорочує закупівлі газу та отримує за нього реальні гроші, за ланцюжком в енергосекторі створюються нові робочі місця в суміжних галузях.

Потреба в енергозбереженні існує також у підприємств, організацій, державних установ, приватного житлового сектору. Між іншим, саме приватний сектор, основна частина комунальних витрат якого - плата за газ, першим відгукнувся на зростання цін. Саме тут першими стали встановлювати лічильники, економні газові котли, утеплювати стіни й вікна.

Проте найбільшим споживачем газу є промисловість, і саме її перебудова потребує чи не найбільше коштів. До того ж частина українського бізнесу поводиться гірше від орд Батия, знімаючи вершки з енерговитратних металургії та хімії. Україна є лідером з виплавки сталі в мартенах: з усієї виплавленої в світі сталі лише 2,2% виплавляється у мартенах, з них 40% - в Україні! Цікаво, хтось прораховував економію газу після заміни мартенів на електроплавильні печі?

Звісно, що таке технічне переозброєння потребує великих капіталовкладень, частково це традиційно можуть бути кіпрські капітали, частково - програма залучення грошей населення шляхом випуску облігацій під кожен конкретний проект. За виконанням проекту, скоріше, за кожною вкладеною гривнею повинна слідкувати (чи навіть виконувати його) якась іноземна фірма з бездоганною репутацією та досвідом.

Цілком реальним є й створення державного (державно-комерційного) енергозберігаючого банку (можливо, й на основі якогось із націоналізованих державних банків).

Енергозбереження може стати проривом для зростання економіки країни. Відомі світові приклади - зростання ВВП на 10-20% на рік хоча б на досвіді тієї ж Південної Кореї - стали можливими за рахунок масової модернізації економіки. Для України економія ресурсів при збільшенні споживання - цілком реальний шлях у ХХІ століття. Енергозбереження - це реальний крок у цьому напрямку, хоча справжнього прориву можна досягти лише завдяки науковим здобуткам і сучасній освіті. Шанс стати рівною серед світових економічних лідерів для України можливий лише за рахунок ноу-хау - електричних двигунів автомобілів, що заряджаються за принципом бензинових, але не бензином, а зарядженим електролітом; водневих двигунів; фарби, міліметр якої замінить 40-сантиметрову пінопластову шубу; нових високотехнологічних та екологічних матеріалів і способів виробництва тепла та електроенергії, ІТ-технологій.

У березневий день, коли писалася ця стаття, на вулиці було +20оС, а вдома «жарили» батареї, схожа ситуація була й на роботі, але тут колеги знайшли вихід - на повну потужність працював кондиціонер…

Автор цих рядків - професійний історик, вважає себе й практиком-економістом, адже кожного дня стикається з українською економікою. Останньою краплею, що привела до появи цього есе, стала обумовлена організаторами конкурсу кількість друкованих знаків - 10 тис. Традиційна китайська екзаменаційна система пізніх Цінів передбачала форму складання екзамену: написання філософського твору з 10 тис. ієрогліфів. Сподіваюся, що українська економіка свій іспит складе.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі